Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

УДК 78.06

Олена Миколаївна Ізваріна
кандидат мистецтвознавства, доцент,
докторант Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

У статті розглядається рукописна спадщина відомого українського композитора П.П.Сокальського (1832-1887) на підставі його особистого архіву та архівних матеріалів родини Сокальських. Висвітлюється процес зібрання рукописних праць митця та подальша доля його оперної спадщини.

Ключові слова: рукописна спадщина, рукопис опери, архівні матеріали, архівна спадщина.

In this article is considered a manuscript heritage of the famous Ukrainian composer P.P.Sokalsky (1832-1887), besides his opera creation is examined on the foundation of his own archive and archival materials of Sokalsky's family. The process of collection manuscript works and the fate of his opera heritage in future are investigated.

Keywords: the manuscript heritage, the opera's manuscript.

Українська культура сьогодні набуває значного поступального розвою. Поступово з її сторінок зникають "білі плями", до нового життя повертаються забуті імена. Діяльність багатьох видатних представників національної культури знову розгортається перед нами, відроджуються з небуття їхні твори. Так розвиток української культури постає у новому - повному і глибокому - річищі.

Сучасний погляд на досягнення національної культури повернув до життя імена не тільки діячів нашого часу, а й митців минулого. Серед них вирізняється постать Петра Петровича Сокальського (1832-1887). Зараз вже не викликає сумнівів значущість цієї постаті в історії української культури і українського мистецтва другої половини XIX ст., адже без його різнобічної діяльності неможливо уявити розвиток національної культури взагалі - настільки значний внесок зроблено ним. Проте діяльність митця, вся її глибина й досі залишається малодослідженою. Сьогодні мистецтвознавцями і культурологами ще не повністю усвідомлюється обсяг цієї діяльності, звідси і нерозуміння місця П.Сокальського та значення його спадщини в історії нашої культури.

Діяльність Петра Петровича Сокальського, яка розгорнулася у 60-80-ті роки ХІХ ст., була плідною в усіх галузях, до яких зверталась ця талановита людина. Він був відомий як письменник, композитор, музичний критик, автор наукових праць з музики, хімії, сільського господарства. Його перу належать публіцистичні нариси, присвячені різним проблемам громадського життя як в Україні, так і в інших державах, зокрема у Сполучених Штатах Америки.

Все життя ним володіли три стихії: музика, хімія, публіцистика. Але чому б Сокальський не надавав перевагу - музика завжди посідала чільне місце.

Популярний у свій час композитор, який за життя користувався широким визнанням, довгий час був майже забутий.

Архів родини Сокальських допомагає показати різнобічну обдарованість, інтереси і прагнення митця. Проте й проблема творчої спадщини П. Сокальського постає гостріше. Відома лише його фольклористична праця "Руська народна музика". Певною мірою не висвітленою є проблема оперної спадщини композитора, а також повернення їй повноцінного сценічного життя. Інші галузі діяльності Сокальського теж залишаються поза увагою дослідників.

Рукописна спадщина П. Сокальського є тільки частиною архіву родини Сокальських, що містить різноманітні матеріали і документи, починаючи від нотаріальних актів і рукописів наукових праць та музичних творів і закінчуючи численною епістолярною спадщиною.

Дослідники, безумовно, звертались до рукописної спадщини П. Сокальського. Так, з архівними матеріалами працювали Т. Каришева, Л. Архімович, Г. Тюмєнєва, Р.Кулик. Серед науковців Т. Кари- шеву треба згадати окремо. Саме вона вперше привернула увагу музикознавців до творчості П. Сокальського, по крихтах зібрала розпорошені факти його біографії. Вона першою ознайомила науковців і широку публіку з творчим шляхом цієї видатної людини.

Пошуки Т. Каришевої почались ще у 30-ті роки минулого століття, а перші публікації з’явилися у 50-ті [3]. Дослідниця свої наукові інтереси сконцентрувала навколо творчого шляху П. Сокальського. Результатом цієї титанічної праці з’явилася монографія [4], яка згодом була доповнена новими фактами, матеріалами, розвідками [5]. Вона й досі є надійним путівником і першою відправною точкою для серйозного дослідника, який прагне до вивчення спадщини одного з найталановитіших синів України. До останніх днів життя дослідниця постійно зверталася до архівних джерел родини Сокальсь- ких, опрацьовувала архівні документи. Проте майже 40 років публікації Т. Каришевої не мали широкого розголосу і не викликали професійної зацікавленості науковців. Лише Л. Архімович звернулася до стислого огляду оперних творів митця у зв’язку з композиторською діяльністю М. Лисенка [1], а також Г.Тюмєнєва у монографії про відбиття гоголівських сюжетів у опері [12] та Р.Кулик, під редакцією якої вперше вийшов друком збірник статей Сокальського [6]. Отже, після розвідок Т.Каришевої до архівних джерел звернулися відомі науковці при вирішенні конкретних питань з історії української музики.

Зацікавленість архівною спадщиною Сокальського пожвавилась на початку 90-х років ХХ ст., коли процес відродження національної культури почав набирати могутніх обертів. Ім’я П. Сокальського в цей час лунає все частіше у наукових колах. Зокрема, чільне місце відводиться його різнобічній музичній спадщині в антології "Історія української музики" [2], серед авторів якої Т. Булат, О. Олійник, С.Грица, О. Правдюк, М. Загайкевич, А. Терещенко. Оперна творчість митця (фактично не досліджена) викликає значний науковий інтерес (О.Лисяна, О.Ізваріна).

Проте слід зауважити, що дослідники хоч і звертались до архівних документів зі спадщини П. Сокальського, робилося це епізодично, у зв’язку з проблемами, які займали їх у певний момент, тож архівні джерела використовувалися виокремлено, не систематизовано. Цілісне і повне дослідження архіву і рукописної спадщини П. Сокальського на сьогодні відсутнє.

Актуальність даної статті полягає у розкритті значення рукописної спадщини П.Сокальського для розвитку української культури другої половини XIX ст.

Метою даної статті є загальний огляд архівної спадщини славетного діяча національної культури П.П.Сокальського.

Архівні матеріали, що належать особисто П. Сокальському, можна класифікувати за розділами:

нотні рукописи;

зібрання народних пісень (насамперед українських, а також білоруських і російських);

музичні нотатки (роздрібнені висловлювання з різних музичних проблем);

"Матеріали музичної науки та літератури" (містять в собі робочі записи з питань теорії та історії музики, музичної психології, музичної акустики, естетики тощо). Згодом ці чернетки були оформлені у статті та нариси з музики. Вийшли друком за життя автора лише деякі з них, зокрема, праці "Про музику в Росії" (1862), "Історія церковного співу в Росії" (1871);

"Основи музичної психології" (перша в Україні наукова праця, яка розглядає подібного роду проблему. Відомо, що П. Сокальський читав лекції з музичної психології в Одеському Товаристві любителів музики).

Після смерті П. Сокальського (11 квітня 1887 р.) його рукописна спадщина зберігалася родичами. За відомостями, які надає монографія Т. Каришевої [5], архів Петра Петровича після смерті його доньки Неоніли Петрівни та її подружжя українського композитора Леоніда Леонідовича Лісовського було передано до Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського НАН України. "Щоденник" П. Сокальського зберігався донькою Оленою Петрівною Сокальською-Мухановою, який вона (за свідченням тієї ж Т. Каришевої) передала до ЦММК ім. Глінки.

Дослідження архіву Сокальського дозволило авторці цих рядків з’ясувати, що численними родичами П. Сокальського була зроблена копітка праця зі збирання, класифікації, редагування та часткового видання його рукописної спадщини. Так, архівні документи, укладені сином митця Костянтином, містять списки творів Петра Петровича. Подібні списки зроблені і братом Іваном Петровичем (подані у дослідженні П. Сокальського "Руська народна музика", 1888 р.). На початку ХХ ст. було зроблено новий опис праць Сокальського його донькою Неонілою Петрівною "Список усіх праць П.П. Сокальського у хронологічному порядку (з деякими коментарями)" [9]. Родичами також укладались різноманітні проекти видань творів Петра Петровича. Здебільшого цим займалися його брат Іван Петрович, сини Костянтин та Леонід, а також небіж Володимир Іванович - відомий український композитор. На користь цього свідчать плани публікацій творів Сокальського у багатотомних зібраннях. Серед рукописів автором цих рядків відкриті "Список друкованих праць П.П. Сокальського (1882-1887)" [10], укладений його сином Леонідом, а також "Список ХіѴ томів творів П.П. Сокальського" [11], за припущенням укладений також ним. Саме цей список містив повну музичну спадщину композитора. Сюди були залучені найрізноманітніші твори від перших спроб юнацьких років до масштабних хорових і симфонічних картин, від безпосередніх "польових" записів народних пісень до романсів і балад. Оперні твори передбачалося видати у трьох томах.

Існують й інші свідоцтва піклування дітей і родичів П. Сокальського про долю його спадщини. Так, Леонід Петрович склав план першочергових завдань, без вирішення яких не можна розпочинати видання зібрань творів батька. Більш за все його турбувало написання повної й докладної біографії Петра Петровича.

Сини композитора планували також видати окремо літературно-публіцистичну спадщину. До цих двох самостійних видань вони і мали намір додати повну, докладно написану біографію Петра Петровича Сокальського, яка мала б зв’язок з історією його музичної творчості і з розвитком музичної справи в Росії. Біографія, на думку братів, повинна з’ясовувати особливості епох, думок, обставин та різні впливи, котрі так чи інакше відбилися на духовному складі і творчості Петра Петровича. Готуючи твори свого батька до друку, Леонід і Костянтин першими виявили надзвичайну мізерність свідоцтв про дитинство свого батька, вплив середовища на його творчість і взагалі про стан музичної справи у 30-40-і роки у Харкові.

Як бачимо, обсяг роботи, яку взяли на себе брати, був вельми значний. На жаль, жодного з наведених проектів видання зібрань творів П. Сокальського не було здійснено. Вперше свідоцтва про творчий шлях митця були видані друком Т. Каришевою у 1950 р. [3]. Лише після смерті П. Сокальського пощастило видати його головну теоретичну працю "Руська народна музика" на користь його неповнолітніх і малих дітей. В архіві зберігся "Договір про видання музичних творів П.П. Сокальського"

між опікуном його дітей В.В. Ковальовим та братом покійного Іваном Петровичем. Т. Каришева у своїй монографії повідомляє, що працю було видано на кошти грецького Генерального консула в Одесі А.Г. Вучини.

Особливо треба висвітлити долю музичної спадщини П. Сокальського. Нотні рукописи містять твори різних жанрів як написані рукою автора, так і рукою списувача нот. Головним чином, авторськими є рукописи творів дрібних форм, наприклад, романсів, п’єс для фортепіано. Твори складніші й ма- сштабніші частіше віддавалися списувачам. Так, зокрема, було з операми П. Сокальського. Проте, допомогу у списуванні подавали і родичі, особливо старший брат Іван Петрович. Його рукою списані партитура "Марша-фантазії" і клавір кантати "Бенкет Петра Великого".

Архівні матеріали свідчать також, що родичами проводилась робота з упорядкування музичної спадщини П. Сокальського. Родиною Сокальських було укладено каталог "Надруковані музичні твори П. Сокальського" зі списком невиданих. До цього списку належать опери "Мазепа", "Майська ніч" та кантата "Бенкет Петра Великого". У списку творів, прийнятих Леонідом Петровичем після смерті Івана Петровича, надрукованих творів трохи більше, ніж у вищезгаданому каталозі, але й рукописні твори також подані повніше.

Розроблялася класифікація творів за жанрами. Це підтверджується списком "Твори П.П. Сокальського для оркестру одного та хору і оркестру", зроблений рукою його сина Костянтина. Пропонується і список теоретичних і музично-критичних статей "До видання творів з музики П.П. Сокальського", розроблений Іваном Петровичем. Тут також два розділи: надруковані роботи та ще невидані. Автор цього каталогу пропонує видати музично-критичну спадщину композитора у п’яти випусках. Кошти на видання збиратимуть за допомогою передплати на п’ятитомник. Цей задум також не було реалізовано. Дещо інший варіант п’яти випусків містить список теоретичних праць П. Сокальського, що належить невстановленому авторові. Він логічніший за попередній, що дозволяє припустити працю над списками однією людини. Проте й цьому планові не судилося здійснитись.

Авторку цих рядків особливо зацікавив рукопис опери "Майська ніч", створеної П. Сокальським у 1863 р. [7]. Вона стала першою в історії музики оперою за гоголівським сюжетом і водночас першою повноцінною українською оперою. Майже одночасно з нею створена опера, точніше музична комедія

С.С. Гулака-Артемовського "Запорожець за Дунаєм", якій судилася щасливіша доля. Лібрето "Майсь- кої ночі" композитор писав самостійно, залучаючи по ходу дії, крім тексту М.В. Гоголя, поезію Т.Г. Шевченка та Л.І. Глібова, переклад яких на російську він здійснив.

Композитор постійно вдосконалював лібрето своєї опери [8]. Існує кілька варіантів, і всі вони містять сліди старанного виправлення. Не випадково, що частіше за інші позначки вживається фраза "вирівняти текст". Ці зауваження тим більше заслуговують уваги, що П. Сокальський створив віршоване лібрето. Автор довго міркував і над назвою опери. Про те, що до прийнятої назви він прийшов не одразу, свідчать примітки, зроблені олівцем: Сільський Юпітер, Сільський роман, Сільський голова, Щасливе кохання, Сільська ідилія, Українське село, Сільське кохання, Закоханий голова, Сільський Дон-Жуан, Одноокий Дон-Жуан.

До особливостей творчого методу П. Сокальського слід віднести уважне ставлення до літературного першоджерела, багаторазове стилістичне виправлення лібрето. Працюючи над текстами до останніх дій, автор постійно повертався до вже зробленого, вдосконалюючи його.

Опера зберігається у рукопису, зробленому М. Гоняєвим, який працював журналістом у газеті "Одеський Вісник" під керівництвом П. Сокальського. Існує клавір (повністю) і партитура (4-та дія незавершена). Клавір носить сліди інтенсивного опрацювання: багато авторських позначок до скорочення. З архівних джерел дізнаємось, що композитор високо цінував своє творіння, хоча вельми критично ставився до нього.

Про сценічну долю опери, про перипетії її просування на сцену свідчить листування з М.К. Бо- роздіним, другом і порадником у скрутних ситуаціях. Зазнавши прикру відмову дирекції Маріїнського театру прийняти оперу до постановки, композитор з гіркотою пише своєму петербурзькому другові про сваволю і примхи його суддів: він остаточно втратив надію побачити творіння своєї душі на сцені.

У листуванні з Бороздіним Сокальський виглядає людиною, що абсолютно незнайома з інтригами, залаштунковим життям музичного середовища Петербурга. Він постає дивовижно цільною людиною з високим почуттям обов’язку і особистої гідності. Вдаватися до інтриг, підкупу посадових осіб, підлабузництва і протекціонізму митець був не здатний. Знаючи про невдалі спроби П. Сокальського, М. Бороздін намагався просунути твори свого молодшого друга до постановки, користуючись зв’язками у музичних колах і протегуванням графа Борха. Проте результати були ті ж самі. П. Сокаль- ський не міг особисто клопотатись про постановку у зв’язку з матеріальними труднощами і неможливістю приїзду до столиці. Болем і гіркотою просякнуті рядки його листів, де він говорить про становище музиканта в Росії. Відверто пише П.Сокальський старшому другові про своє матеріальне становище, яке було недостатнім для того, щоб постійно проживати у Петербургу і безпосередньо піклуватись про постановку опери на сцені столичного театру.

І все ж таки П. Сокальський з властивою йому наполегливістю продовжує клопотатись. Він звертається до О.М. Сєрова як композитор-початківець до шановного, відомого й авторитетного у музичних колах майстра. З листування не вдалося встановити міру впливу О. Сєрова на долю постановки "Майської ночі", проте відомо, що навесні 1867 р. П. Сокальський відвідав Петербург.

Про подальшу долю цієї опери відомо, що вона була поставлена фрагментарно у Петербурзі, окремі номери з неї користувались популярністю і виконувались силами Товариства любителів музики в Одесі. Популярні уривки з "Майської ночі" вийшли друком за життя автора, але побачити її на сцені Петербурзької чи Московської опери (у Києві існувала тільки італійська трупа) автору так і не вдалося (як і нам майже через півтора століття від її створення).

Поступальний рух української культури неможливий без обізнаності з її минулим. З’ясувати шляхи розвитку національної культури допомагають архівні джерела, зокрема рукописна спадщина. Звернення до них дозволяє висвітлити діяльність митців, чиї імена відроджені нашим часом, проте їхня діяльність ще не набула широкого розголосу. Серед митців, діяльність яких відроджена сьогоденням, ім’я Петра Петровича Сокальського посідає чільне місце. Незважаючи на певне використання матеріалів науковцями, повне дослідження архіву Сокальського на сьогодення відсутнє. Подані в статті документи є лише частиною архівних джерел, які потребують спеціального дослідження.

Використані джерела

Архімович Л.Б. Українська класична опера / Л.Б. Архімович. - К.: Музична Україна, 1957. - 256 с.

Історія української музики: у 6 т. - К.: Наукова думка, 1989. - Т.2. - С.183-237.

Карышева Т.И. Из истории украинской музыкальной культуры / П.П.Сокальский // Советская музика. - 1950. - №4. - С.83-88.

Каришева Т.І. Петро Сокальський / Т.І. Каришева. - К.: Музична Україна, 1978. - 176 с.

Карышева Т.И. Пётр Сокальский. Жизнь и творчество / Т.И. Карышева. - М.: Музыка, 1984. - 200 с.

Сокальський П.П. Вибрані статті та рецензії / П.П. Сокальський; упорядкування, вступ. стаття та примітки Р. Кулик. - К.: Музична Україна, 1977. - 173 с.

Сокальський П.П. Майська ніч. Опера. Клавір / П.П. Сокальський // Ін-т рукописів Національної Бібліотеки України ім. В.І.Вернадського (далі: ІР НБУВ). - Ф.І-37826.

Сокальський П.П. Майська ніч. Лібрето опери / П.П. Сокальський // ІР НБУВ, Ф.І-37827.

Список усіх праць П.П.Сокальського у хронологічному порядку (з деякими коментарями) // ІР НБУВ, Ф.І-38508.

Список друкованих робіт П.П.Сокальського (1832-1887) // ІР НБУВ, Ф.І-38504.

Список 14 томів творів П.П.Сокальського // ІР НБУВ, Ф.І-38500.

Тюменева Г.А. Гоголь и музыка / Г. А. Тюменева. - М.: Музыка, 1966. - 215 с.