Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

М.Ю. Луценко

У статті розглядається потреба у власності як інстинктивна, базова потреба людини, що сприяє її самозбереженню, самовизначенню, саморозкриттю та самореалізації; виділяються рівні реалізації даної потреби та аналізуються наслідки її фрустрації для розвитку ціннісно- смислової сфери особистості й суспільства.

Ключові слова: потреба у власності, фрустрація, цінності.

В статье рассматривается потребность в собственности как инстинктивная, базовая потребность человека, которая способствует его самосохранению, самораскрытию и самореализации; выделяются уровни реализации данной потребности, анализируются последствия ее фрустрации для развития ценностно-смысловой сферы личности и общества.

Ключевые слова: потребность в собственности, фрустрация, ценности.

На сучасному етапі свого розвитку українське суспільство переживає досить складний період. Досі тривають процеси реконструкції та перебудови, розпочаті зі здобуттям Україною незалежності. Трансформації, що охопили всі сфери буття нашого суспільства, мають як позитивні (введення засад демократичного устрою держави; впровадження свободи слова і свободи вибору; перехід до ринкових відносин та ін.), так і негативні (соціальна та політична нестабільність, стан аномії, деформація ціннісно-смислової сфери) наслідки. Ці явища активно обговорюються в засобах масової інформації, досліджуються науковцями (Є.І. Головаха, О.Г. Злобіна, О.А. Донченко, Н.В. Паніна, Ю.В. Романенко, М.М. Слюсаревський, В.О. Татенко таін.), підтверджуються соціологічними опитуваннями (зокрема, опитуваннями Інституту соціальної та політичної психології АПНУкраїни, результатами “Європейського соціального дослідження” (ESS) та ін.).

Масштабні зміни устрою сучасного українського суспільства, які обумовлюють його культурні, соціальні та економічні особливості, відбуваються насамперед через трансформацію й перебудову економічної системи, ядром якої виступає власність.

Власність як соціальний інститут визначає мету та функції багатьох суспільних процесів і установ, регулює поведінку та взаємодію соціальних суб’єктів суспільства у сфері виробництва, визначає характер виробничих і господарчих відносин. Вона пов’язана з оцінками значення праці, багатства, накопичення тощо та зі ставленням членів суспільства до зазначених явищ.

В економічній науці категорія власності визначається як така, що відображає відносини між людьми з приводу володіння, присвоєння, розпорядження та користування майном, фінансовими засобами чи продуктами інтелектуальної творчості (В.А. Коноп- ліцький, А.І. Філіна) [15].

Отже, відносини власності відіграють важливу роль не лише в економічній сфері, але й в психологічному розумінні сутності людини, в них здійснюється самореалізація особистості, яка виявляється як у діяльності, так і у ставленні до інших людей (В.В.Москаленко) [5].

Саме тому важливим є иауковии аналіз даної проблеми з точки зору психології, зокрема дослідження й вивчення впливу потреби у власності на становлення та розвиток окремої особистості і суспільства вцілому.

Теоретичне осмислення проблеми власності починається з витоків світової філософії й пов’язане з іменами таких мислителів, як Т. Гоббс, Г.В. Лейбніц, Ш. Летурно, Дж. Локк, Б. Спіноза, І.Г. Фіхте та ін.

У психологічному аспекті проблема власності, її сутнісні характеристики, зміст та структура розглядається насамперед в рамках економічної психології (Н.М. Дембицька, А.Л. Журавльов, І.     Кітов, С.В. Малахов, В.В. Москаленко, В.Д. Попов).

Теоретичне вивчення проблеми потреби у власності певною мірою отримало розвиток в працях 3. Фрейда (потреба у власності як несвідоме, інстинктивне утворення), Е. Фрома (потреба у власності, у володінні як один з ключових векторів особистісного розвитку),

Джеймса (представленість власності в структурі особистості), Г. Олпорта (потреба у власності як потреба у “розширенні” власної особистості) [14].

На думку багатьох авторів (Р. Пайпс, ПІ. Летурно, Ж. Сімон, Фрейд та ін.), потреба у власності є інстинктивною, базовою потребою людини, яка сприяє її самозбереженню, самовизначенню, саморозкриттю та самореалізації [1; 6; 14].

Так, В. Джеймс стверджував, що “я” людини є загальною сумою всього, що вона може назвати своїм - не лише її тіло та сили її душі, а й її одежа та будинок, жінка та діти, предки та друзі, репутація та результати її праці, яхта та банківський рахунок. В кожному разі втрати чогось, що нам належало, залишається відчуття зменшення нашої особистості [6].

На думку Е. Фрома, наше “я” є найбільш важливим об’єктом, на який спрямоване наше почуття власності, оскільки воно включає в себе наше тіло, ім’я, соціальний статус - тобто все, чим ми володіємо (включаючи наші знання), наші уявлення про самих себе й той образ, який ми бажаємо створити про себе у інших людей [11, с. 125].

Ж. Сімон характеризував власність як певне продовження свободи, як егоїстичне поширення особистості на річ, що не має власного достоїнства, але водночас є частиною достоїнства її власника [1, с. 15].

С.Л. Рубінштейн у своїх працях зазначав, що те, що людина вважає своїм, значною мірою визначає й те, ким є вона сама [7].

Отже, потреба у власності - це потреба в певному (переважно матеріальному) ресурсі, який збільшує можливості суб’єктної й особистісної самореалізації людини [13].

Роль потреби у власності в загальній ієрархії людських потреб яскраво простежується на прикладі піраміди потреб А. Маслоу. Задоволення потреби у власності є важливою складовою задоволення потреб фізіологічного рівня (у їжі, у власній території) та потреби в безпеці (наявність власної домівки, ресурсів для власного захисту і виживання за будь-яких умов - одяг, амулети, ліки, зброя тощо). Задоволення потреби у власності також частково забезпечує задоволення потреби в повазі (ствердження та визнання людини через обсяг та рівень її власності, які часто асоціюються в суспільстві з рівнем особистих досягнень, з певним соціальним статусом).

Отже, реалізація потреби у власності відбувається на декількох рівнях.

Відповідно до значимості для особистісного розвитку людини представлених атрибутами власності ресурсів, що збільшують можливості її суб’єктної й особистісної самореалізації, можна виділити такі рівні реалізації потреби у власності:

власність на територію - найголовніший, базовий рівень даної потреби, що виявляє себе насамперед у так званому “територіальному інстинкті” [8] - у внутрішній, інстинктивно зумовленій необхідності власної території і простору, які дають змогу людині виразити та ствердити себе у зовнішньому світі, усамітнитись, відновити свої внутрішні ресурси, позбавитись зовнішнього тиску (оцінок, норм, стандартів і т.д.) і зрозуміти своє Я - тобто забезпечує основу почуття власної гідності, вартості та самоцінності;

власність на об’єкти, які забезпечують задоволення базових фізіологічних та психологічних потреб (у їжі, безпеці та ін.), - є передумовою здорового фізичного, психічного і психологічного розвитку людини; забезпечують її активність, спрямованість на саморозкриття та самореалізацію;

власність на об’єкти самоствердження особистості у суспільстві чи певній групі - “статусні” речі, предмети розкоші, які дозволяють людині продемонструвати своє соціальне положення, свої досягнення та здобутки, певним чином виразити свою індивідуальність.

Фрустрація (за С. Розенцвейгом) має місце тоді, коли організм зустрічає більш чи менш нездоланні перешкоди на шляху задоволення певної життєвої потреби. М.Д. Левітов розуміє фрустрацію як стан людини, що виражається в характерних особливостях переживань та поведінки й зумовлюється об’єктивно нездоланними (або такими, що розуміються так суб’єктивно) труднощами, які виникають на шляху досягнення мети. Ф.Б. Березін та К.Д. Соколова визначають фрустрацію як психічний стан, що виникає при блокаді задоволення значимих потреб та проявляється у відчутті невдоволення і психічної напруги, спричинених неможливістю реалізувати ті чи інші цілі [12, с. 5; 9, с. 11].

Отже, фрустрація як особливий психологічний стан може призводити до функціональних та структурних змін особистості, іноді навіть патогенного характеру.

Так, фрустрація фізіологічних потреб у сні або у відпочинку може викликати сонливість, втому, зниження активності, можливо, навіть лінощі та летаргію, або призвести до психічних і психофізіологічних розладів (виникнення слухових чи зорових галюцинацій, дезорієнтацію у просторі та ін.), до фізичного виснаження, а в крайніх випадках - до летального кінця.

Наслідки фрустрації потреби у власності варіюються в залежності від того, який рівень реалізації цієї потреби блокується певними зовнішніми чи внутрішніми умовами. Так, блокування базової потреби у наявності власної території та власного простору може призводити до підвищеної дратівливості, агресивності, зневіри у власних силах, до виникнення ряду екзистенційних порушень (втрати осмисленності власних вчинків і дій, втрати соціального інтересу, деформації ціннісної системи), які знаходять своє вираження у самогубствах, втечі від реальності (інтернет-адикції, наркоманія, алкоголізм), делінквентній поведінці.

Яскравим прикладом наслідків масової фрустрації потреби у власності на суспільному рівні є ті процеси, які відбуваються в сучасному українському суспільстві: власницькі потяги громадян, звільненні від тривалої депривації, проявляються у запеклій боротьбі за власність, у всеохоплюючому прагненні до накопичення та збагачення, у домінуванні матеріальних цінностей [13].

Дослідження ціннісно-смислової сфери особистості та суспільства вітчизняними (О.Г. Асмолов, О.О. Бодальов, Б.С. Братусь, Г.О. Вайзер, Ф.Є. Василюк, З.С. Карпенко, Д.О. Леонтьєв, М.М. Слюсаревський, Т.М. Титаренко, В.Е. Чудновський, Ю.Ж. Шайгородський та ін.) і зарубіжними (Р. Мей, Ж. Нюттен, К.Роджерс, В. Франкл, Е. Фромм таін.) психологами, філософами (М.О. Бердяев, М.С. Каган, В.П. Тугарінов, А. Камю, М. Хайдеггер таін.) та соціологами (А.О. Ручка, І.А. Суріна, В.Б. Ольшанський, В.О. Ядов, М. Вебер, Е. Дюркгейм, М. Рокич, Н. Смілзер, ПІ. Шварц та ін.) акцентують увагу на тому, що саме ціннісно-смислові утворення є основними конструюючими одиницями свідомості особистості та визначають головні й відносно постійні відношення людини до основних сфер життя - до світу, до інших людей, до самої себе.

Ціннісно-смислова сфера особистості складається в процесі соціалізації в результаті співставлення власних потреб, мотивів, інтересів, переконань людини з суспільними вимогами, нормами, ідеалами. На кожному етапі життя у людини, виходячи з соціальних цінностей чи біологічних потреб, повинні з’являтися деякі цілі життєдіяльності, для реалізації яких необхідне розуміння (або навіть відчуття) їх смислу. Відсутність осмисленості цілей дезорганізує всю систему цінностей, роблячи поведінку людини або “автоматизованою”, заснованою на очікуваннях оточуючих, або нецілеспрямованою, часто суперечливою, можливо навіть девіантною (Б.С. Братусь, Д.О. Леонтьев, В. Франкл та ін.).

Фрустрація певних значимих для людини біологічних чи соціально зумовлених потреб спричинює надмірну зосередженість особистості на задоволенні саме цієї потреби (за С. Розенцвейгом), що “зміщує” цілі життєдіяльності людини і позбавляє їх осмисленості, дезорганізуючи таким чином всю систему її цінностей, змінюючи вектор діяльності і розвитку [12].

Слід зазначити, що при аналізі розвитку ціннісно-смислової сфери важливим є питання щодо визначення критеріїв норми та аномалії даного розвитку. Це питання в психологічній літературі є ще відкритим і не має чіткого визначення.

Ґрунтуючись на основних положеннях суб’єктно-орієнтованого підходу (К.О. Абульханова-Славська, А.В. Брушлінський, А. Л. Жу- равльов, В.О. Татенко та ін.) ми вважаємо, що критерієм норми може виступати рівень суб’єктності спільноти (або особистості), тобто їх внутрішня активність, спрямованість на самореалізацію, творчий характер життєдіяльності, відчуття внутрішньої відповідальності за власне життя та за ті суспільні процеси, що відбуваються навколо.

Виходячи з цього, аномальний розвиток ціннісно-смислової сфери - це такий розвиток, що придушує суб’єктне самоздійснення особистості та спільноти, веде до спотворення його суті й тим самим приводить їх до від’єднання, відриву від всезагальної родової сутності. В результаті такого розвитку виникають деформації ціннісно-смислової сфери як на індивідуальному, так і на суспільному рівнях, основними ознаками яких є:

звуження ціннісно-смислової сфери (низький рівень осмисленості власних цілей та власного життя загалом; високий ранг матеріальних, гедоністичних цінностей та цінностей влади; наявність нереалістичних життєвих цілей);

фіксація мотивів: домінуюча установка на споживання та накопичення, спрямованість на досягнення особистого добробуту за шаблонним зразком (кар’єра, гроші, визнання);

паразитична установка на існування за рахунок інших: ставлення до інших як до засобу досягнення власних бажань, виражений егоцентризм;

неадекватна оцінка власних сил та можливостей (критичний (занадто низький або занадто високий) рівень самооцінки);

переадресація відповідальності за події власного життя на інших (на близьких, на суспільство, на державу і т.д.), нездатність до самопроектування власного майбутнього;

емоційна нестійкість: підвищена агресивність і дратівливість, схильність до депресивних станів.

Фрустрація потреби у власності, яка виражається насамперед у відсутності або зменшенні рівня власності та у звуженні можливостей споживацької активності (зокрема й демонстративного споживання), спричинює такі механізми змін ціннісно-смислової сфери:

на екзистенційно-мотиваційному рівні: з’являється гостре переживання знедоленості та несправедливості, яке, за О.А. Гулевич [3], призводить до виникнення негативних почуттів, зокрема злості та заздрості. Злість впливає на спрямування атрибутивних процесів - людина стає “інтуїтивним обвинуватцем”, бажає помститися і покарати винних. Відбувається переадресація відповідальності (зміна локусу контролю) та формується установка на паразитичне існування за рахунок інших. Заздрість, у випадку болючого та стійкого переживання успіху інших або власної неспроможності отримати бажане, набуває форми установки на досягнення тієї цілі, яку вже реалізував хтось інший [4], тобто людина прагне до чужих цілей, втрачаючи тим самим особисту ідентичність та особисті смисли життєдіяльності;

цільовий рівень: зростає значення матеріальних цінностей, відбувається фіксація на набутті власне предметів власності - це призводить до неосмисленності цілей та шляхів їх досягнення, що звужує ціннісно-смислову сферу і гальмує особистісний розвиток, так як людиною просто ігнорується можливість реалізації себе в інших сферах та на інших рівнях;

на рівні самооцінки і самоприйняття: виникає відчуття власної нікчемності та соціальної відторгненості, які спричинюють зниження самооцінки і переживання комплексу неповноцінності. Останній, за А. Адлером [14], в своєму патологічному прояві гальмує корисну активність людини, робить її депресивною та нездатною до розвитку. Як реакція захисту на комплекс неповноцінності, може виникати також комплекс переваги, що проявляється у бажанні влади й агресії, у відсутності соціального інтересу, у нереалістичних життєвих цілях.

Отже, тривала та систематична фрустрація потреби у власності спотворює розвиток ціннісно-смислової сфери як окремої особистості, так і спільноти загалом і призводить до виникнення ряду ціннісно- смислових деформацій.

Наслідки фрустрації потреби у власності проявляються по- різному у різних груп людей в залежності від того, який саме рівень реалізації даної потреби є фрустрованим, які суспільні цінності та норми прийняті ними як провідні, головні цінності життя, від того, чи був цей процес прийняття свідомим та осмисленним, а також від того, які цінності та ідеали пропагує їх найближче оточення.

Висновки

Відносини власності відіграють важливу роль не лише в економічній сфері, але й в психологічному розумінні сутності людини, в них здійснюється самореалізація особистості, яка виявляється як у діяльності, так і у ставленні до інших людей.

Потреба у власності є інстинктивною, базовою потребою людини, яка сприяє її самозбереженню, самовизначенню, саморозкриттю та самореалізації.

Відповідно до значимості для особистісного розвитку людини представлених атрибутами власності ресурсів, що збільшують можливості П суб’єктної й особистісної самореалізації, можна виділити такі рівні реалізації потреби у власності: власність на територію як найголовніший, базовий рівень потреби у власності; власність на об’єкти, які забезпечують задоволення базових фізіологічних та психологічних потреб; власність на об’єкти самоствердження.

Фрустрація є особливим психічним станом, який виникає при блокаді задоволення значимих потреб, проявляється у відчутті невдоволення й психічної напруги, спричинених неможливістю реалізувати ті чи інші цілі та може призводити до функціональних й структурних змін особистості.

Фрустрація потреби у власності, яка виявляється насамперед у відсутності або зменшенні рівня власності та у звуженні можливостей споживацької активності, може спричинювати зміни ціннісно-смислової сфери на декількох рівнях (на екзистенційно- мотиваційному, цільовому, на рівні самооцінки і самоприйняття), що призводить до виникнення ціннісно-смислових деформацій, основними ознаками яких є: звуження ціннісно-смислової сфери, фіксація мотивів накопичення та споживання, паразитична установка на існування за рахунок інших, неадекватна оцінка власних сил та можливостей, переадресація відповідальності.

Дослідження й аналіз впливу фрустрації потреби у власності на розвиток ціннісно-смислової сфери поглибить розуміння механізмів і процесів, що лежать в основі цього розвитку, и відкриє нові можливості практичної роботи з ціннісно-смисловими утвореннями.

Подальше психологічне вивчення проблеми реалізації потреби у власності на індивідуальному й суспільному рівнях є важливим аспектом дослідження психологічних механізмів та чинників становлення ціннісно-смислової сфери особистості й суспільства.

Список використаних джерел

Ахвледиани А.А. Собственность; Власть; Политика /А.А. Ахвледиани, А.Н. Ковалев - М., 1996. - 280 с.

Братусь Б. С. Аномалии личности / Борис Сергеевич Братусь - М.: Мысль, 1988. - 301 с.

Гулевич О.А. Направления изучения представлений о справедливости / О. А. Гулевич // Вопросы психологии, 2003. - №3. - С. 123-132.

Карепова Э. В. Феномен зависти: палач и жертва в одном чувстве / Э. В. Карепова. - Херсон: Херсонський державний унів-т, 2009. - (Актуальні проблеми практичної психології).

Москаленко В.В. Економічна соціалізація особистості: концептуальна модель / В.В. Москаленко // Соціальна психологія. - 2006. - №3. - С. 3-16.

Пайпс Р. Собственность и свобода: [Пер. с англ.] / Пайпс Ричард; Кол. авт. Московская школа политических исследований. - Москва: Серии б/и, буква Б, 2000. - 415 с.

Рубинштейне. JI. Основы общей психологии / авт. коммент. и послесловия: А.В. Брушлинский (сост.,авт.коммент.и послесловия), К.А. Абульханова-Славская (сост., авт. коммент.и послесловия). - СПб.: Питер, 1998. - 688 с.

Рыжиков А.И. Феномен территориальности в психике человека / А.И. Рыжиков // Вопросы психологи. - 1991. - №6. - С. 167-173.

Соколова Е.Д. Эмоциональный стресс: психологические механизмы, клинические проявления, психотерапия / Е.Д.Соколова, Ф.Б.Березин, Т.В.Барлас //MateriaMedica. - 1996. - № 1(9). - С. 5-25 (с сокращ.).

Украинское общество в европейском пространстве / Под ред Е. Головаха, С. Макеев. - К.: Институт социологии НАН Украины; Харьковский национальный ун-т им. В.Н.Ка- разина: Фолиант, 2007. - 273 с.

Фромм Э. Психоанализ и религия; Искусство любить; Иметь или быть?: Пер. с англ. - Киев: Ника-Центр, 1998. - 400 с.

Фрустрация: Понятие и диагностика / Сост. Л.И. Дементий. - Омск: Изд-во ОмГУ, 2004. - 68 с.

Хазратова Н.В. Психологічна природа почуття власності / Н.В. Хазратова // Соціальна психологія. - 2009. - №5. -С.103-110.

Хьелл Л. Теории личности / Хьелл Л., Зиглер Д. - 3-є изд. - СПб.: Питер, 2004. - 607 с.

Экономический толково-терминологический словарь [сост. Коноплицкий В.А. и др.]. - К.: КНТ, 2007. - 624 с.

The article discusses the need for the property as an instinctive, basic human requirement, which contributes to human self-preservation, self-rev- elation and self-actualization; levels of realization of this need are distinguished, the effects of its frustration for the development of value-semantic sphere of the individual and society are analyzed.

Key words: need for property, frustration, values.