Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

В. І Островецький,
кандидат економічних наук, НДФІ ДННУ„ Академія фінансового управліня "

У статті розглянуто питання розподілу природно-ресурсної ренти в системі бюджетно-податкового регулювання України, визначено окремі вади системи справляння платежів за видобуток корисних копалин і подано пропозиції щодо їх усунення.

In the article are examined the separate questions of distributing of naturally-resource rent in the system of the budgetary-tax adjusting of Ukraine, some failings of the system ofpayments for use of natural resources, and also offered measures for its improvement.

Ключові слова: природно-ресурсна рента, корисні копалини, бюджетно-податкове регулювання, Зведений бюджет України, рентні та ресурсні платежі.

Актуальність досліджень, спрямованих на підготовку пропозицій щодо підвищення ефективності функціонування механізму розподілу природно-ресурсної ренти в Україні, визначається не лише зростанням значення рентних і ресурсних платежів у системі бюджетно- податкового регулювання, що спостерігається останнім часом. Основною умовою утворення та формування таких бюджетних надходжень є використання природно-ресурсного потенціалу України, зокрема, промислове освоєння родовищ корисних копалин, що саме по собі породжує ряд проблем соціально-економічного та екологічного характеру.

Серед таких насамперед доцільно виділити необхідність забезпечення раціонального використання природних мінеральних ресурсів, що обумовлюється цінністю, невідновлюваністю, а також поступовою виснаженістю їх родовищ, адже розвиток будь-якої економічної системи супроводжується зростанням попиту на продукцію добувної промисловості. У свою чергу, обмеженість мінеральних ресурсів, виснаження їх родовищ у результаті промислового освоєння призводять до природного зростання вартості продукції добувної промисловості. Особливої актуальності ця проблема набуває з огляду на необхідність у забезпеченні енергетичної безпеки України, яка на сьогодні є імпортером вуглеводневих корисних копалин. Разом з тим, як зазначається у наукових публікаціях[1], промислове освоєння родовищ корисних копалин призводить до забруднення навколишнього природного середовища, і відповідно - до погіршення екологічної ситуації як на певній території, так і в країні в цілому.

Проблеми утворення, обчислення, розподілу та використання ренти, природно-ресурсної зокрема, вже давно досліджуються в економічній теорії. Основи теорії ренти закладено у працях Ф. Кене, А. Сміта, Д. Рікардо. Найбільш ґрунтовно теорія ренти розвинена К. Марксом, який присвятив цим питанням більше половини другої частини третього тому „Капіталу” [2].

Питання ренти також розглядаються у працях сучасних зарубіжних авторів, зокрема, Дж. Бьюкенена, Р. Толлісона, А. Хіллмана, у тому числі і російських дослідників, С. Андрюшина, І. Буздалова, В. Данілова-Даниляна, А. Кудріна, С. Кімельмана, Д. Львова. Рентні відносини та проблеми розподілу природно-ресурсної ренти досліджуються і вітчизняними авторами, зокрема І. П. Булєєвим, Б. М. Данилишиним, Я. В. Ковалем, В. С. Міщенком, М. А. Хвесиком.

Зарубіжні, зокрема, російські вчені багато уваги приділяють дослідженню ренти як основи системи державних фінансів, зокрема, в частині її ролі та значення у процесі економічних перетворень. Такий підхід є зрозумілим з огляду на те, що значну частину доходів бюджету Російської Федерації забезпечують надходження від підприємств добувної промисловості. Окремо, при цьому, розглядається екологічний аспект рентних відносин.

Питання справляння рентних і ресурсних платежів є також важливими і для України. Так, у проекті Концепції рентної політики, розміщеному на офіційному ВЕБ-сайті Міністерства економіки України, зазначено, що основним завданням розвитку системи рентних відносин у природокористуванні є вдосконалення нормативів збору та механізму справляння платежів на основі об ’ єктивних оцінок продуктивності ресурсних джерел і диференціації рентної плати за якісними, кількісними і просторовими ознаками, а також із урахуванням заподіяння шкоди природним ресурсам і можливості їх відтворення[3]. При цьому, як зазначають вітчизняні дослідники Б. М. Данилишин та В. С. Міщенко, базовим завданням у сфері надрокористування є диференціація платежів за користування надрами відповідно до геологічних особливостей і умов експлуатації родовищ корисних копалин [4].

Однак, незважаючи на значну кількість досліджень і наукових публікацій, присвячених проблемам природно-ресурсної ренти, а також спроб практичної реалізації пропозицій щодо вдосконалення механізму справляння платежів за використання природних ресурсів, залишається ряд невирішених питань, що є актуальними для України і потребують всебічного, поглибленого дослідження, з метою ефективного впровадження результатів їх розв’язань у системі бюджетно-податкового регулювання. Серед таких, зокрема, можна виділити питання щодо підвищення рівня ефективності функціонування системи справляння рентних і ресурсних платежів, приведення механізму обчислення платежів за використання природних ресурсів у відповідність з принципами рентного доходу. А підготовка варіанта вирішення означених питань та його обґрунтування і є головною метою цієї роботи. Сьогодні суб’єкти господарювання, що здійснюють видобуток корисних копалин на території України та її континентальному шельфі, крім загальнодержавних податків і зборів, здійснюють відрахування спеціальних зборів та обов’язкових платежів до бюджету відповідного рівня, тобто, залежно від того, на якому рівні державного управління реалізується право власності народу України на корисні копалини [5]. Це платежі за користування надрами, відрахування на геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні, а також надходження коштів від продажу на аукціонах спеціальних дозволів (ліцензій) на користування надрами та збору за видачу таких дозволів (див. табл. 1). Крім того, регулювання розподілу природно-ресурсної ренти в Україні здійснюється в процесі оподаткування прибутку підприємств добувної промисловості, із використанням спеціальних правил обчислення та нарахування податкової амортизації [6]. Окремо, питання розподілу природно-ресурсної ренти регулюються Законом України „Про угоди про розподіл продукції”.

З таблиці 1 видно, що частка платежів за видобуток корисних копалин у доходах Зведеного бюджету України має тенденцію до зростання. Так, якщо розглядати означені збори як систему справляння спеціальних платежів за видобуток корисних копалин, то її частка у доходах Зведеного бюджету України протягом останніх п’ятьох років збільшилася майже вдвічі, з 1,6 до 3,1 відсотка.

Таблиця 1 Частка платежів за видобуток корисних копалин у доходах Зведеного бюджету України за 2003-2007 рр., %

Розраховано автором за даними Держказначейства України.

Зростання частки рентних і ресурсних платежів у доходах Зведеного бюджету України обумовлене збільшенням обсягів надходжень до Державного бюджету України рентної плати за нафту, що видобувається в Україні, а також запровадженням із 2004 року рентної плати за видобуток газового конденсату. Зростання відбувається здебільшого за рахунок підвищення ставок справляння платежів за видобуток корисних копалин, насамперед вуглеводневих (див. табл. 2). Так, ставки за видобуток нафти, починаючи з 2003 р. збільшилися у 21 раз, за газовий конденсат, починаючи з 2004 р. - у 10,4 раза. Потрібно зазначити, що при цьому частка платежів за спеціальне використання надр і збору за геологорозвідувальні роботи протягом сталого періоду практично не змінюється.

Таблиця 2. Ставки справляння рентної плати за видобуток вуглеводневих корисних копалин в

Україні у 2002 - 2007 рр.

з покладів, які залягають на глибині до 5000 м;

з покладів, які залягають на глибині понад 5000 м;

із морських родовищ.

Плату за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин і збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (далі - ГРР) в Україні було запроваджено у 1994 р. Починаючи з 1999 р. набув чинності порядок встановлення нормативів відрахувань за ГРР, відповідно до якого, наприклад, ГРР за видобуток нафти і газового конденсату [15]; [16] справляється, виходячи з 20,5 грн за 1 т, газу природного - 9,95 грн за 1 тис. м3. Означені нормативи залишаються незмінними до тепер, однак підлягають щорічній індексації. Так, у 2006 р. до ставок ГРР застосовувався коефіцієнт 1,94 [17], у 2007 р.

2,11 [18], у 2008 р. - 2,27 [19]. Індексуються також і ставки справляння платежів за спеціальне використання надр і рентної плати за видобуток вуглеводнів. Однак при цьому механізм обчислення зобов’язань практично всіх видів платежів за видобуток корисних копалин залишається незмінним. Сума зобов’язань визначається за фіксованими ставками, що встановлюються у гривнях до одиниці маси (обсягу) видобутої продукції.

Поступове підвищення ставок справляння платежів за видобуток корисних копалин є цілком зрозумілим та економічно-обґрунтованим, адже зростання попиту на мінеральні ресурси в результаті розвитку економічної системи у поєднанні із поступовим виснаженням їх родовищ обумовлюють природне підвищення вартості корисних копалин. Водночас, у разі незмінності нормативів платежів за видобуток корисних копалин у програші буде залишатися їх власник - народ України, право власності якого реалізується державою. Однак необхідно зазначити, що механізм індексації ставок справляння платежів за видобуток корисних копалин, що застосовується на сьогодні в Україні, є недостатньо прозорим, що підвищує напруженість у бюджетно-податковій сфері та знижує ефективність функціонування системи бюджетно- податкового регулювання. Передусім це стосується щомісячного корегування ставок справляння рентної плати за видобуток вуглеводневих корисних копалин, в результаті чого параметри визначення обсягів зобов’язань цих платежів можуть змінюватися протягом одного бюджетного періоду.

Необхідно зазначити, що зростання частки рентних платежів у доходах Зведеного бюджету України відбувається в умовах падіння обсягів видобутку окремих видів корисних копалин, вуглеводневих зокрема (див. табл. 3). У 2007 р. порівняно із 2006 р. дещо скоротилися обсяги видобутку нафти сирої та газового конденсату. Крім того, за цей же період спостерігається падіння обсягів видобутку вугілля готового.

Таблиця 3 Виробництво основних видів продукції добувної промисловості за 2003-2007 рр.

Джерело: Держкомстат України.

Збільшення обсягів видобутку руд і концентратів залізних, а також решти корисних копалин суттєво не впливають на динаміку надходжень рентних і ресурсних платежів до Зведеного бюджету України, оскільки параметри справляння платежів за їх видобуток змінюються не так масштабно, як щодо справляння рентних платежів за видобуток вуглеводневих корисних копалин.

У теорії рентні відносини пов’язуються із законом вартості. Найважливішим фактором закону вартості є ціноутворення - процес утворення, формування цін на товари і послуги, що характеризується перш за все методами, способами встановлення цін у цілому, що відносяться до всіх товарів. На процес встановлення ціни впливає багато чинників, зокрема, собівартість продукції, ціни конкурентів, співвідношення попиту та пропозиції тощо. Якщо розглядати рентні відносини з позицій ринкового ціноутворення, то виявляється, що попит на продукцію добувної промисловості є фактично похідним, оскільки він формується на основі попиту на цю продукцію на інших ринках товарів і послуг. А враховуючи тенденції щодо розвитку економічних систем, як окремо взятої країни так і світової системи, можна очікувати, що попит на продукцію добувної промисловості в подальшому буде мати загальний тренд до зростання. І це буде відбуватися, швидше, на фоні відносно стабільних витрат виробництва та відстаючому темпі зростання середньої заробітної плати по галузі.

Означене припущення можна пояснити. Виробники добувної промисловості, як і решта суб’єктів господарювання, мають декілька основних способів забезпечення прибутковості своєї господарської діяльності, що, по суті, є основним рушійним мотивом її здійснення. Це збільшення обсягів реалізації виробленої продукції; підвищення ціни її продажу; мінімізації витрати виробництва за рахунок оптимізації витрат на видобуток та за рахунок стримування зростання оплати праці найманих працівників.

Виробники можуть комбінувати означені способи отримання прибутків, реагуючи на зміни „зовнішнього середовища”, як-то запровадження заходів щодо державного регулювання обсягів видобутку та змін ціни реалізації продукції, активізації профспілок щодо підвищення заробітної плати найманих працівників, зміни попиту на вироблену продукцію. Однак, за інших рівних умов, найбільш привабливим для виробника все ж таки залишається підвищення ціни реалізації виробленої продукції із одночасним зменшенням витрат на видобуток та оплату праці найманих працівників.

Припущення щодо забезпечення прибутковості своєї діяльності підприємств добувної промисловості за рахунок підвищення ціни реалізації виробленої продукції України підтверджується в результаті аналізу статистичних даних. Так, індекс цін виробників промислової продукції добувної промисловості протягом останніх декількох років випереджає індекс цін виробників по промисловості України в цілому (рис. 1).

Рис. 1. Індекси цін виробників промислової продукції в Україні, у % (грудень до грудня попереднього року).

При цьому потрібно зазначити, що підвищення ціни реалізації продукції видобувної промисловості призводить до збільшення витрат підприємств інших галузей економіки України. Останні, в свою чергу, керуючись природним бажанням максимізувати власні прибутки, змушені реагувати подібним чином, тобто, у тому числі, підвищувати ціну реалізації товарів (послуг) власного виробництва. Така ситуація негативно впливає на стабільність розвитку економічної системи України, оскільки обумовлює нарощування інфляційної складової зростання ВВП.

Викладені вище припущення вимагають посилити увагу до стану справ у добувній промисловості України з боку органів державного регулювання та вжити невідкладних заходів щодо усунення певних дисбалансів розвитку економічної системи України. І одним з напрямів вирішення накопичених проблемних питань може бути підготовка та впровадження заходів бюджетно-податкового характеру, у тому числі щодо вдосконалення діючої в Україні системи фіскальних інструментів розподілу природно-ресурсної ренти між державою та видобувними підприємствами. Сутність цих заходів повинна зводитися до наступного.

По-перше, доцільно відмовитися від практики справляння рентних і ресурсних платежів за фіксованими ставками у грошових одиницях від маси (обсягу) видобутку корисних копалин. Переорієнтувати систему справляння рентних платежів на принципи рентного доходу, зокрема, визначати зобов’язання як відсоток від вартості видобутої (реалізованої) продукції. Доцільно зазначити, що така модель розподілу природно-ресурсної ренти застосовується у багатьох країнах світу, що є потужними експортерами мінеральних ресурсів. Передусім - це Російська Федерація, Казахстан і Норвегія.

Реалізувати цю пропозицію можна, замінивши платежі за видобуток корисних копалин, ГРР і рентної плати за видобуток вуглеводнів спеціальним податком. При цьому з метою збереження поточної динаміки надходжень до бюджетів відповідних платежів, необхідно ставку справляння цього податку встановлювати для кожного виду корисних копалин на рівні, що буде забезпечувати обсяг бюджетних доходів, який мобілізується сьогодні внаслідок справляння плати за використання надр, ГРР і рентної плати за видобуток вуглеводневих корисних копалин.

По-друге, запровадити механізм оподаткування додаткового прибутку, в межах діючого Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. При цьому доцільно ввести диференційну шкалу оподаткування, яка складається із ряду підвищуючих коефіцієнтів, на які перемножується стандартна ставка оподаткування прибутку підприємств у разі, коли рентабельність господарської діяльності з видобутку корисних копалин перевищує певну межу. Для цілей визначення податкового зобов’язання можна запропонувати розраховувати спеціальний показник рентабельності, що буде обчислюватися за формулою:

де Р - рентабельність;

ВД - валові доходи;

ВВ - валові витрати;

ПА - податкова амортизація.

Значення рентабельності, наприклад середнє для добувної промисловості, можна регулювати законом про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період на підставі прогнозних показників розвитку галузі. Диференціацію шкали оподаткування пропонується здійснювати залежно від збільшення рентабельності добувної діяльності на кожні 10 %. Наприклад, якщо допустити, що „нормальний” рівень рентабельності виробництва буде дорівнювати 20 %, то можна запропонувати таку шкалу визначення податкового зобов’язання (табл. 4). При цьому необхідно розробити та затвердити порядок визначення „нормального” рівня рентабельності.

Переорієнтація чинної в Україні системи справляння рентних і ресурсних платежів на обчислення зобов’язань як відсотка від вартості видобутої продукції має як значні переваги, так і суттєві недоліки порівняно із діючою моделлю розподілу природно-ресурсної ренти.

Таблиця 4 Диференційна шкала оподаткування надприбутку, що утворюється в результаті видобутку корисних копалин

До позитивних сторін запровадження описаної моделі розподілу природно-ресурсної ренти в Україні необхідно віднести те, що у цьому випадку відпадає необхідність у постійному корегуванні параметрів справляння платежів за видобуток корисних копалин. А зростання ціни реалізації видобутої продукції буде автоматично призводити до відповідного збільшення бюджетних доходів. З іншого боку, можна очікувати уповільнення темпів зростання ціни реалізації продукції добувної промисловості, оскільки, видобувні підприємства будуть втрачати таку можливість напряму компенсувати зростання ставок справляння рентних і ресурсних платежів внаслідок підвищення ціни реалізації видобутої продукції.

Крім того, такий підхід узгоджується із основними принципами побудови системи оподаткування в Україні, а саме, забезпечення рівнозначності і пропорційності справляння податків у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов’язкових платежів) - на більші доходи, а також рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації [20].

Серед негативних сторін необхідно виділити вірогідність застосування видобувними підприємствами схем мінімізації податкових зобов’язань, у тому числі із використанням трансфертних цін. Однак у цьому випадку з метою запобігання можливим втратам бюджетів України відповідного рівня необхідно вжити заходів щодо активізації інституту визначення звичайної ціни для цілей оподаткування. А в межах цих заходів можна розробити та запровадити методологію нормування витрат, тобто встановлення граничних рівнів витрат для певного виду добувної діяльності.

Отже, підсумовуючи викладене, потрібно зробити висновок, що запропоновані напрями вдосконалення системи справляння платежів за природокористування сприяють наближенню механізму їх обчислення до принципів рентного доходу. Крім того, прийняття цих пропозицій дозволить спростити адміністрування платежів за видобуток корисних копалин, зробити його більш прозорим і менш заплутаним, як у частині ліцензування ділянок надр, так і справляння спеціальних податків. Зокрема, механізм буде враховувати зміну рівня цін на корисні копалини на внутрішньому та зовнішніх ринках, оскільки параметри обчислення рентних платежів засновуються на відносних показниках. Запропонована схема вилучення надприбутків, що утворюється у видобувних підприємств, буде сприяти зростанню обсягів їх надходжень до бюджетів України відповідного рівня.

На жаль, відсутність офіційних статистичних даних з питань рентабельності видобувних підприємств, обсягів видобутку та вартості реалізації видобутої продукції за видами корисних копалин не дозволяє зробити детальні розрахунки ефекту запропонованих пропозицій. Тому, у разі схвалення запропонованих пропозицій, а також додаткового опрацювання статистичної інформації (поки що вона відсутня в офіційних статистичних даних), ці дослідження можна поглибити та деталізувати окремі пропозиції, і на цій основі підготувати варіант проекту закону України (або відповідного розділу Податкового кодексу України) із попередньою назвою „Про платежі за використання надр”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Лапко Е.А. Рента и проблемы ее использования в Украине / Налогообложение : проблемы науки и практики : монография / Е. А. Лапко, С. Б. Педько. - Х. : ИД „ИНЖЭК”, 2006. - 232 с. С. 176 - 193.

Маркс К. Капитал / К. Маркс. - Т. Ш. - Москва: Партийное издательство, 1932. - 639 с.

[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua.

Міщенко В. С. Природноресурсні платежі в доходах бюджету. Шляхи вдосконалення / В. С. Міщенко, М. А. Хвесик та ін. // Фінанси України. - 2007. - № 12 (145). - С. 27 - 37.

Про надра : кодекс України : від 27 липня 1994 р. № 132/94-ВР

Про оподаткування прибутку підприємств : закон України : від 28 грудня 1994 р. N° 334/ 94-ВР.

Про Державний бюджет України на 2004 рік : закон України : від 27 жовтня 2003 р. № 1344-IV

Про Державний бюджет України на 2004 рік : закон України : від 20 грудня 2005 р. № 3235-IV

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування : закон України : від 30 листопада 2006 р. № 398-V

Про Державний бюджет України на 2003 рік : закон України : від 26 грудня 2002 р. № 380-IV

Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 рік” : закон України : від 22 травня 2003 р. № 849-IV

Про Державний бюджет України на 2005 рік : закон України : від 23 грудня 2004р. № 2285-IV

Про Державний бюджет України на 2005 рік : закон України : від 25 березня 2005 р. № 2505-IV

Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2005 рік” : закон України : від 7 липня 2005 р. № 2771-IV

Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння : постанова Кабінету Міністрів України : від 29 січня 1999 р. № 115.

Про затвердження Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету: наказ Комітету України з питань геології та використання надр Державної податкової адміністрації України від 23 червня 1999 р. № 105/309.

Про Державний бюджет України на 2006 рік : закон України : від 20 грудня 2005 р. № 3235-IV

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування : закон України : від 30 листопада 2006 р. № 398-V

Про індексацію у 2008 році нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету : постанова Кабінету Міністрів України : від 18 липня 2007 р. № 947.

Про систему оподаткування : закон України : від 25 червня 1991 року № 1251-XII.