Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

О. П. Чепурна,
Київський національний університет ім. Тараса Шевченка

У статті розглянуто актуальні питання фіскальної політики як одного з чинників забезпечення конкурентоспроможності національної економіки. Особливу увагу приділено основним проблемам і можливим шляхам удосконалення податкової та бюджетної політики України.

This text is devoted to the actual questions offiscal policy, which is considered as one of the factors of competitiveness of national economy. The author gives a clearcut presentation of the basic problems and possible ways of improvement of tax and budgetary policy in Ukraine.

Ключові слова: конкурентоспроможність національної економіки, фіскальна політика, податкова політика, бюджетна політика.

Формування конкурентоспроможної національної економіки згадується серед пріоритетних завдань соціально-економічної політики України, неодноразово визначених у посланнях Президента України, програмах урядів, інших документах високого рівня. Утвердження України як конкурентоспроможної високотехнологічної держави визначено Стратегією економічного і соціального розвитку України (2004-2015 рр.) „шляхом європейської інтеграції”, базовим принципом стратегічного курсу. Істотний вплив на підвищення конкурентоспроможності національної економіки, її галузей та фірм здійснює загальне економічне та соціальне середовище в країні. Таким чином, додатковими чинниками забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів національної економіки є стабільність і прозорість законодавства у сфері суспільних фінансів, дієва податкова система та система розподілу бюджетних коштів.

Серед фундаментальних вітчизняних досліджень проблемі забезпечення конкурентоспроможності національної економіки присвячені праці таких економістів, як В. Д. Базилевич, Я. Б. Базилюк, З. С. Варналій, А. С. Гальчинський, В. М. Гейць, П. С. Єщенко, Я. А. Жаліло, В. В. Зянько, Б. Є. Кваснюк, В. Л. Осецький, А. С. Філіпенко та інші. Багато з них розглядали фіскальну політику як чинник формування конкурентоспроможності України. Більш детально актуальні питання бюджетно-податкової політики розглядали такі вітчизняні вчені: В. А. Андрущенко, З. С. Варналій, В. П. Вишневський, Т. І. Єфіменко, Ю. Б. Іванов, І. О. Лютий, П. В. Мельник, А. М. Соколовська, Л. Л. Тарангул, В. Б. Тропіна та ін.

Конкурентоспроможність національної економіки має різні трактування або концептуальні підходи до трактування. Під конкурентоспроможністю національної економіки в даній статті пропонується розуміти стан і потенційну можливість національної економіки надалі забезпечувати ефективність виробничих процесів і добробут громадян на основі формування і використання конкурентних переваг країни. Значна роль держави в досягненні конкурентоспроможності національної економіки пояснюється тим, що трансформація економічної системи України ставить за мету формування соціально орієнтованої ринкової економіки, а досягнути цієї мети не можна без активної участі держави. Ще Дж. М. Кейнс для пожвавлення економічної кон’юнктури рекомендував проведення ефективної бюджетно- податкової політики. Оскільки приватні інвестиції в умовах кризи різко скорочуються через песимістичні погляди щодо перспектив отримання прибутку, то „регулювання поточних інвестицій залишати в приватних руках небезпечно” [1, с. 384] і рішення про стимулювання інвестицій повинна взяти на себе держава.

Під фіскальної політикою потрібно розуміти цілеспрямовану діяльність держави щодо зміни державних видатків і податкових надходжень з метою збільшення обсягу виробництва, зайнятості та зниження темпів інфляції. В економічній літературі термін „фіскальна” здебільшого вживається як синонім бюджетно-податкової політики [2, с. 309].

Цілями фіскальної політики є: стабілізація темпів економічного зростання та згладжування циклічних коливань економіки; досягнення високого рівня зайнятості і помірних темпів інфляції.

Залежно від конкретної економіко-соціальної ситуації використовують стимулюючу або стримуючу фіскальну політику. Основними інструментами фіскальної політики є регулювання видатків держави та податкових надходжень. Так, боротьба зі спадом виробництва означає застосування стимулюючої фіскальної політики, що передбачає зростання сукупного попиту за рахунок збільшення видатків держави та зменшення податків. А боротьба з інфляцією навпаки - застосування стримуючої фіскальної політики, тобто зниження сукупного попиту внаслідок зменшення видатків держави та збільшення податків [2, с. 310]. Отже, специфіка економіки України потребує пошуку власної доктрини фіскальної політики, яка б відповідала особливостям стану економіки.

Досвід ринкових перетворень в Україні дає підстави стверджувати про невисоку ефективність бюджетно-податкових важелів стимулювання конкурентоспроможності національної економіки [3, с. 172], а тому потрібний ретельний аналіз особливостей фіскальної політики та пошук засобів удосконалення фіскальної політики заради підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Характеристика фіскальної політики передбачає насамперед розгляд податкової системи. Філософія розуміння податкової системи має важливе значення для формування ефективної фіскальної політики в перехідний період.

Формування податкової системи, теоретичне обґрунтування принципів її організації відбувалося разом із розвитком держави. Вперше в економічній науці принципи оподаткування були сформульовані А. Смітом:

податки повинні платити всі громадяни, кожний „відповідно до свого доходу, який він використовує під заступництвом та захистом держави”;

податок, який необхідно сплатити, „повинен бути точно визначений, а не змінюватися довільно”;

всякий податок повинен стягуватися в такий час і у такий спосіб, „коли і як платнику найбільш зручно платити його” [4, с. 588];

податок повинен встановлюватися за принципом справедливості.

Таким чином, для XVIII ст. властиво було акцентувати увагу на принципах справедливості. Сьогодні ж головна увага приділяється рівню прогресивності або платоспроможності. Із початку ХХ ст. утверджується думка, висловлена А. Вагнером, згідно з якою фіскальна мета податку замінюється соціальною [5, с. 29].

За теорією монетаризму і теорією економіки пропозиції, зниження податків стає значним стимулом ефективного виробництва. Теорія економіки пропозиції рекомендує підтримувати режим конкуренції, полегшуючи податковий тягар або встановлюючи податкові канікули для малого бізнесу та для тих, хто здійснює випуск товарів, що найбільшою мірою відповідають інтересам суспільства.

З одного боку, часткова відмова від податків може сприяти досягненню економічної свободи, наданню простору ринковим важелям економіки, досягненню ефективності та нагромадженню капіталу, з іншого - без державного втручання в розподіл через податки такий шлях може призвести до соціальних суперечностей та кризових ситуацій.

Тому логічною є поява теорії оптимального оподаткування. Основою для оптимального розподілу ресурсів є відсутність екстерналій. Податки виступають платою за суспільні блага, які не можуть бути забезпечені в достатній кількості без втручання держави [6, с. 9].

Формально податкове законодавство України правильно визначає структуру податкової системи та головні принципи оподаткування. Більше того, податкова система України за своїм складом і структурою подібна до податкових систем розвинених європейських країн [7]. Але за сучасних умов існує ряд проблем науково-методологічного і практичного характеру, що гальмують подальший розвиток системи оподаткування:

відірваність від науки, зокрема від економічної теорії;

орієнтація організаційної структури та принципів функціонування податкової системи не на потреби добросовісних платників податків, а на виконання „плану” податкових надходжень;

нестабільність податкового законодавства, численні перманентні зміни і доповнення до існуючих законів і інших нормативно-правових актів у сфері оподаткування, різночитання між багатьма законами і підзаконними актами, що регулюють податкові відносини;

ухилення від сплати податків і тінізація підприємницької діяльності;

проблеми в адмініструванні податків [5, с. 15], про що свідчить практика стягнення і відшкодування ПДВ;

бюджетна заборгованість із відшкодування податку на додану вартість [8, с. 23].

Вдосконалення податкової системи набуває особливо важливого значення і є важливим

аспектом суспільно-економічних перетворень в Україні. Удосконалення системи оподаткування повинно здійснюватися, виходячи зі стратегічних цілей нашої держави - побудови конкурентоспроможної соціально орієнтованої ринкової економіки й інтеграції у європейське співтовариство [5, с. 17]. Таким чином, основними завданнями удосконалення податкової системи повинні стати такі:

вдосконалення нормативно-законодавчої бази у сфері оподаткування. Це пояснюється тим, що нестабільність податкового законодавства суттєво ускладнює процедуру планування та прогнозування майбутньої діяльності, навіть на нетривалі періоди та погіршує адаптивні функції економічних агентів і збільшує ризики розвитку [3, с. 174];

удосконалення організаційної структури податкової системи. Сучасна система податкових адміністраторів складається з декількох незалежних органів державної влади, зокрема, Державної податкової адміністрації, Державної митної служби, адміністраторів окремих зборів і обов’язкових платежів. Така кількість контролюючих органів негативно відображається на умовах господарювання платників податків і знижує ефективність роботи адміністраторів;

зменшення податкового навантаження. У результаті здійснення послідовних заходів, спрямованих на виконання цього завдання, уже зменшено ставки таких основних податків, як на додану вартість - з 28 до 20 %, на прибуток підприємств - з 30 до 25 % та ін. [8, с. 23]. Але, на думку директора Всесвітнього банку в Україні, Білорусі і Молдавії Мартіна Райзера, із зниженням податків „потрібно бути дуже обережним”, оскільки „необхідно вивчити, як зміниться податкова база”. Проте в нашій державі, на його думку, „є можливість збільшити ряд акцизів - на алкоголь і тютюн, оскільки в Україні ці акцизи залишаються на низькому рівні”;.

-підвищення ефективності системи адміністрування податків. Як стверджує В. С. Філонич, за обтяжливістю для бізнесу податкова система України займає останні місця у міжнародних рейтингах конкурентоспроможності. В Україні діє 99 різновидів податків, для ведення податкової звітності в Україні затрачується 2 085 годин на рік (для порівняння: в Швейцарії - 63 години, у Сінгапурі - 49, а в Об’єднаних Арабських Еміратах - всього 12 годин) [9];

детінізація економіки. Підприємства, які ухиляються від оподаткування, посилюють власні конкурентні позиції не за рахунок удосконалення управлінських й виробничих процесів, а внаслідок лобіювання особливих відносин із владою. Створюються штучні передумови для продовження діяльності неефективних підприємств або виробництва непридатних товарів і послуг [3, с. 183];

удосконалення механізмів податкового стимулювання розвитку спеціальних економічних зон (СЕЗ), територій пріоритетного розвитку (ТПР) і технопарків. Застосування особливих умов оподаткування заохочує притік капіталу до галузей чи регіонів із більш сприятливим податковим режимом, що може загрожувати структурними та територіальними дисбалансами. Тому розвиток спеціальних економічних зон та ін. необхідно детально проаналізовати;

науково обґрунтована система надання податкових пільг. Галузеві пільги найменш ефективні, оскільки їх результативність залежить від правильного визначення пріоритетних галузей. Більш обґрунтованим є надання податкових пільг молодим галузям, які мають реальні можливості стати конкурентоспроможними і потребують державної підтримки та захисту від конкуренції з боку розвинених країн;

реформування спрощеної системи оподаткування. Введення єдиного податку для приватних підприємців у кінці 1998 року було важливим стимулом для пожвавлення економічної діяльності в 2000 році. Але призвело до таких проблем, як викривлення мотивації підприємницької діяльності, створення умов для побудови схем уникнення оподаткування та ін.

Таким чином, податкова система України потребує подальшого удосконалення, що пояснюється наступним: забезпечення використання конкурентоспроможності національної економіки значною мірою визначається ефективністю системи оподаткування [10, с. 19]. Зараз в Україні розпочався новий етап реформування податкової системи, що потребує теоретичного переосмислення проблем оподаткування. До 2018 року податкову політику буде реформовано на підставі Стратегії реформування податкової системи України.

Проаналізувавши систему оподаткування як інструмент поповнення бюджету, необхідно перейти до питань розподілу державних фінансів. Перерозподіл ресурсів до найбільш ефективних галузей, регіонів і суб’єктів має значний вплив на конкурентоспроможність національної економіки. Проте в Україні низька перерозподільна ефективність фінансових ресурсів у рамках бюджетної системи залишається одним із найслабших місць державних фінансів. Як наслідок, структура розподілу державних фінансів не відповідає стратегічним завданням зміцнення конкурентоспроможності національної економіки. На нашу думку, основними недоліками бюджетної політики в Україні, які стримують економічне зростання та формування конкурентоспроможності національної економіки, є наступні:

низька ефективність проектування та розподілу бюджетних інвестицій. Так, інвестиційні програми та проекти затверджуються у державному бюджеті на щорічній основі, незважаючи на середньостроковий характер їх фінансування, що призводить до порушення планів інвестиційних програм та, врешті-решт, до зниження віддачі від реалізації інвестицій [3, с. 208-209]. На думку директора Всесвітнього банку в Україні, Білорусі і Молдови Мартина Райзера, необхідно визначити ряд галузей, яким потрібна підтримка, але зробити систему умов і термінів її надання;

низький рівень капітальних видатків бюджету. Бюджетна система поступово переорієнтовується на фінансування переважно органів влади й управління за недооцінки вкладення коштів у реальний сектор економіки. Фінансування капітальних вкладень обмежується здебільшого об’єктами соціальної інфраструктури [11, с. 11-12]. Так, капітальні інвестиції за рахунок кошті державного бюджету у січні-березні 2008 року становили 1,9 % від загального обсягу;

бюджетним видаткам на науку та наукові дослідження, які є одним з основних чинників формування конкурентоспроможної національної економіки, приділяється дуже мало уваги;

нецільове використання бюджетних видатків. В Україні великий бюджет - 40 % від ВВП, що дає достатньо можливостей для захисту рівня життя неімущих через перерозподіл бюджету. Водночас 2,5 % від ВВП йде на соціальні трансферти, проте близько 30 % від цих трансфертів одержують забезпечені люди.

Таким чином, напрями удосконалення бюджетної політики полягають у наступному:

оптимізація та скорочення переліку державних цільових програм. Це пояснюється тим, що в Україні існує понад 200 державних програм, пакет яких формується без належної ув’язки з головними пріоритетами держави, а фінансується вибірково;

бюджетний процес повинен бути нерозривно пов’язаний із загальноекономічним плануванням у країні. Це потребує розробки системи середньострокового бюджетного планування;

розробка економічних критеріїв для виділення бюджетних інвестицій;

оптимізація структури видатків на розвиток освіти і науки. В умовах розвиненої ринкової економіки фінансування освіти треба розглядати як засіб зростання інтелектуального капіталу нації. Вища освіта є дуже важливим компонентом людського капіталу [12, с. 5].

розробка та законодавче закріплення процедур вибору й перегляду пріоритетів фінансування наукової та науково-технічної діяльності;

реформа міжбюджетних відносин на основі більш чіткого розмежування витратних і податкових повноважень між республіканським і місцевими бюджетами і формування нових систем фінансової підтримки регіонів.

Таким чином, Україні для переходу до стимулюючої бюджетної політики потрібно розв’язати два, на перший погляд, взаємовиключних завдань - збільшення бюджетних доходів і зниження податкового навантаження до рівня, що сприяє зростанню виробництва. Це свідчить про складність використання фіскальної політики як регулятора економіки. Використання неадекватної фіскальної політики або строга орієнтація на зарубіжний досвід може призвести до негативних наслідків. Отже, постійні наукові дослідження у сфері фіскальної політики необхідні, оскільки тільки податкова і бюджетна політики, що проводяться відповідно до соціально-економічних умов, що склалися в Україні, приведуть до позитивних результатів: дозволять досягнути стійкого економічного зростання і конкурентоспроможності національної економіки. Однією з найгостріших проблем фіскальної політики є фінансове наповнення бюджету та оптимізація витрат, особливо в період економічної кризи. Вдосконалення фіскальної політики повинно підвищити конкурентоспроможність економіки України, активізувати інноваційно-інвестиційну складову розвитку, позитивно вплинути на структурні процеси у реальному секторі економіки, чим забезпечити динамічне економічне зростання із підвищенням рівня та якості життя населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Антология экономической классики : в 2-х т. / сост. И. А. Столяров. - Т. 2 : [Т. Мальтус, Д. Кейнс, Ю. Ларин]. - М. : Эконов, 1993. - 488 с.

Перехідна економіка : підручник / [В. М. Геєць, Є. Г. Панченко, Е. М. Лібанова та ін.]; за ред. В. М. Гейця. - К. : Вища шк., 2003. - 591с.

Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / [Жаліло Я. А., Базилюк Я. Б., Белінська Я. В., та ін.]; за ред. Я. А. Жаліло. - К. : Знання України, 2005. - 388 с.

Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / [вступ. стат. и коммент. канд. экон. наук В. С. Афанасьева]. - М. : Соцэгиз, 1962. - 684 с.

Податкова політика України : стан, проблеми та перспективи : монографія / [П. В. Мельник, Л. Л. Тарангул, З. С. Варналій та ін.]; за ред. З. С. Варналія. - К. : Знання України, 2008. - 675 с.

Вишневский В. Налоговая политика и экономическая теория / В. Вишневский // Экономика Украины. - 2007. - № 9 (550). - С. 4-20.

Геєць В. Бюджетна політика в Україні : проблеми і перспективи / В. Геєць // Дзеркало тижня. - № 5 (480). - 7 лютого. - 2004. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.zn.ua/ 2000/2040/45494/

Варналій З. С. Особливості податкової політики України на сучасному етапі /

З. С. Варналій // Науковий вісник Національного університету державної податкової служби України (економіка, право). - 2008. - N° 2(41). - С. 20-25.

Філонич В.С. Державна промислова політика як фактор конкурентоспроможності економіки / В. С. Філонич // Вісник Міжнародного слов’янського університету - 2007. - № 2. Том Х [Електрон. ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/VMSU/ 2007-02/07fvsrii.htm. - (Серія „Економічні науки”).

Лютый И. Концепция реформирования налоговой системы Украины и конкурентоспособность национальной экономики / И. Лютый, В. Тропина // Экономика Украины. - 2007. - № 8. - С. 19-27.

Буковинський С. А. До питання здійснення бюджетної політики в Україні / С. А. Буковинський // Фінанси України. - 2007. - № 11. - с. 3-30.

Лютий І. О. Бюджетна політика і стабільність соціально-економічного розвитку України / І. О. Лютий, Л. М. Демиденко, Ю. Л. Субботович // Фінанси України. - 2006. - № 10. -С. 3-12.