Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

О. А. Калганова,
кандидат юридичних наук, Національний університет ДПС України Д. С. Стамбульський, ДПА у Волинській області

У статті розглянуто особливості кваліфікації ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та проблеми, що виникають при цьому.

In article considered particularities of the qualification ofavoid to pay insurance investments for everybody certainly state pension insurance and problems, that appearance in the time of its.

Ключові слова: кваліфікація, ухилення від сплати, державне пенсійне страхування, збір, розслідування злочинів.

У листопаді 2005 року відповідно до Закону України № 3108-ІУ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” у зв’язку з прийняттям Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 212-1, яка передбачає кримінальну відповідальність за умисне ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування [1].

Оскільки ця норма введена в дію порівняно недавно, то її положення та проблеми застосування ще мало досліджені науковцями-правниками, а у практичній діяльності слідчих підрозділів податкової міліції, в свою чергу, досить часто виникають різні труднощі, пов’язані із розслідуванням цієї категорії злочинів. Саме це і обумовлює актуальність статті.

Метою статті є з’ясування проблем, що виникають у процесі кваліфікації ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

До завдань дослідження віднесено аналіз норм кримінального права, а також положень окремих нормативно-правових актів у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та оподаткування в частині, яка регулює особливості сплати відповідних внесків.

Основними недоліками, які виникають під час кваліфікації та розслідування кримінальних справ, порушених за ознаками вчинення злочинів, передбачених ст. 212-1 КК України, є: відсутність або неповнота описання механізму вчинення цього злочину; визнання суб’єктом скоєння злочину невідповідної особи; підміна та заміна термінів „внески” та „збір”, помилково вважаючи їх синонімічними поняттями; неправильна кваліфікація дій службових осіб підприємств при несвоєчасному або неповному перерахуванні внесків до Пенсійного фонду України (далі - ПФУ), та використання коштів підприємства не для погашення заборгованості перед Пенсійним фондом, а з іншою метою.

Предметом злочину, передбаченого статтею 212-1 КК України, є кошти, які підлягають сплаті як страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Систему такого страхування становлять: 1) солідарна система - базується на засадах солідарності і субсидування, здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів ПФУ;

накопичувальна система - базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат.

Дія статті 212-1 не поширюється на систему недержавного пенсійного страхування, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об ’ єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання пенсійних виплат [2, с. 604, 605].

Для того щоб уникнути неправильної кваліфікації при розслідуванні цієї категорії злочинів, а також проявів неповноти слідства, насамперед потрібно дослідити поняття страхового внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, порядку та строків його сплати. Не менш важливим аспектом, на нашу думку, є встановлення відмінностей між поняттям „страховий внесок”, передбаченим Законом України № 1058-tV „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року [3, с. 1554], та поняттям „збір на обов’язкове державне пенсійне страхування”, передбаченим Законом України № 1251-ХІІ „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року [4, с. 25]. Аналізуючи ці два поняття, потрібно зазначити, що поняття „збір” є ширшим від поняття „страховий внесок”. Об’єктом нарахування збору на обов’язкове державне пенсійне страхування є, наприклад, вартість нерухомого майна, зазначена у договорі купівлі-продажу такого майна, вартість легкового автомобіля, вартість реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння тощо. А об’єктом нарахування страхових внесків є лише суми фактичних витрат на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі у натуральній формі, виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

З погляду кваліфікації за статтею 212-1 КК України до страхових внесків на загальнообов’язкове державне страхування не належить збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, який продовжує залишатися включеним до системи оподаткування і умисне ухилення від сплати якого може тягнути кримінальну відповідальність за статтею 212 КК України. Суми зазначеного збору надходять не до ПФУ, який лише отримує звіти про його нарахування і сплату, а до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Також відповідальність не за статтею 212-1, а за статтею 212 КК України повинний також включати умисне ухилення від сплати збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, справляння якого здійснюється в порядку покриття витрат ПФУ на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. Пенсійне забезпечення осіб, які мають право на отримання таких пенсій, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні і корпоративні фонди. До запровадження такого пенсійного забезпечення зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, встановлений Законом України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” [2, с. 605].

Закон України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (стаття 1) визначає страхові внески як кошти, сплачені на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону, а також кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше [3, с. 1552]. Але у свою чергу розмір страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування встановлюється відповідно до положень Закону України „Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” і становить 33,2 % від суми фактичних витрат на оплату праці. Саме тут може виникнути підміна понять „страхового внеску” та „збору”. Проте потрібно пам’ятати, що це є різні платежі, і ними, відповідно, обкладаються зовсім різні об’єкти оподаткування.

Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники - роботодавці та інші особи, які зобов’язані сплачувати такі внески і вичерпний перелік яких встановлений законом. Роботодавцями визнаються, зокрема, підприємства, установи й організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії, фізичні особи-суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи, що використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру [2, с. 605].

Поширеним негативним явищем у практиці розслідування злочинів про умисне ухилення від сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є кваліфікація за ст. 212-1 КК України таких дій службових осіб підприємств, що спрямовані на несвоєчасне або неповне перерахування внесків до ПФУ та використання коштів підприємства не для погашення заборгованості перед Пенсійним фондом, а з іншою метою, оскільки відповідно до Закону у разі наявності у платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати страхових внесків, зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання зі сплати страхових внесків виконуються у першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу). Однак зазначені вище діяння щодо несвоєчасного або неповного перерахування внесків до Пенсійного фонду, на нашу думку, потрібно кваліфікувати як зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України) чи як службову недбалість (ст. 367 КК України), оскільки у цьому випадку об’єкт оподаткування не приховується і не занижується, бухгалтерський облік на таких підприємствах, як правило, ведеться правильно, без порушень законодавства, завжди відображаються усі належні зобов’язання перед Пенсійним фондом, що свідчить про відсутність об’єктивної сторони складу даного злочину. Внаслідок перерахованих вище дій може відбуватися непропорційність і неодночасність сплати страхових внесків і сум заробітної плати (доходу). У цьому випадку наслідком таких порушень може стати застосування до винних осіб (переважно розпорядників коштів) адміністративних та/або фінансових санкцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України : закон України : № 3108-TV від 17.11.2005 р. // ІАЦ “ЛІГА”, ЛІГАБізнесінформ. - 2006.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. - [4-те вид., переробл. та доповн.] / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. - К. : Юридична думка, 2007. - 1184 с.

Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування : закон України : від 09.07.2003 р. № 1058-TV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 49-50. - С. 1552-1554.

Законодавство України про оподаткування фізичних осіб: зб. законів. За станом на 10 лютого 2006 р. / Верховна Рада України : офіц. вид. - К. : Парламентське видавництво, 2006. - 119 с. - (Бібліотека офіційних видань).