Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Д. С. Каблов,
кандидат юридичних наук, Донецький юридичний інститут Луганського державного університету внутрішніх справ України імені Е. О. Дідоренка

Наукову статтю присвячено питанням юридичної відповідальності членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону. Уроботі проаналізовано поняття юридичної відповідальності членів громадських формувань, а також сформульовано пропозиції з удосконалення законодавства і його застосування у зазначеній сфері.

The scientific article is devoted the questions of legal responsibility of members of the public formings on public law and state boundary enforcement. In work analyzed concepts of legal responsibility of members of the public formings, and also is formulated on the improvement of legislation and his application in this area.

Ключові слова: юридична відповідальність, члени громадських формувань з охорони громадського порядку.

Відповідальність - явище загальносоціальне, що включає економічні, етичні, культурні, психологічні й інші аспекти. Як суспільна категорія, вона має досить складну структуру і розкривається насамперед у взаємозв’язку, взаємодії однієї особи з іншими особами, особи з колективом і суспільством.

У найбільш загальному вигляді відповідальність є суспільними відносинами, що забезпечують інтереси і свободу взаємозв’язаних сторін і гарантовані суспільством і державою. Вона формується на підставі послідовної взаємодії трьох складових: а) свідомості обов’язку; б) оцінки поведінки; в) накладення санкцій. Провідним елементом у відповідальності виступає оцінка рішення, дії громадянина, колективу, органу або іншого компонента суспільної системи з погляду визнаних і діючих ідеалів, принципів, норм і користі для суспільного розвитку. Результат відповідної оцінки може бути як позитивним, при якому дії того або іншого компонента оцінюються позитивно і заохочуються, ставляться в приклад, розповсюджуються, популяризуються, так і негативним, який веде до того, що винуватець у подібних діях зазнає певних несприятливих наслідків (санкцій). Тому відповідальність не можна зводити тільки до санкцій у вигляді стягнень і покарань. Вона - ширше і соціально більш значуща [1, с. 302].

Мета цієї роботи полягає в з’ясуванні основних питань, пов’язаних з юридичною відповідальністю членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону. Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання: проаналізувати та узагальнити поняття юридичної відповідальності членів громадських формувань з охорони громадського порядку, а також сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства і практики його застосування у зазначеній сфері.

Окремі аспекти питання відповідальності громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону у своїх роботах розглядали такі вчені-правознавці, як Д. М. Бахрах, І. І. Веремеєнко, А. Т. Комзюк, С. Т. Чоботенко, О. Н. Ярмиш, О. М. Музичук, О. М. Ващук та ін.

Юридична відповідальність як вид соціальної відповідальності завжди пов’язана з можливістю вживання примусових заходів держав і виражена в санкціях правових норм. В юридичній літературі вона розглядається як передбачена законом міра державно-владного (примусового) перенесення особою позбавлень благ особистого, організаційного та майнового характеру за здійснене правопорушення [2, с. 466].

Основною рисою юридичної відповідальності є штрафне, каральне призначення. При цьому кара - не самоціль, а засіб перевиховання правопорушника. Поряд із покаранням юридична відповідальність виконує правовідновлювану функцію, тобто служить відновленню порушених прав особистості або держави.

Правопорушення є підставою для юридичної відповідальності, де особливе значення має його склад. Склад правопорушення - це фактична підстава для юридичної відповідальності, а норма права - правова підстава, без якої юридична відповідальність неможлива. Правопорушення вказує на момент виникнення юридичної відповідальності, породжує певні правовідносини і відповідну відповідальність особи, що здійснила його.

Говорячи про юридичну відповідальність як обов’язок відповідати за вже вчинене правопорушення, необхідно зазначити, що на відповідній стадії розвитку правовідносин функціонально відповідальність не має штрафного характеру і, більше того, виконує своє призначення шляхом недопущення правопорушення. Це стверджує і В. Н. Скобелкін, який говорить, що встановлення відповідальності адміністративно-управлінського персоналу має здебільшого значення попередження [3, с. 132].

Скакун О. Ф. позначає, що юридична відповідальність - це передбачені законом вид і міра державно-владного примусу, коли певна особа за скоєне правопорушення зазнає втрат особистого, організаційного або майнового характеру [4, с. 466].

Венедиктов В. С. виділяє в юридичній відповідальності два аспекти: позитивний (перспективний) і негативний (ретроспективний). Суб’єкт несе відповідальність насамперед за неналежне виконання своїх обов’язків у перспективі. Але це не означає, що він буде її нести, якщо належно виконує свої обов’язки. Застосування правової санкції за невиконання своїх обов’язків становить негативну (ретроспективну) відповідальність [5, с. 17]. Юридична відповідальність - досить складне та багатогранне явище, яке включає державно-організаційні, психологічні і нормативні аспекти. У механізмі, який досліджується, вона відіграє універсальну роль, виступаючи і як стимул, і як обмеження соціальної поведінки суб’єкта.

Юридична відповідальність виступає як засіб, міра і гарантія правомірної поведінки членів громадських формувань. Правомірна поведінка, в свою чергу, служить необхідною умовою зміцнення законності та правопорядку. Вона являє собою соціальну поведінку, яка втілена в юридичну форму. В юридичній літературі правомірну поведінку найчастіше визначають як „суспільно корисну”, „що отримує позитивну оцінку з боку суспільства і держави” [4, с. 449].

Розрізняють чотири основні види юридичної відповідальності, що витікають з правопорушень: кримінальна, цивільна, адміністративна, дисциплінарна відповідальність [6, с. 296].

Кримінальна відповідальність - це правовий результат здійснення злочину, який полягає у вживанні до винного державного примусу у вигляді покарання. Притягнення до кримінальної відповідальності означає порушення кримінальної справи, подальше розслідування і судовий розгляд. Здійснення злочину є юридичним фактом, що тягне виникнення специфічних правових відносин між винним і державою, яка здійснює правосуддя. За змістом ці правовідносини утілюються з боку держави - в обов’язку його правоохоронних органів розслідувати злочин і за наявності достатніх доказів вини конкретної особи - в праві притягувати його до кримінальної відповідальності [6, с. 295].

Дисциплінарна відповідальність - правова форма впливу на працівників за здійснення дисциплінарних вчинків. Вона полягає в накладенні дисциплінарних стягнень адміністрацією того підприємства, де працює працівник, або вищестоящим у порядку підлеглості [6, с. 292].

Цивільна відповідальність (цивільно-правова) - це встановлені нормами цивільного права юридичні наслідки невиконання або неналежного виконання особою передбачених цивільним правом обов’язків, що пов’язано з порушенням суб’єктивних цивільних прав іншої особи. Цивільна відповідальність полягає у вживанні до правопорушника (боржника) на користь іншої особи (кредитора) або держави встановлених законом або договором заходів, що мають для нього негативні, економічно невигідні наслідки майнового характеру - відшкодування збитків і відшкодування шкоди [6, с. 291].

Адміністративна відповідальність - відповідальність громадян і посадовців за скоєне ними адміністративне правопорушення. До адміністративної відповідальності винні притягуються на підставі законодавства [6, с. 16].

Також разом із нормами-принципами і юридичною відповідальністю виступають як запобігання скоєнню правопорушень, юридичні обов’язки громадських формувань, які є необхідним компонентом оптимальної взаємодії держави і об’єднань громадян, без яких неможливо правове регулювання та чіткий правопорядок.

Необхідно відмежовувати публічно-правову (конституційну) відповідальність громадських формувань від адміністративної та кримінальної відповідальності її керівників і членів формувань. При цьому потрібно виходити з того, що законні права і інтереси члена громадського формування представляють його керівні органи, які обов’язково повинні діяти відповідно до статутних цілей і завдань. Прийняття керівними органами (особами) рішень або вчинення дій, що суперечать статуту, є неправомірними. У кримінальному праві такі дії кваліфікують як посадові злочини. Якщо керівні органи (особи) діють у межах статуту і наданих їм повноважень, здійснюючи при цьому цивільно-правові порушення (наприклад, невиконання договірних зобов’язань), то до відповідальності притягується громадське формування. Громадське формування підлягає відповідальності і у випадку, якщо протизаконні рішення (суперечать як статуту, так і законодавству) приймає вищий керівний орган формування, однак у Законі України „Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону” немає чітко розмежованих норм відповідальності членів громадських формувань [7].

Таким чином, відповідальність членів громадських формувань, формування в цілому і його керівних органів повинна розмежовуватися. При розгляді цього питання необхідно визначити, чи мав орган (посадова особа), який приймав неконституційне рішення, необхідну компетенцію, чи відповідає таке рішення статуту формування і чи відображає волевиявлення членів громадського формування. Якщо антиконституційні дії вчинені не вищим керівним органом формування і суперечать статуту, юридичній відповідальності підлягає не громадське формування, а конкретні учасники та посадові особи даного формування.

Відповідальність інтегрує усі інші елементи правового статусу і встановлює існування відхилень у процесі їх реалізації. Принцип відповідальності - обов’язковий елемент правового становища члена громадських формувань.

На нашу думку, до членів громадських формувань можуть бути застосовані всі традиційні види юридичної відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова, матеріальна, кримінальна.

Викладений матеріал стосовно юридичної відповідальності членів громадських формувань є підставою для окреслення деяких практичних рекомендацій щодо удосконалення відповідного нормативно-правового забезпечення.

По-перше, ст. 18 „Заходи заохочення і стягнення щодо членів громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону” Закону України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” доцільно доповнити нормою, яка передбачала б порядок відсторонення члена громадського формування, який вчинив правопорушення, від виконання обов’язків з охорони громадського порядку до вирішення питання про його дисциплінарну відповідальність.

По-друге, з метою упорядкування системи відповідальності усіх членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону доцільно доповнити Закон України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” розділом „Юридична відповідальність членів громадських формувань з охорони громадського порядку та державного кордону”. У ньому потрібно зробити систематизацію усіх видів юридичної відповідальності членів громадських формувань, встановити критерії оцінки і підстави відповідальності, визначити процедури, необхідні для реалізації даного інституту.

По-третє, у ст. 18 Закону України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” позначити, що члени громадських формувань за невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків з охорони громадського порядку і державного кордону підлягають кримінальній, адміністративній, дисциплінарній та цивільно-правовій відповідальності, реалізація яких відбувається відповідно до законодавства України.

По-четверте, зміст ст. 18 Закону України „Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону” доповнити порядком оскарження членами громадських формувань дій відповідних посадових осіб, згідно з якими вони були притягнуті до того чи іншого різновиду юридичної відповідальності.

Підсумовуючи зазначене, треба зробити висновок, що внесення змін до законодавства надасть можливість вирішити питання щодо відповідальності членів громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону за неналежне виконання своїх обов’язків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций / Г. В. Атаманчук. М. : Юрид. лит., 1997. - 400 с.

Скакун О. Ф. Теория государства и права : учебник / О. Ф. Скакун. - Харьков : Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. - 704 с.

Скобелкин В. Н. Юридические гарантии трудовых прав рабочих и служащих / В. Н. Скобелкин. - М. : Юрид. лит., 1969. - 183 с.

Скакун О. Ф. Теория государства и права : учебник / О. Ф. Сакун. - Харьков : Консум; Ун-т внутр. дел, 2000. - 704 с.

Венедиктов В. С. Юридическая ответственность по советскому трудовому праву: уч. пособие / В. С. Венедиктов. - К. : Наук. думка, 1989. - 136 с.

Большой юридический словарь / под. ред. А. Я. Сухарева; В. Д. Зорькина, В. Е. Крутских. М. : - ИНФРА - М, 1998. - 790 с.

Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону : закон України : від 22 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 40. - С. 338.