Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Василенко С. Д. (Одеса)

У статті розглядається місце геополітики у сфері українознавства. Подаються наукові висновки щодо напрямів взаємодії України зі світовою спільнотою.

Українознавство - це інтегральна дисципліна, яка включає геополітику України, її міжнародні зв’язки у світі і все те, що пов’язане з Україною. Для нашої держави, яка шукає своє місце в новому геополітичному просторі геополітика має велике значення. Тому цілком закономірне звернення до цієї проблеми як у науковому плані, так і в навчальному процесі при викладанні у вищій школі окремої дисципліни українознавства, чи навчальних курсів таких як геополітика України та інші.

Сьогодні геополітична наука у своєму розвитку переживає добу справжнього відродження. Ще у XX столітті сформувались сучасні уявлення про геополітику як теорію, що обґрунтовує національні і глобальні інтереси держав, їх зовнішню політику на основі сукупності факторів політико-географічного характеру. Відомо, що в нашій країні за радянських часів в умовах догматизму і повсюдного ідеологічного тиску геополітику, як науково-концептуальний напрямок, було заборонено. Вона зазнала долі таких перспективних зараз наук, як генетика та кібернетика.

Тому цілком закономірно, що в умовах сучасної розбудови демократичного суспільства геополітика відповідно до потреб сьогодення перетворилася в один із найперспективніших напрямів. У Росії, наприклад, курс геополітики, вивчають у багатьох вищих навчальних закладах. За останні роки було видано кілька вузівських підручників, чимало монографічних досліджень, у тому числі таких відомих авторів, як О. Дугін, К. Гаджиєв, Ю. Тіхонравов та інші.

В Україні здійснюються тільки перші кроки, але вже опубліковано багато статей з геополітики, видано перші монографії, навіть один підручник російською мовою, який, щоправда, тільки частково торкається проблеми саме української геополітики. Над згаданою проблематикою зараз в Україні працюють такі науковці, як В. Дергачов, В. Горбатенко,

В.    Кремень, І. Курас, А. Кудряченко, В. Мадіссон, М. Михальченко, Б. Парахонський, Ф. Рудич, В. Хорошковський, О. Шаблій та інші¹.

У багатьох зарубіжних країнах геополітика давно вже зайняла своє почесне місце серед інших соціально-політичних наук і має певні наукові традиції, багату літературу, сучасні концепції з урахуванням соціально- політичних реалій.

На початку XX століття і в нас були спроби розробити певні геополітичні концепції українського народу (М. Грушевський,

В.  Липинський, С. Рудницький, Ю. Липа та інші), але незабаром цей процес був перерваний всеосяжним ідеологічним диктатом. До останнього часу офіційна радянська ідеологія трактувала геополітику дуже однобічно і вважала її, як і деякі інші науки, “буржуазною, реакційною концепцією”².

Особливу актуальність геополітичних підходів для вітчизняної науки визначає насамперед географічне становище України. Вона займає на євразійському континенті винятково важливе, багато в чому унікальне геополітичне положення, яке найчастіше визначається поняттями “географічний центр Європи”, країна “між Сходом і Заходом”. Формування нашого етносу, напрямки його розселення і загальний рівень розвитку значною мірою визначали географічні чинники: мережа українських рік, що простягнулися з півночі на південь через усю територію України, торуючи з давніх часів найважливіші торговельні шляхи; тепле Чорне море - наше південне вікно в Європу з його різноманітними транспортними маршрутами, крупними морськими портами і сонячними курортами; сприятливий для життя і сільського господарства клімат, найкращі у світі чорноземи, корисні копалини та безліч інших унікальних природних багатств.

За своєю територією - 603,7 тис. кв. км. - Україна посідає друге місце в Європі, за кількістю населення - близько 50 млн. чоловік - шосте (після Росії, Німеччини, Італії, Великої Британії та Франції). Країна має не тільки багаті природні ресурси, а й могутній промисловий і науково- технічний потенціал, досить розвинуту структуру економіки, працьовитий

і    професійно підготовлений народ. У таких умовах не враховувати природно-географічні чинники в політиці просто неможливо. Україна має протяжні державні кордони і чимало країн-сусідів, з якими треба зуміти налагодити нормальні рівноправні взаємовигідні стосунки, що можна здійснити тільки на основі глибоко обґрунтованої сучасної геостратегії.

Значення геополітики особливо зростає для України в останнє десятиліття, коли внаслідок розпаду могутнього тоталітарного утворення вона набула нового геополітичного статусу незалежної держави. Особливість ситуації полягає в тому, що такі соціально-політичні події, як національно-визвольна боротьба та розбудова незалежної держави, можна вважати явищами геополітичного характеру. Адже народ, який сформувався в конкретних природно-географічних умовах, прагне стати господарем на власній землі, затвердити нові рівноправні стосунки із своїми сусідами, провести легітимізацію та делімітацію кордонів, утворити новий геополітичний простір з необхідними в такому випадку геополітичними вимірами, орієнтаціями, векторами та рівновагами. У проведенні та вивченні цих явищ і процесів сучасне суспільство просто не може обійтися без геополітичної концепції та її науково-дослідницького інструментарію.

В умовах утворення незалежної Української держави в кінці XX ст., коли українська нація вийшла на новий рівень самоорганізації, особливо гостро постає питання про управління суспільством, про визначення його зовнішньополітичних пріоритетів. І тут можуть стати у нагоді рекомендації геополітики, адже не випадково її називають наукою “політичних еліт”. Вона допомагає визначити основні найбільш ефективні геополітичні пріоритети соціального розвитку, всебічно обґрунтовану геостратегію, більш глибоко зрозуміти не тільки особливості зовнішнього становища, а й її внутрішні проблеми, успішне вирішення яких дуже часто пов’язане саме з особливостями географічних і природних чинників. У зв’язку з цим за останнє десятиліття вперше постало завдання визначення і теоретичного обґрунтування основних векторів власної геополітики нової України.

Для нашого суспільства проблема розробки та осмислення теорії та практики геополітики набуває зараз особливого, надзвичайно важливого значення. Мабуть тому останнім часом спостерігається підвищення зацікавленості до цих питань і науковців, і дипломатів, і широкого загалу. Провідні політологічні журнали завели відповідні рубрики, під якими надруковано вже чимало цікавих статей, вийшли перші монографії. Але розробка української геополітики тільки-но починається, прогалин тут ще дуже багато, чим власне і визначається актуальність обраної для розгляду проблеми.

Перед українським суспільством найважливішою перешкодою в організації нормального державного життя завжди стояла споконвічна дилема “Схід - Захід”, яка в дещо трансформованому вигляді збереглася і до наших часів як сучасне протистояння між правими і лівими, між прибічниками ліберально-демократичних та ортодоксальних, комуністичних та соціалістичних поглядів.

Успішне подолання дилеми “Схід - Захід” і забезпечення консолідації нашого суспільства може бути тільки на основі вироблення і проведення свого власного багатовекторного геополітичного курсу.

Але особливість полягає в тому, що нова геостратегія успішно виведе український народ до цивілізованого життя тільки в тому випадку, якщо буде забезпечено домінування західноєвропейської геополітичної орієнтації. При цьому її завдання не можна обмежувати простим формальним “входженням” України до європейських політичних структур. Європейський вектор слід розглядати набагато ширше, як провідний орієнтир для наших внутрішніх політичних, соціально- економічних та культурологічних перетворень. Саме про це йдеться в Посланні Президента України Л. Кучми до Верховної Ради в лютому 2000 р.: «Базовою основою нашого дальшого розвитку, - наголошується в ньому, - є і загальноєвропейський вибір, відданість України загальнолюдським цінностям, ідеалам свободи та гарантованої демократії»¹. І тепер найголовніше завдання полягає в тому, щоб надати новий поштовх нашій європейській геополітиці, наповнити її глибоким змістом всебічного економічного і культурного співробітництва. У цьому контексті за дорученням Президента України Л. Кучми підготовлено проект Концептуальних засад стратегії економічного та соціального розвитку України на 2001-2011 роки “Європейський вибір”². У документі визначені завдання: прискорити виведення економіки на траєкторію сталого зростання через посилення дієздатності держави та подальше поглиблення ринкових реформ, утвердження соціально орієнтованої структурно-інноваційної моделі розвитку.

Осмислення геополітичної проблематики в політичній науці відбувається на двох рівнях: глобальному - з позицій когерентної логіки, яка інтегрує розмаїття локальних подій, процесів, явищ і сприяє “вписанню” політичного процесу, що відбувається в Українській державі, інтеграції України в загальноєвропейський політичний процес та локальному, на якому аналізуються процеси, що відбулися і відбуваються в організації безпосередньо українського народу.

Сучасне підвищення ролі геополітичної науки визначається не тільки зміною наших внутрішніх чинників, а й загальносвітовими процесами. Загальнопланетарне явище глобалізації політичного і культурного життя,

формування якісно нового інформаційного і геополітичного простору, докорінні культурно-цивілізаційні зрушення, які відомий американський геополітик З. Бжезінський слушно називає “тектонічними зсувами”, - усе це має безпосередній вихід на геополітичні проблеми. Адже таких масштабних і глибоких змін, які впродовж останнього десятиліття відбулися на політичній карті світу, не було навіть від часів Другої світової війни. Два з половиною десятки країн переважно Центральної і Східної Європи відкинули застарілі ідеологічні догми, майже одночасно докорінно змінили свої геополітичні та цивілізаційні орієнтири, повернули в бік загальнолюдських цінностей і поступово включаються в загальноєвропейський політичний і культурний процес. Таким чином, ми спостерігаємо не тільки в Європі, а і в усьому світі формування нового геополітичного простору, наукове дослідження якого не може не привернути до себе уваги сучасного науковця.

Для України геополітика має особливе, надзвичайно важливе значення через низку цілком об’ єктивних причин. По-перше, підвищеної уваги до цієї науки вимагає таке надзавдання, як розбудова незалежної держави. Без перебільшення можна сказати, що затвердження статусу самостійної держави - це насамперед проблема геополітична, вона означає формування нових, рівноправних відносин з сусідами, нового геополітичного простору.

По-друге, здобуття суверенітету для України (як, до речі, і для багатьох інших країн) збіглося в часі і з таким суто об’ єктивним процесом, як зміна культурно-цивілізаційної орієнтації, перехід від колишнього соціалістичного способу життя до європейських, загальносвітових цінностей, до сьогоднішнього ринку та демократії. Найважливішою складовою цього масштабного і ґрунтовного процесу є саме геополітичний вимір. Адже перехід до нової цивілізації - це насамперед зміна геополітичних орієнтацій, входження чи повернення до Європи, налагодження нових, рівноправних і взаємовигідних стосунків з Росією тощо. Складність названої геополітичної проблеми полягає, з одного боку, в тому, що культурно-цивілізаційний процес завжди формується з урахуванням принципу наступності, визначеного глибинними рисами менталітету народу. З іншого, - зміна цивілізаційної приналежності не повинна призвести до небажаного порушення геополітичного балансу в Європі, погіршення стосунків із сусідніми країнами, до загострення міжнародної обстановки. Тому так важливо для України виробити правильний геополітичний курс. Він має бути не прозахідним, і не проросійським, а саме проукраїнським, який найкраще відповідає власним національним інтересам країни.

І, нарешті, ще одна важлива обставина, яка ставить геополітику на особливе місце в Україні, - це культурно-цивілізаційна і географічно- територіальна рубіжність, розташування між двома світами, на перехресті світових транспортних коридорів. Від цього ми маємо і негативні, і ще повною мірою не використані позитивні наслідки. Найгірше те, що спочатку через різні культурні впливи бракує єдності українському народові, тому вітчизняні геополітики вже давно висунули ідею синтезу

різних культурних тенденцій, творче подолання суперечливої дилеми “Схід - Захід”. Разом з тим, сучасні науковці доводять, що рубіжність України, високий коефіцієнт транзитності території, вихід до морів перетворює її в один з геополітичних полюсів Євразійського континенту. З цього приводу український науковець В. Дергачов слушно говорить про “потаємне багатство, відкриття якого може прокласти шлях до процвітання суспільства”¹.

Щодо тлумачення основних понять геополітичної науки, то під терміном “геополітика” ми розуміємо політику держави з урахуванням природно-географічних чинників. Нам більше подобається вислів Р. Челенна (1864-1922), що геополітика - це наука про державу як географічний організм, втілений у просторі. Але не слід забувати, що на геополітику дуже впливає цивілізаційний фактор. Геополітика - це наука, наукова теорія, що є складовою часткою політології. Геостратегія - це офіційно визначений державою курс та засоби здійснення зовнішньої політики. Ця політика охоплює весь комплекс питань, пов’язаних з регулюванням відносин однієї держави з іншими. Міжнародна політика пов’язана із забезпеченням узгодженої діяльності світового співтовариства держав щодо розв’язання проблем сучасності.

Щодо специфіки геополітичного стану сучасної України, то справа полягає в тому, що країна, розташована в геополітичному просторі на межі двох різних цивілізацій, для забезпечення своїх національних інтересів і збереження незалежності має проводити дуже мудро геополітичний курс. Раніше українцям ніколи не вдавалося подолати дилему “Схід - Захід” і держава втрачала незалежність. Як зазначив Президент Л. Кучма, наш курс має бути не прозахідним, і не промосковським, а проукраїнським. Тобто інтереси власної держави - понад усе.

Багатовекторність для нашої держави є основою її сучасної геостратегії. Геополітичний термін "багатовекторність" ми трактуємо широко, не абсолютизуючи його і не зводячи до механічного розуміння. Ще М. Грушевський наголошував, що в міжнародних стосунках треба співпрацювати з усіма своїми сусідами. При цьому домінувати мають стратегічно важливі геополітичні вектори: для нас це насамперед західноєвропейський і північно-східний при домінуванні першого через культурно-цивілізаційні чинники. Саме такий підхід може забезпечити баланс сил у геополітичному просторі навколо України. При цьому не можна забувати про власні національні інтереси.

Під основними напрямками геополітики, геостратегії, її найбільш виразної орієнтації (раніше говорили - геополітичні напрямні) ми розуміємо геополітичні вектори. А геополітичні імперативи - це найголовніші принципи і вимоги, що складають її основу.

Яким нам бачиться майбутнє європейського геополітичного простору? Яке місце може посісти тут незалежна Україна? Не вдаючись у глибокі культурологічні екскурси на зразок “Присмерку Європи” О. Шпенглера,

треба відзначити, що сутність європейського політичного процесу за останні десятиліття полягає в невпинній інтеграції країн у рамках ЄС. Зараз до цього процесу долучилися ще й постсоціалістичні країни. Формується величезне наддержавне утворення, політична та економічна роль якого постійно зростає. Згідно з національними інтересами завдання України полягає в тому, щоб зайняти чільне місце в цьому новому геополітичному просторі, і на основі державної програми “Європейський вибір” у наступне десятиліття увійти в ЄС. Європеїзації нашого суспільства сьогодні немає альтернативи. Відірваність України від Європи в минулому призвела врешті-решт до втрати незалежності і занепаду краю.

Прагнення України до Європи має не тільки суто політичний чи економічний характер, а визначається більш глибокими цивілізаційними чинниками. Прагнення українського народу до ринку, демократії, здобутків європейської цивілізації має об’ єктивний характер і альтернативи йому немає.

Таким чином, геополітика України - важливий науковий напрямок українознавства, який сьогодні активно розвивається і є органічною складовою частиною цієї дисципліни. Геополітичні проблеми мають науково-пріоритетний характер і є актуальними для українознавства.