Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

В. П. Ніколаєв,
доктор економічних наук, Національний університет ДПС України

Розглянуто диспропорції між прибутковістю банківської сфери і реального сектора економіки в Україні в передкризовий період 2004-2008 рр., показано негативний вплив норми відсотка на кредитування і інвестування економіки.

The disproportions between profitability banking and real sector of Ukrainian economy in the period 2004-2008 before crisis has been considered. The negative influence of interest rate on the financing and investing of economy has been demonstrated.

Ключові слова: капітал, прибутковість, інфляція, депозити, кредити.

Мета статті - проаналізувати логічний ланцюг: фінансовий стан банківського сектора і норми відсотка, інфляція - вплив кредитування при високій вартості фінансового капіталу на можливості залучення коштів у реальний сектор економіки - відповідно, його фінансовий стан і результати економічної діяльності: доходи підприємств і населення - заощадження.

Гіпотеза даного дослідження наступна: приріст банківського капіталу і прибутковості у фінансово-банківському секторі повинні бути зумовлені прибутковістю та ефективністю реального сектора економіки, який використовує банківський капітал як важіль; зростанням доходів населення, споживання і заощаджень, які поповнюють капітал банків. У протилежному випадку успіхи у банківській сфері означатимуть або тимчасовий, можливо, і ринково обґрунтований процес перетоку капіталу з менш прибуткової сфери реальної економіки до більш прибуткової банківської сфери, або необґрунтовану емісію грошей і, як наслідок, - інфляцію.

Методологічною базою дослідження, проведеного у даній статті, є проектний підхід до моделювання макроекономічної ситуації. Так, економіка України у періоді 2004-2008 рр. інтерпретується нами фрагментом національного інвестиційного проекту. Оскільки будь- який керований економічний процес змін або множина процесів можуть інтерпретуватися як проект, національна економіка є ні чим іншим, як портфелем проектів, які здійснюються економічними суб’єктами. Якщо переважна частина проектів - успішна і чиста наведена вартість позитивна, буде забезпечуватися розвиток економіки, у протилежному випадку матимемо економічний спад .

Масштаби проектів у сучасній економіці, як правило, перевищують фінансові можливості їх ініціаторів і вимагають залучення інших учасників з їх капіталами, передусім - фінансовими, які теоретично створюють ефект фінансового левериджу. Тому разом із економічним аналізом національного інвестиційного проекту, а саме аналізом співвідношення витрат і вигод на макрорівні, у статті проводиться фінансовий аналіз на мезорівні (витрати і вигоди для груп суб’єктів господарювання - галузей), які закономірно прагнуть отримати від проекту максимальну NPV, додану вартість, прибуток, а також більшу IRR, ніж вартість (прибутковість) інвестованого ними капіталу.

Два основні учасники проекту - реальний сектор економіки і банківська сфера - кожний бере на себе у проекті частину витрат у певні проміжки часу з метою отримання частини доходів з прибутком у майбутньому. При цьому вся банківська сфера виступає фінансовим левериджем для реального сектора. Крім того, нами розглядається фінансовий леверидж всередині банківської' системи, що виникає при розгляді відношення прибутку банків до вартості власного капіталу із урахуванням не тільки коштів, інвестованих у статутний фонд тощо, але й залучених і запозичених банками. Отже, існує система фінансових важелів двох рівнів: вкладників - для банків і банків - для економіки.

За офіційними даними Держкомстату України, починаючи з 2005 року, на фоні зростаючої інфляції спостерігалася нестійка, але позитивна динаміка реального ВВП і доходів населення (рис. 1), що свідчило про загальну ефективність національного інвестиційного проекту у періоді, що розглядається. Частина ефекту - вільні кошти громадян і підприємств - спрямовувалися, зокрема, у банківський сектор з метою захисту від інфляції та задля отримання відсотків за депозитами. Розглянемо по роках, що аналізуються, поточну ефективність інвестицій як віддачу капіталу (без урахування інфляції) за наступними показниками: Економічна ефективність = Валовий прибуток / Власний капітал Фінансова ефективність = (Валовий прибуток - Податки) / Власний капітал та порівняємо останній показник із прибутковістю (статутного)* капіталу українських банків після сплати податків (рис. 2).

Окремо розглянемо групу 15-20 основних банків, які складають близько 10 % їх загальної кількості і у яких сконцентровано понад 70 % банківського капіталу країни. При цьому зауважимо, що виділену групу банків формують саме ті, що меншою мірою пов’язані з промислово-фінансовими групами та обслуговуванням їх інтересів, а ведуть власний банківський бізнес. Як бачимо, у середньому прибутковість капіталу банківського сектора у різні роки у 1,5-2 рази перевищує аналогічний показник у реальному секторі економіки, а по основній групі банків у 3-10 разів. Це стало можливим завдяки фінансовому левериджу всередині банківського сектора, коли зростання обсягів прибуткового для банків кредитування синхронно забезпечувалося зростанням їх зобов’язань перед вкладниками (таб. 1, рис. 3).

Таблиця 1 Показники банківської системи, млрд грн

У 2007 р. напередодні кризи структура банківського бізнесу мала такий вигляд (рис. 5): маючи 70 млрд грн власного капіталу, банки залучили під 8,6 % і запозичили за кордоном під 5-7 % (точної інформації немає) майже 500 млрд грн, прокредитувавши громадян і виробництво в середньому під 14,8 %, заробляючи на цьому 15 (31) %.

Для економіки ніби виник фінансовий леверидж в обсязі 272 мдрд грн, або понад 23 % у структурі капіталу. Однак у результаті фінансова ефективність становила лише трохи більше 6 %, а економічна - близько 7 % (все - без урахування інфляції, з урахуванням інфляції - менше 0), що не покриває ні відсотків за депозитами, не пояснює прибутковість капіталу банків і норму відсотків за кредитами.

Якби такий національний інвестиційний проект аналізувався щодо ефективності, то він був би відхилений. В економічній теорії важко знайти пояснення таких диспропорцій [1, п. 12.2]*.

З іншого боку, таке штучне зростання у фінансово-банківському секторі є непропорційним і відносно динаміки ВВП.

Можливість і причина такого зростання прибутковості у банківській сфері добре ілюструється і темпами зростання грошової бази і маси (рис. 4), що і є імовірною основою інфляції, з якої ми починали аналіз.

Рис. 5. Структура банківського бізнесу

Для порівняння із нездоровою, на нашу думку, ситуацією в Україні розглянемо співвідношення деяких аналогічних показників дійсно зростаючої економіки Китаю у 2007 р. напередодні кризи і зробимо висновки щодо бажаних пропорцій для України.

„Норма банковской прибыли зависит от двух основных факторов: от нормы прибыли предпринимательского капитала и нормы ссудного процента. Норма дохода ссудного капитала, как правило, не превышает норму прибыли промышленного и торгового капитала. В обычных условиях норма прибыли предпринимательского капитала является верхней границей для нормы банковской прибыли. В современных условиях норма банковской прибыли сравнялась с нормой прибыли крупных фирм. Другим фактором, определяющим уровень выгодности банковского капитала, является норма процента, характеризующая своего рода цену кредитных средств. В зависимости от состояния рынка ссудных капиталов и степени развития конкуренции ставка процента может колебаться в значительных пределах. Что касается минимальной нормы процента, то она не поддается определению. Иногда (во время экономического спада) она может снижаться до уровня, близкого к нулю. Различают рыночную и среднюю нормы процента. Рыночная норма процента складывается в каждый данный момент на рынке ссудных капиталов. Она непосредственно отражает конъюнктурные изменения экономики и подвержена резким колебаниям в периоды подъема или спада производства. Средняя норма процента отражает долговременные тенденции в движении величины процента. Понять динамику процентной ставки можно, если учитывать влияние на нее часто меняющегося соотношения спроса и предложения заемных средств. Если спрос на ссудный капитал превышает его предложение, то масштабы его использования расширяются. Когда же свободных денежных средств много, а спрос на них сравнительно невелик, то ставка процента будет снижаться”.

Таблиця 2 Порівняння фінансових показників економік України і Китаю

Отже, для нормального економічного зростання повинні зберігатися такі пропорції:

ставка за депозитами повинна бути нижчою, ніж прибутковість національної економіки;

ставка за депозитами не обов’язково повинна перекривати інфляцію;

ставка за кредитами повинна бути меншою фінансової ефективності економіки;

прибутковість банківського капіталу повинна бути співставимою з прибутковістю в реальному секторі економіки;

зростання грошової бази повинно бути співставимим зі зростанням ВВП.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Борисов Е. Ф. Экономическая теория : курс лекций [для студентов высших учебных заведений] / Борисов Е. Ф. [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.vuzlib.net/

Николаев В. Ссуду - к суду? / В. Николаев // Радуга. - 2009. - N° 2.

Хазин М. Есть ли жизнь без ссудного процента? / М. Хазин // Банки и деловой мир. - 2007. - № 11.