Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Д. С. Зухба,
кандидат економічних наук, Донецький національний технічний університет

З’ясовано, які фактори сприяють стимулюванню та ефективному використанню інновацій, зокрема, продемонстровано необхідність у комплексному використанні фіскальних і нефіскальних важелів впливу на інновації. Доведено, що інститути розвитку та інші елементи національної інноваційної системи сприяють адекватному з ’ясуванню цінності інновації.

Factors which influence on effective using of innovations are determined. In particular proved necessity of system using offiscal and non fiscal levers of influence on innovations. Its proved that institutions of development and other elements of national innovation system helps to adequate funding the value of innovations

Ключові слова: податки, інституційна система, вартість, цінність, інновації, національні інноваційні системи, ринки, що виникають.

Питання регулювання оподаткування практично з того часу, коли держава як суспільний інститут, що виникає, тільки формувало ресурсне забезпечення свого існування, становить одну з найголовніших проблем у економічній практиці, а пізніше - і в науці. Наша сучасність також висуває особливі вимоги до розробки податкової політики.

Головна частина багатства в сучасних високоорганізованих національних економіках створюється саме в інноваційній сфері. З нею пов’язано не тільки розвиток конкурентоспроможності, але й елементарне збереження статус-кво в господарському розвитку країн. Особливо актуальною у цьому аспекті є роль податкової системи як стимулу інноваційної активності. Яким вимогам вона повинна відповідати, які чинники обумовлюють її конкретне втілення у даній країні на даному відрізку її історичного розвитку - це стратегічно важливі теоретичні та практичні питання для суспільств, орієнтованих на досягнення високого рівня розвитку.

Водночас необхідно підкреслити, що наявність одного тільки збалансованого податкового механізму ще не гарантує реального розвитку інновацій. У сучасній науці досить широко обговорювалися питання формування інноваційно-орієнтованої податкової системи. Зокрема, В. П. Вишневський, Мельник П. В. ряд інших вітчизняних учених розробляли різні аспекти цієї проблеми. Однак деякі аспекти потребують подальшого поглибленого вивчення. Це стосується взаємодії усіх елементів національних інноваційних систем (далі - НІС) та податків. Особливо щодо того, чому у деяких випадках податкові механізми стимулювання сприяють інноваціям у одній господарській системі і не працюють у іншій.

Дана стаття присвячена вибору комплексних умов, необхідних для ефективного стимулювання інновацій. Зокрема, доводиться, чому необхідно використовувати податкові та неподаткові методи стимулювання, як ці методи взаємодіють між собою та які зусилля держави сприяють реальній підтримці інновацій.

Важливою умовою розвитку інновацій є наявність певного балансу у сфері оподаткування цього виду діяльності. З одного боку, податки не повинні скасовувати мотиви для продовження діяльності, з іншого - не повинні формувати тепличних умов, за яких інноватор „заспокоюється”, обмежується досягнутим рівнем, а можливо, довгий час не досить обґрунтовано отримує надприбутки.

З погляду теорії відтворення, нормальними умовами для новатора є сприятливий економічний клімат, який враховує великі первинні витрати, формує фінансову базу задля розвитку на основі зниження податкового тягаря з метою оновлення основних фондів, зростання витрат на НДОКР, можливості впровадження у виробництво результатів наукових розробок. У окремих випадках вказані заходи є взаємозамінними: потрібно знижувати податки, якщо через систему державної підтримки підприємству на пільгових умовах передано (навіть до безкоштовно) результати наукових розробок. Водночас податкові інструменти повинні забезпечити узгодження інтересів і можливостей держави, приватних інвесторів, споживачів інновацій, усього суспільства у цілому як отримувача, якщо непрямих, то побічних вигід від інновацій.

Крім того, держава як головний регулятор господарських процесів повинна сприяти формуванню умов, що унеможливлюють виникнення специфічної „дилеми в’язня” щодо оподаткування інновацій. Практика показує, що відносно недавно пом’якшення податкового тягаря (згадаємо, наприклад, ВЕЗ, ТПР, технопарки тощо) у тій чи інший формі згорталися через неправильну взаємодію держави, реальних інвесторів, псевдоінвесторів, що лише імітували нововведення та ставили перед собою за мету насамперед отримання певних пільг. Псевдоінноватори формували у держави думку, що пільги надаються необгрунтовано та не сприяють одержанню позитивного ефекту. Інноватори ж, спостерігаючи динаміку надання та обмеження податкових пільг, поступово переставали вірити, що для них взагалі можна та доцільно користуватися такими пільгами. Так, формувалася система відносин між учасниками цієї особливої, інноваційної „дилеми”: держава не вірить у чесні наміри отримувачів пільг, а інноватори не вірять, що такі пільги для них можуть бути реальними, не будуть анульовані і їх можна враховувати під час планування господарської діяльності. (У цьому контексті певний інтерес викликають статті [1, 2]) Ситуація погіршувалася тим, що у багатьох випадках виникали альтернативні можливості: від примітивного „переливу” капіталу у високодохідні сфери господарської діяльності до експорту інновацій за кордон.

Виходом з даної суперечності може бути тільки свідома цілеспрямована взаємодія бізнесу та держави зі створення механізмів:

а) контролю і транспарентного, обґрунтованого прийняття рішень щодо надання таких пільг, а також щодо відміни їх дії. Цей механізм часто здається організаційно простим, але потребує дуже чіткого наслідування науково обґрунтованих та адекватно застосованих принципів;

б) створення умов, коли опортуністська поведінка псевдоінноваторів буде економічно недоцільною. Конкретизація цих умов є складним завданням та предметом окремих досліджень;

в) розвиток взаємної довіри, у тому числі й на підставі запропонованих в пунктах а і б механізмів.

Запропоновані дії повинні застосовуватися у комплексі, саме у цьому випадку вони можуть максимально врахувати інтереси всіх зацікавлених сторін та будуть сприяти отриманню високого економічного ефекту.

Податкове регулювання та стимулювання інноваційної діяльності спирається на положення про те, що податки для підприємств є фактичним відрахуванням з його валового доходу та скорочують розмір отриманого прибутку. Найбільш широко його стали застосовувати з 50-60 років 20 століття. Величина прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, суттєво впливає на розмір фінансування інноваційної діяльності. Отже, заощаджуючи на податках, він створює передумови для розвитку фінансування інноваційної діяльності, що сприяє оновленню засобів виробництва на принципово новій технологічній основі, появі на ринку принципово нових видів продукції. Фактично це означає, що можливий перерозподіл на макрорівні частини фінансових ресурсів, що можуть бути спрямовані на цілі інноваційного розвитку.

Податкові пільги для стимулювання інноваційної діяльності господарюючих суб’єктів можуть надаватися у різних формах: як у формі безпосереднього зменшення податкових зобов’язань, так і у формі їх пролонгації у часі, передбачаючи застосування відстрочки або розстрочки податкового платежу.

Податкові пільги з інвестицій у основний капітал підприємств найчастіше пропонують у формі зменшення податку. Сама скидка віднімається (кредитується) з суми податку на прибуток (на відміну від деяких інших категорій скидок, що віднімають з податкової бази). Він встановлюється в процентах до обсягу вкладень, пов’язаних із розвитком науки і техніки, оновленням основних виробничих фондів. Такі скидки використовуються в Великій Британії, Ірландії, Канаді, Японії, США та в деяких інших країнах світу. Конкретні форми реалізації цих пільг упроваджгні в прогресивних шкалах оподаткування (США, Японія), знижгнні відсоткових ставок податків на доходи (Велика Британія, Франція), надання відстрочок від уплати податків при тимчасовій відсутності ліквідності, встановленні неоподаткованого мінімуму доходів, пільги на розвиток інноваційної інфраструктури, особливо у венчурній. Формуються особливі види податкового кредиту: на проведення досліджень і на приріст НДОКР.

Які ж вигоди отримують від цього держави та суспільство? Зростає зацікавленість інноваційних підприємств у сучасному та повному нараховані податків, оскільки вони частково повертаються підприємствам. Право на отримання скидок з’являється не на момент придбання устаткування, а на початок його використання, що сприяє зменшенню періоду вводу в експлуатацію. Дуже важливим є розвиток господарської діяльності, що формує нові перспективи як для виробників, так і для держави, у тому числі через перманентне зростання бази оподаткування в масштабі усієї держави. Усе ці ефекти ретельно аналізуються, у тому числі на підставі кількісних моделей та на підставі такого аналізу приймаються рішення про можливості і конкретні форми надання пільг у подальшому.

Аналогічну роль відіграє надання можливостей прискореної амортизації устаткування, незважаючи на те, що у нормах амортизації є суттєві відмінності залежно від конкретного устаткування й умов його експлуатації. Так, комп’ютерна техніка може мати дуже короткий період амортизації, що пов’язано з її швидким моральним, а не фізичним зносом. Завдяки цьому створюються сприятливі умови для постійного збереження високого технологічного рівня і конкурентоспроможності як на макро-, так і на мікроекономічному рівні.

Водночас необхідно підкреслити, що високі норми амортизації доцільні для підприємства тільки за наявності у нього прибутку За наявності збитків ситуація для підприємства з введенням прискореної амортизації не тільки не покращиться, але й, як правило, може погіршитись, якщо тільки прискорена амортизація у найближчому майбутньому не дозволить перейти до нового масштабу виробництва товарів, зниження її собівартості і виходу на рентабельний рівень.

Проте у багатьох випадках використання таких механізмів не призводить до бажаного зростання інноваційної діяльності? Головна причина - необхідність створення інших передумов, які тільки в комплексі з податковими стимулами спроможні надати імпульс розвитку інновацій. У цілому ці інструменти одержали назву національних інноваційних систем (НІС). Концептуально нову для свого часу теорію НІС розроблено в 20 столітті, її співавторами стали Кріс Фрімен, Б. Лундвалл і Р. Нельсон.

К. Фрімен, зокрема, обґрунтовує особливу роль неформалізованого інституційного чинника, а саме того „характеру дії, за допомогою якого йде організація та керівництво ресурсами, як на рівні підприємств, так і на національному рівні” [3, с. 11]. З цього погляду, такі неформальні інститути, як тісні горизонтальні зв’язки між відділами у фірмі, система „точно в строк”, конкурентний інжиніринг та ін., розглядаються як невід’ємні елементи інноваційної системи.

Водночас НІС включають у себе й організації, більш формалізовані і неформальні відносини щодо інновацій, що ми розглядаємо також як інститути. Існує навіть особливий термін: „інститути розвитку”, під яким розуміють комплекс установ і організацій, що цілеспрямовано діє для формування різних умов розвитку інновацій. До них зокрема, відносять фонди, банки розвитку, консалтингові, інвестиційні і венчурні компанії, державні цільові програми, що діють як на національному, так і на регіональному рівнях. Кожен з цих інститутів повинен вирішувати специфічні завдання з забезпечення особливих потреб окремих категорій суб’єктів інноваційної діяльністі на специфічних етапах розвитку життєвого циклу нововведення.

Важливу роль у цьому відіграють програми розвитку, інноваційні конкурси (наприклад, український конкурс, організований журналом „Експерт”), програми міжфірменої, в тому числі на міжнародному рівні, співпраці та ряд інших інститутів, що вирішують одночасно декілька взаємопов’язаних завдань.

Важливо зазначити, що селективне використання цих інститутів в їх взаємодії з „мерами” податкового регулювання дозволяє добитися набагато більш значимих результатів, ніж використання цих інструментів окремо. Тобто виникає відомий ефект синергії, що дозволяє досягнути більшого, ніж суми результатів від незалежного використання податкових пільг та існування інститутів НІС. Важливо також й досягнення таких результатів, яких принципово не можна отримати на підставі тільки податкових регуляторів. Інститути НІС у цьому аспекті створюють специфічні необхідні передумови для самого факту виникнення інновацій.

Важливим інститутом НІС в Україні може стати постійно діючий консультативний та дорадчий форум (тобто спеціально організовані відносини) для обговорення проблем оподаткування інноваційної діяльності і НІС. Причому його учасниками могли б бути представники інноваторів, наукових та освітніх установ, у першу чергу університетів і НДІ, торгово-промислових палат, у тому числі й регіональних, представники державної влади, у тому числі податкової адміністрації. Такий форум може бути використано насамперед як гнучкий інструмент постійного спілкування держави і бізнесу, що покращать стимулювання інновацій в умовах, які постійно змінюються.

З проведеного дослідження можна зробити декілька узагальнюючих висновків і рекомендацій.

Наявність навіть найбільш ідеальних, обґрунтованих податкових регуляторів не спроможна сама собою вирішити проблеми стимулювання інноваційної діяльності і створення високої вартості в масштабах суспільства. Необхідно скоординоване формування різних елементів НІС та інструментів податкового регулювання. Важливим є цілеспрямоване формування „інститутів розвитку” в межах НІС України. Останні повинні бути адекватні потребам розвитку інновацій на всіх етапах життєвого циклу товару.

Створення форуму за участю представників різних зацікавлених сторін, зокрема бізнесу та держави, по проблемах регулювання оподаткування і розвитку НІС може бути важливим інститутом підтримки зворотного зв’язку держави і бізнесу щодо можливого покращання стимулювання інновацій.

Комплекс цих дії буде сприяти ефективному формуванню високої вартості за рахунок інноваційної діяльності як на рівні підприємств, так і на рівні суспільства у цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Романов А. Ю. Нововведения в налоговом администрировании при избегании налогов / А. Ю. Романова // Инновационное развитие экономики России: сб. статей: [в 2х т.]. - М.: МаксПресс. - Т. 1. - С. 446 - 456.

Шантаж, блеф и чумазые девушки [Електронний ресурс] // Эксперт #39 (485) - 17 октября. - 2005 [Режим доступа]: http://www.expert..ru/expert/current/data/39-nobele.shtml? medvs

Иванова Н. Национальные инновационные системы / Н. Иванова. - М. : Наука, 2002. - 244 с.

Бояринцев Б. И. Налогообложение инновационной деятельности / Б. И. Бояринцев, С. В. Шевчук // Инновационное развитие экономики России : сб. статей в 2х т. - М. : МаксПресс. - Т. 2. - С. 200-210.

Жеревчук Ю. В. Роль податку на прибуток у стимулюванні інноваційної діяльності / Ю. В. Жеревчук // Бюджетно-податкові чинники активізації розвитку фінансових ринків та фінансового посередництва : матеріали науково-практичної конференції. - Ірпінь : Національний університет ДПС України, 2008. - С. 372-373.

Онишко С. В. Критерії та механізм державної підтримки інноваційної діяльності : матеріали Х конференції [„Проблеми та перспективи інноваційного розвитку економіки”]. - Режим доступу // http://www.incon conference.org.ua/download/archives/alusht.a2005/5- Onishko.pdf