Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

JI. Калайтан

Стаття присвячена вивченню феномена професійного вигоряння в лікарів швидкої медичної допомоги. Представлена факторна структура особливостей прояву синдрому вигоряння в лікарів швидкої медичної допомоги. Виявлена специфіка прояву симптомів вигоряння залежно від стадій формування синдрому, статевої приналежності й стажу роботи лікарів у рамках служби швидкої невідкладної допомоги.

Ключові слова: синдром вигоряння, стресові фактори, емоційне виснаження.

Статья посвящена изучению феномена профессионального выгорания у врачей скорой медицинской помощи. Представлена факторная структура особенностей проявления синдрома выгорания у врачей скорой медицинской помощи. Выявлена специфика проявления симптомов выгорания в зависимости от стадий формирования синдрома, половой принадлежности и стажа работы врачей в рамках службы скорой помощи.

Ключевые слова: синдром выгорания, стрессовые факторы, эмоциональное истощение.

Постановка проблеми. Вивченню проблеми синдрому вигоряння присвячено значну кількість робіт у закордонній [4] і вітчизняній літературі [1; 2; 5; 6; 8]. Відзначається, що синдром вигоряння як стан фізичного, емоційного й розумового виснаження має різноманітну феноменологію: погіршення психічного й фізичного здоров’я, порушення системи міжособистісних відносин [3], розвиток негативних установок стосовно колег і пацієнтів [6], формування різного роду хімічних залежностей [3; 8] і професійна дезадаптація фахівців [2; 5]. Феномен професійного вигоряння розглянутий у медичних працівників різної спеціалізації [2; 6; 8], але особливо актуальним є дослідження синдрому вигоряння в лікарів швидкої й невідкладної медичної допомоги (далі - ШМД), умови діяльності яких характеризуються підвищеною стресогенністю у зв’язку з необхідністю надання екстреної допомоги в умовах дефіциту часу й інформації, медикаментозного й апаратного оснащення, а також високої відповідальності за її ефективність і своєчасність [3], що є важливим чинником зниження професійної ефективності й здоров’я лікарів ШМД [3; 7]. Однак дослідження синдрому вигоряння у фахівців даної категорії систематично не проводилося.

Аналіз останніх досліджень. На сьогоднішній день наука все частіше звертається до проблеми впливу професійної діяльності на особистість фахівця з метою більш детального вивчення різноманітних аспектів особистісної деформації. Зокрема, висвічується проблема професійного стресу як багатовимірного феномена, що виражається у фізіологічних і психологічних реакціях на складну робочу ситуацію [1; 2; 8]. Зокрема, це стосується професій системи “людина - людина”, особливо медичних працівників, специфіка яких полягає у великій кількості емоційно насичених міжособистісних контактів. Найбільш частою формою прояву професійного стресу є синдром емоційного (або психічного) вигоряння [2; 5].

Всесвітня організація охорони здоров’я визнала “синдром вигоряння” проблемою, що вимагає медичного втручання. У МКЗ- 10 синдром вигоряння виділении в окремии діагностичнии таксон - Z73 (проблеми, пов’язані із труднощами керування своїм життям) і шифрується Z73.0 - “вигоряння” (burnout) [7].

Дані вітчизняної й закордонної літератури висвітлено особливості прояву даного синдрому в різних категорій фахівців у сфері медичної практики (Т.В. Форманюк, 1994; Н.В. Гришина, 1997;

Е.Орел, 1999; Д. Брук, Т. Льєто, К.Б. Мак-Хью, 2000; Е.С. Стар- ченкова, Н.Є. Водоп’янова, 2002; Юр’єва Л.Н., 2004; Большакова Т.В., 2004 та ін.) [1; 2; 4; 5; 8]. Б. Є. Федаком були виділені феноменологічні варіанти синдрому вигоряння у працівників ШМД: астено-іпохондричний, астено-субдепресивний, соматовегетативний, астено-обсесивний та істероморфний [7]. Однак залишаються маловивченими особливості емоційно-особистісної сфери лікарів ШМД, що зумовлюють розвиток синдрому вигоряння, його структурні особливості, а також специфіку копінг-стратегій і механізмів психологічного захисту даної категорії фахівців.

Мета дослідження: виявити особливості прояву синдрому вигоряння в лікарів ШМД.

Методи дослідження:

опитувальник Maslach Burnout Inventory (МВІ) К. Маслач і

Джексону модифікації Н.Є. Водоп’янової;

методика діагностики рівня емоційного вигоряння В.В.Бойко;

опитувальник, спрямований на виявлення психічного вигоряння О.О. Рукавишникова.

У дослідженні взяли участь 145 лікарів (у віці 27-65 років) підстанцій Харківської міської клінічної лікарні швидкої й невідкладної медичної допомоги ім. проф. А.І. Мєщанінова.

Виклад основного матеріалу. Результати дослідження, отримані за допомогою опитувальника для виявлення вигоряння МВІ К.Маслач і С. Джексон, свідчать про наявність синдрому вигоряння в 26 лікарів (17,93+3,19% від загальної кількості), при цьому до групи ризику були віднесені ЗО лікарів ШМД (20,69+3,36% від загальної кількості). Емоційне виснаження, що проявляється у відчутті емоційної перенапруги, спустошеності, вичерпанні власних емоційних ресурсів, були виявлені в27,78±4,31% лікарів. Деперсоналізація, як тенденція розбудовувати негативне, цинічне ставлення до суб’єктів діяльності та встановлення знеособлених і формальних контактів спостерігалися в 16,67+3,59% лікарів. Редукція особистісних досягнень, для якої характерні зниження почуття власної некомпетентності як фахівця й відчуття безперспективності свого професійного майбутнього, зневага службовими обов’язками, негативне самосприиняття в професійному плані були характерні для 46,30+4,80% лікарів ШМД.

За результатами методики О.О. Рукавишникова, спрямованої на визначення психічного вигоряння, були отримані такі результати: високий рівень психічного вигоряння був виявлений в 10 лікарів (6,90+2,10% від загальної кількості) і середній рівень - в 71 лікаря (48,97+4,15% від загальної кількості). Симптом “психоемоційне виснаження” спостерігався в 46,30+4,80% лікарів. Для нього характерні вичерпання емоційних, фізичних і енергетичних ресурсів лікарів, хронічне емоційне й фізичне стомлення, байдужість і холодність щодо оточуючих з ознаками депресії й дратівливості. Даний симптом може проявлятися у формі агресивності, підвищеної чутливості до оцінок інших, тривожності, небажанні йти на роботу. “Особистісне віддалення” як специфічна форма дезадаптації, що проявляється у зменшенні кількості контактів, негативізмі по відношенню до оточуючих, підвищенній дратівливості й нетерпимості в ситуаціях спілкування, було виявлено в 35,19+4,60% лікарів ШМД. Низькі значення за шкалою “професійна мотивація” були характерні для 23,15+4,06% лікарів, що свідчить про зниження рівня професійної мотивації, незадоволеність роботою й собою як фахівцем, почуття низької професійної ефективності й віддачі, зниження потреби в досягненнях.

За результатами методики діагностики рівня емоційного вигоряння В. В. Бойко ознаки синдрому вигоряння різного ступеня прояву були виявлені в 52 лікарів ШМД (35,86+3,98% від загальної кількості), серед яких 10 лікарів з високим рівнем вигоряння (6,90+2,10%) і 42 лікарі (28,97+3,77%) із синдромом вигоряння у стадії формування.

Автор розглядає професійне вигоряння як “вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на окремі психотравмуючі ситуації” з позиції загального адаптаційного синдрому Г.Сельє й виділяє 3 стадії розвитку синдрому (напруга, резистенція й виснаження), кожна з яких проявляється у вигляді 4 симптомів вигоряння.

У таблиці 1 представлені процентні показники прояву фаз розвитку стресу й відповідних їм симптомів вигоряння в лікарів з ознаками синдрому вигоряння. При цьому перше значення відповідає процентному показнику сформованих фаз/симптомів вигоряння, а друге - фаз і симптомів у стадії формування.

Отже, у лікарів ШМД у картині синдрому емоційного вигоряння переважали симптоми фази “резистенція” (34,21 + 7,70% від загальної кількості), що проявляється в обмеженні діапазону й інтенсивності включення емоцій у процесі професійного спілкування у відповідь на конкретні психотравмуючі ситуації.

Таблиця 1 Виразність фаз розвитку стресу й відповідних їм симптомів вигоряння в групі лікарів з ознаками синдрому вигоряння (за методикою В. В. Бойко)

Домінуючими зафіксовані такі симптоми вигоряння.

“Неадекватне вибіркове емоційне реагування” (65,79± 7,7%), що проявляється у неадекватному обмеженні діапазону й інтенсивності включення емоцій у процесі професійної взаємодії залежно від настрою й інших суб’єктивних факторів, що сприймаються пацієнтами й колегами як байдужість, неповага й емоційна холодність.

“Редукція професійних обов’язків” була виражена в 57,89 + 8,01% лікарів. Даний симптом проявляється у формі скорочення професійних обов’язків, що вимагають емоційних витрат.

Зокрема, це може проявлятися у збіднінні репертуару професійних дій, скороченні часу взаємодії з пацієнтами, що може стати причиною професійних помилок, розбіжності діагнозів і неадекватно наданої екстреної допомоги.

“Переживання психотравмуючих ситуацій” (52,63+8,10%) проявляється у вигляді психоемоційної напруги, тривожності, дратівливості, почутті безвихідності внаслідок усвідомлення стресових факторів професійної діяльності й неможливості їх змінити. Зокрема, це необхідність надання екстреної медичної допомоги в умовах дефіциту часу й інформації про анамнез захворювання, високої відповідальності за наслідки наданої допомоги, необхідності працювати з різноманітним контингентом населення, зокрема із психологічно важким, таін.

Симптом “емоційна відстороненість” спостерігався в 42,11 + 8,01% лікарів і супроводжувався практично повним виключенням емоцій із професійної сфери, відсутністю емоційного відгуку незалежно від позитивного або негативного характеру обставин професійної діяльності, “механічним” виконанням професійних обов’язків, наданням медичної допомоги без емоцій і почуттів, що сприймається пацієнтами як байдужість.

З метою розкриття специфіки прояву синдрому вигоряння в лікарів ШМД був проведений факторний аналіз (метод головних компонентів, метод варимакс із нормалізацією Кайзера), результати якого представлено в таблиці 2.

Таблиця 2 Факторна структура особливостей прояву синдрому вигоряння в лікарів ШМД

Перший фактор, умовно позначений як “Виснаження”, демонструє, якими сформованими й домінуючими симптомами супроводжується фаза виснаження синдрому вигоряння в лікарів ШМД. Високий рівень вигоряння супроводжується в даної категорії фахівців вичерпанням емоційних, фізичних і енергетичних ресурсів, почуттям безвихідності й неможливості вплинути на психотравмуючі обставини діяльності, хронічним емоційним і фізичним стомленням, негативним і цинічним ставленням до оточуючих з ознаками депресії й дратівливості, поступовим виключенням емоцій із професійної сфери, тенденцією встановлювати знеособлені й формальні контакти.

Фактор “Напруга” характеризує особливості початку формування синдрому вигоряння в лікарів. Усвідомлення стресових факторів професійної діяльності й неможливості їх змінити призводить до психоемоційного виснаження, підвищення тривожності, розчарування в собі й вибраній професії, що виявляється у погіршенні загального стану здоров’я, різного роду психосоматичних розладах, підвищеній дратівливості й нетерпимості при контактах поза професійною сферою.

Наступний фактор - “Зниження професійної мотивації” - є своєрідною формою адаптації до стресових умов діяльності в рамках служби ШМД, яка виявляється в зниженні рівня професійної мотивації й потреби в досягненнях, незадоволеності собою, почутті низької професійної ефективності й віддачі, внаслідок чого втрачаються інтерес до роботи й емоційне залучення при взаємодії з пацієнтами, формується цинічне й негативне ставлення до суб’єктів діяльності. Це, у свою чергу, знижує ризик розвитку психосоматичних і психовегетативних порушень.

Четвертий фактор демонструє специфіку прояву синдрому вигоряння залежно від статевої приналежності лікарів ШМД. Для жінок більш характерний прояв симптомів фази “резистенція”: неадекватне вибіркове емоційне реагування, емоційно-моральна дезорієнтація, розширення сфери економії емоцій, що виявляється у виконанні своїх обов’язків залежно від настрою й суб’єктивної переваги (“це не той випадок, щоб співчувати”, “такі люди не заслуговують доброго став лення” і т. п.), що має місце й при взаємодії поза професійною сферою, зокрема у звуженні кола соціальних контактів, прояві дратівливості й нетерпимості при взаємодії з членам родини й друзями. При цьому домінуючим симптомом виступає редукція професійних ОбОВ ЯЗК1В, що виявляється в скороченні професійних обов’язків, які вимагають емоційних витрат, а також часу, уваги й емоційного залучення при взаємодії із хворими й пацієнтами.

У наступному факторі знаходить відображення специфіка прояву синдрому вигоряння в лікарів ШМД чоловічої статі; для них більш характерний прояв симптому “редукція особистих досягнень”, що виявляється в зниженні почуття власної професійної компетентності, негативному самосприйнятті в професійному плані, відчутті зменшення цінності своєї діяльності, зневазі службових обов’язків. Дану закономірність можна пояснити специфікою рольових очікувань, що пропонуються чоловічій статі в соціумі: успішність у професійному плані є однією з основних умов позитивного самосприйняття й високої самооцінки.

Фактор № 6 - біполярний і відображає специфіку прояву синдрому вигоряння у залежності від родинного стану лікарів ШМД. Так, для одружених лікарів більш характерні такі симптоми вигоряння, як незадоволеність собою, емоційно-моральна дезорієнтація й емоційне виснаження. Необхідність працювати в екстремальних умовах супроводжується постійною психоемоційною напругою; поступово відбувається розчарування у своїх професійних можливостях, у вибраній професії, обійманій посаді, що супроводжується почуттям внутрішньої спустошеності, відчуттям вичерпаності власних емоційних ресурсів; виконання професійних обов’язків залежить від настрою й суб’єктивної переваги, що може впливати на якість медичної допомоги, що надається. Характерним симптомом вигоряння для неодружених фахівців виступив “емоційний дефіцит”, що супроводжується відчуттям нездатності емоційно співпереживати суб’єктам діяльності, а також дратівливістю, різкістю й брутальністю, перевагою негативного тла настрою.

Сьомий фактор відбиває схильність лікарів чоловічої статі до переживання відчуття власної професійної некомпетентності, розчарування в обійманій посаді, що супроводжується виконанням своїх професійних обов’язків залежно від бажання й настрою.

Останній фактор демонструє специфіку прояву синдрому вигоряння залежно від стажу роботи в рамках служби ШМД. Чим більше стаж роботи, тим частіше проявляються симптоми фази виснаження, що супроводжуються скаргами психосоматичного й іпохондричного генезу.

Висновки та перспективи подальших досліджень

Ознаки синдрому емоційного вигоряння різного ступеня вираженості були виявлені в 36% лікарів, серед яких високий рівень вигоряння був характерний для 7% лікарів, тоді як в 29% лікарів синдром знаходився у стадії формування.

У картині синдрому емоційного вигоряння домінуючими симптомами виступали “неадекватне вибіркове емоційне реагування”, “редукція професійних обов’язків”, “переживання психотравмуючих обставин” і “емоційна відстороненість”.

Проведений аналіз факторної структури особливостей прояву синдрому вигоряння в лікарів ШМД. Виявлена специфіка прояву симптомів вигоряння залежно від стадій формування синдрому, статевої приналежності й стажу роботи лікарів ШМД.

Перспективою подальших досліджень є вивчення емоційних і особистісних особливостей, що призводять до розвитку професійного вигоряння, а також особливостей копінг-стратегій і механізмів психологічного захисту в лікарів ШМД з метою подальшої розробки системи профілактичних і психокорекційних заходів щодо попередження й усунення вже сформованих симптомів розладу.

Список використаних джерел

Большакова Т.В. Личностные детерминанты и организационные факторы возникновения психического выгорания у медицинских работников: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.03 // ЯГУ. - Ярославль, 2004. - 27 с.

Водопьянова Н. Е. Синдром выгорания: диагностика и профилактика / Н. Е. Водопьянова, Е. С. Старченкова. - СПб.: Питер, 2009. - 336 с.

Загуровский В.М. Дезадаптационные нарушения вследствие стрессорных факторов в работе членов бригад скорой медицинской помощи // Медицина неотложных состояний. - 2005. - №1. - С. 65.

Орел В.Е. Феномен “выгорания” в зарубежной психологии: эмпирические исследования // Психологический журнал. - 2001. - Т.22, № 1. - С. 90-101.

Орел В.Е., Рукавишников А.А. Феномен “выгорания” как проявление воздействия профессиональной деятельности на личность // Психология субъекта профессиональной деятельности. Сборник научных трудов. М.-Ярославль, 2001. - С.72-81.

Синдром эмоционального выгорания у медработников / Абрамова Г.С., Юдчиц Ю.А. Психология в медицине: Учебное пособие. - М., 1998. - С.231-244.

Федак Б.С. Феноменология синдрома выгорания у медицинского персонала скорой помощи / Б.С. Федак // Медицинская психология. - 2009. - Т.4, №1(13). - С.19-21.

Юрьева Л.Н. Профессиональное выгорание у медицинских работников: Формирование, профилактика, коррекция. - К.: Сфера, 2004. - 271 с.

Curent issue is devoted to understanding the phenomena of professional burnout in emergency physicians. Factor structure of burnout syndrome particularities in emergency physicians is shown. Specifics of burnout syndrome in cases of syndrome forming stages, sex (male and female) and type of working is reflected in current article.

Keywords: burnout syndrome, stress factors, emotional vulnerability.