Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Т. О. Мацелик,
кандидат юридичних наук, Національний університет ДПС України

У статті розглянуто особливості формування правового статусу особи в адміністративному праві - адміністративно-правовий статус. Звернуто увагу на співвідношення категорій правового та адміністративно-правового статусів. Підкреслено, що адміністративно-правовий статус конкретизує, доповнює конституційний статус особи.

In the article the features of forming of legal status ofperson are examined in an administrative law is адміністративно-правовий status. Attention applies on correlation of categories of legal status and адміністративно-правового status. It is underlined that адміністративно- правовий status specifies, complements constitutional status of person.

Ключові слова: статус, адміністративно-правовий статус, право, галузь права, правовий статус.

Економічна та політична криза, в якій на даний час перебуває наша держава, впливає на світогляд та на весь стан суспільних наук. З’являються нові уявлення, які ще в недалекому минулому сприймались як єретичні такі, які не відповідають офіційній ідеології. На сьогодні перед суспільством постали невідкладні завдання оновлення законодавства, забезпечення його реальності, створення правової держави на основі оновленого правового світогляду. На зміну традиційному пріоритету інтересів держави і суспільства над приватними, що існував довгий час у нашій країні, приходить концепція пріоритету інтересів людини.

Так, відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення - найважливіший обов’язок держави [1].

Фундаментальні положення Конституції України не могли не відбитися на формуванні адміністративного законодавства, норми якого охоплюють різне коло суспільних відносин, які виникають у публічній сфері та пов’язані з діяльністю органів виконавчої влади та місцевого самоврядування.

Адміністративне право як галузь українського права покликане регулювати специфічні суспільні відносини публічного характеру, а саме - відносини, які виникають, змінюються і припиняються у сфері практичної реалізації виконавчої влади та місцевого самоврядування [2, с. 89].

Саме на органи виконавчої влади покладено обов’язки щодо забезпечення і сприяння реалізації прав і свобод громадян. Від активної діяльності органів виконавчої влади залежить належне й ефективне здійснення наданих громадянинові можливостей. Без цього втілення прав і свобод громадян у життя було б неможливо.

Отже, права, свободи та законні інтереси особи у сфері виконавчої влади повинні бути реально забезпечені.

Відтак у відносинах органів публічної адміністрації з населенням повинно панувати безперечне визнання пріоритету прав людини, поваги до її законних інтересів та вимог [3, с. 4].

Права, свободи та обов’язки громадянина в сфері діяльності публічної адміністрації, які в сукупності становлять адміністративно-правовий статус громадянина, закріплюються в адміністративно-правових нормах та є похідними від конституційних, і досить часто їх конкретизують.

Тому в умовах здійснюваних в Україні реформ, однією з яких виступає адміністративна реформа, питання наповнення новим змістом адміністративно-правового статусу громадянина, нормативно-правове забезпечення його реалізації набуває особливої актуальності у науці адміністративного права України.

Проблему загального правового статусу особи у своїх працях розглядали Б. М. Лазарєв, В. А. Патюліна, О. Ф. Скакун, М. С. Строгович, адміністративно-правовому статусу особи приділяли увагу дослідники-адміністративісти: В. Б. Авер’янов, І. Л. Бородін, Є. В. Додін, Л. В. Коваль, В. М. Манохін, І. М. Пахомов, Г. І. Петров, Ю. О. Тихомиров, В.В. Цвєтков, Ю. С. Шемшученко та інші.

Та зважаючи на економічні, політичні та соціальні зміни в суспільстві, питання формування адміністративно-правового статусу громадян у сфері діяльності публічної адміністрації набувають особливої актуальності.

Правове положення громадян у демократичному суспільстві характеризується правовим статусом, який відрізняється широтою прав і свобод, їх реальністю, матеріальною забезпеченістю та високим рівнем державного захисту [4, с. 150].

Латинське слово „status” означає стан, положення. Відповідно під статусом суб’єкта права (правовим статусом суб’єкта) розуміють його правовий стан, який характеризується комплексом юридичних прав та обов’язків [5, с. 5, 32]. Статус - це правове становище громадян, державних і громадських органів, міжнародних організацій [6, с. 1387].

В юридичній літературі інколи змішуються поняття „правовий статус” та „правове положення” [7, с. 5-6].

На думку одних учених, поняття „правовий статус” та „правове положення” - це синоніми, тому спроби використання цих термінів як таких, що відрізняються за змістом, неприйнятні [8, с. 23].

Халфіна Р. О. підкреслює, що поняття „правовий статус” ще не знайшло чіткого визначення в юридичній літературі. Вона пропонує виділити цей термін для загальної характеристики положення громадянина або організації у суспільстві, аргументуючи тим, що термін „правове положення” частіше застосовується при характеристиці особи або організації у визначеному колі суспільних відносин [9, с. 123]. Якімов А. Ю. підкреслює позитивність цієї позиції, вважаючи, що вона проявляється в тому, що правовий статус асоціюється з стабільним правовим станом суб’єкта, а правове положення розглядається як постійно змінююча сукупність прав і обов’язків особи, обумовлена її участю в правовідносинах [10, с. 15].

Волинка К. Г. вважає, що правовий статус особи - це система взаємопов’язаних прав і свобод та обов’язків, які закріплені в законодавстві і визначають правове положення особи в суспільстві, а сутність правового статусу особи полягає у визначенні і законодавчому закріпленні правового становища особи в суспільстві. Правовий статус, що включає права, свободи і обов’язки, цілеспрямовано впливає на створення збалансованих способів взаємодії людей між собою і формування впорядкованих відносин між індивідом, суспільством і державою [11, с. 207].

Юридичне закріплення положення особи в суспільстві здійснюється державою за допомогою правових норм. Тим самим держава визнає особу суб’єктом, що діє у сфері права. Визнаючи людину суб’єктом права, держава наділяє його особливою якістю - правосуб’єктністю, з якою пов’язана здатність особи брати участь у правовідносинах і нести відповідальність за свої вчинки, закріплює за ним комплекс прав, свобод і обов’язків, а також створює всі необхідні умови (гарантії) для їх реалізації і захисту. Правовий статус особи в повному обсязі характеризується сукупністю прав, свобод і обов’язків, якими особа наділяється як суб’єкт правовідносин, що виникають у процесі реалізації норм усіх галузей права. Він охоплює все різноманіття правових зв’язків, які виникають у досить різних сферах життєдіяльності людини. Правові зв’язки досить різні, і тому регулюються нормами не однієї, а багатьох галузей права.

У зв’язку з цим в юридичній науці традиційно прийнято виділяти галузеві правові статуси особи: конституційний, адміністративний, цивільний, трудовий, кримінально-процесуальний і ін. Кожний з них характеризує особу як суб ’ єкта того кола суспільних відносин, які регулюються нормами відповідної галузі права.

Тому проблема правового статусу особи завжди розроблялася і розробляється в даний час не тільки з позицій загальної теорії права, але і з позицій окремих її галузей [12; 13]. Саме такий підхід до дослідження правового статусу особи забезпечує глибоке і всестороннє вивчення даної категорії.

Головним критерієм, який береться за основу виділення галузевих правових статусів особі, у тому числі і адміністративно-правового, служить предмет правового регулювання.

Предмет адміністративного права складають:

а) управлінські відносини:

в рамках державного управління, в яких безпосередньо реалізуються завдання, функції і повноваження виконавчої влади, у тому числі і делеговані органам місцевого самоврядування;

внутрішньоорганізаційні, такі, що виникають у процесі організації та діяльності апаратів усіх державних органів, а також у зв’язку з проходженням державної служби або служби в органах місцевого самоврядування;

б) відносини, що виникають за участю органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення реалізації та захисту прав і свобод громадян (так звані адміністративні послуги);

в) відносини щодо застосування заходів адміністративного примусу;

відносини, пов’язані з юрисдикцією адміністративних судів [2, с. 87].

Адміністративно-правовий статус особи формується в рамках першої частини управлінських відносин та інших груп адміністративно-правових відносин - відносин, які виникають, змінюються і припиняються у публічній сфері.

Внутрішньоорганізаційні ж управлінські відносини здійснюються усередині апаратів державних органів, і тому з правовим статусом особи безпосередньо не пов’язані. Разом з тим їх можна брати до уваги при характеристиці адміністративно-правового статусу особи, тому що в деяких випадках вони здійснюють певну непряму дію на його формування. Наприклад, від того, наскільки налагоджена робота всередині органу публічної влади, залежить швидкість і якість задоволення звернень громадян.

Таким чином, в основі виділення особливостей адміністративно-правового статусу особи лежить сфера публічного управління, яка безпосередньо пов’язана з реалізацією публічної влади виконавчими органами державної влади, органами місцевого самоврядування та адміністративними судами. Державне управління нерозривно пов’язане з застосуванням державної влади з боку відповідних органів держави з метою виконання всіх її основних цілей, завдань і функцій [2, с. 75]. Саме тому в адміністративно-правових відносинах за участю громадян завжди іншою стороною виступає офіційний, уповноважений суб’єкт державно- владних повноважень. Відповідно адміністративно-правовий статус особи формується стосовно цілей і завдань державного управління, відображаючи все різноманіття зв’язків особи з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.

Адміністративно-правовий статус визначає особистість як суб’єкта адміністративного права, тим самим характеризуючи її в певному колі суспільних відносин, які виникають, змінюються і припиняються у сфері реалізації публічної влади. Він відображає найбільш важливі і істотні зв’язки особи з органами публічної влади.

Разом з тим необхідно зазначити, що основу для формування адміністративно-правового статусу особи складає її конституційно-правовий статус. Це прослідковується із Конституції України, положень розділу II „Права, свободи та обов’язки людини і громадянина”, які становлять основу правового статусу особи в України. Норми конституційного права обкреслюють положення особи в основних, найбільш значущих сферах життєдіяльності людини. Проте конституційний статус особи не в змозі врахувати всього різноманіття правовідносин, що виникають у різних сферах державного і суспільного життя, а також особливостей правового статусу суб’єктів, які беруть участь у цих правовідносинах.

Абсолютна більшість конституційних прав, свобод і обов’язків громадян реалізується за допомогою органів публічної влади, і тому механізм їх реалізації регламентується адміністративно-правовими нормами.

Таким чином, правовий та адміністративно-правовий статуси особи співвідносяться як загальне і особливе. Правовий статус характеризує особу як суб’єкта права взагалі. Тобто правовий статус особи в повному обсязі охоплює всі ті правові норми і урегульовані ними відносини, які складаються за участю особи в будь-якій сфері державного або громадського життя.

Адміністративно-правовий статус особи у визначній своїй частині є конкретизацією конституційного статусу особи, а в іншій - доповнює його. Конкретизуючи і доповнюючи конституційні норми, норми адміністративного права визначають межі правового статусу особи у сфері публічного управління. Тим самим адміністративне право передбачає умови участі особи в як суб’єкта адміністративно-правових відносин.

Насамкінець необхідно зазначити, що у нашому дослідженні викладено окремі положення формування адміністративно-правового статусу особи. Оскільки суспільні відносини, в тому числі і ті, що регулюються нормами адміністративного права, перебувають у постійному розвитку, то не виключена поява додаткових прав і обов’язків особи у публічній сфері, перетворення або зникнення вже існуючих. Доцільно провести комплексне дослідження структури адміністративно-правового статусу особи та його реалізації, співвідношення адміністративно-правового та адміністративно-процесуального статусів особи через призму надбань науки теорії держави і права та галузей права України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141 (зі змінами та доповненнями).

Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у двох томах. - Том 1 : Загальна частина / ред. колегія : В. Б. Авер’янов (голова) та ін. - К. : ТОВ Видавництво „Юридична думка”, 2007. - 592 с.

Права громадян у сфері виконавчої влади : адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту / за загальною редакцією В. Б. Аверянова. - К. : Наукова думка, 2007. - 587 с.

Алексеев C. C. Общая теория права : в двух томах. - Т. II - М. : Юрид. лит., 1982. - 360 с.

Ямпольская Ц. А. Субъекты советского административного права : автореф. дисс. ... докт. юрид. наук. / Ямпольская Ц. А. - М., 1958. - С. 5-32.

Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь : ВТФ „Перун”, 2007. - 1736 с.

Бахрах Д. Н. Субъекты советского административного права / Д. Н. Бахрах // Субъекты советского административного права. - Свердловск, 1985. - С. 5-6.

Новоселов В. И. Правовое положение граждан в советском государственном управлении / Новоселов В. И. - Саратов, 1976. - С. 23.

Халфина Р. О. Общее учение о правоотношении / Халфина Р. О. - М., 1974. - С. 346.

Якимов А. Ю. Статус субъекта административной юрисдикции и проблемы его реализации : монография / Якимов А. Ю. - М. : Проспект, 1999. -С. 5.

Волинка К. Г. Теорія держави і права : навч. посіб. / Волинка К. Г. - К. : МАУП, 2003. - 240 с.

Бояринцева М. Адміністративно-правовий статус громадян : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / М. Бояринцева. - К., 2005. - С. 19.

Єрмоленко Д. О. Правовий статус людини і громадянина в Україні як соціальній державі : автореф. дис. ... к.ю.н. / Єрмоленко Д. О. - Х., 2002. - С. 20.