Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

М. О. Мацелик,
кандидат юридичних наук,

Р. О. Балан
Національний університет ДПС України

У статті досліджено проблеми правового регулювання обігу та емісії електронних грошей у законодавствах іноземних країн, зокрема США, країн ЄС і країн СНД. Виділено ефективні моделі правового регулювання та запропоновано заходи щодо вдосконалення регламентації діяльності небанківських електронних платіжних систем в Україні.

The article is focused on the problematic aspects of the legal regulation of the e-money emission and circulation in the foreign states ’ legislation, in particular the case of the USA, EU states and some CIS countries. A number of legal regulation’s effective models are defined, and measures for development ofnon-bank payment systems ’ regulations are proposed in the article.

Ключові слова: еклектронні гроші, платіжні системи, міжнародний досвід, інтернет- гроші, правове регулювання.

Завдяки стрімкому розвитку інформаційних технологій та мережі Інтернет, електронні гроші стали невід’ємним атрибутом розрахунків між продавцем і покупцем. Вивчення міжнародного досвіду регулювання діяльності систем електронних грошей (небанківських електронних платіжних систем) є важливим для вироблення підходів до законодавчого регулювання діяльності систем електронних грошей.

Метою даної статті є аналіз і дослідження правових основ функціонування небанківських електронних платіжних систем в Європейському Союзі, Сполучених Штатах Америки, країнах Азії та СНД, а також вироблення пропозицій щодо покращання правового регулювання даної сфери суспільних відносин.

В Україні окремі аспекти діяльності небанківських електронних платіжних систем, інтернет- грошей досліджують ряд учених, серед яких М. Макарова, А. Новицький, М. Швець та інші. Працівниками відділу дослідження проблем протидії податковим правопорушенням Науково- дослідного центру з проблем оподаткування розроблялася науково-дослідна тема „Організаційно-правові основи протидії податковим та суміжним правопорушенням при здійсненні господарських операцій з використанням Інтернет”. При підготовці даної НДР велика увага приділяється також міжнародному досвіду нормативного регулювання діяльності електронних платіжних систем [1].

Системи електронних грошей з’явилися та почали застосовуватися наприкінці 20 століття. Практично відразу було розпочато процес нормативного закріплення діяльності таких систем у країнах-членах Європейського Союзу та США. Результатом цього процесу в Європейському Союзі стало формування нового класу кредитних інститутів - організацій, що емітують електронні гроші або небанківських електронних платіжних систем. Подібна ситуація спостерігається і в США. Проте підходи до законодавчого регулювання діяльності таких систем абсолютно різні. Європейські директиви достатньо жорстко регламентують обіг електронних грошей, проте практично не обмежують діяльність небанківських електронних платіжних систем та не створюють умов до тінізації даного ринку. У зв’язку з цим було вироблено два абсолютно різні підходи до регулювання діяльності небанківських електронних платіжних систем:

ліберальний, застосовується у Сполучених Штатах Америки та деяких інших країнах;

радикальний, який застосовується у Європейському Союзі.

Протягом довгого часу в державах, що входять у Європейський Союз, не було єдиної думки щодо регулювання емісії та обігу електронних грошей. Так, у Франції, Німеччині, Італії і Нідерландах право випускати електронні гроші одержували тільки кредитні інститути. У Бельгії, Швеції і Великобританії були відсутні законодавчі обмеження на випуск електронних грошей. У результаті було прийнято рішення уніфікувати законодавства європейських країн у частинах, які регулюють діяльність нового інституту - небанківських електронних платіжних систем. У зв’язку з цим у серпні 1998 року Європейський центральний банк опублікував спеціальну доповідь про електронні гроші [2].

У цій доповіді наголошується, що в довгостроковій перспективі емісія електронних грошей буде мати значний вплив на грошову політику центральних банків. Тому Європейський центральний банк встановив такі мінімальні вимоги щодо діяльності небанківських електронних платіжних систем:

пруденційний нагляд: емітенти електронних грошей повинні піддаватися пруденційному нагляду;

ефективне та прозоре правове забезпечення;

технічна безпека: системи електронних грошей повинні мати в своєму розпорядженні адекватні технічні, організаційні і процедурні засоби захисту для запобігання, блокування і виявлення загроз;

захист від злочинних посягань: при розробці і реалізації систем електронних грошей потрібно враховувати необхідність наявності захисту проти їх використання в незаконних цілях, таких як відмивання грошей;

монетарна статистична звітність: небанківські електронні платіжні системи повинні надавати центральному банку будь-яку інформацію, яка може знадобитися для реалізації грошово-кредитної політики;

погашення електронних грошей: на емітентів електронних грошей повинно розповсюджуватися юридичне зобов’язання з їх погашення - обміну на гроші центрального банку за номінальною вартістю;

додаткові вимоги: центральний банк повинний мати можливість висувати резервні вимоги до всіх емітентів електронних грошей.

Крім того, експертна група Європейського центрального банку рекомендувала дозволити випуск електронних грошей і небанківським установам [3].

Кінцевим результатом спільної законотворчої роботи стала Директива Європейського Парламенту та Ради „Про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними” від 18 вересня 2000 року та інші типові документи, які переважно ратифіковані всіма членами ЄС, а також рекомендації та протоколи спільних засідань.

Дана Директива визначає, що електронні гроші - це фактична грошова вартість, представлена у вимозі до емітента, яка:

зберігається на електронному пристрої;

випускається для одержання коштів на суму, не меншу за вартість у грошовому вираженні;

приймається як засіб платежу за зобов’язаннями іншими, ніж зобов’язання емітента [4].

Пізніше була прийнята також Директива 2000/28/ЕС Європейського парламенту та Ради,

що внесла поправки до Директиви 2000/46/ЕС в питанні здійснення підприємницької діяльності кредитними установами [5].

Проаналізувавши дані Директиви можна виділити їх основні завдання:

захист користувачів і гарантування їх конфіденційності. Для цього розроблена пруденційна основа, що гарантує фінансову цілісність і стабільність інститутів електронних грошей. Крім того, споживачі мають право у будь-який час обміняти свої електронні гроші на банкноти і монети центрального банку за номіналом;

запобігання порушенням правил конкуренції між традиційними кредитними інститутами і інститутами електронних грошей. Для цього менш жорсткий режим відносно інститутів електронних грошей компенсується обмеженнями щодо їх ділової активності та інвестицій;

сприяння розвитку єдиного ринку фінансових послуг. Інститути електронних грошей можуть одержати єдину ліцензію, яка дозволяє працювати у всіх країнах ЄС, за умови відповідності принципам Першої банківської директиви ЄС про взаємне визнання ліцензій та при пруденційному нагляді.

Згідно з прийнятими директивами емітувати електронні гроші можуть тільки кредитні установи. Проте при цьому саме поняття „кредитна установа” було розширено. Якщо раніше кредитна установа визначалася як „підприємство, діяльність якого полягає в отриманні депозитів від необмеженого кола осіб і наданні кредитів за свій рахунок”, то на сьогодні згідно з Директивою 2000/28/ЕС до кредитних установ необхідно також віднести небанківські електронні платіжні системи або системи електронних грошей.

Одною з основних причин, за якою системи електронних грошей включені в поняття „кредитний інститут”, є бажання Європейського центрального банку мати можливість встановлювати відносно них додаткові вимоги. Європейський центральний банк дотримується позиції, що „можливість встановлювати резервні вимоги і вимоги надання статистичної звітності є вирішальною, особливо з погляду забезпечення підготовки до істотного зростання кількості електронних грошей і їх дії на грошово-кредитну політику” [6].

Абсолютно протилежним є підхід до регулювання діяльності небанківських електронних платіжних систем, що застосовується у США. Федеральна резервна система виробила принципи і підходи до регулювання діяльності емітентів електронних грошей. Зокрема, нормативними актами даної установи встановлено загальні правові межі функціонування систем електронних грошей, що характеризуються відсутністю строгої регламентації діяльності емітентів електронних грошей та створенням умов для вільної конкуренції в даному секторі економіки [3].

У США емітентами електронних грошей можуть бути будь-які фінансові інститути (не тільки банківські). Для емісії електронних грошей їм не потрібний спеціальний дозвіл. Діяльність емітентів не регламентується спеціальними нормативними актами, хоча окремі штати можуть вводити нормативи, які частково регулюють діяльність небанківських емітентів електронних грошей.

Іншими словами, органи регулювання в США стоять на позиції невтручання в розвиток приватних систем електронних грошей.

На сьогодні щодо емітентів електронних грошей на апаратній основі застосовуються два нормативні документи - розпорядження Федеральної Резервної Системи США: Правило „Е” (Regulation E) і Правило „Z” (Regulation Z) [7; 8].

Правило „Е” покликане захищати інтереси клієнтів і визначає як основні права та обов’язки клієнтів, так і права та обов’язки фінансових установ при здійсненні електронних операцій з рахунками клієнта. При цьому термін „фінансова установа” трактується досить широко. Тому більшість емітентів електронних грошей на апаратній основі в основному потрапляють під положення Правила „Е”.

До електронних гаманців з максимальною сумою зберігання до $ 100 вимоги Правила „Е” не застосовуються. Відносно електронних гаманців з вищим лімітом зберігання вимоги Правила „Е” застосовуються залежно від типу системи електронних грошей. У системах онлайн електронних грошей відносно емітентів застосовують більш суворі заходи: вони надають звіти про надходження грошових коштів і погоджують ліміти за зобов’язаннями перед клієнтами.

У даному випадку Правило „Е”:

встановлює процедуру отримання дозволу на емісію електронних грошей;

визначає умови і терміни розкриття інформації по електронних грошах, що емітуються;

вимагає надання документації про надходження грошових коштів і періодичні звіти про стан рахунків.

Інші країни пішли шляхом повного або часткового копіювання двох наведених вище моделей законодавчого регулювання. Наприклад, у Гонконзі, Кореї і Малайзії вважають, що існуючі правові норми цілком дозволяють вирішувати проблеми, які стосуються діяльності небанківських платіжних систем. У Кореї, Таїланді і Венесуелі дотримуються іншої думки, вважаючи необхідним ухвалення спеціальних законів із метою регулювання випуску „електронних грошей”.

У російському законодавстві відсутні спеціальні норми, що регулююють емісію та обіг електронних грошей, більше того, - не закріплено навіть поняття „електронні гроші”, „система електронних грошей”, „небанківська електронна платіжна система” [9]. Також не розроблено це питання і в доктрині цивільного права. На даний час питання регулювання діяльності небанківських електронних платіжних систем вивчає спеціально створена міжвідомча група, яка взяла на себе функцію з регулювання використання „електронних грошей” у мережі Інтернет. Фактично процес становлення законодавчого регулювання даної сфери суспільних відносин у Росії триває.

Показовим є досвід Республіки Білорусь, де діяльність небанківських електронних платіжних систем у 2003 році фактично визнали поза законом і прирівняли до незаконного здійснення підприємницької діяльності та незаконних валютних операцій. У результаті було порушено кілька десятків кримінальних справ проти власників електронних обмінних пунктів і реєстраторів популярної системи WebMoney. Проте згодом було розроблено та прийнято Постанову від 26 листопада 2003 р. № 201, яка багато в чому повторює європейські Директиви [10]. Досвід Білорусі, як і ряду інших країн, доводить, що державі не вигідно ігнорувати чи забороняти діяльність небанківських електронних платіжних систем.

Зовсім нещодавно Національний банк України взявся за регулювання діяльності небанківських електронних платіжних систем, затвердивши в червні 2008 року Положення „Про електронні гроші в Україні”. Вперше у вітчизняному законодавстві було закріплено поняття „електронні гроші”, „система електронних грошей” тощо [10]. Проте фахівці-практики, науковці та безпосередньо власники та користувачі небанківських електронних платіжних систем неоднозначно поставилися до намагань Національного банку України врегулювати так питання.

Так, згідно з п. 1.2 даного Положення „Електронні гроші - це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов’язанням емітента”. Крім того, цим Положенням Нацбанк здійснив досить „агресивну” спробу врегулювати дану сферу суспільних відносин. Зокрема, було передбачено виняткове право банків на їх випуск.

Юридичні особи, які здійснюють випуск електронних грошей в Україні і не є банками, зобов’язані протягом одного року з дня набуття чинності вказаної постанови привести свою діяльність у відповідність з вимогами даного положення. Крім того, фізичні і юридичні особи, які не є банками, також не мають права приймати електронні гроші в обмін на готівкові або безготівкові кошти, за винятком випадку укладання юридичними особами договору з банком- емітентом про поширення електронних грошей.

У п. 2.1 документа зазначено, що електронні гроші завжди повинні бути виражені в гривнях. Необхідно зазначити, що 95 % операцій у системі WebMoney Transfer проходили з прив’язкою до долара США (титульний знак WMZ) [11].

Крім того, НБУ істотно обмежив рух коштів у межах електронних небанківських платіжних систем. Сума електронних грошей на одному електронному пристрої, що перебуває в розпорядженні користувача, і сума однієї трансакції в системах електронних грошей відповідно до методики застосування VII Спеціальної рекомендації FATF обмежується розміром у 5 тис. грн. При цьому банки, які здійснюють випуск електронних грошей, протягом шести місяців з моменту вступу в силу цієї постанови повинні подати до НБУ для узгодження правила своїх систем електронних грошей.

Такий підхід до регулювання діяльності небанківських електронних платіжних систем є не досконалим. Вивчення міжнародного досвіду у даній сфері та його адаптація повинні допомогти чітко та якісно врегулювати діяльність з емісії електронних грошей.

На сьогодні у світовій практиці сформовано два діаметрально протилежні підходи до регулювання діяльності небанківських електронних платіжних систем. Відмінність підходів зумовлена бажанням країн знайти оптимальний баланс між ефективністю та ризиком у діяльності небанківських електронних платіжних систем.

Встановлення надмірно жорсткого режиму регулювання систем електронних грошей, безумовно, може значно понизити ризики зловживань та відмивання грошей, але, з іншого боку, це приведе до зростання витрат, необхідних для виконання регулятивних норм і правил, а отже, і до зниження ефективності систем електронних грошей. Водночас відсутність регулювання буде означати, що в умовах вільної конкуренції виживуть найефективніші системи електронних грошей, але при цьому ризики учасників таких систем будуть дуже високі.

Важливо також зауважити, що сучасний рівень розвитку технологічних і фінансових систем дозволяє емітентам і користувачам електронних грошей досить легко переходити з однієї юрисдикції в іншу. Іншими словами, якщо регулювання в даній юрисдикції є суворим, то можна вільно перейти в іншу юрисдикцію з менш жорстким регулюванням. Унаслідок цього створюються сприятливі умови для кримінальної діяльності, а саме: відмивання грошей і ухилення від сплати податків.

Саме вироблення типових та ефективних стандартів у даній сфері, на нашу думку, буде сприяти розвитку небанківських електронних платіжних систем і детінізації їх діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Електронна торгівля (правовоий аспект регулювання) : монографія / [Новицький А. М., Гаркуша В. С., Новицька Н. Б. та інші]; за заг. ред. д.ю.н., професора Костицького В. В. - К. : МП „Леся”. 2007. - 212 с.

Report on electronic money, European Central Bank, 1998 Postfach 16 03 19 , D-60066 Frankfurt am Main - 31 August 1998. [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://www.ecb.int/pub/ pdf/other/emoneyen.pdf

Горюков Е. В. Обзор сложившейся практики регулирования электронных денег / Горюков Е. В., Котина О. В. - Центр исследований платежных систем и расчетов. - [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.paysyscenter.ru/ index.php?option=com_content34

Директива Європейського Парламенту та Ради „Про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними” від 18 вересня 2000 року N° 2000/46/ЄС // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 2002. - № 6.

Directive 2000/28/EC of the European parliament and of the council of 18 September 2000 - Official Journal of the European Communities. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:/ /eurlexeuropa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=0J:L:2000:275:0037:0038:EN:PDF

E-payments in Europe - the eurosystem’s perspective, Issues paper. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ecb.int/events/pdf/conferences/epayments.pdf

Electronic Fund Transfers, Regulation E; Docket No. R-1343 Federal Reserve System. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.federalreserve.gov/newsevents/press/bcreg/bcreg20081218a4.pdf

Truth in Lending, Regulation Z; Docket No. R-1286 Federal Reserve System. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.federalreserve.gov/newsevents/press/bcreg/bcreg20081218a5.pdf

Зарипов И. А. Электронные финансы, интернет-банкинг: мировые тенденции и российская специфика / Зарипов И. А., Петров А. В. // Международные банковские операции.2006. - № 2.

Об утверждении правил осуществления операций с электронными деньгами : постановление Правления Нацбанка РБ : от 26 ноября 2003 г. № 201. - [Электронный ресурс].Режим доступа : http://www.bankzakonov.com/d2008/time13/lav13066/index.htm

Одарюк А. Регулятор покоряет интернет / А. Одарюк // Деловая столица. - № 34 (3 80).26 серпня. - 2008 // [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.dsnews.ua/finance/art36914.html