Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

І.М. Біпецька

Професійний ріст викладача залежить від багатьох чинників. Одним із них є розвиненість його рефлексії професійної діяльності. Яку ж роль відіграє рефлексія в педагогічній діяльності, як її розвивати? Про це йтиме мова у даній статті.

Ключові слова: рефлексія, педагогічна діяльність, самооцінка.

Профессиональный рост преподавателя зависит от многих факторов. Одним из них есть развитие его рефлексии профессиональной деятельности. Какую роль играет рефлексия в педагогической деятельности, как её развивать? Об этом и пойдет речь в данной статье.

Ключевые слова: рефлексия, педагогическая деятельность, самооценка.

В умовах глибоких і динамічних змін у способі існування сучасного людства, зокрема зростання глобалізаційних процесів, та пов’язаний з ним перехід до застосування у всіх сферах життя нових науково-інформаційних технологій відбувається зміна самої парадигми людського процесу, коли його сутністю, основним виміром і воднораз основним чинником стає розвиток особистості, власне людський розвиток. Сьогодні стає все былып нагальною також необхідність особливого характеру нинішньої ситуації в системі освіти як перелому двох педагогічних епох (переходу від маніпу- лятивної педагогіки до педагогіки співробітництва, партнерства, взаєморозвитку і співтворчості, від старої авторитарної системи освіти до особистісно зорієнтованої).

Процеси модернізації української вищої освіти на шляху інтеграції до Європейського освітнього простору по-новому ставлять також питання щодо ролі та критеріїв професійної педагогічної майстерності викладача. Досить високими є вимоги до кадрового забезпечення вишів при ліцензуванні та державній акредитації спеціальностей.

Ці обставини об’єктивно зумовлюють зростання вимог до всієї системи освіти, всіх її рівнів, у тому числі вищої школи і зокрема до професійної діяльності викладача вищого навчального закладу. Адже саме від професіоналізму фахівців тієї чи іншої галузі освіти залежить рівень підготовки висококваліфікованих спеціалістів для країни.

Професійний ріст викладача залежить від багатьох чинників. Одним із них є розвинутість його рефлексії педагогічної діяльності.

Термін “рефлексія” у вітчизняній літературі вперше почав використовуватися в 30-40-х роках минулого століття. Аналізуючи різні підходи до проблеми, слід відмітити наявність двох традицій у трактуванні рефлексивних процесів:

рефлексивний аналіз власного знання і діяльності.

рефлексія як розуміння смислу міжособистісного відношення.

В зв’язку з цим виділяються наступні рефлексивні процеси:

саморозуміння і розуміння іншого, самоінтерпретація і інтерпретація іншого [5].

У психолого-педагогічній літературі поняття “педагогічна рефлексія» трактується як вміння педагога аналізувати та адекватно оцінювати свою педагогічну діяльність, що призводить до підвищення ефективності, оптимізації стилю діяльності, а також особистісного росту, самовираження і самореалізації в ній [8, с. 7].

Якщо раніше рефлексія розглядалася як пояснювальний принцип функціонування психічних процесів чи трактувалася в якості категоріального засобу для обгрунтування теоретичних концепцій психічного розвитку (Б.Г.Ананьев, Л.С.Виготськии, О.М.Леонтьєв, С.О. Рубінштейн таін.), то тепер виступає предметом теоретичного та експериментального вивчення.

Проблемами дослідження психології рефлексії займалися С.Ю.Степанов, І.Н.Семьонова, принципами рефлексивної психології педагогічної майстерності - Г.Ф.Похмєлкіна, Т.Ю.Колошина, Т.В.Фролова, рефлексивну діагностику в системі освіти вивчали С.П.Варламова, С.Ю. Степанов.

Різні психологічні і соціально-психологічні аспекти рефлексії досліджувалися М.Й.Боришевським, В.В.Давидовим, С.Д.Макси- менком, М.І. Найдьоновим, Л.А. Найдьоновою, О.Б. Старовойтенко, С.Ю. Степановим, Р.П. Щедровицьким та іншими.

Одним із напрямів прикладних розробок проблематики рефлексії є сфера професійної підготовки спеціалістів. Зокрема, українські науковці розробляють проблеми професійної рефлексії психолога-практика (Н.І.Пов’якель), рефлексії професійного становлення в юнацькому віці М.Варбан. Існують дослідження, які певним чином торкаються розвитку педагогічної рефлексії (Яб- лонська Т.М.), проте не вичерпують усіх питань цієї галузі та подальшої розробки і вдосконалення.

Мета статті: з’ясувати сутність педагогічної рефлексії та теоретично визначити роль та соціально-психологічні умови формування рефлексії професійної діяльності.

За твердженням багатьох дослідників, рефлексія як принцип людського мислення (важливий його механізм) носить у певному сенсі універсальний характер, виступає головним досягненням цивілізації.

Аналізуючи різні підходи до проблеми рефлексії, неохідно відмітити наявність двох традицій в трактуванні рефлексивних процесів:

Рефлексивний аналіз власної свідомості і діяльності суб’єктом (індивідуальним або колективним, соціальним) - рефлексія першого ряду, так звана авторефлексія.

Тут необхідно звернути увагу на одну суттєву ознаку в розрізненні самооцінки і авторефлексії. В будь-якій діяльності самооцінка і рефлексія відрізняються тим, що відносяться до різних сторін:

-самооцінка - до змін об’єкта в результаті дій суб’єкта діяльності.

рефлексія - до усвідомлення, оцінки змін в суб’єкті - який досвід він виніс в результаті дій, чому навчився, що усвідомив і т.д.

Але в навчальній діяльності немає об’єкта - результати учіння знаходяться в самому суб’єкті, змінюючи сам суб’єкт. Тому в навчальній діяльності самооцінка і рефлексія (авторефлексія) суттєво зближуються.

Рефлексія як розуміння міжособистісного (міжсуб’єктного) спілкування: як розуміння одним суб’єктом іншого, а також розуміння того, як інший суб’єкт, інші люди знають і розуміють “рефлексуючого”, його особистісні особливості, емоційні реакції і когнітивні (пізнавальні) уявлення - рефлексія другого ряду [3; 5].

Навчитися рефлексії - це приблизно те ж саме, що навчитися усвідомлювати власну діяльність. І навчитися цьому не надто важко. На першому етапі це означає ставити дуже прості запитання: „Що я роблю (робила)? Як я це роблю (робила)? Чому я дію (діяла) в цьому випадку так, а не інакше - і відповідати на них.

Тут діє два механізми - зупинка і фіксація.

Зупинка: необхідно зупинити потік діяльності і якби вийти за її межі. Це не завжди просто - звільнити декілька вільних хвилин серед робочого дня і трішки більше - ввечері. А інколи приходиться виходити свідомості за межі діяльності, не зупиняючи її (ситуація поточної рефлексії). Ви проводите заняття, все „як завжди”, і раптом ви бачити, що якість студенти зайняті чимось своїм.

У вас наступає “роздвоєння свідомості”: ви продовжуєте вести заняття і одночасно задаєте собі питання: „Що сталося? Можливо моє мовлення занадто монотонне? (Це вже фіксація на діяльності) Що застосувати? Зробити зауваження? Чи змінити темп мовлення? Або свідомо допустити помилку, щоб привернути всіх увагу?”

Приблизно так і працює наша рефлексія [6].

Дослідження, які були проведені в педагогічній психології Н.В. Кузьміною і М.К. Тутушкіною [7], дозволили виділити основні компоненти в діяльності викладача:

Конструктивна діяльність зв’язана з відбором, умінням будувати навчально-виховний матеріал і проектувати розвиток індивідуальності студента.

Організаційна діяльність включає організацію: своєї поведінки (педагогічна дія в реальних умовах діяльності) на заняттях і поза заняттям; зворотного зв’язку зі студентами (вміння, знання, інтерес); діяльності студентів, їх дій і вчинків.

Комунікативна діяльність - це спільна діяльність педагога і студента, побудова міжособистісних взаємодій (сприйняття і розуміння людьми один одного) і відношень у процесі педагогічної діяльності, процес педагогічного спілкування.

Рефлексивна діяльність - вміння педагога аналізувати і адекватно оцінювати свою педагогічну діяльність, розвивати самосвідомість, яка проявляється в самопізнанні, самооцінці і саморегулюванні поведінки; устремління до особистісного розвитку, самовираження і саморегуляції.

Основні труднощі і проблеми, які найчастіше зустрічаються в педагогічній діяльності. Ось головні із них:

невміння аналізувати всі компоненти своєї педагогічної діяльності і себе як особистість і індивідуальність;

недостатнє розуміння індивідуально-психологічних особливостей студентів і невміння їх враховувати;

невміння побудувати процес спілкування зі студентами та колегами;

невміння управляти своїм психічним станом і переборювати психологічні бар’єри.

Рефлексивні процеси пронизують всю професійну діяльність педагога. Вони проявляються:

у процесі проектування діяльності студентів;

у процесі практичної взаємодії педагога зі студентами;

у процесі самоаналізу і самооцінки викладачем вузу власної діяльності.

Предметна область професійної рефлексії педагога включає, на думку Є.В.Чорного [9];

по-перше, усвідомлення і розуміння всієї структури системи власних відношень і взаємовідношень зі всіма суб’єктами навчально - виховного процесу: зі студентами і їх батьками, з колегами і адміністрацією, відношення до предмета, який викладаєш і до системи освіти взагалі;

по-друге, усвідомлення особливостей взаємовідношень всіх суб’єктів навчально - виховного процесу всередині навчального закладу як системи;

по-третє - усвідомлення степеня своєї професійної компетентності, включаючи рівень знань, а також комунікативних, методичних і загально - педагогічних знань, умінь.

Загалом професійна рефлексія є психологічним механізмом, за допомогою якого педагог постійно визначає степінь розбіжностей між власним уявленням про ефективного і успішного викладача взагалі (ідеальний образ викладача), уявлення про себе як про педагога (ідеальний образ Я - ідеального педагога) і реальним рівнем успішності і ефективності (Я - реальне викладача).

Професійна рефлексія - це виведення на когнітивний рівень, об’єктивація суб’єктивних переживань, які зв’язані з професійною діяльністю. Адекватне, наскільки це можливо, усвідомлення степеня і характеру розрізнень між ідеальними образами і реальною ситуацією “Я в професії” є постійно діючим стимулом до досконалості, особистісного і професійного росту викладача і в цьому бачиться значення професійної рефлексії.

Професійно-педагогічна свідомість виконує складну регулятивну функцію: вона структурує навколо особистісного „ядра” все різноманіття способів навчальної, методичної, виховної, наукової, суспільно- педагогічної діяльності.

Різноманіття видів діяльності викладача вищої ніколи стимулює розвиток його індивідуальності. Кожен викладач актуалізує лише ту частину професійної діяльності і ті педагогічні цінності, які є для нього життєво і професійно необхідними. Індивідуалізований професійно - педагогічний досвід і пов’язані з ним переживання, переконання, професійні зв’язки і відношення складають його професійне „Я”.

Професійна свідомість направлена на аналіз різних сторін Я особистості викладача, його професійної діяльності і покликана визначати межі і перспективи особистісного смислу, тобто внутрішнє мотивування значення для суб’єкта тієї чи іншої дії, вчинку. Представляючи собою систему найбільш складних суджень, знань про діяльність, про себе, про інших у суспільстві, педагогічна свідомість є водночас результатом виключно індивідуального досвіду, особливим механізмом професійного становлення особистості викладача.

Важливою передумовою творчої діяльності слугує здатність виділяти своє Я - професійне від оточуючої педагогічної діяльності, протиставляти себе як суб’єкта об’єктам свого впливу і рефлексувати з приводу своїх дій, слів і думок. Професійна самосвідомість, з одного боку, забезпечує психологічний самоконтроль особистості, підтримуючи таким чином чіткість і напруженість інтелекту педагога, з іншого - сприяє соціальній детерміновості творчої педагогічної діяльності. В противному випадку суб’єкт творчості співставляє свої цілі, установки засоби з нормами і цінностями своєї соціальної групи, суспільства в цілому, які були присвоєні йому і завдяки яким він став творчою особистістю. Самосвідомість викладача не тільки сприяє формуванню інтегративного образу Я - професіонала, але і впливає на рішення індивідуальних професійних проблем, які зв’язані з реалізацією його творчих здібностей.

Ознаки зрілості професійної рефлексії:

усвідомлення викладачем невідповідності (протиріччя) між реальним і бажаним станом справ;

об’єм і степінь диференційованості знань викладачем своїх досягнень і недоліків роботи;

усвідомлення труднощів у педагогічній роботі;

степінь відповідності (адекватності) оцінки і самооцінки різних сторін професійно-педагогічної діяльності [4].

Стратегічним напрямком експериментальної роботи є вивчення змістовних і оцінних аспектів системи уявлень викладачів про самих себе як професіоналів у різноманітних професійно значущих позиціях, виділених при дослідженні розвитку професійної рефлексії. В зв’язку з цим виділені наступні задачі: акцентування уваги молодих викладачів на розвиток блоку важливих професійно значущих особистісних якостях; формування у викладачів у процесі підготовки і професійного удосконалення навиків управління, набуття навиків управлінських дій у нестандартних ситуаціях взаємодії, установка до взаємодії; розвиток установки викладачів на особистісне самовдосконалення шляхом пізнання своїх можливостей і правильної самооцінки досягнутої педагогічної майстерності. Відмітимо, що реалізація поставлених задач неможлива без розвитку рефлексивності соціально-професійного мислення викладачів [2,3].

Викладач повинен постійно слідкувати за собою, перевіряти правильність своїх дій, коректувати їх. Збільшення уваги до особистості студента та інших людей, яке складає найближче професійне оточення викладача, вимагає від педагога вміння ставати на позицію іншої людини і аналізувати свою особистість, свої дії з точки зору значимості інших, що суттєво впливає на процес самовиховання особистості викладача і регуляцію його педагогічної діяльності. Рефлексивні процеси в діяльності викладача проявляють себе як спробу зрозуміти і цілеспрямовано регулювати думки і вчинки студентів; як процес проектування діяльності студентів; як самопізнання і самовдосконалення, і нарешті як стимуляція інтелектуальної діяльності самих студентів. Такий підхід сприяє викорененню шаблонів у педагогічній діяльності, передбачає багатозначність і варіативність рішень. Це можливо при наявності у викладача рефлексії [1,2].

В структурі професійно-педагогічних задач були виділені аналітико-рефлексивні задачі [7, с.7]:

розвиток рефлексивних і емпатійних здібностей;

розвиток професійного образу «Я»;

розвиток потреби в особистісному і професійному самовдосконаленні;

створення інформаційно-суб’єктного поля;

актуалізація педагогічної рефлексії;

розвиток здатності до самопроектування життєвого і професійного шляху;

формування потреби в самоаналізі і корекції професійних і життєвих досягнень.

Для вирішення поставлених задач потрібні активні форми навчання. Слід зазначити, що ідея розробки професійно-орієнто- ваних видів тренінгу все частіше привертає увагу психологів. Скажімо, основні засади таких видів тренінгу описані С.І. Макша- новим, який вважає, що тренінг може розглядатися як багатофункціональний метод психологічного впливу на людину з метою навчання, розитку професійно-необхідних якостей, особистісних характеристик.

Тренінг педагогічної рефлексії може розглядатися як інтегрований вид, що становить єдність:

перцептивного тренінгу, спрямованого на підвищення адекватності та гнучкості сприйняття образів професійних об’єктів, операцій та алгоритмів, себе самого, інших людей;

Інтелектуального тренінгу, що сприяє формуванню навичок здійснення мислительних операцій з образами професійних об’єктів;

Тренінгу спеціальних вмінь.

В якості основи, на якій відбувається цілеспрямоване формування особистісно-цінного відношення до викладацької діяльності і самовдосконалення педагога, правомірно розглядати мотиваційний компонент, який направлений на рефлексивні дії. Він набуває домінуючого значення, оскільки слугує пробудженню рефлексивних дій, наділяє їх особистісно-смисловою спрямованістю, потребою в самопізнанні, в самооцінці, в адекватному розумінні почуттів і думок студентів, у пошуку ефективних шляхів і способів самореалізації в навчально-виховному процесі.

В розвитку мотиваційного компоненту важливу роль відіграє облік діалектичного зв’язку і взаємообумовленості «мотиву» і «смислу». Вони прослідковуються від природнього прояву інтересу до приваблюючих для викладача сторін професійної рефлексії, до вираження особистісно-смислового відношення, в якому конкретизуються як професійні, так і особистісні потреби викладача.

Змістовий компонент підготовки викладача на основі педагогічної рефлексії спрямований на формування у нього знань і уявлень про сутність і функції професійної рефлексії, її ролі у пізнанні і перетворенні навчально-виховного процесу процесу, знань і уявлень про логіко-змістовні і функціональні особливості самопізнання і самовдосконалення.

Особливе значення для педагогічної практики має операційний компонент. Важливою умовою успішної реалізації даного компонента педагогічної підготовки викладача є: спрямованість його діяльності на творчу самореалізацію себе як особистості; взаємозв’язок професійного, педагогічного мислення і практичної діяльності; спрямованість на формування його готовності до професійно- особистісної рефлексії на практиці. В педагогічному забезпеченні операційного компонента викладачу важливо бути готовим до внесення необхідних уточнень у зміст і форму занять залежно від особистісно-духовних і професійних потреб студентів.

Отже, для розвитку рефлексії потрібні такі умови:

а)         вербальний і невербальний зворотній зв’язок (оцінка оточуючих);

б)        порівняння себе з іншими;

в)         самоспостереження за своїми думками, почуттями, вчинками (того, що відбувалося) для подальшого управління самим собою;

г)         зіставлення свого “Я-сьогоднішнє” з “Я-вчорашнім”.

Список використаних джерел

Алексеев Н. Проектирования и рефлексивное мышление// Развитие личности. - №2. - 2002. - С. 85-103.

ВаськовскаяС.В. Психологические условия формирования профессионального самопознания будущего учителя: Автореф. дис... канд.. психол. наук. - 17 с.

Вязникова Л.Ф. Рефлексия и переживания как единый психологический механизм изменения профессионального сознания руководителей системы образования в процессе их профессиональной подготовки// Мир психологии. - 2002. - №4. - С 209-215.

Коржуев А.В., Попков В.А., Рязанова Е.Л. Рефлексия и критическое мышление в контексте задач высшего образования// Педагогика. -№1. -2002. - С.18-22.

Ерохина Т.А. Ретроспекция научного знания в контексте формирования у студентов умений рефлексии // Педагогические науки. - №4. - 2008. - С.22-26.

Сергеев И.С. Основы педагогической деятельности: Учебное пособие. - СПб.: Питер, 2004. - 316 с.

Сластенин В.А Деятельностное содержание профессио- нально-личностного развития педагога// Педагогическое образование и наука. - №4. - 2006. - С.4-8.

Практическая психология для преподавателей. - М.: Информационно-издательский дом «Филинь», 1997.

Чёрный Е.В. Инициирования профессиональной рефлексии у педагогов// Практична психологія та соціальна робота. - №3. - 2002. - С. 1-4.

Professional growth of teacher depends on many factors. One of them there is developed of his reflection of professional activity. What part is acted by a reflection in pedagogical activity? About it speech will go in this article.

Keywords: self- examination, self-consciousness.