Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Ю. О. Медвецький,

А. О. Яфонкін,

Ю. В. Барбашова,
Національний університет ДПС України

У статті розглянуто проблеми відмежування військових злочинів від військових дисциплінарних проступків, шляхи вирішення цих проблем і погляди на них різних науковців. Також досліджено доцільність збереження правових норм, що прямо встановлюють право командира визнавати військове діяння, що має ознаки злочину, за пом ’якшувальних обставин дисциплінарним проступком.

This article considers problems of delimitation of military crimes from military breaches of discipline, ways of resolving these problems and approach on them by different researches. Also investigation of expedience of saving the legal norms, which establish a right of a captain to recognize military operation which contains the elements of crime for mitigating circumstances by the breach of discipline. Keywords: military crimes, breach of discipline, military discipline.

Ключові слова: військові злочини, дисциплінарний проступок, військова дисципліна.

Переведення Збройних сил України на якісно новий, більш демократичний рівень організації та діяльності зумовлює актуалізацію проблеми злочинів, що вчиняються військовослужбовцями. Для вивчення цього явища необхідно розглянути специфічні ознаки військової злочинності, тенденції її розвитку, криміногенних факторів та наукове вироблення пропозицій, що передбачали б конкретні попереджувальні заходи з урахуванням стану зовнішнього соціального середовища.

З 1991 року, за період незалежності України, Верховною Радою України був прийнятий досить великий перелік законодавчих актів, що регулюють порядок військового будівництва Збройних сил і проходження в них військової служби. Для розвитку цих законів були видані укази Президента й накази міністра оборони України в галузі військового будівництва.

В Україні проблеми військових злочинів досліджували вчені В. А. Глушков і К. Г Фетисенко, Н. І. Хавронюк. У наш час ці питання є актуальними та потребують глибокого теоретичного аналізу.

Правопорушення є підставою для притягнення військовослужбовця до юридичної відповідальності.

Юридична відповідальність - це закріплений у законодавстві і забезпечений державою юридичний обов’язок правопорушника дати звіт про свою негативну поведінку, зазнати міри державного примусу, що зумовлений позбавленням його певних суспільних цінностей.

Особливості юридичної відповідальності військовослужбовців:

для військовослужбовців законодавством передбачено юридичну відповідальність за скоєння військових злочинів та військових дисциплінарних проступків;

існує підвищена міра відповідальності військовослужбовців за скоєння деяких правопорушень, зумовлених принципом беззастережно підкорятися командирам;

командири та інші посадові особи відповідно до принципу єдиноначальності наділені певними повноваженнями з притягнення військовослужбовців до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, а також порушення кримінальної справи проти них;

наявність спеціальних видів відповідальності (наприклад, попередження про неповну службову відповідність);

можливість настання дисциплінарної відповідальності за скоєні адміністративні проступки;

звільнення військовослужбовців від юридичної відповідальності, якщо діяння являє собою виконання обов’язків військової служби (наприклад, застосування зброї часовим у випадку невиконання правопорушником його вимог).

Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних сил України під дисциплінарною відповідальністю військовослужбовців потрібно розуміти такий вид юридичної відповідальності, яка настає за скоєння дисциплінарного проступку, що є порушенням військової дисципліни або громадського порядку [2].

Дисциплінарна відповідальність має на меті зміцнення військової дисципліни, боротьбу з її порушенням. У ній проявляється засудження поведінки військовослужбовця, що порушив вимоги військової дисципліни або суспільний порядок. З її допомогою держава примушує порушника до виконання свого військового обов’язку, а також сприяє викоріненню з його свідомості тих прагнень та мотивів, що привели до порушення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності сприяє виховному впливу на правопорушника, змушує його дотримуватися вимог військової дисципліни, а це має загальнопопереджувальне значення.

Особливості дисциплінарної відповідальності військовослужбовців:

настає за порушення не тільки військової дисципліни, але й громадського порядку;

характеризується більшою суворістю примусових заходів до порушників дисципліни, ніж це передбачено трудовою дисципліною працівників;

командири, при притягненні до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців, користуються щодо підлеглих більш широкими і різноманітними дисциплінарними повноваженнями, ніж посадові особи з притягнення до відповідальності робітників і службовців за порушення трудової дисципліни;

специфічними є і самі дисциплінарні стягнення, що накладаються на військовослужбовця.

Основою дисциплінарної відповідальності військовослужбовців є негідний вчинок, що

являє собою порушення військової дисципліни або громадського порядку у вигляді недотримання правил поведінки у громадських містах.

Військовий дисциплінарний проступок - це протиправне та винне діяння (дія або бездіяльність), за скоєння якої військовослужбовці підлягають покаранню у службовому порядку владою командира.

Дисциплінарний проступок є менш небезпечним ніж злочин, а особа, що скоїла його, не так небезпечна для суспільства, як злочинець.

Розглянемо ознаки складу дисциплінарного проступку.

Згідно з Дисциплінарним статутом Збройних сил України, суб’єктом дисциплінарного проступку є військовослужбовці, військовозобов’язані під час їх перебування на навчальних і спеціальних зборах, військові будівельники, а також прапорщики, мічмани, офіцери, генерали та адмірали, що перебувають у запасі чи відставці, при носінні ними військової форми одягу. Належність порушника до однієї з названих вище категорій громадян - підстава для визнання даного громадянина суб’єктом дисциплінарного проступку, що, в свою чергу, є необхідною умовою його притягнення до відповідальності за правилами Дисциплінарного статуту Збройних сил України [2].

Об’єктом військового дисциплінарного проступку є відповідні стосунки, врегульовані правилами військової дисципліни, а також стосунки у сфері громадського порядку.

Порушення може проявлятись як в активних діях, так і в бездіяльності. Сутність протиправності полягає в тому, що військовослужбовець скоює дії, заборонені правилами військової дисципліни, або нормами, що регулюють громадський порядок, чи не здійснює, або здійснює неналежним чином дії, приписані йому.

Для визначення вчинку військовослужбовця дисциплінарним проступком у більшості випадків достатньо, щоб внаслідок цього вчинку виникли шкідливі наслідки. Але в тих випадках, коли проступок заподіяв конкретну шкоду, якщо правопорушення складається з дії(бездіяльності) і наслідків, необхідно встановити причинний зв’язок між протиправними діями військовослужбовця та шкодою, що виникла.

Суб’єктивна сторона дисциплінарного проступку характеризує психічне ставлення порушника до свого протиправного вчинку та його наслідків. Вина є необхідною умовою дисциплінарної відповідальності. Вона може проявлятися у вигляді умислу або необережності.

Тепер доцільно перейти до питання „військові злочини”. Військові злочини - це злочини проти встановленого порядку несення військової служби, скоєні військовослужбовцем або військовозабов’язаним під час проходження навчальних або спеціальних зборів. За скоєння військового злочину настає кримінальна відповідальність [3].

Поняття військового злочину має всі ознаки, властиві загальному визначенню злочину, проте має й додаткові специфічні ознаки. Такими ознаками є: спеціальний об’єкт злочину, тобто встановлений порядок несення військової служби; спеціальний суб’єкт злочину - військовослужбовець або військовозабов’язаний під час проходження зборів, специфічні види покарання за військові злочини.

Військовий злочин і військовий дисциплінарний проступок є різновидами військового правопорушення. За своїми зовнішнім ознакам вони схожі між собою. Як військовий злочин, так і дисциплінарний проступок здійснюються військовослужбовцями й виражаються в порушенні військової дисципліни. У зв’язку із цим виникає питання про їх розмежування.

Відповідно до загальних положень теорії кримінального права України злочин відрізняється від інших правопорушень характером і ступенем суспільної небезпеки.[4, с .50-51] Це положення повністю поширюється й на військовий злочин. За характером й ступенем суспільної небезпеки одні діяння будуть утворювати військові злочини, інші - дисциплінарні проступки. Однак характер і рівень суспільної небезпеки є хоча й основною, але не єдиною відмінністю військових злочинів від дисциплінарних провин.

Військовий злочин - це діяння, завжди передбачене кримінальним правом, а дисциплінарне правопорушення може бути й не передбачено ним.

За здійснення військового злочину передбачена кримінальна відповідальність, а за військове дисциплінарне правопорушення відповідальність наступає за Дисциплінарним статутом Збройних сил України.

Відповідно до ст. 62 Конституції України до особи не може бути застосована кримінальна відповідальність доти, доки її винність не буде доведено в законному порядку й встановлено обвинувальним вироком суду, у той час як ті ж питання відносно дисциплінарної провини вирішуються командиром (начальником) на підставі положень Дисциплінарного статуту Збройних сил України.

Оскільки чинне військове законодавство не містить розгорнутого переліку всіх військових правопорушень, а перелік військових злочинів міститься в розділі 19 Особливої частини КК України 2001 р., то юридичним критерієм розмежування військового злочину й дисциплінарного проступку насамперед виступають норми КК. Ця теза підтверджується й положеннями, викладеними в підручнику кримінального права України В. А. Навроцьким [5, с. 698].

Зі сказаного вище можна зробити висновок, що в цей час у системі військового законодавства України існує значний пропуск. Так, в Україні є Кодекс про адміністративні правопорушення, що визначає як загальні положення, що стосуються адміністративної відповідальності, так і містить чіткий перелік адміністративних правопорушень. Причому такі покарання, як адміністративний арешт, можуть накладати тільки за рішенням судді.

Водночас відсутній законодавчо встановлений певний перелік військових дисциплінарних правопорушень. Більше того, Дисциплінарний статут Збройних сил України навіть не містить чіткого визначення поняття військового дисциплінарного проступку і його ознак. На ці й інші недоліки зазначеного правового акта звертали увагу й інші автори, що досліджують проблеми військового законодавства, наприклад С. Тюрин [6, с. 57].

У Дисциплінарному статуті відсутній систематизований перелік дисциплінарних проступків військовослужбовців. Немає норм, які розкривають зміст кожного дисциплінарного проступку й покарання за нього (диспозицій і санкцій). У названому Статуті відсутні чіткі положення, що регулюють загальні питання дисциплінарної відповідальності військовослужбовців. Дисциплінарні повноваження командира з накладення стягнень поширюються від зауваження до арешту. Таким чином, за одне й те само правопорушення, залежно від суб’єктивного розсуду військового начальника, військовослужбовцеві може бути оголошено зауваження, догану й арешт з наглядом на гауптвахті.

Вважаємо, що дане положення не відповідає таким основним правовим принципам, як законність і справедливість. Крім того, дисциплінарне право командира накладати арешт за проступок суперечить конституційному принципу, що ніхто не може бути відданий під арешт або триматися під вартою без рішення суду.

Виходячи із закріпленої в КК України системи військових злочинів, можна зробити висновок, що військові дисциплінарні проступки можна розділити на дві групи. До першої групи можна віднести дисциплінарні проступки, які за своїми зовнішніми ознаками не подібні до військових злочинів. Наприклад, це може бути неохайний зовнішній вигляд на ранковому огляді чи порушення форми одягу. До другої групи відносять дисциплінарні проступки, подібні за зовнішніми ознаками до військових злочинів, наприклад, порушення правил несення вартової служби чи невиконання наказу. Саме друга група дисциплінарних проступків потребує кодифікації, а також викликає кримінально-правовий інтерес з приводу відмежування їх від військових злочинів.

Першою правовою підставою для розмежування аналізованих правопорушень є вимоги ч. 2 ст. 11 КК України, відповідно до яких „не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально й містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого дійсним Кодексом, але через свою малозначимість не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній або юридичній особі, суспільству або державі”. Це загальне положення є чинним для всіх розділів Особливої частини КК, у тому числі й для військових злочинів.

Діяння не може визнаватися малозначимим, якщо воно пов’язане з посяганням на здоров’я, статеву недоторканість особи або вчинене небезпечним способом чи за наявності умислу заподіяти істотну шкоду.

Встановлення ознак малозначності у військовому діянні буде залежати від сукупності обставин, що характеризують спосіб його здійснення, форму вини, мотив і мету, наявність шкідливих наслідків, їх характеру й розміру, обстановку здійснення тощо.

Отже, при аналізі кримінально-правової норми з матеріальним складом і чітким формулюванням наслідків питання розмежування таких злочинів від дисциплінарних проступків не викликає сумніву. Критерієм розмежування буде розмір заподіяного збитку. Наприклад, обов’язковими ознаками зловживання військової посадової особи владою або посадовим положенням є корисливі мотиви й інша особиста зацікавленість, а також заподіяння істотної шкоди (ст. 423 КК).

Певні проблеми при розмежуванні військового злочину й дисциплінарного проступку викликають статті розділу 19 Особливої частини КК, у яких наслідки неконкретизовані. Наприклад, багато норм містять такі формулювання наслідків, як „інші тяжкі наслідки” тощо (див. наприклад: ст. ст. 416, 418-421, 423, 424, 425, 426 КК і т.д.)

Тому при розмежуванні подібних злочинів від проступків велике значення має судова практика по цих кримінальних справах. Саме вона виробляє загальні критерії визначення тих або інших наслідків.

Залежно від сформованої судової практики буде вирішуватися питання розмежування військового злочину від дисциплінарного проступку, наприклад, при порушенні правил польотів або підготовки до них (ст. 416 КК). Заподіяння внаслідок зазначених порушень легкого ушкодження матеріальної частини бойової, транспортної техніки не буде утворювати „катастрофу або інші тяжкі наслідки”, і за таких умов діяння буде розглядатися як дисциплінарний проступок.

Можна зробити висновок, що малозначними (незлочинними), у принципі можуть бути визнані різні правопорушення, що формально містять ознаки діянь, передбачених розділом 19 Особливою частиною Кримінального кодексу, але є злочини, які завжди за своїм характером і рівнем суспільної небезпеки будуть нести підвищену загрозу для військового правопорядку й тому віднесення їх до діянь малозначних, як правило, виключається.

До таких злочинів доцільно віднести: насильство відносно начальника (ст. 405 ч.2 і 3 КК); перевищення військовою посадовою особою влади або посадових повноважень при обтяжуючих обставинах (ст. 424 ч.2, 3 і 4 КК) та інші.

У ч. 4 ст. 401 КК України закріплено, що особа, яка вчинила злочин, передбачений статтями розділу 19, може бути звільнена від кримінальної відповідальності згідно зі статтею 44 цього Кодексу із застосуванням до неї заходів, передбачених Дисциплінарним статутом Збройних сил України. У свою чергу, ч 2 ст 44 цього Кодексу передбачає, що звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється виключно судом. Таким чином, кримінальне законодавство України не надає повноваження командиру вирішувати долю підлеглого у випадку скоєння ним діяння, яке попадає під ознаки злочину. Закон України „Про загальний військовий обов’язок і військову службу”, Військові статути Збройних сил України, Положення про проходження військової служби різними категоріями військовослужбовців та інші не передбачають будь-яких правових норм, що регламентують участь і повноваження командира в процесі, який досліджується.

Стосовно того, до якої категорії віднести розглянуті діяння - до злочинів або провин у теорії кримінального права, серед учених - військових юристів склалися два погляди. Перший погляд, якого дотримується більшість юристів, вважає, що всі перераховані діяння за пом’якшувальних обставин є дисциплінарними проступками й відрізняються від аналогічних військових злочинів меншою суспільною небезпекою діяння, на яку впливає також знижена суспільна небезпека особи, що його скоїла [5, с. 43-46.]

Необхідно зазначити, що ст. 45 Дисциплінарного статуту зобов’язує командира при встановленні ознак злочину в діянні підлеглого у всіх випадках порушувати кримінальну справу й не передбачає можливості обмежуватися при зазначених у Кримінальному кодексі обставинах дисциплінарним стягненням.

На сучасному етапі актуальність цієї проблеми знижена, тому що КК України не передбачає право командира за своїм розсудом розглядати те або інше діяння як військовий злочин або дисциплінарний проступок.

Професор А. А. Тер-Акопов, будучи не згодним з наявністю в Кримінальному кодексі норми, що дозволяє командуванню за своїм розсудом заміняти кримінальну відповідальність на дисциплінарну, все ж таки вважав, що „Сам по собі інститут заміни повинен бути збережений, але право заміни повинно бути залишине тільки за судово-слідчими органами (у мирний час) з наданням такого права й командуванню (у військовий час )”.

Ф. С. Бражник визначив: „доцільно закріпити в главі про військові злочини право командира, що є органом дізнання, звільняти в зазначених випадках від кримінальної відповідальності військовослужбовців із дотриманням норм кримінально-процесуального законодавства, своїм наказом. І лише у випадку, коли підлеглий не визнає себе винним в інкримінованому йому злочині, проводити розслідування діяння, щодо якого вирішувалося питання про звільнення від кримінальної відповідальності, на загальних підставах з наступним розглядом справи у військовому суді [1; с 38].

На нашу думку, в Особливу частину КК України все-таки доцільно внести правові норми, що прямо встановлюють можливість застосування до військовослужбовців, що скоїли окремі військові злочини при пом’якшувальних обставинах, заходів дисциплінарного впливу. Однак порядок реалізації цієї норми доцільно покласти на правоохоронні органи, але за рішенням командира. У випадку, якщо командування не вважає за можливе розглядати те або інше військове діяння як дисциплінарну провину, питання повинно вирішуватися в загальному кримінально-правовому й кримінально-процесуальному порядку.

З одного боку, буде забезпечений принцип рівності всіх громадян перед законом, з іншого - підтриманий кримінально-правовим способом принцип єдиноначальності в Збройних силах України.

З метою виключення непорозумінь у дисциплінарній практиці й більш чіткого розмежування військового злочину від дисциплінарного проступку вважаємо за доцільне розробити й прийняти Дисциплінарний кодекс Збройних сил України. У цьому Кодексі потрібно вказати поняття і ознаки військового дисциплінарного проступку, передбачити їх систематизований перелік, впорядковану систему покарань, а також порядок і компетенцію конкретних військових посадових осіб з їх накладення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Бражник Ф. С. Актуальні проблеми вдосконалювання й застосування до військовослужбовців норм загальної частини карного законодавства РФ: дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук у формі наукової доповіді. - М., 1995. - 38 с.

Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України : закон України : від 24.03.1999 р. № 549-14 // Відомості Верховної Ради. - 1999. - N° 22-23.

Кримінальний кодекс України // Голос України. - № 107. - 19.06. - 2001.

Кримінальне право України Загальна частина: підручник / за редакцією М І Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - Харків: Право, 1998.

Навроцький В. О .Кримінальне право України. Особлива частина: курс лекцій. - Київ : Знання, 2000.

Тюрін С. О. Яким бути Дисциплінарному статату Збройних Сил України // Право України. - 1995. - № 12.

Уголовное право. Военные преступления / Х. М. Ахметшин, Ф. С. Бражник. - 1993.