Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Галина Дмитрівна Борейко
старший викладач Рівненського державного гуманітарного університету

У даній статті розглянуто діяльність закладів культури і кращих митців Рівненщини в 50-60-ті роки ХХ століття та їх роль у збереженні і примноженні національно-культурних здобутків регіону.

Ключові слова: заклади культури, композиторська діяльність, національно-культурні надбання.

In the article activity of establishments of culture and best artists Rivne region in 50-60 years XX age and their role in saving and increase of national-cultural achievements of region are considered.

Key words: establishments of culture, composer's activity, national-cultural properties.

Дослідження діяльності закладів культури Рівненщини у 50-60-ті роки ХХ століття, названі істориками періодом хрущовської “відлиги”, дає можливість проаналізувати позитивні і негативні культурологічні процеси та їхній вплив на подальший розвиток культурного життя регіону.

Важливість даного дослідження зумовлена недостатньою науковою розробкою означеної проблеми в українській історичній літературі, відсутністю в наукових працях спроб висвітлення особливостей діяльності закладів культури Рівненщини за часів М. Хрущова.

Для досягнення поставленої мети автором опрацьовано матеріали Державного архіву Рівненської області, що дасть змогу розкрити тенденції діяльності закладів культури регіону у 50-60- ті роки ХХ століття та оцінити їхній вплив на формування культурного життя Рівненщини.

У 50-60-ті роки ХХ століття для росту і розвитку професійного мистецтва області діяли десятки музичних шкіл і студій, Рівненське музичне училище, Дубенське культосвітнє училище, музично- педагогічний факультет Рівненського педагогічного інституту, який випускав спеціалістів-музикантів високої кваліфікації. В районах області працювали сотні випускників училищ - піаністи, скрипалі, баяністи, хормейстери, керівники і диригенти народних і духових інструментів, а також викладачі музично- теоретичних дисциплін. Їхній високий професійний рівень вплинув на розвиток художньої самодіяльності області, колективи з великим успіхом демонстрували свої творчі здобутки на обласних і республіканських фестивалях.

Проходили часи, змінювалися влади, а народна пісня жила в серцях людей, своїми чаруючими мелодіями переходила з покоління в покоління. Багато пісень народилося стихійно в колгоспних ланках, на фермах, підприємствах, будовах, окрилені народною мелодією вони летіли пісні по містах і селах поліського краю. Як слушно зазначив Іван Огієнко, “...наша пісня - це тихий рай, це привабливі чари, ті чари, що всім світом признано за нами” [11, 5].

Велика кількість пісень створена спільною працею самодіяльних композиторів та поетів Рівненщини. Велику увагу творчості самодіяльних поетів і композиторів надавав обласний будинок народної творчості. 1958 р. була створена секція самодіяльних композиторів, на чолі якої стояли провідні самодіяльні композитори, викладачі музичного училища, педагогічного інституту та методисти обласного будинку народної творчості. Члени секції займалися розглядом та обговоренням нових творів, рецензуванням та рекомендаціями для включення їх до репертуару колективів художньої самодіяльності.

У ці роки на Рівненщині працювало 33 самодіяльних композиторів, організованих у творче об’єднання при обласному Будинку народної творчості. Серед них найбільш талановиті: В. М. Крохмаль, Я. А. Калюх, В. П. Кирильчук, В. В. Толканьов, Л. В. Жевченко, Б. Долін, В. Жук, Д. О. Немченко, М. М. Земельський, В. М. Маліборський, С. М. Русін, Г. М. Івах, М. Я. Салатова, К. А. Староскольцев та П. В. Мацков [2, 5-6]. Творче об’єднання композиторів Рівненщини з 1957 р. очолював випускник Одеської консерваторії, Михайло Іванович Каганов.

У 1957-1976 рр. Михайло Каганов обирався головою творчого об’єднання самодіяльних композиторів Рівненщини. В цьому об’єднанні виросло більше 30 аматорів-композиторів. Талановитий музикант Михайло Каганов передавав своїм учням не тільки теоретичні, композиторські знання, професіоналізм, а й вчив їх правдиво оспівувати життя рівнян, натхненну працю, радість і щастя.

Під його редагуванням творче об’єднання випустило п’ять збірників пісень та музичних творів: “Ровенский альманах”, “Песни Ровенщины”, “Крила”, ювілейний збірник “Пісні над Горинню” та ін., безліч листівок з піснями, які мали широку популярність далеко за межами області.

Сам композитор за роки життя й діяльності на Рівненщині написав десяток пісень і монументальних композицій. Серед них слід відмітити “Рідний мій краю.”, “Як не любити простори Полісся.” на слова М. Кузьменка, “Крилата юність”, “Шуміли сосни над Горинь-рікою” на слова Г. Сербіна, “Незга-  сима любов моя”, “Вечір у селі”, “Пісня про вчителя”, поему про китобійну флотилію “Слава”, яка на одному із конкурсів на кращий музичний твір отримала одну з премій, а Чорноморський ансамбль пісні і танцю взяв поему до свого репертуару.

Завоювали популярність музичні твори М. Каганова написані на тексти віршів Т. Г. Шевченка. До 150-річчя великого поета композитор створив драматичний твір для баритона в супроводі оркестру народних інструментів “Ой, три шляхи широкії”, який чудово виконав народний артист СРСР М. Ворвулев. В інтерпретації ансамблю бандуристів Київського радіо стали відомі багатьом любителям музики хори автора “Обійміте ж, брати мої”, “За карії оченята”, “Дивлюся, аж світає”, “Закувала зозуленька”, “У гаю, гаю”. Хори, капели та окремі артисти філармоній України брали їх у свої концертні програми.

У своїй поемі “Обнійміте ж, брати мої” композитор використав типову для Полісся народну пісню минулого “За туманом нічого не видно”. Це був перший на Рівненщині твір, написаний в жанрі вокально- симфонічної поеми.

Великий внесок у розвиток музичного життя на території Рівненської області зробив Д. О. Немченко, написавши музику на слова Д. Мигелика “Колгоспна молодіжна”, на слова Г. Сербіна “Пісня про рідне місто”, “Пісня про Поліську цілину”, “Поліська баркарола”, на слова В. Денисенко “Ровенчанка”.

Серед відомих рівненських композиторів варто назвати ім’я та прізвище В. В. Толканьова. З першого дня відкриття 1966 р. музично-педагогічного факультету Рівненського педагогічного інституту

В. Толканьов працював у цьому колективі. Серед багатьох його учнів, сьогодні найбільш відомі співаки і композитори, які отримали звання народних артистів України. Серед них М. Гнатюк, Н. Свобода, Є. Кухарець. Він створив хорові твори більш великі за формою і повні в професійному відношенні. Заслуговують на увагу хорова сюїта композитора “Безсмертні” з 8 частин, поема на сюжет М. Горького “Буревісник”, “Радянському солдату” на слова В. Попенко, “У чорному лісі”, а також низка патріотичних пісень на слова Б. Трофимчука “Ветеранам війни”, М. Рильського “Слався, народе”, “От векове за ве- кове” на слова П. Рачка, до пісень на слова Д. Мегелика “Полісянка”, М. Кузьменко “Вертайтесь, лелеки”, “Галя-ткаля”, П. Рачок “Березень”, Г. Сербіна “Величальна рідному місту”, Суражзького “Ой не рвіть, дівчата, маки!”, Г. Серебрякова “Гуси-лебеді”, Л. Українки “Рондо”.

Його твори виконувала Ленінградська академічна хорова капела ім. Глінки, хорові колективи Харкова, Одеси, Луганська, Мінська, Дніпропетровська, хор Республіканського радіо та телебачення, численні самодіяльні хорові колективи Рівненщини. В. Толканьовим було оброблено для хорів та капел понад 100 російських, українських та білоруських пісень. Він провів широку суспільно-музичну діяльність на Рівненщині в якості голови Міського хорового товариства та виступав як головний хоровий диригент на найбільш відповідальних, святкових концертах.

До відомих композиторів Рівненщини відноситься також Я. А. Калюх із Гощанського району. Його лірична “Вечірня пісня” на слова О. Корнієнка стала народною піснею на Рівненщині, а її мелодія звучала в художньому фільмі “Зорі Дніпрові”. Заслужений самодіяльний ансамбль “Полісянка” на основі музики створив хореографічну композицію “В надвечір’ї синім”.

Ця пісня ввійшла в “Золотий фонд українського радіо та телебачення, звучала у концертах не тільки на українських сценах, її знають за рубежем, вона зачаровує людей, закоханих у народне мистецтво.

Значну композиторську діяльність у Рівненській області проводив В. М. Крохмаль. Композитором написана музика до пісень на слова В. Шило “Лірична пісня”, Я. Джансиз “Пісня молоді”, О. Федрицького “З добрим ранком”, Т. Шевченка “Думи мої, ви мої єдині”, С. Єсеніна (переклад з російської П. Засенка) “Берези”, Я. Розенберга “Медсестри”, М. Лермонтова “Портрет”, яку співав соліст Київського театру опери та балету Борис Пузін, а також зробив обробки українських народних пісень - “Опустила верба крила”, “Соловейко”. Є в нього і жартівливі твори, зокрема “Чотири Миколи”.

Багато пісень В. М. Крохмаля виконував відомий в Україні квартет бандуристок у складі Євгенії Ігнатієвої, Ніни Марчук, Наталії Грицай та Євгенії Висоцької, якому композитор присвятив кращі свої твори.

Посильний вклад у розвиток музичного мистецтва в Рівненській області вніс Л. В. Жевченко. Він часто звертався до творчості місцевих поетів, написав музику до творів на слова Г. Сербіна “Над Горинню”, “Три клени”, “Край над Горинню”, “Город мой - судьба моя”, В. Колобова “Полесская осень”,

Лагодзіньського “Наш фестиваль”, І. Шанюка “Трудова льонарська”, “Кличе Вкраїна”, Є. Шморгуна “За Случ-рікою”, В. Грабоуса “Тобі, моя земле”.

Твори згадуваних вище Рівненських композиторів виконувалися в кожному колективі художньої самодіяльності. Їх знають в усіх куточках області, країни і навіть за кордоном.

У 60-ті роки ХХ століття обласне управління культури щорічно проводило конкурси на кращий поетичний твір та пісню. Так, з 1 грудня 1963 р. до 1 травня 1964 р. був проведений конкурс на кращу пісню самодіяльних композиторів Рівненщини. На конкурс було надіслано 51 твір від 42 самодіяльних композитора області [3, 3].

У         ці роки проведення в регіоні таких конкурсів було гарною традицією, а кращі пісні друкувалися в пісенних збірниках, спеціальних листівках, на сторінках обласної преси та рекомендувалися для виконання у колективах художньої самодіяльності області.

При цьому в творчому доробку самодіяльних композиторів Рівненщини значилася різножанрова тематика творів і це не випадково, оскільки час диктував свої умови. Той хто хотів просовуватися по службовій сходинці змушений був писати твори в яких присутня героїко-патріотична тематика приурочена пам’ятним та ювілейним датам, інші хто прагнув займатися улюбленою справою (писати музику), але не писати “з-під палки” обирав ліричну тему, тему кохання, оспівування рідного краю, працю людей. Тому О. В. Граб зазначає: “.що в українському музичному процесі 60-х років формувалося дві художні системи. “Офіційна музика” доби соціалістичного реалізму була художньою системою, в якій діяли принципи естетики тотожності. Домінували твори, написані на “соціальне замовлення”, “ювілейні” тощо. Інша художня система (Б. Лятошинський та його школа) ґрунтується на принципах естетики протиставлення й іманентних законах історико-музичного процесу. Тут домінують інструментальна непрограмна музика, камерність. У руслі другої художньої системи розвивається творчість композиторів-шістдесятників, учнів і послідовників Б. Лятошинського: “.вони прагнули вийти у своїй творчості за межі традиційналізму” [1, 72].

У 50-60-ті роки ХХ століття в області стало традицією проведення різноманітних фестивалів, конкурсів, оглядів, а також творчих звітів. Так, у грудні 1955 р. було проведено огляд сільської художньої самодіяльності. Всього в огляді сільської художньої самодіяльності виступило 22 хорових колективів, 13 танцювальних, 4 ансамблі пісні і танцю, 6 оркестрів народних інструментів, 1 духовий оркестр, 174 одинаків-виконавців всіх жанрів. В період підготовки і проведення конкурсних оглядів було організовано 74 нових колективи [4, 207]. Кращих із учасників було відібрано на республіканський огляд сільської художньої самодіяльності.

Репертуар учасників республіканського огляду складався із українських народних пісень - “За туманом нічого не видно”, “Іще сонце не заходило”, “Ой не світи місяченьку”, “Ой, чого ти, дубе”, “Сонце низенько”, “Ой чи той то Омелько”, закарпатської народної пісні “Кажуть люди кажуть”, пісень складених колективами-учасниками - “Співаночки доярок”, “Ледарям на згадку”, та пісень місцевого композитора Я. Калюха “В надвечір’ї синім”, “Пісня про комбайнера”, “Гей заводьте всі мотори”. Від Рівненської області на республіканському огляді сільської художньої самодіяльності, який проходив у м. Києві, виступило 176 учасників.

Кращими республіканське журі визнало колективи Острозького, Степанського, Тучинського, Сарненського і Мізоцького районів.

У середині 50-х років ХХ століття фестивальна творчість в країні набула широкого розповсюдження. Так, Міністерством культури СРСР було проведено Всесоюзний фестиваль молоді, який проходив з 1 вересня 1956 р. до травня 1957 р. в три тури: перший тур - вересень-жовтень 1956 р. на підприємствах, в колгоспах, радгоспах, МТС, навчальних закладах і установах; другий тур - березень- квітень 1957 р. в районах і містах; третій тур-квітень-травень 1957 р. в областях і республіках. Заключна частина фестивалю проходила в Москві з 20 по 27 травня 1957 р. [5, 17]. Необхідно відмітити, що це був перший фестиваль молоді Рівненщини, який проходив під лозунгом “Молодь за мир і щастя”.

Для підготовки до фестивалю були залучені всі культурно-освітні установи і гуртки художньої самодіяльності Рівненської області. В райони області було надіслано наказ Міністерства культури та Положення про проведення фестивалю, наказ № 1998 Міністерства культури Української рСр від

листопада 1956 р. “Про забезпечення літературою, нотами і образотворчою продукцією учасників фестивалю радянської молоді”, наказ № 2030 від 16 листопада 1956 р. “Про заходи Міністерства культури Української РСР в зв’язку з підготовкою до Республіканського, Всесоюзного фестивалів молоді і

Всесвітнього фестивалю молоді і студентів” та План заходів Міністерства культури в зв’язку з проведенням фестивалю, із додатками [6, 94]. При Рівненському музичному училищі проводилися відкриті обласні шестимісячні курси з підготовки керівників колгоспної художньої самодіяльності, на яких навчалося 30 чоловік. З 1 вересня 1956 р. такі курси відкрилися на базі Рівненської і Дубнівської музичних шкіл та при Рівненському обласному музично-драматичному театрі.

11-12 травня 1957 р. в м. Рівне було проведено перший обласний фестиваль молоді. Відкриття фестивалю відбувалося на стадіоні “Локомотив”. Для місць проведення фестивалю була використано під концертну площадку привокзальну площу, Палац піонерів, парки ім. Шевченка та ім. Хрущова, Водну станцію, де було запалене багаття дружби та відбулися виступи і нагородження переможців фестивалю.

Під час підготовки до обласного фестивалю молоді у багатьох селах і районах області значно зросла кількість самодіяльних колективів. Найбільше ріст творчих колективів спостерігався у Черво- ноармійському, Костопільському, Рокитнівському, Острозькому та Гощанському районах.

Збагатився і репертуар виконавців художньої самодіяльності. Багато гуртків попрацювало над створенням власного репертуару. Серед нових творів слід назвати пісню на слова самодіяльного поета В. Манаєнкова “Острозька фестивальна”, яку виконував хоровий колектив Тучинського будинку культури, пісню “Колгоспна доля”, створену молодіжним хором села Новомалин Острозького району. Учасники клубу села Страклів Дубнівського району склали частівки про працю молоді колгоспу. Учасники художньої самодіяльності с. Кричильськ Степанського району склали пісню “Рідний край”, самодіяльний автор П. Нестерук із с. Вітчивка Висоцького району написав слова до пісні “Колгоспна фестивальна” для сільських учасників.

Одразу після проведення обласного фестивалю молоді були відібрані кращі колективи і окремі виконавці на республіканський фестиваль, який проходив у травні 1957 р. в Києві.

На Республіканському Фестивалі молоді Рівненщина виступила з великою концертною програмою. Зведений хор учасників у супроводі оркестру народних інструментів виконав романс Антоніди

з          опери “Іван Сусанін” на музику Глінки, Арія Оксани із опери “Запорожець за Дунаєм”, “Приплинь, приплинь” на музику Гулака-Артемовського виконала солістка музичного училища Є. Ігнатьєва. Хор студентів названого закладу виконав українську народну пісню в обробці Леонтовича “Щедрик” (а капело). До репертуару працівників кінотеатру “Партизан” м. Рівне увійшли українські народні пісні “Місяць на небі”, “Спати мені не хочеться”, “Ой не світи місяченьку”, Арія Одарки з опери “Запорожець за Дунаєм” Гулака-Артемовського.

Необхідно зазначити, що у підготовці до Фестивалю молоді учасниками і колективами було створено значну кількість творів. Так, самодіяльний колектив студентів Дубнівського культосвітнього технікуму у супроводі оркестру народних інструментів виконав власну вокально-хореографічну сюїту “Коли наступає вечір”. Молодіжно-хоровий колектив клубу с. Новомалин Острозького району виконав колективну пісню “Ой лети, голубко” та “Новомалинські фестивальні частівки”.

Не були байдужими до ѴІ Фестивалю молоді і професійні митці Рівненщини. Артистка естради Рівненської обласної філармонії Г. Шкуратова виконала народні “Колгоспні частівки”, артист Рівненського обласного музично-драматичного театру В. Селезінка виконав на сопілці “Гуцульські пісенні мелодії” та на дримбі “Гуцульські танцювальні мелодії”.

Зазначимо, що у проведенні Фестивалю молоді активну участь взяли не тільки гуртки художньої самодіяльності, а й професійні організації та культурно-освітні заклади, які створювали матеріальну базу для організації фестивалю шляхом проведення концертів, улаштуванням вечорів молоді, від збору металолому та макулатури, реалізації нагрудних значків і листівок, присвячених фестивалю.

травня 1961 р. на літній сцені парку ім. Шевченка Рівного пройшов заключний концерт обласного фестивалю художньої самодіяльності, якому передували сільські відбірні конкурси і районні фестивалі. Дуже добре пройшли районні фестивалі в Дубно та Здолбунові.

Свято “Весни і праці” в травні 1963 р. проходило на сценах встановленій на театральній площі, парку ім. Шевченка та міського Будинку культури. До цього свята готувалися не тільки учасники художньої самодіяльності, а й професійні артисти. Із звітним концертом виступив соліст обласної філармонії співак Микола Бешта у виконанні якого прозвучали: “Степ” Степового, каватина Алеко з однойменної опери Рахманінова, “Блоха” Мусоргського, “Іспанська серенада” Речкунова, куплети тореадора з опери Бізе “Кармен” (партія фортепіано - М. Каганов), та інші пісні у супроводі оркестру народних інструментів Рівненського музичного училища під керівництвом Г.Глотка [7, 11].

З листопада 1963 року до січня 1964 р. пройшли сільські місцеві огляди-конкурси, на яких відбиралися колективи і окремі виконавці на районні огляди-конкурси. У місцевих оглядах взяло участь 760 сільських клубів, які представляли 1 750 колективів художньої самодіяльності з 28 тис. учасників та близько 4 тис. окремих виконавців [7, 14].

Завдяки підготовці до оглядів-конкурсів виникли нові колективи, художня самодіяльність підготувала нові концертні програми, в які ввійшли твори радянських композиторів, а також українські і російські пісні, твори української, російської і зарубіжної класики. Знайшли своє місце в програмах виступів твори самодіяльних авторів краю.

Ще однією знаменною подією в житті рівнян було проведення обласного огляду-конкурсу художньої самодіяльності Рівненщини, присвяченого 150-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка, який проходив у м. Рівне 23-27 березня 1964 р.

В огляді взяло участь 52 гуртки художньої самодіяльності, у яких нараховувалося 1 334 учасники, з них: 24 хорових гуртка з 834 учасниками, 10 музичних гуртків - 98 учасників, 11 танцювальних колективів - 118 учасників, 5 драматичних колективів - 125 учасники, 2 ансамблі пісні і танцю - 159 чоловік. Крім того, в огляді взяло участь 227 окремих виконавців, з них 33 вокалісти, 8 інструменталістів, 28 читців, 15 танцюристів, 99 чоловік - дуети, тріо, квартети, 34 чоловік інструментальні ансамблі,

чоловіки інших жанрів [8, 51].

На високому рівні виступили колективи художньої самодіяльності Березнівського, Дубровиць- кого, Сарненського, Дубнівського, Острозького Рівненського районів. Хоровий колектив Березнівського районного будинку культури виконав пісні на слова Т. Шевченка “Реве та стогне Дніпр широкий”, в обробці Ревуцького “Заповіт”, “На високій дуже кручі”. В репертуарі хорового колективу Дубровицького району була українська народна пісня на слова Т. Шевченка “Садок вишневий коло хати”, пісня М. Лисенка “Гаю, гаю”, І. Шамо “Києве мій”. Дубнівський район поповнив свою концертну програму творами Т. Шевченка “Утоплена”, піснею на музику Н. Березніченка, слова Т. Шевченка “Якби ви знали паничі”, українською народною піснею на слова Т. Шевченка “Чорна хмара з-за лиману”, українською народною піснею в обробці М. Лисенка “Ой, я дівчина Наталка”. Хоровий колектив Демидівського будинку культури виконав українську народну пісню на слова Т. Шевченка в обробці Стеценка “Заповіт”, українську народну пісню на слова Шевченка в обробці Павлюка “Така її доля”. У виконанні хорового колективу Острозького районного будинку культури під керівництвом Є. Жигадло лунали твори Великого кобзаря в обробці Є. Козака “Думи мої”, “В одній сім’ї”, в обробці Цегляра “На Тарасовій горі” [9, 55-71]. Окрім названих творів, у виконанні різних колективів виконувалися класичні твори С. Людкевича, М. Леонтовича, А.Кос-Анатольського, І. Шамо, Є. Козака, І. Білаша, українські народні пісні та пісні російської класики.

Значну роботу серед сільського населення області проводила обласна філармонія і театр. Так, 1964 р. театром і філармонією було обслуговано 195 тис. працівників села, що на 102 тис. Більше, ніж передбачено планом [10, 2]. Поряд з колективами театру і філармонії у багатьох селах побували гастролюючі концертні бригади і колективи. Так, 1964 рю сільський глядач мав змогу послухати Ансамбль бандуристів Української РСР, російський північний народний хор, Ансамбль пісні і танцю прикарпатського військового округу та багато інших ведучих колективів і відомих акторів [10, 3].

Поряд із досягненнями у музично-культурній діяльності Рівненщини у 50-60-ті роки ХХ століття існували і недоліки та проблеми. Так, станом на середину 1963 р. якісний склад керівників гуртків художньої самодіяльності області, підпорядкованих Рівненському обласному управлінню культури був дуже низьким, оскільки більшість із них не мали спеціальної освіти і навіть середньої.

Значна кількість гуртків області не брала участі у названих вище конкурсах, у багатьох районах не приділялася увага танцювальному і музичному жанрам, колективи не забезпечувалися керівниками, інструментами, сценічними костюмами. З 1957 р. при обласному Будинку народної творчості були відкриті 6-10 місячні курси з підготовки керівників художньої самодіяльності за рахунок колгоспів, профспілок і споживчої кооперації. Кожен колгосп повинен був підготувати на цих курсах для себе відповідних керівників, підбираючи здібну молодь. З року в рік погано здійснювалася підготовка керівників духових оркестрів, танцювальних колективів і керівників драматичними гуртками. Тому і недивно, що найбільш поширеним на Рівненщині було хорове мистецтво.

Отже, підводячи підсумок, можна зазначити, що потепління у 50-60-ті роки ХХ ст. у відношенні керівництва Радянського Союзу до розвитку культурного середовища республік, які входили в його склад, сприяло сплеску народної творчості на території Рівненської області.

Активізація культурного життя в області у 50-60 роки ХХ століття дала змогу залучити до творчої діяльності широкі маси населення. Особливого розвитку на території області набуло хорове мистецтво. Широкому залученню населення до самодіяльної творчості сприяли фестивалі, проведення, яких уможливлювало зростання кількості самодіяльних аматорських колективів та залучення до музичної та культурно-просвітницької діяльності на селі кращих працівників культури області.

Зазначені працівники та колективи навіть в умовах суцільного радянського контролю багато уваги приділяли використанню творчих здобутків українських класиків та музичній обробці народних творів, що слугувало збереженню національної самоідентичності поліського краю та українського народу, залученню до української тематики молодих композиторів та поетів.

Використані джерела

Граб О.В. Національно-культурне відродження та творці мистецького життя Львова 60-х років ХХ століття / О. В. Граб // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку: Зб. наук. праць Рівненського державного гуманітарного університету. - Вип. 7. - Рівне: РДГУ, 2002. - 130 с.

Державний архів Рівненської області (ДАРО). Ф. Р-1400 - “ Фонд Каганова Михайла Івановича”, оп. 1, од.зб. 68. - 3 арк.

Державний архів Рівненської області (ДАРО). Ф. 478 - “Фонд Рівненського обласного управління культури”, ф. 478, оп. 3, од. зб. 60. - 28 арк.

Державний архів Рівненської області (ДАРО). Ф. 478 - “Фонд Рівненського обласного управління культури”, ф. 478, оп. 3, од. зб. 52. - 195 арк.

Державний архів Рівненської області (ДАРО). Ф. 597 - “Фонд Рівненського обласного Будинку народної творчості”, ф. 597, оп. 1, од. зб. 53. - 345 арк.

Державний архів Рівненської області (ДАРО). Ф. 597 - “Фонд Рівненського обласного Будинку народної творчості”, ф. 597, оп. 1, од. зб. 191. - 32 арк.

Державний архів Рівненської області (ДАРО). Ф. 597 - “Фонд Рівненського обласного Будинку народної творчості”, ф. 597, оп. 1, од. зб. 207. - 79 арк.

Державний архів Рівненської області (ДАРО). Ф.597 - “Фонд Рівненсько-го обласного Будинку народної творчості”, ф. 597, оп. 1, од. зб. 208. - 193 арк.

Державний архів Рівненської області (ДАРО). Ф.597 - “Фонд Рівненсько-го обласного Будинку народної творчості”, ф. 597, оп. 1, од. зб. 286. - 13 арк.

Державний архів Рівненської області (ДАРО). Ф.Р-597 - “Фонд Рівненського обласного Будинку народної творчості”, оп. 1, од.зб. 168. - 8 арк.

Огієнко І. Українська культура. - К.: Абрис, 1991.