Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

П. В. Цимбал,
кандидат юридичних наук, Національний університет ДПС України

У науковій статті проаналізовано форми взаємодії. Висвітлено як процесуальну, так і непроцесуальну діяльність слідчого та оперативного працівника.

In the scientific article analyzes the forms of the cooperation. Procedural and nonprocedural forms of activity investigators and inquestors are considers.

Ключові слова: злочини, податки, форми взаємодії.

Успішна взаємодія правоохоронних органів при виявленні, розкритті та розслідуванні злочинів у сфері оподаткування є однією з умов успішної боротьби зі злочинністю.

Спільні заходи безпосередньо проявляються у конкретних формах взаємодії. Аналіз змісту діяльності підрозділів податкової міліції дозволяє виділити такі форми взаємодії:

виконання окремих доручень слідчого;

надання відповідних консультацій щодо:

а) повноти збору матеріалів для порушення справи;

б) проведення документального дослідження діяльності суб’єктів підприємництва;

в) прийняття тактичних рішень;

г) оцінки значимості тієї чи іншої інформації;

д) складання процесуальних документів тощо;

взаємний обмін між підрозділами інформацією, отриманою під час проведення слідчих дій чи оперативно-розшукових заходів, або інформацією, наявною у відповідних кримінальних обліках чи інформаційно пошукових системах (АІПС, АРМ);

спільні дії щодо аналізу наявної інформації, планування та проведення слідчих дій, оперативно-розшукових заходів, тактичних комбінацій;

оперативно-розшукове забезпечення проведення слідчих дій (у цілому розслідування злочинів);

забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства;

оперативний супровід судового розгляду кримінальної справи [11, с. 71].

В юридичній літературі ряд авторів виділяють процесуальні й організаційні форми взаємодії. Так, Ю. А. Кукушкін зазначає, що „необхідно розрізняти взаємодію процесуальну і організаційну. Перша регламентована законом, друга - відомчими нормативними актами” [12, с. 47]. Про корисність такого розмежування висловлювався і А. А. Чувільов [22, с. 38]. Подібний розподіл має пізнавальну і практичну цінність, дозволяє правильно визначити значення результатів взаємодії.

Так, А. В. Дулов зазначає, що взаємодія здійснюється на двох рівнях: процесуальному - при проведенні окремих слідчих дій, і адміністративному - поєднанні адміністративно-правової діяльності (проведення інспекцій, ревізій тощо) з елементами процесуальної. При цьому він підкреслює, що складність взаємодії в другому випадку визначається тим, що не завжди він прямо і чітко регламентований кримінально-процесуальним законодавством [3, с. 26].

До процесуальної форми належать:

доручення та вказівки слідчого органу дізнання (оперативному працівнику) про провадження розшукових дій (ч. 3 ст. 114 КПК України);

доручення та вказівки слідчого органу дізнання (оперативному працівнику) про провадження слідчих дій (ч. 3 ст. 114 КПК України);

допомога (сприяння) органу дізнання слідчому при провадженні окремих слідчих дій (ч. 3 ст. 114 КПК України);

повідомлення слідчого про результати застосування оперативно-розшукових заходів у справах, що передані йому органом дізнання до встановлення злочинця.

До організаційної форми взаємодії відносяться:

сповіщення оперативним працівником слідчого, який обслуговує територію, де скоєно злочин, чи спеціалізується у справах даної категорії, про розпочате розслідування такого злочину;

направлення слідчому для вирішення питання про порушення кримінальної справи матеріалів перевірки з даними, що отримані оперативно-розшуковим шляхом;

ознайомлення його з оперативними матеріалами, що мають відношення до кримінальних справ, що порушуються і розглядаються слідчим;

спільне та узгоджене планування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів;

спільне обговорення зібраних за справою слідчих і оперативно-розшукових даних;

створення слідчо-оперативних груп для виїзду на місце події;

створення слідчо-оперативних груп для розкриття складних та працемістких справ, а також справ минулих років (нерозкритих чи не повернених на дослідування);

взаємне інформування про відомості (дані), що становлять інтерес для слідства чи оперативно-розшукової діяльності;

здійснення організаційного керівництва взаємодією з боку керівництва податкової міліції тощо [19, с. 157-158].

Поняття форм взаємодії нерідко змішується з поняттям його способів [17, с. 5]. І. М. Гуткін визначає форми взаємодії як способи співробітництва, які забезпечують узгоджений характер діяльності, конкретні способи зв’язку між слідчим, органом дізнання, нав’язуючи серед форм взаємодії „взаємну інформацію взаємодіючих суб’єктів”. Поняття форми значно ширше поняття способу. Форма - це спосіб організації чого-небудь, тип упорядкування [16, с. 575]. Форма взаємодії як спосіб організації включає в себе комплекс способів і прийомів взаємодії, систему зв’язків і правовідносин, суб’єктів, які взаємодіють між собою [16, с. 6].

Необхідно зазначити, що постійною фігурою у процесуальних формах взаємодії є слідчий, але процесуальні форми безумовно не включають самостійної взаємодії оперативних працівників, органу дізнання, але вони, на нашу думку, є не процесуального (організаційний) характеру.

У системі суб’єктів попередження, виявлення і розслідування злочинів у сфері оподаткування органи державної податкової служби (податкова міліція) займають особливе місце. Попередження злочинів є своєрідною „прохідною” функцією цих органів, їх служб, підрозділів і співробітників, які здійснюють у межах своєї компетенції загальну та індивідуальну профілактику, попередження задуманих і підготовлених злочинів та їх присікання [13, с. 178].

Усі ці служби (підрозділи) взаємопов’язані, що визначає необхідність узгодження їх діяльності за допомогою внутрішньої взаємодії, об’єктивна необхідність взаємодії служб підрозділів державної податкової служби (податкової міліції) обумовлюється загальними інтересами у вирішенні питань, пов’язаних із виявленням і розслідуванням злочинів у сфері оподаткування, а також важливості підвищення ефективності, яка може бути досягнута лише за умови об’єднання всіх сил і засобів.

Необхідність внутрішньої взаємодії особливо гостро проявляється в відповідних умовах відсутністю поглибленої спеціалізації щодо виявленню злочинів у сфері оподаткування.

Найбільш розповсюдженими формами такої взаємодії є такі: спільне обговорення інформації, зібраних у справах даних, матеріалів перевірок, висунення версій, визначення найбільше способів їх перевірки процесуальним та оперативним шляхом; створення спеціальних служб для вирішення поставлених завдань; спільне виконання окремих заходів (ревізія, перевірка тощо); надання, сприяння службам та їх підрозділам шляхом безперешкодного інформаційного забезпечення, надання технічних засобів тощо, для якісного виконання поставлених завдань; обмін інформацією між службами і підрозділами [13, с. 179]; узгоджене планування, проведення процесуальних дій, оперативно-розшукових і інших заходів при перевірці заяв і повідомлень про злочини, а також у процесі їх розкриття і розслідування.

Крім того, окремими авторами пропонуються такі форми, як:

проведення спільних заходів;

розробка пропозицій, спрямованих на усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів у сфері оподаткування.

На нашу думку, резерви щодо розширення й удосконалення форм взаємодії існують реально, до яких можна віднести:

створення постійно діючих координаційних груп із представників правоохоронних органів для виявлення найбільш перспективних напрямів роботи, планування широкомасштабних заходів, розробки рекомендацій з удосконалення досвіду, підготовки аналітичних оглядів практики по лінії злочинів у сфері оподаткування;

створення єдиного банку даних (про суб’єктів економічної діяльності, фізичних та юридичних осіб тощо);

на рівні зацікавлених відомств вирішити питання про безперешкодний обмін інформацією;

створення міжбанківської інформаційної системи ненадійних клієнтів, інтегрувавши її з інформаційною системою правоохоронних органів;

надання правоохоронним органам права отримувати дані в банках по рахунках і вкладах фізичних осіб до порушення кримінальної справи [19, с. 31].

Як ефективні форми взаємодії, пропонуються:

організація проведення і реалізації матеріалів ревізій (перевірок);

взаємний обмін інформацією;

розробка спільних методичних рекомендацій, вказівок;

прийняття спільних заходів за одним зразком застосування чинного законодавства [2, с. 58].

Основними формами робочої взаємодії можуть бути:

обмін інформацією;

спільні заходи з надання допомоги підлеглим органам;

погодження планів спільних дій при різкому ускладненні оперативної обстановки в тому чи іншому регіоні;

створення об’єднаних штабів у випадку можливої дестабілізації обстановки одночасно в декількох регіонах;

проведення спільних цільових заходів і операцій, спрямованих на упередження можливого негативного розвитку ситуації;

спільне навчання кадрів і надання взаємної допомоги в забезпеченні власної безпеки [10, с. 40].

Організація взаємодії різних органів включає в себе:

оцінку рівня складності криміногенної ситуації в регіоні;

кримінологічне прогнозування розвитку злочинності в регіоні і планування з протидії і стримання її негативних тенденцій;

формування мети і завдань діяльності всіх суб’єктів-учасників цієї діяльності, а також конкретних заходів, спрямованих на вироблення цих завдань;

правове, організаційне і інформаційне забезпечення їх діяльності;

ресурсне забезпечення нормального функціонування всіх суб’єктів системи [10, с. 37].

Використання цієї чи іншої форми взаємодії визначається специфікою завдання,

оперативною обстановкою, особливостями функцій суб’єктів взаємодії тощо.

При виявленні і розслідуванні злочинів у сфері оподаткування велике практичне значення має взаємодія працівників податкової служби з Національним банком України, Антимонопольним комітетом, Фондом державного майна, Державною контрольно- ревізійною службою, Рахунковою палатою та іншими державними органами, що мають право контролю за дотриманням організаціями та громадянами законодавства. Специфіка такої взаємодії полягає у тому, що в ряді випадків вона розпочинається з моменту порушення кримінальної справи, а іноді і раніше [4, с. 136].

У цьому випадку взаємодія здійснюється у таких формах:

одержання за письмовим запитом відповідно органу СБУ від міністерств, державних комітетів, інших відомств, підприємств, установ, організацій, військових частин, громадян та їх об’єднань даних і відомостей, необхідних для забезпечення державної безпеки України, використання з цією метою службової документації і звітності (ст. 25 Закону України „Про службу безпеки України”) [5];

передача правоохоронним органам отриманої при здійсненні контрольних функцій та аналізу інформації, відомостей, які можуть свідчити про злочинну діяльність (п.16 Закону України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”) [6];

безперешкодне і безкоштовне одержання від підприємств, установ і організацій, незалежно від форм їх власності та об’єднань громадян на письмовий їх запит відомостей (у тому числі тих, що становлять комерційну та банківську таємниці) (ст. 11 Закону України „Про міліцію”) [7];

одержання даних з автоматизованих та довідкових систем та банків даних Антимонопольного комітету України, Фонду державного майна України, Державною митною службою України, Міністерством статистики України, різними міністерствами, відомствами, банківськими, фінансовими організаціями, в тому числі всієї інформації про реальні прояви злочинної діяльності (ст. 4, ст. 12 і ч. 3 ст. 19 Закону України „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”) [6];

одержання ДПА України інформації про розрахунки юридичних осіб (у межах угод, підписаних НБУ та ДПАУ) [8];

видача за письмовою вимогою судам, слідчим органам, органам арбітражу та аудиторським організаціям довідок по операціях і розрахунках юридичних осіб та інших організацій за конкретний проміжок часу. Довідки по розрахунках і внесках громадян видаються судам і слідчим органам по справах, які перебувають в їх провадженні, у випадку, коли на кошти або інші цінності клієнтів, що перебувають на рахунках і внесках, може бути накладено арешт, звернення стягнення або застосована конфіскація майна (ст. 62 Закону України „Про банки та банківську діяльність”) [8].

Форми взаємодії можна об’єднати в три групи. До першої групи належать вчені, які стверджують, що взаємодія може здійснюватися у двох основних формах:

а) узгодження планування заходів;

б) спільна розробка і виконання намічених заходів [1].

Про дві форми взаємодії згадує і В. М. Шванков, але при цьому називає їх: формою спільної праці, формою прямого співробітництва, або формою прямого співробітництва, або формою інформаційного обміну [23].

Друга група науковців відстоює ідею багатоманітності форм взаємодії. Наприклад, Г. Г. Іваншвілі стверджує, що вони можуть реалізовуватися в таких формах, як спільне планування, обмін інформацією, встановлення особистого контакту між керівниками і організаціями тощо [9]. До цієї групи авторів приєднується і багато інших науковців, але різноманітність форм вони тільки виділяють, але не називають і ніяк не класифікують [14].

До третьої групи авторів належать науковці, які намагалися розкрити багатоманітність організаційних форм взаємодії. Так, В. А. Лукашов зазначає, що всю різноманітність організаційних форм доцільно класифікувати залежно від рівня завдань, які вирішуються на організаційному та оперативно-тактичному рівнях [15].

Виходячи із цієї позиції, доцільно виділити такі загальноорганізаційні форми взаємодії, як:

а) спільні усна і письмова інформація про підготовлені і вчинені злочини, про підозрюваних осіб, про прикмети злочинця, про викрадені речі, цінності, транспортні засоби або інші злочини тощо;

б) спільне планування щодо розкриття злочинів;

в) узагальнення і розповсюдження передового досвіду щодо взаємодії;

г) спільна підготовка і проведення службових, тематичних нарад і семінарів з питань вдосконалення взаємодії у розкритті злочинів [20, с. 37].

Успішне розкриття та розслідування злочинів у сфері оподаткування, на думку

А. В. Хірежа, може бути досягнуте лише за умови тісної взаємодії слідчого і органу дізнання, яке може здійснюватися як у межах слідчо-оперативної групи, так і поза цими межами.

При цьому взаємодія слідчого з органом дізнання в межах слідчо-оперативної групи містить у собі: спільне планування розслідування й оперативно-розшукової діяльності, у тому числі розробку версій та заходів щодо їх перевірки; взаємний обмін інформацією, яка надходить, та її комплексний аналіз; вивчення інших аналогічних злочинів за способом вчинення їх зв’язку зі справою, що розслідується [21, с. 11].

До організаційних форм взаємодії ще відносять:

сповіщення оперативним працівником слідчого, який обслуговує територію, де скоєно злочин, чи спеціалізується у справах даної категорії, про розпочате розслідування такого злочину;

направлення слідчому для вирішення питання про порушення кримінальної справи матеріалів перевірки за даними, що отримані оперативно-розшуковим шляхом;

ознайомлення його з оперативними матеріалами, що мають відношення до кримінальних справ, що порушуються і розглядаються слідчим;

спільне та узгоджене планування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів;

створення слідчо-оперативних груп для виїзду на місце події;

створення слідчо-оперативних груп для розкриття складних і працемістких справ, а також справ минулих років (нерозкритих чи не повернених на дослідування);

взаємне інформування про відомості (дані), що становлять інтерес для слідства чи оперативно-розшукової діяльності;

здійснення організаційного керівництва взаємодією з боку керівництва податкової міліції тощо [18, с. 158].

Таким чином, роль взаємодії правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю не викликає ніякого сумніву.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Доказательства, доказывание и использование результатов оперативно-розыскной деятельности: учебное пособие / [Громов Н. А., Пономаренко В. А., Гущин А. Н., Франциров Ю. В.]. - М., 2001. - 208 с.

Дзуганов А. А. К вопросу о взаимодействии органов внутренних дел при раскрытии и расследовании преступлений против собственности с палатами по государственной реестрации прав на недвижимость и сделок с ними / А. А. Дзуганов // Известия Тульского государственного университета. - Тула, 2001. - Вып. 5. - С. 56-61.

Дулов А. В. Тактические операции при расследовании преступлений. / А. В. Дулов. - Минск, 1979. - С. 26.

Дудников А. Л. Проблеми взаємодії правоохоронних і контролюючих органів при розслідуванні злочинів у сфері економічної діяльності / А. Л. Дудников // Проблеми законності: республіканський міжвідомчий науковий збірник. - Вип. 52. - Х., 2002. - С. 136-142.

Про службу безпеки України : закон України : від 25 березня 1992 року № 2229 - ХІІ // Відомості Верховної Ради України - № 27. - Ст. 382.

Про організаційно-правові основи боротьби зі злочинністю : закон України : від 30 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. - № 35. - Ст. 358.

Про міліцію : закон України : від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - № 4. - Ст. 20.

Про банки і банківську діяльність : закон України від 20 березня 1991 року № 872-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - № 5-6. - Ст. 30.

Иваншвили Г. Г. Взаимодействие оперативных аппаратов ОТУ и уголовного розыска в раскрытии преступлений, совершенных до ареста и оставшихся нераскрытыми : автореф. дис....канд. юрид. наук. / Г. Г. Иваншвили. - М., 1985. - 11 с.

10 Кобзарь И. А. Взаимодействие правоохранительных органов - субъектов противодействия преступности несовершеннолетних / И. А. Кобзарь // Известия Тульского государственного университета. - Вып. 6. - Тула, 2002. - С. 36-41.

Лисенко В. В. Криміналістичне забезпечення діяльності податкової міліції (теорія та практика) : монографія / В. В. Лисенко. - К. : Логос, 2004. - 324 с.

Организация роботы следственного отдела (управления) УВД, МВД / под ред. С. В. Муращова. - М. : НИИ. МВД СССР, 1977. - 169 с.

Организационная деятельность ОВД по предупреждению преступлений : учебник для слушателей Академии управления МВД России / [под ред. В. Д. Малкова, А. Ф. Токарева]. - М. : Академия управления МВД России, 2000. - 322 с.

Потоцький Н. К. Совершенствование деятельности оперативных аппаратов следственных изоляторов в борьбе с преступностью : дис.... канд. юрид. наук / Н. К. Потоцький. М., 1984. - С. 182-193.

15 Попелюшко В. А. Щодо предмета доказування в радянському кримінальному процесі / В. А. Попелюшко // Радянське право. - 1983. - № 1. - С. 62.

Словник-довідник для працівників органів державної податкової служби / автори- упорядники : Бондаренко М. О., Ляшенко Ю. І. та інші; за ред. М. Я. Дем’яненка, П. В. Мельника. - К. : Дія, 2001. - 344 с.

Тертишник В. М., Слинько С. В. Взаимодействие следователя с иными подразделениями ОВД при расследовании преступлений / В. М. Тертишник, С. В. Слинько. - Х., 1995. - 66 с.

Усатий Г. Проблеми здійснення взаємодії слідчих та оперативних працівників при розслідуванні податкових злочинів / Г. Усатий // Науковий вісник академії ДПС України. - Ірпінь, 2002. - №1 (15). - С. 149-158.

Уголовное право Российской Федерации: учебник. - М., 1999. - С. 305-307.

Цимбал Г. П. Взаємодія податкової міліції з правоохоронними та державними органами при виявленні і розслідуванні злочинів у сфері оподаткування: монографія. / Г. П. Цимбал. - Ірпінь, 2007. - 160 с.

Хірсін А. В. Криміналістичне забезпечення розслідування корисливо-насильницької організованої злочинної діяльності : автореф. дис....канд. юрид. наук. А. В. Хірсін. - К, 2006. 18 с.

Чувилев А. А. Взаимодействие следователя органов внутренних дел с милицией : учебное пособие / А. А. Чувилев - М., 1981. - 80 с. (МВД СССР: Моск. высш. школа милиции).

Шванков В. М. Теоретические основы координации и взаимодействия в органах внутренних дел / В. М. Шванков. - М., 1978. - С. 10, 26.