Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

У статті наведено результати теоретичного та емпіричного дослідження формування функції самоменеджменту у студентів, учителів та працівників сфери менеджменту - молодих спеціалістів.

Ключові слова: самоменеджмент, тренінг умінь самоорганізування.

В статье представлены результаты теоретического и эмпирического исследования формирования функции самоменеджмента у студентов, учителей и работников сферы менеджмента - молодых специалистов.

Ключевые слова: самоменеджмент, тренинг умений самоорганизации.

До тепер у науковій літературі та практиці сфомувались такі основні точки зору про самоменеджмент, як: 1) науку про самокерування і самоорганізацію людини, 2) роботу людини над собою в рамках особистісного розвитку та оволодіння методами ділової активності (зокрема, керування проектами і грошима), керування людиною власним життям. Самоменеджменом також вважають здатність людини (зокрема керівника) організовувати свою діяльність так, щоб чітко розпланувати свій робочий та вільний час. Самоменеджментом називають і управління власними ресурсами, тобто вміння їх набувати, зберігати, розвивати та раціонально використовувати й бути успішною і самодостатньою людиною [11].

Авторське визначення самоменеджменту запропонували Аніта та Клаус Бішоф (2006), які визначили самоменеджмент як “ключову техніку”, яка полягає в умінні “ставити перед собою професійні цілі та досягати їх, організовувати свою роботу, правильно використовувати час та ефективно співпрацювати з колегами” [3, с. 8]. Джулія Моргенстерн [5] вважає, що “самоменеджмент є послідовним і цілеспрямованиим використанням випробуваних методів роботи у повсякденній практиці для того, щоб оптимально і з сенсом використовувати свій час. Основна мета самоменеджменту полягає у тому, щоб максимально використовувати власні можливості, свідомо керувати течією свого життя (самовизначатись) і долати зовнішні обставини”.

На основі аналізу літературних джерел нами виділено та охарактеризовано основні напрями самоменеджмену. Таим-менеджмент (організація часу). Автор напряму - Д. Адапр [1]. Метою тайм-менеджменту є вміння людини оптимально розподіляти час на приоритетні справи.

Стрес-менеджмент (самоорганізування у стресових ситуаціях). Автор напряму - М. Фрезе [6]. Метою стрес-менеджменту є вміння особи попереджати або долати стресові ситуації завдяки власній психолгічній компетентності.

Тіім-менеджмент (командний менеджмент). Автор напряму - Г. Паркер [10]. Метою тіім-менеджменту є вміння людини самостійно обирати “роль” у групі та ефективно її виконувати.

Імпресіон-менеджмент (менеджмент справляння враження). Автор напряму - Е. Джоунс [2]. Метою імпресіон-менеджменту є вміння людини справляти на навколишніх доцільне, на її думку, враження, найчастіше сприятливе.

Вважають, що характеристиками високого рівня самомене- джменту у людини є: знання нею своєї індивідуальної техніки роботи, її здатність піклуватись про своє здоров’я, її вміння володіти власним емоцйно-вольовим потенціалом, її навички самодисципліни, її здатність формулювати і реалізовувати свої життєві цілі.

Визначають такі функції самоменеджменту: 1) постановка цілі,

планування, 3) прийняття рішення, 4) реалізування та організування, 5) контроль, 6) інформація та комунікація (найважливіша функція самоменджменту) [11].

Водночас недостатньо висвітленим є питання щодо можливості та засобів цілеспрямованого формування умінь самоменеджменту.

Метою нашого дослідження було визначити складові самоменеджменту та описати процес його формування. У дослідженні взяли участь 32 студенти 1-го курсу, ЗО студентів 5 курсу, 35 вчителів- предметників з стажем роботи від 5 до 20 років, 21 менеджер середньої ланки з стажем роботи від 1 до 3 років.

Було використано такий діагностичний інструментарій: “Мотиваційні джерела” [8], “Аналіз власних обмежень”, Шкала інтелектуальної ефективності [9], Шкала активності-оптимізму [7] та авторська методика Тест-самоменеджмент [11].

Основні результати дослідження, що отримали інтерпретацію, є такими: складові самоменджменту можна обґрунтовано представити як мотиваційні особливості та особистісні диспозиції, які обумовлюють готовність людини до здійснення самоменеджменту в проблемній ситуації [11] (рис.1).

Особистісною диспозицією є готовність людини діяти певним чином. До особистісних складових самоменеджменту належать такі:

саморозвиток - людина здатна до самодетермінації;

чіткі особисті цілі - людина готова реалізувати свою мету;

чіткі особисті цінності - спосіб діяльності людини є відповідним щодо раніше задекларованих нею цінностей;

творчий підхід - людина характеризується дивергентним мисленням, що обумовлює її неупередженість щодо критеріїв найефективнішого розв’язання проблеми за обставин, що склались;

інтелектуальна ефективність - людина характеризується здатністю до децентрації та компетентності;

вміння навчати - людина, яка вміє самоорганізовуватись, завдяки притаманній їй рефлективності здатна передавати власний досвід іншим.

Fuc. 1. Складові самоменеджменту

До мотиваційних складових самоменеджменту доцільно віднести:

активність - небайдуже ставлення людини до дійсності та сприйняття себе джерелом зміни реальності;

внутрішній мотив (внутрішньоорганізована мотивація) - людина самостіно обирає ціль власної діяльності та критерії її оптимального досягнення;

інтерес до життя - людина бачить сенс у своїй діяльності;

самопослідовність - людина вибудовує певний план і має обґрунтування своїх рішень, її дії не є імпульсивними;

цільова мотивація - людина не схильна захоплюватись процесом діяльності, для неї більш важливим є досягнення результату;

бажання працювати (мотивованість) - прагнення людини втілити свій задум у життя, побачити реальні наслідки власної діяльності.

На нашу думку, спочатку у діяльності людини виявляються її мотиваційні особливості. Найбільш характерні “мотивації” набувають статусу особистісних диспозицій, які надалі обумовлюють мотиваційні стратегії особистості. Отже, ми припустили, що складові самоменеджменту утворюють певну його структуру саме в умовах, які передбачають необхідність вияву людиною самоорганізованості.

Результати дослідження обґрунтовують таку послідовність формування процесу самоменеджменту (рис.2).

Рис. 2. Процес формування функції самоменеджменту Фактором активації функції самоменеджменту є проблемна ситуація, прагнення змінити неефективну чи навіть неадекватну поведінку, в іншому випадку - людина не відчуває потреби в самоорганізуванні.

Розгляд різноманітних можливих варіантів розв’язання проблеми потребує інтелектуальної ефективності. На цьому етапі можна вплинути на рівень самоменеджменту: знизити, якщо людина

сама або під тиском оточуючих буде надмірно фіксована на певному баченні проблемної ситуації, тобто буде діяти стереотипно; підвищити, якщо надати людині можливість отримати додаткову інформацію для аналізу ситуації. Слід звернути увагу, що серед диспозиційних складових самоменеджменту є складова творчого підходу. Отож, креативні люди легше переживають перший етап самоменеджменту.

Після огляду різних можливих шляхів розв’язання проблемної ситуації людина формує з них послідовність певних рішень, тому актуалізується внутрішньоорганізована мотивація. Якщо ж людина відчуватиме проблеми з прийняттям рішення, можна говорити про уникання нею відповідальності.

Самостійно прийняте людиною рішення можна вважати виявом її життєвої позиції та баченням доцільності, сенсовності подальшої діяльності. Отже, виявляються активність особистості та її інтерес до життя. На цьому етапі також можна вплинути на рівень самоменеджменту: знизити, якщо знецінити діяльність людини, або підвищити, якщо сприяти вияву її інтернальності та життєвої філософії.

В особливостях структури та формування самоменеджменту ми схильні бачити дуалістичність:

цільова мотивація / внутрішньоорганізована мотивація, що загалом відображають мотивованість особи;

вміння навчати / саморозвиток, що доцільно узагальнити як чіткі цінності;

самопослідовність / творчий підхід, що характеризують інтелектуальну ефективність особи;

чіткі цілі / інтерес до життя, що можна об’єднати поняттям активність.

На нашу думку, поєднання таких складових, як цільова мотивація, вміння навчати, чіткі цілі, самопослідовність відображають функцію самоконтролю. Внутрішньоорганізована мотивація, саморозвиток, інтерес до життя, творчий підхід - функцію самомотивування особистості. Отож, є сенс бачити самоменеджмент не лише як функцію контролю й самообмеження людини, а й її самомотивування. Самомотивування полягає у розумінні людиною власних особливостей ефективної праці та вміння відповідно себе організувати.

Наступним кроком у формуванні самоменеджменту є вияв мотиваційної стратегії особистості, в якій поєднано рівень її готовності до реалізації задуму та необхідної кваліфікації для його досягнення (рис. 3).

Рис. 3. Показники стилю коучінгу за М. Ландсбергом у осіб з різним рівнем самоменеджме нту

Ми вважаємо, що на цьому етапі людина здатна діяти за однією з коучінгових мотиваційних стратегій, які описав Макс Ландсберг, - інструктаж, стимулювання, скерування, делегування [4], що характеризують, на нашу думку, відповідний рівень самоменеджменту - від низького до високого.

Пропонуємо вправи тренінгу самоменеджменту, що відображають частину гуманістичної парадигми його побудови.

Загадка семи мудреців [12].

Мета: сформувати самостійність мислення, уміння створювати власний погляд на основі авторитетних думок та гармонійно поєднувати елементи системи.

Інструкція: перед вами висловлювання семи видатних мудреців світу. Ці висловлювання є їхнім життєвим кредо, в якому кожен із них намагався викласти своє бачення сенсу життя. Можливо, логічне і гармонійне поєднання їхніх висловів в єдиній максимі містить загадку сенсу життя. Ваше завдання - об’єднати вислови мудреців в один, логічно завершений.

“Ніколи не перебільшуючи (Солон). Усьому знати міру (Клео- бул). Тяжкий тягар - невігластво (Фалес). Усе своє носити з собою (Біант). Обмірковувати усе заздалегідь (Періандр). Не поспішати у дорозі (Хілон). Важко людині бути хорошою (Піттак)”.

Обговорення: що означає для людини “бути хорошою”? У чому виявляється самовиховання людини? Чи є єдиною метафорою дороги життєвий шлях людини? У чому сенс життя людини, якщо керуватися створеними вами висловами?

Дерево життя [12].

Мета: подумати над вічними темами - щастя, мудрість, істина, краса, добро; формування цілісної і, при цьому, гнучкої системи поглядів на значущі життєві цінності; толерантність до переконань інших людей; уміння научатися.

Інструкція: Ваше завдання: створіть древо життя, використовуючи для цього такі поняття, як щастя, мудрість, добро, зло, краса, істина, випадок, шлях. Спробуйте зобразити, звідки бере початок щастя, що породжує зло і добро, де з’являється випадок.

Обговорення: що є причинами щастя, мудрості, зла? Позитивною чи негативною є роль випадку у житті? Чи є істина духом життя, чи вона народжується іншими життєвими силами. Якими? На скільки тісно зло переплетено з іншими життєвими принципами? Чим воно спричинено і що створює?

Літопис [12].

Мета: представити цілісність як процес.

Матеріал: папір, фломастери.

Інструкція: уявіть собі, що ви - країна. Напишіть літопис цієї країни. У ньому мають бути відображені основні події, що відбувалися на території цієї країни (змагання, війни, угоди, свята, приїзд почесних гостей-посланців, ярмарки, виставки тощо); згадані найвеличніші правителі, полководці, мудреці, науковці, митці; описані основні закони, за якими жила країна у різні часи. У літописі також має міститись міф про виникнення країни та про пророцтво мудреців і астрономів щодо її майбутнього.

Обговорення: учасники читають свої літописи. Якими подіями передусім, пов’язані минуле і теперішнє, теперішнє і майбутнє? Що мало відійти на другий план, втратити свою значущість, щоб відбулися позитивні зміни? Якими є перші ознаки зародження чогось нового? Чи можна представити міф та пророцтво як дуальності? Яка ідея є їх спільним початком? Які особи та події, описані у літописі, втілюють найбільшою мірою цю ідею? Чи були ці особи, події найбільш значущими у житті країни? У чому полягала їхня роль?

Дерево мого успіху [12].

Мета: чітко окреслити свої сильні сторони.

Матеріал: папір, фломастери.

Інструкція: намалюйте дерево, а його складові позначте своїми основними рисами, які, на вашу думку, допомагають вам досягати успіху.

Обговорення: учасники демонструють свої малюнки та інтерпретують їх.

Вибір відповідальності [12].

Мета: навчити приймати відповідальність як власну особистісну рису.

Інструкція: тренер зачитує два переліки, що стосуються особливостей відчуття відповідальності та відповідального ставлення.

Коли я відчуваю відповідальність, я ... виправляю, захищаю, рятую, контролюю, переймаюся почуттями, не слухаю, відчуваю втому, відчуваю тривогу, відчуваю страх, відчуваю неврівноваженість, турбуюся про рішення, турбуюся про деталі, турбуюся про обставини, турбуюся про те, щоб не помилятися, турбуюся про виконання.

Коли я відповідально ставлюся, я ... демонструю співпереживання, демонструю розуміння, підбадьорюю, ділюся, конфліктую, слухаю, відчуваю врівноваженість, відчуваю свободу, відчуваю усвідомленість своїх дій, відчуваю самоцінність; турбуюся про людину; турбуюся про почуття; турбуюся разом з людиною; порадник, який супроводжує інших; я вірю, що моєї присутності поруч з іншим цілком достатньо; думаю, що людина сама відповідає за власні вчинки.

Далі учасники оформлюють два переліки, в яких відображають, що їм подобається і що не подобається у своєму стилі відповідальності (види відповідальності, форми вияву тощо).

Обговорення: у чому більше позитивних моментів - “у відчутті відповідальності чи у відповідальному ставленні? Як би ви прокоментували ідею про те, що зріла людина передусім характеризується умінням діяти відповідально? Які висновки ви зробили щодо вашого стилю вияву відповідальності? В яких ситуаціях саме ваша стратегія відповідальності може бути найефективнішою?

Герой [12].

Мета: сформувати ставлення до помилки як до досвіду, що вчить знаходити нові способи дії. Вашим завданням є написати короткий сценарій про Героя, дотримуючись такого плану: 1) знайомство з Героєм, опис його характерних рис; 2) Герой вирішує щось зробити, але не справляється і терпить поразку; 3) опис подальших дій Героя, які виявляються помилковими, неадекватними ситуації; 4) Герой згадує про те, що колись випадково він чув, бачив, отримав тощо, і скеровує дії у новому напрямку.

Обговорення: учасники ознайомлюють одне одного зі своїми Героями. Що таке помилка і неуспіх? Чи достатньо чіткою була мета героя? Що слугувало причиною неуспіху? Чому неуспіх був сприйнятий Героєм як помилка? Чи змінюється разом з діями і мета Героя?

Розмова з долею [12].

Мета: навчити учасників моделювати ситуацію на основі заданих елементів та формувати стійкість до невизначеності.

Матеріал: картки з афоризмами про людину та життя:

Будь-яка стіна — це двері (А. Крісті).

Наикращии засіб від депресії — Нобелівська премія і гаряча ванна (Д. Сміт).

Мистецтво жити — це жити з перспективою (Ф. Градков).

Мрію можна здійснити будь-коли (П. Коельо).

Жити — значить не лише змінюватися, але й залишатися собою (П. Леру).

Інструкція. Ваше завдання: використовуючи лише ці афоризми створити і записати діалог, який міг би відбутися між Людиною і Долею.

Обговорення: спочатку зачитуються усі варіанти “розмови” Людини і Долі. Слабкою чи сильною, доброю чи злою є Людина у ваших діалогах? Хто починає розмову - Людина чи Доля? На що скаржиться Людина, чого просить у Долі? Чи готова Людина прислухатися до порад Долі? Непохитною чи прихильною є Доля до Людини?

Основні висновки за результати дослідження є такими:

самоменеджмент є технологією оптимального самоорга- нізування особистості для досягнення значущих для неї цілей;

складові самоменеджменту доцільно поділити на мотиваційні та особистісні диспозиції;

впливати на рівень самоменеджменту в процесі його формування можна на етапах вияву інтелектуальної ефективності, активності та інтересу до життя, що ефективно здійснюється за допомогою тренінгу.

Результати дослідження обґрунтовують доцільність подальшого вивчення індивідуальних особивостей вияву умінь самоменеджменту.

Список використаних джерел

Адаир Д. Искусство управлять людьми и самим собой. - М.: Эксмо, 2006.

Бендас Т. В. Гендерная психология. - СПб.: Питер, 2005.

Бишоф А., Бишоф К. Самоменеджмент. - М.: ОМЕГА-М, 2006.

Ландсберг М. Коучинг. Повышайте собственную эффективность, мотивируя и развивая тех, с кем вы работаете / Пер. с англ. - М.: Эксмо, 2004.

Моргенстерн Дж. Тайм менеджмент. - М. : Деловая книга, 2001.

Основатели эффективных компаний. Психологический анализ и практические рекомендации для предпринимателей / Под ред. М. Фрезе. -X.: Изд-во Гуманитарный центр, 2006.

Практикум по психологии менеджмента и профессиональной деятельности / Под. ред. Г. С. Никифорова, М. А. Дмитриевой, В. М. Снеткова. - СПб.: Речь, 2003.

Сидоренко Е. В. Мотивационный тренинг. - СПб.: Речь, 2000.

Собчик JI. Н. СМИЛ. Стандартизированный многофакторный метод исследования личности. - СПб.: Речь, 2004.

ФопельК. Психологические группы: Рабочие материалы для ведущего: Практическое пособие /Пер. с нем. - М.: Генезис, 1999.

Штепа О. С. Структура та формування функції самоменеджменту // Актуальні проблеми психології. Зб. наук, праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка, В. Д. Потапової. - Т. 15. Ч. 2. - К., 2008. - С. 430-436 с.

Штепа О. С. Особистісна зрілість: Модель. Опитувальник. Тренінг. Монографія. - Львів: Вид.центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - 232 с.

The results of theoretical and empirical research formation function selfmanagement students, teachers and staff management areas - young professionals.

Keywords: self-management, training skills self-organization .