Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Статтю присвячено аналізові досвіду роботи літературної студії “Alter Ego” при Національному університеті харчових технологій, зокрема особливостям поетичного осмислення різноманітних галузей діяльності, співтворчості між студентами й викладачами. Стверджується, що роль літературної творчості у становленні особистості студента вищого технічного навчального закладу полягає, передусім, у формуванні естетичного світосприйняття, яке, в свою чергу, допоможе здобути не лише гуманітарні, а й фахові знання.

Університет і гуманізм, культура і людяність - поняття неподільні. Без гуманізму та його носіїв - інтелігенції університетського рівня освіти - суспільство існувати не може.

Розвиток людини - надзвичайно складний процес, у якому беруть участь багато чинників. Серед них помітну роль відіграє й художня культура - специфічна галузь діяльності, позначена багатовимірними зв'язками з різними сферами суспільного життя. Соціальна значущість мистецтва визначається рівнем впливу художніх образів на внутрішній світ людини, на всі напрями її діяльності.

Значний науковий і практичний інтерес становлять дані щодо ролі мистецтва у формуванні здібностей студента, у його загальному розвитку. Фахівці з вікової психології висловлюють думку, що ефективне та повноцінне навчання можливе лише тоді, коли воно супроводжується творчою роботою. В цьому процесі важливе місце посідає художнє виховання насамперед засобами мистецтва слова.

Так, В.Роменець твердив: “Причини, що спонукають молодь до обрання професії, виникають спочатку в таємничо-інтригуючих ділянках пізнання і творчості, що пов'язується генетично з юнацьким інтересом до незвичайного, а потім з'являється прагнення до діяльності на передньому краї науки, мистецтва, де творчість стає найбільш актуальною і продуктивною”¹.

Отже, домінантою стилю роботи студента-першокурсника стає творчість. Зазначений психологічний чинник ураховують викладачі гуманітарних дисциплін Національного університету харчових технологій, визначаючи головною виховною метою скерувати студентів у річище набуття фахових знань саме за допомогою творчості та співтворчості. Цій меті підпорядковується діяльність університетської літературної студії “Alter Ego”.

Питанню місця та ролі словесної творчості у становленні особистості студента приділяли увагу психологи, педагоги, літературознавці, мовознавці. Так, російська дослідниця О.Прасолова виділяє такі чинники естетичного виховання студентів: 1) врахування інтересів, потреб слухача; 2) системність і цілеспрямованість художнього виховання;

3)   координація позааудиторної виховної роботи й навчальних занять із предметів гуманітарного циклу; 4) орієнтація не лише на пізнання та сприйняття мистецтва, а й на творчість у різних його галузях^[1]. Ці чинники є особливо важливими сьогодні, на шляху входження України до європейського освітнього простору. Адже головним його пріоритетом є активізація самостійної роботи студентів, а досягти цього можливо завдяки творчій діяльності.

Київський педагог Г.Шевченко наголошує на іншому вимірі співпраці студентів і викладачів, що вимагає творчого підходу, а саме - на міжпредметних зв'язках. Аби підкреслити їх визначальну роль у становленні особистості майбутнього фахівця, науковець використовує естетичну категорію “прекрасне”: “Кожна навчальна дисципліна розкриває багатоманіття прекрасного в довкіллі: математика - гармонію, симетрію, цілісність, упорядкованість; природничі науки - гармонію між природою та людиною; мистецтво (або культурологія - Н.Н.) - фізичну та духовну красу людини”^[2].

Міжпредметні зв'язки, які встановлюються педагогами- гуманітаріями з представниками профільних кафедр НУХТ, зумовлюють значне розширення творчої діяльності студентів різних факультетів і курсів. У цьому головна роль належить спільній літературній творчості викладачів зі студентами^[3].

Національний університет харчових технологій поступово переходить на кредитно-модульну систему організації навчального процесу. Тому, як ніколи раніше, визначальними є дух творчих змагань, атмосфера напруженої інтелектуальної праці задля поповнення “скарбнички” рейтингових балів; прагнення до ґрунтовності, самовдосконалення, іншими словами - “бажання РОСТИ”^[4].

Прилучаючись до роботи літературного гуртка, студент почувається здатним реалізувати свій творчий потенціал, що надалі знадобиться йому в професійній діяльності: адже обставини й люди, в оточенні яких він працюватиме, “не дадуть йому бути нетворчим”^[5].

Тому метою нашої роботи є на прикладі аналізу діяльності літературної студії “Alter Ego” університету утвердити творчу роботу студента в царині художньої словесності як важливий чинник становлення особистості майбутнього фахівця, формування як гуманітарних, передусім, мовних, так і профільних знань.

Творчість - це продуктивна людська діяльність, здатна породжувати якісно нові матеріальні й духовні цінності суспільного значення. Результати творчості характеризуються такими визначеннями, як оригінальність, неповторність, унікальність, досконалість. Людство завжди намагалося проникнути в таємниці творчості, її джерела, витоки.

Велику роботу з дослідження можливостей слова виконують і студенти-харчовики, беручи на озброєння ґрунтовний теоретичний матеріал. У пригоді стає трактат І.Франка “Із секретів поетичної творчості”, зокрема ті його положення, в яких ідеться про формування художнього образу.

Розвиток естетичного чуття безпосередньо пов'язаний з вихованням сенсорної культури, з умінням розрізняти мелодію, інтонацію, тембр звуків, кольори, особливості композиційної побудови твору, ритміку вірша, малюнка тощо.

Так, зорові образи творяться накопиченням відповідної лексики: назвами кольорів та їх відтінків, індикаторами розміру предмета або явища, словами, що мають просторово-величинну семантику тощо. Такі образи можна осягнути оком або намалювати в уяві. Нагромадження в творі епітетів, особливо кольористичних, спрямовано на навіювання певного душевного настрою: “Поети послуговуються грою кольорів... щоб характеризувати зміну людського чуття”^[6].

У такий само спосіб творяться й слухові образи: для цього застосовується лексика, яка позначає звук, його характер, висоту, тривалість, обертони; деталі, що стосуються музики, співу, гри на музичних інструментах. Такі образи можна в уяві “прослуховувати”.

Образна наповненість слова та її творення - ось ті категорії, якими оперує керівник літературної студії, вводячи початківців у творчу лабораторію поета.

Особливе значення тут надається таким художнім тропам, як метафора та метонімія: адже вони не лише дають змогу кожному осягнути світ по-новому, оригінально й творчо, а й є джерелом великої кількості наукових термінів. Так про це говорить Н.Панасенко: “У семантиці фітонімів (найменувань рослин)... знаходить своє відображення... оброблення інформації про зовнішній світ у вигляді метафор і метонімій”^[7] Варто поглянути хоча б на такі назви: “липа серцелиста", “нечуйвітер волохатенький”, “первоцвіт”, щоб у цьому переконатися.

Завдяки зверненню до образності слів робота у літературній студії формує естетичний інтерес до навчальних дисциплін, який стає чинником ефективної самостійної праці. Об'єктом творчого осмислення стають такі концепти, як “Фізика та музика”, “В чому краса науки фізики?”, “Симетрія у світі хімії”, “Дивовижний світ вітамінів”, “Симетрія в природі та природа симетрії”, “Культурологічні аспекти здорового способу життя”. З метою повноцінного естетичного виховання керівники студії знайомлять студентів із характером наукового мислення, з багатством творчої думки й емоційної культури вченого^[8].

Саме завдяки цьому в студентській поетичній творчості активно інтерпретуються мотиви профільних наук:

Яке ж без хімії кохання,

Що так потрібне для життя?

Каталізатор у коханні Підвищує серцебиття.

Закоханий - це індикатор,

Коли відчує погляд. Стій,

Ти схожий на вулкана кратер - Міня обличчя колір свій (О.Дідух).

Першокурсники, які щойно закінчили школу, мають певні уявлення про поетичний твір, його композицію, жанрові особливості, зображально-виражальні засоби, віршові розміри. Де в кого наявний хоча й невеликий, але поетичний доробок. Ознайомлення з творами дебютантів, найкраще у формі творчої зустрічі - важлива складова роботи літературної студії.

З чого ж має розпочинати керівник студії? Так, із “селекції”, добору поетичного матеріалу^[9]. З часом, коли в учасників виникає потреба в слухачах, студія організовує їхні виступи на творчих вечорах, Днях першокурсника, публікації в університетській газеті “Промінь”.

Викладач, який веде заняття в літературній студії, має бути не лише фахівцем свого предмета, а й психологом, а керівник творчого процесу - й поготів. Йому слід переконати учасника, що здібності потрібно розвивати, що не можна досягти значних результатів, пишучи “для себе”. Цієї мети успішно досягає керівник студії “Alter Ego” - доцент кафедри технології цукристих речовин Володимир Мірошник.

Найактивнішими літстудійцями, як правило, є першокурсники. Типові ознаки поетичного хисту, які виявляємо в студентів, - особливе відчуття ритмомелодики поетичного рядка, слова, вміння узагальнювати, складати образні мовні композиції тощо. Поетичну обдарованість учорашнього школяра може відчути лише близька до поезії особистість.

З досвіду роботи літературних студій у вищих навчальних закладах відомо, що деякі педагоги звертають особливу увагу слухачів на вміння добрати точну риму, досконало витримати розмір. Це не завжди правильно. Адже навички віршування - це справа часу й практики. Хоча в колективу студії “Alter Ego” настільною книгою є підручник із основ віршування^[10], створити досконалий з версифікаційної точки зору твір - не самоціль. У поезії найбільше цінується образність. Тому, залучаючи студентів до роботи в студії, керівники зважають насамперед на здатність до образотворення.

Щодо вікових обмежень для учасників студії - їх не існує. У роботі “Alter Ego” беруть активну участь і студенти, й педагоги, й співробітники університету. Молоді навчаються в наставників майстерності версифікації, творення образу, а старші, в свою чергу, переймають у молодих особливості світосприйняття.

Засідання студії зазвичай проводяться двічі на місяць у приміщенні редакції університетської газети “Промінь”. Традиційною в цьому друкованому виданні НУХТ є “Літературна сторінка”, де публікуються твори поетів і прозаїків усіх поколінь університетської родини, часто з графічними ілюстраціями самих студійців або їхніх колег.

Кожна з літературних сторінок - завершена за змістом, композицією та оформленням. Будуються вони звичайно так:

1)   присвячуються певній події (наприклад, Дневі працівника освіти, ювілеєві університету);

2)   як сольний виступ одного автора;

3)  як відкриття нового автора;

4)   тематичні (наприклад, виступи викладачів і студентів- представників спеціальності “Технологія харчування” тощо).

На першому етапі роботи не варто ставити надто високих вимог. До творів вносяться лише незначні правки, які стосуються переважно оформлення художніх образів, ритмомелодики вірша. Вихованець має відчути: завдяки невеличкому штрихові, зробленому рукою наставника, його творіння стало цікавішим і яскравішим.

На організаційному засіданні наставник оголошує концепцію, розроблену відповідно до мети та завдань роботи студії. Після цього визначаються структура, методи й форми роботи, режим співпраці. Наприкінці студійці читають свої найкращі твори, що стимулює початківців, заохочує їх до художнього осягнення дійсності. А заодно допомагає їм позбутися страху перед аудиторією, розвиває впевненість у собі - адже це надзвичайно потрібно в дальшій науковій праці, у захистах рефератів і курсових робіт.

Важливим пунктом плану першого засідання є також вироблення реклами творчих заходів студії. Серед образотворчих елементів оголошень і афіш, які виготовляють студійці, особливий інтерес становлять символи та емблеми. Під час їх сприйняття в людини виникають певні асоціації з умовним зображенням поняття, явища, ідеї.

Дієвим елементом формування уваги й інтересу до рекламованого заходу є емблема, що використовується як фірмовий знак, “логотип” студії. Таке зображення стає постійним компонентом оголошення або афіші, запрошення, програми; до речі, написання зазначених документів є одним з видів самостійної роботи студента в курсі “Українська мова (за професійним спрямуванням)”.

Тому, крім основних символів, пов'язаних із поезією, творчістю (перо, чорнильниця, книга, ліра, Пегас, муза), студентам пропонується знайти свій символ, що виражав би зв'язок поезії з профільною наукою, представниками якої вони є. Такими найчастіше є математичні або фізичні формули, інструменти та прилади для лабораторних досліджень тощо.

Щомісяця, впродовж одного-двох тижнів, студійці подають керівникові власні твори в паперовому та електронному варіантах, які заносяться до спеціально створеного каталогу в комп'ютері. Члени ініціативної групи, найдосвідченіші автори знайомляться з добіркою, а потім під керівництвом наставника пишуть рецензії або готують усні відгуки (що теж належить до самостійної роботи з української мови).

На черговому засіданні автори читають твори, рецензенти оцінюють їх. Керівник студії висловлює свої зауваження, дає кваліфіковані поради й обговорює з учасниками зміст чергової літературної сторінки. Вдалі твори допрацьовуються та вносяться в “запасні фонди” студії.

На заняттях, окрім практичної допомоги, літстудійці отримують поглиблені знання з теорії літератури, передусім - версифікації.

Ключовим поняттям, яке розглядається в роботі студії “Alter Ego”, є поняття жанру. За М.Бахтіним, жанр - це перша стадія естетичного осмислення об'єкта. Якщо письменник визначається з тим, що саме він напише - новелу, сонет, станси, поетичний діалог (усі ці жанри можна використати для одних і тих самих подій) - відбувається відокремлення поезії від життя. Вона вже набуває нових, у житті не притаманних форм.

Те саме стосується іншого об'єкта зображення - внутрішнього світу людини. Поки почуття не окреслилося як зміст твору певного жанру, воно ще є життям. Виникла ідея жанру - почався процес естетичного оформлення життєвого матеріалу. Жанр - головна і, певно, єдина форма існування словесного мистецтва. Все, що створено, - жанр. При цьому образна природа жанру виявляє себе відразу двома сторонами: будь- який жанр є варіацією тих жанрів, що існують у літературі, й будь-який жанр, якщо йдеться про високохудожній твір, є унікальним^[11].

Чітко окреслених жанрових варіацій у доробку студентів - учасників літературної студії “Alter Ego” порівняно небагато; знаковий характер твору відбивається не в жанровій дефініції, а в заголовку. На жанрові визначення звертають увагу студійці старшого покоління, викладаючи свої думки в формі сонетів, стансів, елегій, новел тощо.

Крім цього, очевидним є переважання поетичних творів над прозовими. Це пояснюється самою специфікою прози, для сприйняття (та й творення) якої “типовим є “відключення” від словесно-звукової матерії, уявне перенесення в художню реальність. Прозове мовлення розкриває... певну дію: зовнішню чи внутрішню, психологічну, певний ланцюг рухів, жестів”^[12]. Літературна творчість першокурсників позначена в основному прагненням показати не стільки зовнішню дію, скільки рух думки, тому вони й надають перевагу поетичним формам.

Щодо використання віршових розмірів, то вони здебільшого двоскладові. І це не випадково. Адже, як відомо, ямб, двоскладова стопа з наголосом на другому складі, утворює м'яку, ліричну інтонацію. З усіх п'яти розмірів ямб - найбільш пристосований до потреб як сугестивного (спонтанного) самовиразу митця, так і для медитації, ліричного роздуму.

Короткі ямбічні рядки дають мелодію ніжну, легку. А от багатостопним ямбом можна й оповідати, - варто подовжити рядок до 56 стоп, вилучити риму, й ямб звучить майже епічно, не втрачаючи водночас м'якого ліризму^[13].

Використання п'ятистопного ямба - формотворча вимога деяких жанрів, насамперед сонета:

Скажіть мені: чи я співати гідна Про серце, про любов і про розлуку,

Про Вашу радість і про Вашу муку,

Про мову, що звучить мені як рідна?

Так, я, мов птаха в листі непомітна,

В пісні плету тонкі самотні звуки:

Моя душа - зелені свіжі луки,

А не пустеля кам'яна неплідна...

Тому, звертаючи увагу на закони жанру, до нього вдаються поети старшого віку. У віршуванні студентів найпоширеніший різновид - чотиристопний ямб, що, вочевидь, пов'язано з закарбованим у свідомості ритмом переважної більшості поезій, які вчорашні школярі заучували напам'ять:

Я знаю, як росте трава,

Я бачила, як сходить сонце,

Я воду із струмка пила,

В долонях промінь принесла І посадила на віконці.

Бо я з живого джерела...

Бо я з села (О.Боровець).

З цієї самої причини іншим популярним розміром у поезії студентів- учасників “Alter Ego” є хорей. Дозволимо собі навіть висловити думку про “хореїчний” ритм не лише творчості, а й мислення молодого поета, передумовою становлення якого вбачається багатий український дитячий фольклор: колискові, лічилки, танцювальні пісні тощо .

Оскільки мелодика хорея народжується початковим наголосом, це розмір рухливий, динамічний, танцювальний (що видно з етимології його назви). Залежно від довжини рядка, наявності чи відсутності цезури, хорей може бути настільки ритмічним, що легко переходить у спів, танець, рух. Своїм характером він подібний і до ритму життя студентів, особливо першого курсу - мінливого, синкопованого, де проза чергується з віршами, суто національне - з інтернаціональним, серйозне

-   зі смішним:

Де шумлять гаї зелені Здавна та й до нині,

Котить хвилі Дніпро-батько По всій Україні...

А до Києва, столиці,

Як ведеться всюди,

Приїжджають за розумом Ненавчені люди (В.Труш).

Трискладові розміри роблять інтонацію вірша дещо монотоннішою, розсудливішою, оповіднішою, іншими словами - філософською. Вони, як відомо, більш об'єктивовані, ніж максимально ліричні й романтичні ямб і хорей, та й освоюються молодими авторами набагато пізніше:

Узори мереживні - листя осіннє,

Пориви по листю краплини женуть.

Це плаття для осені, знову я шию

І вкотре його восени одягну (О.Каспрова).

Або:

Знов жовтіють поля,

Тільки ти, тільки я

Осінь в серце не можем пустити.

Холод вицвілих хмар - Не позбутися чар,

Бо не вміємо сильно любити (Л.Синельник).

Особливо слід сказати про вільновірш. Часом у початківців, які чують написаний верлібром вірш, складається доволі спрощене уявлення про його поетику. І справді, “що тут, здається, хитрого: узяв будь-яке речення, розписав короткими рядками, й маєш верлібр”^[14]. Не потрібно шукати рими, доречні слова, які б вписалися в ритмомелодику ямба чи хорея. Однак простота вільновірша - оманлива. Насправді поетові легше писати класичні вірші, хоча й вони потребують значних зусиль.

Отже, нелогічно говорити про “прості” та “складні” поетичні форми. Гладенька, приємна на слух, класична віршова форма - а сьогодні й переважна більшість текстів естрадних пісень - може закривати відсутність справжнього поетичного змісту, внаслідок чого й виникла диференціація “пісенних текстів” та “пісенних віршів”, при цьому, на жаль, перших значно більше, ніж других.

Проте верлібр вільностей не дозволяє. Позірна простота має великою мірою дисциплінувати поета. Якщо автор виносив у душі якусь думку, почуття, переживання, якщо йому є що сказати іншим, він може висловити це як класичною, так і вільною формою, але ця форма має бути так само оригінальна, як і зміст. Теоретик вільного вірша О.Жовтіс твердив, що початківці верлібром не пишуть; однак із цього правила є й винятки, наприклад “Золотий гомін” Павла Тичини. Вільновірш з'являється на тому рівні еволюції індивідуального стилю молодого автора, коли думка, оправлена в слово, досягне глибиннішого філософського виразу.

За взірець візьмімо цитату:

Те, що написано Китайським ієрогліфом На білосніжному папері, - То, мабуть, зимовий пейзаж:

Чорні дерева на білому тлі (Н.Науменко).

Крім цього, автори приділяють чималу увагу самому поетичному слову, його контекстові. Іноді це виявляється в індивідуальній словотворчості. Адже неологізм - нове слово, утворене за законами словотвору, які існують у мові, - використовується як засіб посилення виразності, який літератори тлумачать не стільки як образ, скільки як стилістичний прийом.

У свою чергу, образність неологізму - надзвичайно яскрава й найбільш природна. За допомогою зміни частин слова, приєднання до кореня різних суфіксів і префіксів, сполучення різнокореневих слів в одне можна активізувати у слові етимологічне значення, підняти з глибин слова приховану образність, яку видатний український учений

О.О.Потебня називав “внутрішньою формою”.

Індивідуальна словотворчість дає змогу молодому літераторові глибше осягнути зміст слова первозданного, адже, як уже мовилося, на засадах метафори й метонімії було створено велику кількість наукових термінів. З іншого боку, студенти часто створюють власну умовну мову

-     сленґ, прагнучи в такий спосіб до самовираження. Однак навряд чи вони при цьому здогадуються, що прилучаються до творення специфічного масиву емоційно-експресивної лексики, яку в майбутньому можуть узяти на озброєння письменники (поети, кіносценаристи тощо) для показу картин студентського життя в більш зрілих літературних формах.

Одним із методів активізації творчої діяльності студентів у літературній студії “Alter Ego” є мовні ігри:

1.   Буриме - складання вірша за поданими римами, які беруться з лексикону профільної чи іншої дисципліни з навчального плану студентів. Наприклад: мова - чудова - мрійна - професійна:

Українська мова - Країна чудова,

Барвиста та мрійна...

Та ще й професійна! (О.Кудлай).

2.   Як перекласти з російської на українську (або навпаки)? Даються приклади важких для перекладу фраз, до яких кожен студієць подає аналог української (російською) мовами. Наприклад: кілька ранків підряд - которое утро подряд; с легким паром - доброго здоров'я помившись тощо.

3.   Як змінити тональність вислову за допомогою вставного слова? Задається фраза, яку потрібно перетворити шляхом підстановки вставних слів і конструкцій.

Наприклад: Аспірант Аліна Курочка успішно захистила кандидатську дисертацію - Аспірант Аліна Курочка, без сумніву, успішно захистила кандидатську дисертацію; Уявіть собі, аспірант Аліна Курочка успішно захистила кандидатську дисертацію!; Кажуть, аспірант Аліна Курочка успішно захистила кандидатську дисертацію.

4.     “Необароко”. Сюди входить творення зорової поезії - фігурної, курйозної, акростихів, паліндромів тощо. Наприклад:

Раз абітурієнта хвалимо - то мила в хатнє, і руті - базар.

Аки теперішні, інші -реп: етика.

Аки Тет, себе - режим у куми, жереб: естетика.

Аки роти років і віко: риторика.

А, кит, кади дамам: мама-дидактика!

А кімоно - кесаря рас: економіка.

Учи з віх і псуй, - успіхів зичу! (колективна робота учасників студії).

5.    Добрати риму на незвичайне слово (наприклад, кактус, морква). Можливо зробити це й російською мовою, наприклад: так-то-с!

6.    Знайти оригінальний образ. Приклад: Суцвіття каштана багато поетів порівнювали зі свічкою, канделябром. А яке порівняння доберете Ви? Сутність цього завдання - у тому, що учасник звертається до прочитаних раніше поезій і намагається подати свій образ, відмінний від загальновідомого: Суцвіття каштана схоже на шпиль готичного храму.

Зауважимо також, що у процесі навчання студенти спостерігають і осмислюють красу довкілля, а це дає змогу побачити навіть ту красу, яка прихована від очей людини. Іншими словами, відбувається активізація “внутрішнього зору”. Це стає ґрунтом для поетичних експериментів із екзотичною японською строфікою - танка та хоку.

У вірші подібного роду широкий простір полишено уяві реципієнта. Читач покликаний до співтворчості, співпереживання. Разом з поетом він може відчувати сум, навіяний осінньою природою, чи розділити з ним глибоко особисте почуття самотності, може проникнутись споглядальним настроєм і відчути злиття з таємницями довкілля. Японський вірш немовби відкриває “внутрішній зір” реципієнта, який завдяки цьому здатен побачити в малому велике. Зазвичай така поезія пишеться експромтом, однак читається по кілька разів поспіль, аби глибше замислитися.

Загалом вірш має бути перейнятий певним настроєм, залежним від тієї чи іншої пори року. Важливим стилістичним прийомом у ньому є очуднення: поет має подивитися на світ ніби вперше, здивовано, очима дитини й знайти прості, природні слова.

Студентові-учасникові “Alter Ego” пропонується написати вірш такого жанру під час лабораторної роботи, праці в бібліотеці, відпочинку в парку Т.Шевченка тощо. Варто зазначити, що студентські експерименти доволі цікаві, багатоманітні:

1.Промінь сонця - в дощ!                        2. Креслить осінній дощ

Перетнула райдуга                                  на тихій воді Дніпра

Лінію метро.                                               кола концентричні.

Часто студенти подають у своїх віршах враження про прочитані у школі літературні твори, або, науковою мовою, - послуговуються інтертекстуальними мотивами:

Одинокий лебідь на ясній воді -

Де ти втратив спокій? У якій біді?

Чом пекуча туга в серці лебединім?

Де твоя подруга? Де твоя єдина?..

Задивилось небо в дзеркало живе.

Одинокий лебідь більше не пливе.

Він злетів угору, і, згорнувши крила,

Полетів за море доганяти милу (Т.Завадська).

Так, автор цитованої поезії, переосмислюючи стародавню легенду про лебедину пісню, вносить у неї алюзії до “Лебедя” Олександра Олеся.

З недавнього часу студія “Alter Ego” розпочала видання власного рукописного літературного альманаху з такою само назвою. Хоча ідея та оформлення належать студійцям-викладачам, активну участь у цій справі беруть і студенти. Адже сам дизайн видання - емблема, заголовок, прізвища, імена та фотографії авторів, ілюстрації, адреса редакції, наклад - імпонує молодим митцям, спонукає їх більш вимогливо ставитися до стилістичного та технічного упорядкування власних творів.

Для естетичного оцінювання літературної творчості студентів та дальшого її оформлення у вигляді рукописного журналу керівники студії “Alter Ego” найчастіше послуговуються такими критеріями: широта бачення краси природи та науковість показу її об'єктів; емоційність у вираженні свого ставлення до спостережених явищ; вживання оригінальних образів (епітетів, порівнянь, метафор); стиль та мова викладу; естетика оформлення роботи, використання власної графіки, фотографії, навички виконання подібної роботи на комп’ютері.

Фахівці стверджують, що університетська літературна газета як періодична форма роботи потребує постійної групи редакційної колегії^[15], яку мають представляти не лише викладачі, а й студенти. Тому “Alter Ego” й виходить за безпосередньої допомоги й підтримки таких різних за профілем діяльності співробітників НУХТ, як технолог цукристих речовин Володимир Мірошник, психолог Ірина Нікітіна, майбутній спеціаліст-маркетолог Оксана Боровець, літературознавець Наталія Науменко.

Поетичне сприйняття довкілля з настановою на наукове осмислення його краси покликане формувати у студентів естетичне світосприйняття. А робота над творчими завданнями сприяє більш досконалому оволодінню літературною мовою, розвиткові грамотного емоційного мовлення й водночас індивідуального стилю наукового мислення.

Аналіз діяльності літературної студії “Alter Ego” Національного університету харчових технологій дає змогу зробити такі висновки:

Природничі, технічні й економічні дисципліни формують наукову картину світу, а гуманітарні - історія України, культурологія, українська мова (за професійним спрямуванням), філософія, психологія - світогляд майбутнього спеціаліста. Матеріали цих дисциплін стають основою як урізноманітнення самостійної роботи студентів, так і творчого, поетичного осмислення, своєрідними дороговказами у навчальному процесі для майбутніх технологів, промисловиків, економістів.

Введення елементів літературної творчості в систему навчального процесу технічного ВНЗ сприяє гармонійному розвиткові студентів на основі паралельного збагачення інтелектуальної та емоційної сфер духовної діяльності. Переживання слова, його відчуття допомагають студентові зорієнтуватися у розмаїтті власних переживань, станів, емоцій, а також співчувати іншим людям, тваринам, явищам природи, завдяки чому розширюється спектр почуттів особистості.

Мистецтво слова у вищому технічному навчальному закладі через художній текст сприяє збагаченню студентських знань з гуманітарних дисциплін - історії України, культурології, української мови - і фахових предметів, формує навички діалогічного мислення та мовлення, вміння слухати інших і самого себе.

^[1] ПрасоловаЕ.Л. В союзе с красотой. - М.: Просвещение, 1987. - С. 19-20.

^[2] Шевченко Г.П. Эстетическое воспитание в школе. - К.: Рад. шк., 1985. - С. 52.

^[3] Науменко Н.В. Нові тенденції в розробленні курсу “Українська мова за професійним спрямуванням” для студентів технічного вузу // Професіоналізм педагога. Мат. Всеукр. наук.-практ. конф., присв. 60-річчю Крим. держ. гум. ін-ту, 23-25 вересня 2003 р., Ялта, Крим, Україна. - К.: Педагогічна преса, 2003. - С. 58.

^[4] Чукіна В.Ф. Брунькоцвіт // Ліцей Український гуманітарний: Зб. статей. - К.: Скар₅бниця, 1996. - С. 158.

^[5] Науково-освітній потенціал нації: Погляд у ХХІ століття / Авт. кол.: В.М.Литвин (кер.), В.П. Андрущенко, А.І.Гуржій та ін. - К.: Навчальна книга, 2004. - Кн. 2. - С. 436.

^[6] Франко І.Я. Із секретів поетичної творчості // Франко І.Я. Вибрані твори. - Харків: Ранок, 2003. - С. 240.

^[7] Панасенко Н.И. Народная медицина и удивительный мир растений глазами филолога, или Диссертация на тему. - К.: Генеза, 2005. - С. 57.

^[8] Аринина Н.Л. Уроки прекрасного. - М.: Просвещение, 1987. - С. 31.

^[9] Девдера М. Таємниці словесної творчості. - Вінниця: ПП “Видавництво “Тезис”, 2003. - С. 18.

^[10] Семенюк Г.Ф., Гуляк А.Б., Бондарєва О.Є. Версифікація: Теорія і практика віршування. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003. - 285 с.

^[11] Моклиця М. Основи літературознавства. - Тернопіль: Підручники & посібники, 2002. -   С. 41.

^[12] Семенюк Г.Ф., Гуляк А.Б., Бондарєва О.Є. Версифікація: Теорія і практика віршування. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2003. - С. 8-9.

^[13] Там само. - С. 52.

^[14] Лучук І. Триєдине поезієзнавство. - Львів: Астрон, 1999. - С. 19.

^[15] Воловик А.Ф., Воловик В.А. Педагогіка дозвілля: Підр. - Харків: Вид-во ХДАК, 1999.

-   С. 261.