Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Віктор Васильович Теремко
аспірант Київського національного університету імені Тараса Шевченка

У статті з’ясовуються основні концептуальні підходи до розуміння політичного аналізу як науково-прикладної дисципліни. Розглядаються основні етапи здійснення прикладного політичного аналізу.

Ключові слова: політичний процес, політичний аналіз, прикладний політичний аналіз, теоретичний політичний аналіз, політична ситуація, аналіз політичної ситуації.

The article clarifies the fundamental conceptual approaches to understanding of political analysis as scientifically-applied discipline. The basic stages of applied political analysis are considered.

Keywords: political process, political analysis, applied political analysis, theoretic political analysis, political situation, the analysis of political situation.

За минулі півстоліття в управлінні державою постали нові вимоги до керівництва. Техногенний розвиток, стрімке демографічне зростання, збільшення кількості суб’єктів діяльності на міжнародній політичній арені, а також швидка та гнучка зміна економічної ситуації, світового та регіонального ринків потребують і більш швидкої реакції як керівництва держави, так і певних її інститутів. Керівництво державою за обставин, які швидко змінюються, вимагає від політичних акторів роботи в режимі реального часу, що зумовлює необхідність прийняття державних рішень у максимально стислі строки. Процес прийняття рішень нерозривно пов’язаний з політичним аналізом, адже чим ретельнішим буде аналіз, тим ефективнішими можуть бути рішення, що охоплюватимуть увесь спектр ризиків і спиратимуться на дослідження підґрунтя поточної політичної ситуації.

Політичний аналіз як науково-прикладна дисципліна виник в другій половині ХХ століття, з того часу в країнах Заходу він відіграє важливу роль у прийнятті політичних рішень. Найґрунтовніше проблематика політичного аналізу досліджена в Сполучених Штатах та у Великобританії. У цьому плані Україна, та й інші країни колишнього Радянського Союзу дуже відстали. Галузь політичного аналізу на пострадянському просторі робить тільки перші кроки до своєї інституціоналізації. Лише наприкінці Хх - на початку ХХІ століття в українському суспільстві, а особливо в наукових колах пожвавився інтерес до політичного аналізу. У різних аспектах ця проблематика утвердилася на сторінках суспільно-політичних видань. Серед українських дослідників політичного аналізу найпомітнішими є праці С.Телешуна, А.Бароніна, А.Коваленка, О.Валевського, В.Ребкала, В.Тертички. Більших успіхів у цій сфері досягнули російські вчені, зокрема досить цікавими є праці К. Сімонова, А. Дегтярьова, І. Яковлєва, С.Туронока, Д. Балуєва. Втім на результати досліджень українських і російських науковців вплинули праці відомих зарубіжних фахівців з політичного аналізу - Д. Веймера і Е. Вайнінга, Л. Пала, В. Данна, П. Брауна, Б. Гогвуда і Л. Гана, В. Парсонса.

Політичний аналіз ґрунтується на політичній науці і використовує її методологію. Він, з одного боку, узагальнює велику кількість інформації, пов’язаної з економічними, соціальними, психологічними факторами, які утворюють основу певної політичної проблеми, з іншого боку, є одним із чинників, які використовують при побудові прогностичних моделей, складанні певних рекомендацій суб’єктові політичного процесу стосовно його подальших політичних рішень.

Інтерес до політичного аналізу як до науки, навчальної дисципліни та сфери професійної діяльності вимагає чіткого тлумачення понять та дефініцій. З огляду на це, варто звернути увагу на деякі лінгвістичні особливості англійської мови, де термін “політичний аналіз" можна перекласти двома способами: як “public policy analysis" і як “political analysis". Тут виникає і проблема перекладу самого терміна “політика", який в англійській мові має два еквівалента: “public policy" і “politics". Перш за все варто розглянути, як науковці тлумачать термін “public policy". Л.Пал в праці “Аналіз державної політики", розглядає його як курс дій обраний органами влади і спрямований на вирішення певної проблеми або групи проблем" [7, 42]. Український науковець В.Тертичка зазначає, що взагалі в наукових колах Заходу це поняття визначають як “план, курс дій або напрям дій, прийнятий і дотримуваний владою, керівником, політичною партією" [11, 2]. Отже, можна зробити висновок, що політика як “public policy" обов’язково пов’язана з діяльністю структур державної влади.

Термін “politics", також має безліч визначень, проте, за словами К.Сімонова в більшості випадків він зводиться до розуміння “poltics" як “стосунків між індивідами і їх групами з приводу розподілу влади. При цьому ці стосунки як правило мають конфліктний характер, оскільки вони пов’язані з боротьбою за володіння тими чи іншими владними ресурсами" [9, 27]. В.Тертичка визначає “poltics" як  “сферу взаємовідносин різних соціальних груп та індивідів у використанні інститутів публічної влади для реалізації своїх суспільно значущих інтересів та потреб" [11, 2].

Політика як “politics" часто асоціюється з фундаментальною політологією а політика як "policy" - з прикладною. Проте більшість вчених схиляються до думки, що таке розмежування не є достатнім, оскільки теоретична політологія може займатися дослідженням конкретного політичного курсу порівнюючи його, наприклад з політичним курсом минулого, а практична політологія в своєму дослідженні конкретної політичної проблеми не може не враховувати здобутків фундаментального дослідження політики.

В наукових колах політичний аналіз вважають особливою прикладною дисципліною зі своїм предметним полем. Він, на відміну від теорії політики, завданням якої є фундаментальне дослідження політичних явищ, пов’язаний, як стверджує Л.Пал, з “досить прагматичними завданнями - справляти вплив і вносити зміни до сучасної політики" [7, 18]. Іншими словами, політичний аналіз покликаний дати аналітичну оцінку конкретній проблемі і запропонувати відповідні рекомендації суб’єкту політичної діяльності для оптимальної реалізації його політичних інтересів. А взагалі, в сучасній політологічній літературі термін “політичний аналіз" прийнято використовувати в двох значеннях: теоретичнофундаментальному та практично-прикладному. З’ясування відмінностей між цими двома аспектами дозволить визначити сутність та основні ознаки прикладного політичного аналізу.

Дослідники політичного аналізу, в розмежуванні його теоретичного і прикладного рівнів, послуговуються такими критеріями, як мета та об’єкт, іншими словами те на, що він спрямований і, які основні завдання покликаний вирішити.

Теоретико-фундаментальний рівень політичного аналізу охоплює базові концептуальні дослідження політичної сфери, її структури і динаміки, тобто він спрямований на пізнання механізмів і закономірностей політичних явищ. Цей рівень політичного аналізу називають об’єктивним, оскільки він не втручається в політичний процес, не стає на бік тієї чи іншої політичної сили, він виконує свою особливу функцію: збирає інформацію і вибудовує абстрактно-теоретичні моделі. Політолог-теоретик не обмежений у своїх дослідженнях жорсткими просторово-часовими рамками, тому може порівнювати сучасні йому політичні системи із системами минулого, а також системи, які існують в одному часовому періоді, але в різних географічних точках. З урахуванням цього об’єктом теоретичного політичного аналізу можна вважати: “сукупність всіх політичних акцій, які відбувалися в минулому і відбуваються зараз, їх реалізаторів, та всіх причин, які обумовлювали ці акції та їхні результати" [9, 11]. Крім того, дослідники цієї проблематики відносять до об’єкту теоретичного пізнання і створені політологами теоретичні конструкції. Суб’єктами теоретичних досліджень виступають так звані корпорації політологів- науковців, які представляють великі університети та інститути.

Прикладний політичний аналіз завжди заглиблений в окреслену замовником проблему, унікальні політичні події, підпорядкований досягненню конкретних цілей. Як правило, він зосереджується на проблемних ситуаціях і процесах, планах, цілях і діях суб’єктів політики, впливі внутрішніх і зовнішніх чинників на політичну ситуацію і політичну діяльність. Головним інструментом аналізу є індуктивне узагальнення. У прикладному політичному аналізі (аналізі політики) головне - потреби клієнта, без клієнта він нічого не вартує, бо нікому не потрібен. Наслідком його ігнорування є неефективна політика. Прикладний політичний аналіз з’ясовує, оцінює конкретну, здебільшого - проблемну політичну ситуацію, чинники, що її обумовлюють, конструює моделі її вирішення відповідно до її особливостей і потреб замовника. В роботі аналітика домінує експертний стиль мислення, а підготовлений документ має рекомендаційний характер. Ця проблематика належить до сфери фахових інтересів незалежних, державних або підпорядкованих певним політичним силам аналітичних структур.

З’ясувавши, відмінності між теоретичним і прикладним політичним аналізом, варто окреслити предметне поле політичного аналізу як прикладної дисципліни. Так, професор Каліфорнійського університету А.Вілдавскі до сфери прикладного політичного аналізу відносить діяльність, пов’язану з визначенням суспільних проблем, а також з подальшим їх вирішенням. Схожої думки дотримується і канадський політолог Л.Пал, який визначає політичний аналіз як “кваліфіковане застосування інтелекту для вирішення актуальних суспільних проблем" [7, 14]. В свою чергу, британські політологи Б.Гогвуд і Л.Ган характеризують політичний аналіз як сферу соціальної науки, яка має прескриптивний характер і зосереджена на прикладних дослідженнях, орієнтованих на конкретну проблему клієнта і планування його політичної діяльності [4, 44-50]. На думку А.Дегтярьова, досить повним є визначення професора Пітсбурзького університету В.Данна, який тлумачить політичний аналіз як “інтелектуальну і практичну діяльність з метою створення, критичної оцінки і обміну знаннями про процес прийняття рішень", а також зазначає, що це “прикладна соціальна дисципліна, яка застосовує численні методи дослідження для того, щоб критично оцінювати і обмінюватися важливою політичною інформацією" [5, 157-158]. Іншими словами, політичний аналіз є процесом накопичення і обробки інформації, пов’язаної з політикою, яка може бути використана при розв’язанні політичних проблем. З таким визначенням політичного аналізу не погоджуються вітчизняні політологи О.Валевський і В.Ребкало, які вважають його занадто загальним і таким, що не відображає всі аспекти політико-аналітичної роботи. За їх твердженням політичний аналіз - це “процес збирання і узагальнення інформації про політичну систему загалом і окремі її складові, виявлення зв’язків, взаємозалежностей та механізмів взаємодії суб’єктів політичного процесу, його закономірностей, з метою прогнозування напрямів і майбутніх результатів, наслідків політичних дій та їх впливу на розвиток суспільства" [2, 18-19]. Ще одне варте уваги визначення, запропонували Д.Веймер і Е.Вайнінг: “Аналіз політики - це порада, яка стосується державних рішень, вона є орієнтованою на клієнта і базується на суспільних цінностях" [3, 11]. На їхню думку, порада як продукт аналізу політики повинна стосуватися державних рішень, і ґрунтуватися на суспільних цінностях.

Синтезувавши ідеї представників різних шкіл політичного аналізу, можна визначити прикладний політичний аналіз, як сукупність методологічних підходів, методик дослідження конкретних політичних подій, ситуацій, вироблення рекомендацій учасникам політичного процесу щодо прийняття і реалізації політичних рішень.

Іншими словами, прикладному політичному аналізу притаманні прагматизм, обумовленість конкретною політичною ситуацією, цілями, потребами та інтересами, спрямованість на пізнання і вирішення конкретних політичних проблем. Він пов’язаний з ідентифікацією, діагностуванням політичної ситуації, дослідженням розстановки, стратегій, інтересів, поведінки суб’єктів політики, узагальнення факторів, які обумовлюють суть політичної проблеми, прогнозування розвитку, моделювання розвитку подій і вироблення рекомендацій щодо прийняття і реалізації політичних рішень.

Прикладний політичний аналіз іноді необґрунтовано ототожнюють із прикладними політичними дослідженнями, хоч вони є різними пізнавальними процедурами. Політичні дослідження починаються за відсутності інформації про політичні події, процеси та їх учасників і полягають у зборі й обробці політичних даних. А політичний аналіз неможливий без політичної інформації. Результати прикладних політичних досліджень є вхідною інформацією для прикладного політичного аналізу, який повинен завершитися характеристикою проблеми, виробленням рекомендацій щодо її подолання. Іноді потреби аналітика ініціюють дослідження певних політичних питань, процесів тощо.

Відмінності між прикладними політичними дослідженнями і прикладним політичним аналізом полягають не лише їх місцем у системі пізнавальних процедур, а й у використовуваному пізнавальному інструментарії. Основними інструментами прикладних політичних досліджень є опитування, спостереження, контент-аналіз, а прикладного політичного аналізу - порівняння даних, моделювання ситуацій, оцінювання проект-моделей, формулювання висновків, рекомендацій.

Предметом прикладного політичного аналізу можуть бути будь-які політичні процеси, події, проблеми, які постають перед суб’єктами політики, результатами - інтелектуальний продукт, який стосується реалізації політики у близькій чи віддаленій перспективі. У цьому сенсі головне для аналітика - побачити, діагностувати проблему, об’єктивно проінформувати про неї клієнта, запропонувати варіанти рішень, оскільки не побачені або приховані аналітиком проблеми з часом обов’язково використають на свою користь його опоненти.

Компонентами прикладного політичного аналізу є: ідентифікація, діагностування, формулювання проблеми; збір, опис, дослідження політичних фактів; аналіз і прогнозування розвитку політичних процесів, ситуацій; вироблення рекомендацій для ухвалення політичних рішень.

Завдання прикладного політичного аналізу пов’язані з дослідженням природи політичної проблеми, результатів політичного курсу в минулому і в актуальному для політика часі, пошуком способів вирішення проблеми. Позиція аналітика завжди зорієнтована на політичну практику, а безпосередні результати його старань виконують перетворювальну функцію, на підставі чого прикладний політичний аналіз кваліфікують як мистецтво соціального інжинірингу (обґрунтування соціальних змін) і як певну кон’юнктурну практику, змістом якої є пошук для клієнта оптимального рішення. Аналітик не висуває нових доктрин, не обґрунтовує нових теорій, а використовує теоретичні надбання, власний досвід, навіть інтуїцію для пізнання політичних подій, явищ, процесів, вироблення практичних рекомендацій щодо поведінки в конкретній і передбачуваній політичній ситуації. У цій справі важливі не лише ідеї, теоретичні знання, досвід, навички, інтуїція, а й масштаб думки, здатність бачити проблемну ситуацію у різних вимірах, незаангажовано використовувати для її пізнання найефективніші підходи, методи, інструменти.

У політичній практиці прикладний політичний аналіз здійснюється постійно, оскільки весь час змінюються політичне середовище, до все нових дій вдаються суб’єкти політики. Залежно від зорієн- тованості на проблему виокремлюють:

прикладний політичний аналіз як основу підготовки політичних планів, вироблення і прийняття політичних рішень. Зміст його полягає в обґрунтуванні перспектив розвитку політичних явищ і процесів, чинників, що на них впливають;

прикладний політичний аналіз як засіб контролю за реалізацією стратегії, тактики, планів у політиці. Актуальний після завершення політичних кампаній, акцій тощо.

У прикладному політичному аналізі особливу роль відіграє фактор часу, тому недостатньо досконалий аналітичний матеріал, поданий до прийняття рішення, значно цінніший, ніж найдосконаліший, поданий після прийняття його. За часовим виміром розрізняють:

стратегічний прикладний політичний аналіз (передбачення розвитку політичних процесів, подій і явищ, цілей і змісту діяльності суб’єктів політики на основі вивчення політичного середовища, можливих його змін). Для цього потрібні масштабна інформація, стратегічне мислення, здатність до екстраполювання;

оперативний прикладний політичний аналіз, який полягає в повсякденному вивченні політики і політичних акторів, вмотивованому коригуванні дій задля досягнення їх цілей, реалізації планів.

Для постійного відстеження змін у політичному середовищі використовують політичний моніторинг - систему спостережень за політичними процесами, діяльністю суб’єктів політики.

Інтерпретації, оцінки, пропозиції аналітика не мають імперативного статусу, оскільки замовник, зважаючи на свої знання, досвід, оцінки інших експертів, політичні реалії, які з різних причин не могли бути охоплені аналітиком, нерідко привносить і своє бачення політичних подій і свого місця в них, що впливає на його рішення і подальші дії. Тому не варто приписувати політичному аналізу ухвалення політичного рішення, а також авторство політичного рішення, оскільки ця проблематика остаточно розв’язується суб’єктом політики.

Аналітик інтерпретує політичну ситуацію не тільки в її об’єктивних вимірах, а й через призму інтересів замовника, тому в одній і тій самій проблемі йому доводиться бачити різні аспекти, виконуючи, наприклад, замовлення партії, що перебуває при владі, й опозиційної партії. Це означає, що зосереджений на певному об’єкті погляд аналітика завжди залежатиме від ситуації, в якій перебуває замовник, його політичних цілей та інтересів. У таких ситуаціях неабияке значення мають інтелектуальна, етична стійкість аналітика, який, виконуючи свої зобов’язання перед клієнтом, не повинен порушувати норм фахової етики, іти всупереч логіці подій і фактів, підганяючи свої висновки лише під кон’юнктурні інтереси.

Залежно від проблеми, яка постає перед суб’єктом політичного процесу, аналітична структура здійснює певний тип аналізу політичної ситуації, прогнозує можливі варіанти її вирішення і надає відповідні рекомендації замовнику. Результатом такого процесу є політичне рішення, ефективність якого залежить від компетенції тієї структури, яка здійснювала аналіз політичної ситуації. Важливою особливістю дослідження політичної ситуації є її часові обмеження, тому до аналізу повинні залучатися потужні аналітичні ресурси, використання яких здатне здійснити повний аналіз політичної ситуації. Також необхідний вибір відповідного виду аналізу політичної ситуації і ефективних методів його здійснення. Далі все залежить від замовника, передусім від його готовності прислухатися до порад аналітиків. В Україні цей процес не позбавлений проблематичних ознак оскільки політична еліта країни не завжди здатна прислухатися до професійних порад політичних аналітиків, недостатньо сформованою є й індустрія професійної політичної аналітики.

Використані джерела

Браун П. Посібник з аналізу державної політики / Браун П. : пер. з англ. Л. Тарахан. - К. : Основи, 2000. - 244 с.

Валевський О.Л. Теорія і практика політичного аналізу / Валевський О.Л., Ребкало В.А. - К., 2003.

Веймер Д. Аналіз політики: концепції і практика / Веймер Д., Вайнінг Е. ; пер. з англ. І. Дзюб, А. Олійник; наук. ред. О. Клієвич. - К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи", 2000. - 654 с.

Гогвуд Б. Аналіз політики для реального світу / Гогвуд Б., Ган Л. ; пер. з англ. А. Олійник; наук. ред., пер. В. Тертичка. - К.: Вид-во Соломії Павличко “Основи", 2004. - 396 с.

Дегтярев        А.А. Политический анализ как прикладная дисциплина: предметное поле и направления развития / А.А. Дегтярев // Полис. - 2004. - № 1.

Коваленко А. Політичний аналіз і прогнозування / А. Коваленко. - К.: Науковий світ, 2002. - 201 с.

Пал Л. Аналіз державної політики / Л. Пал ; пер. з англ. І. Дзюб. - К. : Основи, 1999. - 422 с.

Парсонс, Вейн. Публічна політика: Вступ до теорії й практики аналізу політики / Вейн П. ; пер. з англ. - К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія", 2006. - 549 с.

Симонов К.В. Политический анализ: Уч. пособие / К.В. Симонов. - М.: Логос, 2002. - 152 с.

Соловьев       А.И. Политология: политическая теория, политические технологии: Учеб. пособ. / А.И. Соловьев. - М. : Аспект Пресс, 2003. - 559 с.

Тертичка В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні / В. Тертичка. - К., 2002.