Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

А.О. Макаренко

У статті представлено результати дослідження актуальної проблеми психології жінок після гістеректомії. Наведено структуру тілесної та гендерно-рольової ідентичності жінок та її формуючий вплив на виникнення дезадаптивних станів у жінок, яким було виконано гістеректомію.

Ключові слова: гістеректомія, тілесна ідентичність, гендерно-рольова ідентичність.

В статье представлены результаты исследования актуальной проблемы психологии женщин после гистерэктомии. Приведена структура телесной и гендерно-ролевой идентичности женщин и ее формирующее влияние на возникновение дезадаптивных состояний у женщин, которым была выполнена гистерэктомия.

Ключевые слова: гистерэктомия, тилесная идентичность, гендерноролевая идентичность.

Постановка проблеми. В останні роки в У країні та інших країнах світу збільшилася та продовжує зростати частота радикальних оперативних втручань на внутрішніх статевих органах жінок. Гістеректомія залишається найбільш частою гінекологічною операцією, яка виконується з тих чи інших приводів пухлини [1,2]. Зміни, які відбуваються в організмі жінок, досить повно вивчені та продовжують вивчатись в гінекології. Проте проблема виходить за рамки розгляду медицинської практики та набуває своєї значимості в медико-соціальній та психологічній площині. Однак в психологічній практиці існує невелика кількість праць [3; 4; 5], присвячених психології жінок після гістеректомії, більшість з яких є фрагментарними та недиференційованими. З огляду на зростання виникнення гінекологічних патологій, домінування практики лікування радикальним методом та недостатністю розробки проблеми в психології виникає актуальність дослідження психологічного функціонування жінок після гістеректомії.

Більшість дослідників, котрі аналізували проблему видалення матки, погоджуються з тим, що матка є важливим органом для самосвідомості жінки, видалення котрого призводить до таких дезадаптивніх станів, як депресія, погіршення настрою, втрата життєвого тонусу [3; 4; 5]. Про це ж саме засвідчують спеціалісти- гінекологи, котрі безпосередньо стикаються з цією проблемою, відомі й випадки, коли жінка настільки дорожить маткою, що відмовляється від операції навіть при неблагоприємних прогнозах, складених лікарями. Психологічні проблеми мають свої варіанти та можуть виникати з моменту постановки діагнозу та усвідомлення необхідності видалення органу, а також після виконання гістеректомії в раньому періоді або розвиватись з часом. Дані про те, як функціонує жінка в психологічному сенсі після операції, досить фрагментарні та суперечливі. Відомо, що одна й та сама подія, яка є травмуючою для однієї особистості, не зачіпає іншу, тобто існують індивідуальні відмінності особистості в сприйнятті впливу даного конкретного стресора. Тому однією зі складових роботи по вивченню факторів виникнення дезадаптивних станів та установок у жінок після гістеректомії у раньому післяопераційному періоді є дослідження образу “Я”, в тому числі коннотативних значень окремих частин тіла та тіла в цілому з включенням гендерно-рольового аспекту функціонування жінки. Зазначимо, що ми розглядали тіло як складову образу “Я” у контексті включення тіла та окремих його частин у семантику тендерних ролей та гендерного функціонування жінки. Мета статті - сформулювати уявлення про тілесну та гендерно-рольову ідентичність жінок та її формуючий вплив на виникнення дезадаптивних станів у жінок після гістеректомії

Методи дослідження. Для виявлення дезадаптивних станів був використаний опитувальник вираженості психопатологічної симптоматики (SCL - 90 - R). Установки відносно свого стану та факту видалення матки ми вивчали за допомогою напівструк- турованого інтерв’ю. Для виявлення коннотативних значень тілесності, власного “Я”, тендерних ролей та ін. був використаний метод семантичного вибору [6].

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. За результатами опитувальника вираженості психопатологічної симптоматики (SCL - 90 - R) та напівструктурованого інтерв’ ю жінки були розподілені на дві групи - жінки з вираженою симптоматикою і дисгармонійними установками відносно свого положення (надалі гр.1) та з їх відсутністю (надалі гр. 2). Аналіз тілесності жінок був пов’ язаний з аспектом ідентифікацій з точки зору тендерних жіночіх ролей, тобто ми відстежували, які частини тіла та тендерні ролі пов’язуються між собою та створюють структуру. Нами був використаний факторний аналіз, подальша інтерпретація здійснювалась з урахуванням значущості визначених особливостей, що відбивається інформативністю фактора. Факторизація семантичних близкостей понять дозволила виділити одинадцять факторів, пояснюючих 88,81% дисперсії, проте одинадцятий фактор не був представлений значущими навантаженнями, тому не увійшов до аналізу.

У перший фактор “Підліткова сексуальна ідентичність” (інформативність 27,73%, таб.1) увійшли категорії семантично близькі до поняття підліток та частини тіла, котрі пов’язані з уявленням про сексуальну привабливість дівчинки пубертатного віку. Цей фактор репрезентує ідентичність жінки, у якої не асимільовані тендерні жіночі ролі, які повинні бути більш притаманними віку жінок, котрі склали досліджувану вибірку, натомість жінка ідентифікує себе з підлітком та з роллю жінки як сексуального партнера. Тілесна ідентичність являє собою тіло, яке виступає сексуальним об єктом ( моє тіло-сексуальність , жінка сексуальний партнер-моє тіло”) та напевно дає певне відчуття престижу: “груди-престиж”, “Я-престиж”. За даними деяких дослідників, інтерес дівчат-підлітків до розвитку грудей набагато вище, ніж поява менструацій. Маємо фіксування ідентичності на періоді життя, коли підліток-дівчина вступає в новий якісний стан та готова стати жінкою-сексуальним партнером. Проте слід зазначити, що така структура жіночої тендерної та тілесної ідентичності висвітлює незрілі уявленння про жіноче існування як на рівні тендерної ролі, так і на рівні тілесної ідентичності, тому що підлітковий вік, на думку деяких авторів, передбачає включення до ідентичності власних геніталіїв [6]. Натомість ми маємо тіло, яке репрезентується через такі частини, як груди, сідниці, ноги, а власне “Я” поєднується з обличчям та шкірою, тобто сексуальність є незрілою, удаваною дівчинкою-підлітком та не має нічого спільного зі зрілою жіночою сексуальністю. Відмітимо у структурі “підліткової сексуальної ідентичності” змінну “жінка друг-відраза”, цей структурний компонент може відображати уявлення підлітка-дівчини про те, що товаришувати вже не престижно та не актуально, а ні з дівчатами, а ні з хлопцями, про певний зсув інтересу в інші відносини. Звернемося також до структурного елементу фактора “мій батько- любов”, який може пояснювати формування такої жіночої ідентичності; відомо, що відносини з батьком відіграють дуже важливу роль у розвитку дівчинки в бік жінки. Чим кращі взаємини, чим більш емоційно-позитивно сприймається батьком донька, тим самим батько формує бажання бути жінкою та позитивно сприймати своє тіло; проте при певних взаєминах з батьком, наприклад, з надприхильністью його до доньки можуть створюватись статево- рольові та психосексуальні девіації, коли дівчина не бажає дорослішати та залишається улюбленою татусевою дівчинкою. Проте виявлені особливості не є предметом аналізу нашої роботи, тому викладені вище припущення відносно причини, яка утворила виявлену ідентичність жінки, залишаються лише припущеннями і не претендують на достовірність. Однак структура засвідчує про порушення статеворольового та психосексуального розвитку. Виявлену структуру можна вважати притаманною жінкам, у яких діагностовано дезадаптивні стани, тому що такі утворення відсутні у жінок з другої групи. Аналізуючи “підліткову сексуальну ідентичність” відносно її впливу на утворення дезадаптивних станів та установок, можна інтерпретувати її так. Жінка, яка ідентифікує себе з молодою, сексуальною жінкою, реагує психопатологічними станами внаслідок того, що втрачається певним чином “майбутнє”, яке в дівчинки-підлітка є завжди. Ця ситуація потребує пере- усвідомлення себе як жінки та переосмисленння свого подальшого життя. Відомо, що статеворольові протиріччя загострюються на різних важливих етапах жіночого досвіду, в тому числі менопауза стає кризовим пунктом життя жінки [7]. У випадку нашої вибірки ми маємо втрату фертильності, що суб’ єктивно може пов’ язуватись із втратою сексуальності внаслідок кастрації. Крім цього, ми виявили незрілу ідентичність дорослої жінки, котра, очевидно, не готова до таких потужних ударів долі.

Другий фактор (інформативність 19,30% таб. 1) був розцінений нами як біполярний, котрий містить у собі дві полярні ідентичності жінки. Змістовно цей фактор може бути розцінений нами як вісь дитячої ідентичності - дорослої ідентичності. Структура дитячої ідентичності утворюється такими стуктурними компонентами, як: “Я-обличчя”, “ноги-сексуальність”, “мій батько-любов”, “Я-жінка сексуальний партнер”, “дитина-обличчя”, “привабливість- моє тіло”, “обличчя-сексуальність”, “моє тіло-молодість”, “дитина-жінка сексуальний партнер”, “жінка-сексуальний партнер-груди”, “дитина- молодість”, “моє тіло- сексуальність”, “Я-шкіра”, “чоловік- любов”, “Я-сексуальність”, “дитина- моє тіло”, “Я-молодість”, “Я- радість”, “Я-краса”, “Я-привабливість”, “Я-дитина”. Ідентичність дитини включає в себе дитячі уявлення про жіночу сексуальність та привабливість. Тілесна ідентичність виступає як молоде, красиве, сексуальне тіло, однак таке тіло може бути певним “фасадом” жіночності та звабливості. В результаті оперативного втручання з’являється небезпека руйнації стійкої ідентичності. Також зазначимо, що власне “Я” жінок та власне тіло жінок з дитячою ідентичністю семантично близькі до позитивних понять. Пояснюючи цю обставину ми припускаємо, що виявлені нами дезадаптивні стани у жінок аналізуємо! групи не асимільовані жінками та не приєднані до “Я-концепції жінок”. Дезадаптивні стани у жінок з дитячою ідентичністю очевидячки і викликаються саме гарним відношенням до себе та своєї тілесності, коли є небезпека втратити ідентичність дитини. По суті маємо дитячу реакцію на загрозливу ситуацію, коли дитина не знає, як їй бути у складній ситуації. Інший полюс фактора представляє ідентичність дорослої жінки та утворюється такими компонентами: “жінка мати - жінка сексуальний партнер”, “живіт- сором”, “жінка мати-груди”, “груди-хвороба”, “Я-мати”, “жінка мати-живіт”. Ця ідентичність розцінена нами як формуюча дезадаптивні стани внаслідок суб’єктивного сприйняття неможливості подальшої реалізації ідентичності дорослої жінки. Ідентичність такого рівня покликана виконувати репродуктивну та сексуальну функцію. Внаслідок оперативного втручання з являються такі коннотати, як “живіт-сором” та “груди-хвороба”, тобто уражено саме репродуктивні та сексуальні органи (живіт розглядається нами як усвідомлення жінкою “внутрішнього простору”, котрий, за концепцією Е.Еріксона [8], призводить до розуміння жінкою здатності до материнства).

Третій фактор (інформативність 8,43%, таб. 2), позначений нами як “хвороба тіла”, персоніфікувати не вдалося. Проте він може отримати описову характеристику. Імовірно, ідентифікація з хворобою призводить до того, що власне тіло, яке хворіє, стає причиною таких почуттів, як провина, подив та сором. При соромі людина відчуває свою загальну неспроможність, втрату самоповаги, сором зачіпає ідентичність людини. Для виникнення почуття провини необхідна інтерналізація певних стандартів поведінки. Людина сама несе відповідальність за свої вчинки насамперед перед собою і тому відчуває себе винуватою, якщо її поведінка не відповідає засвоєним нею нормам. Переживання емоції здивування може бути показником інфантилізму, внаслідок відсутності диференціації себе від батька (“Я-мій батько”). Проте наявні семантичні близкості власного “Я”, інтересу і задоволення, що засвідчує про амбівалентність структури.

Четвертий фактор (інформативність 8,29% таб. 2), позначений нами “Вічне дитя - Велика мати” (терміни запозичені у К.Г.Юнга), утворюється двома жіночими ідентичностями. Вічне дитя психологічно належать до дорослої людини, емоційне життя якої залишається на дитячому рівні, вічне дитя безмежне в своїх інстинктивних проявах та вічно збуджене [9]. Тому змінна, яка увійшла у фактор “моє тіло - здоров’я”, повідомляє про інфантильні уявлення про своє тіло та взагалі про себе. Крім того, це ідентичність також і сексуального партнера, така структура може засвідчувати про певні статеворольові травми.

На іншому боці континіума стає ідентичність, яка відповідає архетипу Великої Матері, тобто така ідентичність як на рівні тендерної ролі (“Я-мати”), так і на рівні тілесної ідентичності покликана виконувати перш за все репродуктивну функцію. Імовірно це ідентичність глибинної жіночності, яка утворюється завдяки ідентифікації жінки зі своєю матір’ ю та суто жіночими частинами тіла (груди, живіт). Мати - це доросла людина, яка закладає в жінку первинну екзістенціальну іформацію. Це означає, що мати закладає у доньку засіб реагування, стиль відношень, цінності, всю культуру поведінки шляхом передачі комплексуальної семантики від ядра кореня однієї людської істоти до кореня іншої [10]. К.Г.Юнг зазначав, що негативний комплекс матері проявляється у жінки,

основною метою життя якої стає народження дітей [9]. Образ матері, те, що психоаналіз називає інтроекцією чи інкорпоруванням образу матері, відображається в позиції по відношенню до самих себе.

Таблиця 1

Структура тілесних та гендерно-рольових ідентифікацій жінок (Гр. 1)

Структура тілесних та гендерно-рольових ідентифікацій жінок (Гр. 1)

*Примітки 1. Тут і далі в таблицях наведені тільки ті змінні, що несуть значуще навантаження за фактором. 2. С.б.-семантична близкість.

П’ятий фактор (інформативність 6,75%, таблиця 2) складається з таких структурних компонентів: “живіт-сором”, “жінка мати- груди” (зворотній зв’язок), “груди-хвороба” (зворотній зв’язок), “жінка-сексуальність”, “обличчя-щастя”, “обличчя-задоволення”, “жінка мати- живіт” (зворотній зв’язок), “обличчя-краса”. Така ідентичність напевно виконує компенсаторну функцію - гарне, привабливе обличчя компенсує проблеми, пов’ язані з животом.

Шостий фактор - “ідентичність доньки” (інформативність 4,51%, таб. 3) складається з таких структурних компонентів: “я- моя мати”, “жінка-любов”, “я-привабливість”. Цей фактор може отримати інтерпретацію, пов’ язану з уявленням про материнській комплекс у доньки. Маємо змінні, котрі утворюють структуру жіночої ідентичності доньки своєї матері, котра завжди залишається привабливою та уявляє жінку, яка поєднана з любов’ю.

Сьомий фактор (інформативність 4,11%, таб. 3) складається переважно зі змінних тілесного існування, тому був нами позначений як “тілесна ідентичність”. “Я” жінок пов’язане зі здоров’ям та щастям, що засвідчує досить добре ставлення до себе, та в світі того, що жінка мала досить серйозну проблему зі здоров’ям та, як наслідок, втратила орган, відображає несвідоме прагнення залишатись здоровою жінкою, з цього можна робити висновок, що саме небажання бути хворою викликає дезадаптивні стани.

Восьмий фактор (інформативність 2,69%, таб. 3), позначений нами як “ідентичність жінки”, складається зі змінних “Я-подив” (зворотнє значення) та “Я-жінка”. Імовірно, що це ідентичність зрілої, дорослої жінки.

У дев’ятий фактор (інформативність 2,64%, таб. 3), “інструментальна тілесна ідентичність”, який не містить тендерних властивостей переважно увійшли змінні, котрі репрезентують жіночу ідентичність, пов’язану перш за все з тим, чого вона варта, та чим є її тіло; як припущення зазначимо, що такий тип ідентичності формується під впливом “другобачення”, коли погляд “іншого” інтроецюється жінкою, тобто формування емоційного ставлення до себе та власного тіла визначається не тільки самовідчуттям жінки, але й соціально детермінується.

У десятий фактор (інформативність 2,30%, таб. 3), який позначений нами “маскулінна ідентичність”, увійшла змінна “Я- чоловік”, що не була представлена значущою вагою в жодному з попередніх факторів. Такий рівень ідентичності може бути проінтерпретований або як стійке утвореня особистості, або як формування патологічної структури особистості саме внаслідок оперативного втручання, коли саме і включається патологічна установка - “якщо в жінки немає матки, вона вже не жінка”. Зазначимо, що в літературі існує інформація, яка добре співпадає з виявленим фактором, а В.В.Котлік зазначав, що видалення статевих органів призводить до маскулінізації жінок.

Таблиця З Структура тілесних та гендерно-рольових ідентифікацій жінок (Гр. 1)

Факторизація семантичних близкостей понять жінок 2-ї групи дозволила виділити п’ять факторів, пояснюючих 60,31% дисперсії. Фактор 1 (інформативність 19,34%, таблиця 4) “ідентичності домогосподарки та тіла, що хворіє, проти активної жінки” складається із змінних, котрі належать до ідентичності домогосподарки, інший полюс - це жіноча ідентичність жінки друга та жінки, що робить кар’ єру. Тіло домогосподарки пред стає як слабке, хворе та пов’язане з негативними емоціями. Ця ідентичність репрезентує стару, хвору жінку домогосподарку. Відзначимо, що для ідентичності жінки домогосподарки притаманні негативні уявлення про роль жінки сексуального партнера та про чоловіків (мій батько та чоловік), котрі семантично близькі до емоції презирства. Інший полюс фактора утворюється із семантичних близкостей, котрі утворюють ідентичність активної жінки. Ідентичність активної жінки складається з двох субособистостей - жінки друга та жінки, що робить кар’ єру. Тіло такої жінки активне та сильне, скоріш за все покликане добре виконувати зазначені ролі.

Другий фактор (інформативність 14,25%, таблиця 4) був позначений нами як “ідентичність жінки друга (компенсаторна)”. Цей фактор репрезентує активну жінку, котра отримує від активності задоволення та сприймає роль жінки друга як престижну та таку, котра пов’ язується з емоцією радості. Проте із значущими вагами у фактор переважно увійшли змінні, котрі відображають негативне відношення до сексуальності та до ролі жінки сексуального партнера. Жінка одночасно пов’ язана як із любов’ю, так і зі страхом, що відображає певні складнощі у ставленні до цієї ролі. Можна припустити, що роль жінки друга являє собою утворення, котре формується як компенсування неможливості бути жінкою та сексуальним партнером на рівні ідентичності.

Третій фактор (інформативність 11,19%, таб.4) позначений “Просто мати” (The Just Mother). Це ідентичність жінки захисниці. Така жінка впевнена у собі, своїй силі, вона цілеспрямована та несентиментальна (назва фактора та його опис запозичені у С.Gilchrist) [11].

Четвертий фактор (інформативність 8,64% таб.4), позначений “маскулінна ідентичність”, утворюється зі змінних: “Я-чоловік”, “Я-

Структура тілесних та гендерно-рольових ідентифікацій жінок (Гр.2)

влада , мій батько-слабкість . В результаті неможливості бути жінкою, оскільки вона викликає страх, така жінка ідентифікує себе з владним чоловіком на противагу своєму слабкому батькові. Існують такі варіанти статевої ідентифікації, які утворюються завдяки емоційно жорсткому ставленню матері та м’якому батька - дівчатка виявляють маскулінну поведінку.

П’ ятий фактор (інформативність 6,86%, таб.4) - “ідентичність охоронниці вогнища”, це жінка, що облаштовує свій будинок, охоронниця вогнища. Ідентифікація свого тіла з ногами скоріш за все повідомляє про сприйняття власного тіла з точки зору його вправності відносно виконання певної хатньої роботи.

Висновки

Тілесні та гендерно-рольові ідентифікацій жінок з дезада- птивними станами складаються переважно з двох полюсів: інфантильної ідентичності, котра пов’язана з семантичним навантаженням тіла у соціальному та еротичному контексті, та полюсу гендерного і тілесного функціонування репродуктивної значимості. Інфантильність структури пов’язана з відсутністю диференціації від батьків і ухваленням способу мислення батьківськіх інтроектів.

Виявлено порушення психосексуального розвитку у жінок з дезадаптивними станами, котрі перешкоджають ідентифікації з необхідними на даному життєвому етапі тендерними ролями та утворюють такий тип функціонування, котрий, за визначенням К.Роджерса, являє собою “частково функціонуючу особистість”. Внаслідок цього жінка, яка функціонує на рівні ідентичності підлітка або дитини, не здатна до формування зрілої та зваженої позиції відносно факта видалення матки. Жінки з потужним материнським початком, для яких усвідомлення своєї репродуктивної здатності є переважною складовою їх образу “Я”, переживають втрату матки як жахливу кризу особистості та сприймають операцію як жорстокий удар по нарцисизму власного тіла. Жінки з дезадаптивними станами більшою мірою залежать від власного тіла, чи то в площині зовнішньої привабливості, чи то сексуальності, чи то репродуктивної функції тіла.

Ідентичність жінок, які спокійно ставляться до факту видаленя матки, пов’язана з тендерними ролями, котрі дозволяють продовжувати функціонування жінки, яке було до операції. Це переважно ролі жінки домогосподині, жінки друга, жінки, що робить кар’єру. Виявлені специфічні семантичні значення понять сексуальності та жінки у ролі сексуального партнера з негативними конструктами, що повідомляє про неможливість життя власного тіла як тіла сексуального, проте тіло виступає як активне, сильне, та вправне. Таке ставлення до сексуальності призводить до табуювання тем, пов’язаних власне з сексом та його проявами, що у випадку видалення матки стає певним буфером для утворення дезадаптивних станів.

Список використаних джерел

Тихомиров А.Л. Миома матки и гормональная контрацепция/ А.Л. Тихомиров, Ч.Г.Олейник//Здоровье женщины и менопауза. - 2008. - №2(34). - С.90 - 91.

Венцівський Б.М. Профілактика і лікування системних порушень у жінок після гістероваріоектомії/ Б.М.Венцівський, М.Є.Яроцький, І.В.Сокол //Збірник наукових праць. Асоціації акушерів-гінекологів України. - К.: Інтермед, 2004. - С.48.

Адамян Л.В. Психоэмоциональное состояние женщин после гистерэктомии/ Л.В.Адамян, С.И.Аскольская, Т.А.Куд- рякова, А.С.Горев// Акушерство и гинекология. - 1999. - №1. - С.31-34.

Менделевич В.Д.Клиническая и медицинская психология/ МенделевичВ.Д. - М.: “МЕДпресс -информ”, 2005. -432с.

Запорожан В.М. Особливості психосоматичних реакцій у жінок після гістеректомії/ В.М.Запорожан, В.С.Бітенський, Н.М.Рожковська, М.Л.Міловідова, А.Г.Тоня, В.А.Пах- мурний//Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2002. - №1. - С.76 - 78.

Терещенко Н.М. Статеворольова структура жіночої тілесної ідентичності: Дис. канд. псих, наук: 19.00.01 /Н.М. Терещенко. - Х.,2003. - С.40-70.

Пайнз Д. Бессознательное использование своего тела женщиной:Пер. с англ./Д.Пайнз. - СПб.:Совместное издание Восточно-Европейского института психоанализа и БСКД997. - 195 с.

Эриксон Э. Идентичность: юность, кризис:Пер. с англ/Э.Эриксон. - М.:Издательская группа “Прогресс”, 1996. -С.281- 306.

Юнг К.Г. Душа и миф: шесть архетипов: Пер. с англ./ К.Г.Юнг. - К.: Государственная библиотека Украины для юношества,1996. - С.121.

Ю.Манегетти А. Женщина третьего тысячилетия:Пер. с итальянского/А. Манегетти. - ННБФ “Онтопсихология”, 2007. - 250 с.

Gilchrist С. The circle of nine. A new mythology of the feminine. - London: Penguin Books ltd. - 1991. - 183 p.

The results of research of an actual problem of of women s psychology after hysterectomy were presented. The structure of corporeal and gender- role identity of women’s and it forming influence on occurrence desadaptation conditions at women are after hysterectomy were given.

Keywords: hysterectomy, corporeal identity, gender-role identity.