Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Тетяна Вікторівна Пуларія
аспірантка Таврійського національного університету ім. В. І. Вернадського

Виявлений у численних народних казках мотив жіночої зради розглядається в статті як репрезентація архетипу жіночого в національній міфопоетичній традиції.

Ключові слова: жіночий архетип, міф, міфопоетичне, фольклор, українська народна казка, мотив жіночої зради.

The article deals with the women's treason theme found in numerous Ukrainian folk fairy-tales as representation of the women's archetype in Ukrainian mythological and poetic tradition.

Keywords: Women's archetype, myth, mythological and poetic, folk-lore, women's treason theme.

Опозиція "чоловіче-жіноче" - одна із найпрадавніших у культурі. Розгляд її крізь призму особливостей символічного вираження і функціонування архетипів видається плідним для побудови архетипової матриці будь-якої культури, у тому числі української, і може сформувати можливі критерії для типологі- зації культур. Символічна природа архетипу, заявлена швейцарським психоаналітиком К.-Г. Юнгом, надає можливість його збагнення через міфопоетичну традицію у вітчизняній культурі. Дослідити, як міфічний символізм, укорінений в "інь-ян"-архетипах колективного позасвідомого людства, продовжує своє побутування у системі українського фольклору (і в епічній, насамперед казковій, і в ліричній, насамперед пісенній формах) є широким завданням у цьому напрямку. Мета даної статті окреслена більш конкретно - виявити своєрідність прояву архетипу жіночого в українській народній казці Лівобережжя через особливості функціонування типового мотиву жіночої зради.

Об’єкт дослідження було обрано за такими критеріями:

хронологічно найдавніші друки українських народних казок, що не зазнали впливу радянської ідеологічної цензури;

запис казки українською мовою (хоч і фонетично переданою, як того вимагала російська царська цензура, літерами російського алфавіту);

додержання збирачами фольклору всіх особливостей казкового наративу;

обов’язкове зазначення регіону, де було записано казку.

Означеним критеріям цілком відповідають казки з наступних збірок українського фольклору: удостоєних медалі Міжнародного конгресу в Парижі "Трудовъ этнографическо-статистической экспе- диціи въ Западно-Русскій край, снаряженной Императорскимъ русскимъ географическимъ общест- вомъ" у 7 т., зібраних під керівництвом і особисто П. П. Чубинським (1872-1878), де казки складають другий том видання [21]; І-ІІ випусків "Этнографическіхъ матеріаловъ, собранныхъ въ Черниговской и сосЪднихъ съ ней губерніяхъ" Б. Д. Грінченка (1895-1899) у трьох випусках [5]. Цікавий фольклорний, етнографічний та історичний матеріал було почерпнуто з тому 2 двохтомних "Записокъ о Южной Руси" П. П. Куліша (1857) [12]. Нашу увагу привернули перш за все чарівні (або героїчні чи фантастичні) казки, які за традиційним поділом у сучасній вітчизняній фольклористиці поряд з казками про тварин, суспільно-побутовими (реалістичними, новелістичними) та культово-анімістичними (міфологічними), що їх окремо виділяє М. Грушевський, становлять найбільшу групу казкового народного епосу [15, 407].

Методологічною основою дослідження вважаємо культурологічні праці представників аналітичної психології із залученням історико-реконструктивного підходу В. Проппа, праць вітчизняних та зарубіжних етнологів у сфері обрядовості та ритуалу, етнопсихологічних та фольклористичних розвідок, досліджень з міфології та літературознавства.

Мотив жіночої зради, властивий для світового фольклору взагалі, на нашу думку, не отримав належної уваги у вітчизняних фольклористичних розвідках. М. Грушевський виділяв його серед головних мотивів фантастичної казки як один з різновидів "мотиву ненормальних родинних відносин в патріархальній родині" [6, 346]: "недобра жінка або сестра, котра в змові з якимсь надприродним злим єством, напр. змієм, хоче позбутися свого чоловіка або брата, з власної злоби чи з намови літючого змія" [6, 347]. У билинах "пізніх княжих і переходових віків XIII-XVII" (а саме в билині "Іван Годинович") М. Грушевський докладно розглядає міграційний чинник побутування цієї теми в українському фольклорі [7, 166-170].

У вузівському підручнику "Українська усна народна творчість", виданому у співавторстві М. Б. та З. Б. Лановик, мотив "невірної жінки" характеризується як "поширений в українських соціально- побутових казках і запозичений із Західної Європи" та забарвлений "національним колоритом" [15, 462]. Твори з цим мотивом "викривають аморальність, подружню невірність як сімейне та суспільне зло"  [15, 462]. Отже, звернення до мотиву жіночої зради у вітчизняній фольклористиці не виходило за межі діахронного його вивчення (міграційних та історичних чинників побутування). Між тим, зазначений мотив, який, вважаємо, є суттєвим для виявлення особливостей архетипу жіночого в загальнокультурному контексті української народної казки, в такому дискурсі розглянутий ще не був.

Архетиповість мотиву жіночої невірності та жорстокого покарання за неї не викликає сумніву. Він присутній у давньогрецькій міфології. Так, клятву вірності порушують Аеропа, Олена Троянська і Клітемнестра. Своїм дітям зраджували Креуса, Акала, Хіона та Алопа [13].

Розповсюджений цей мотив і у світовій фольклористиці, про що свідчать відомі структурно- семантичні вказівники фольклорних сюжетів та мотивів [2; 3; 20]. Так, схожі мотиви за Аарне (у перекладі і доповненні Андрєєва) мають назву "315A Звериное молоко" [2, 29], "*В Неверная жена" [2, 29] У виданні "Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка": "315=АА 315А Звериное молоко" [19, 115-116], "318=АА 315*В=К 568 Неверная жена" [19, 117], "465А* Неверная жена и генерал" [19, 139]. За Каталогом Бєрьозкіна: "102. Мать - любовница демона, ATU 315" [3]. Мотив цей зустрічається не тільки у всіх сучасних групах слов’ян, а й у інших народів Західної та Південної Європи, Азії, Індії, Кореї, Балкан, Балтоскандії, Туркестану, Сибіру та Північної Африки [3].

Мотив жіночої зради далеко не поодинокий і в українській казковій традиції. Він характерний для багатьох народних казок, записаних у різних регіонах України (колишніх Полтавській, Харківській, Волинській губерніях) і представлений різними варіантами елементарного сюжету: сестра зраджує братові, мати - сину, жінка - чоловікові, де у всіх випадках на зраду підбиває змій, часто в образі вродливого парубка, іноді - "черноксєнжника", що характерно для західних областей, які перебували під польським впливом; для центральних регіонів це може бути пан або просто ворог - більш пізня традиція.

Та чи завдяки тільки розповсюдженості зазначеного мотиву в українських народних казках він привернув нашу увагу у пошуках форм актуалізації архетипу жіночого? Наскільки він репрезентує цей архетип у вітчизняному фольклорі і ширше - рецепійований українською літературою як традиційний?

Відповіді на ці питання вимагають дослідження архетипового жіночого начала в казці в синхронному та діахронному планах. З одного боку, це зумовлює історичний підхід до казки. Адже відомо, що казкова традиція, зокрема українська, зберегла як давньослов’янські, так і міграційні сюжети та пов’язана з іншими жанрами усної народної творчості. Отже, в текстах поєднуються елементи міфологічного, ритуально-обрядового, релігійного, зокрема християнського, історичного, соціального характеру, різнонаціональні нашарування, регіональні та територіальні впливи у межах українських земель, зафіксовані перегуки з ліричними та іншими неказковими жанрами [15, 405].

З іншого боку, в казці ми можемо спостерігати ланки чи складові процесу індивідуації, аналогічні тим, що є природними для людини взагалі. Ця особливість казки дає підстави вважати її благодатним матеріалом для вивчення глибинних шарів людської психіки, на що звертав увагу Юнг та юнгіанці. Як зазначає М.-Л. фон Франц, "класичні народні казки є тим кінцевим продуктом, в якому у символічно- образній формі виражені певні колективні позасвідомі процеси" [22, 17].

Концепція В. Проппа про тотемно-ритуальну ініціальну основу чарівної казки [17] свого часу виявилась евристичною для М. Еліаде, який у роботі "Аспекти міфа" (1963) поставив проблему ширше, намагаючись з’ясувати, чи пов'язаний сценарій ініціації у казці з певним історико-культурним контекстом, чи, можливо, він висловлює "позаісторичну архетипову поведінку психіки" [23, 204]. Еліаде звертає увагу, що в казках ніщо точно не нагадує певну стадію культури, а змішуються і стикаються один з одним різні історичні цикли і культурні стилі. Зберігаються тільки зразки поведінки, що можуть співіснувати у багатьох культурних циклах і в різні історичні моменти. Ініціація як архетипова поведінка психіки, як її розглядав Еліаде, у Юнга та юнгіанців співвідносна з процесом індивідуації.

Шлях індивідуації у чарівній казці - це складний шлях вдосконалення душі, пошуки ідеалу цілісності - самості. Цей шлях в українській казці (і в цьому - одна з її особливостей ) може пролягати через випробування героя псевдоанімою, або ж взагалі не завжди вінчатися успіхом. Казки з елементами "чоловічої" ініціації саме і містять мотив, що став предметом нашого дослідження та відобразив непрості зв’язки архетипу матері з архетипом аніми в українській казці.

Розглянемо докладніше як один з популярніших варіантів мотиву жіночої невірності мотив сестринської зради. Спробуємо проаналізувати архетип жіночого через виявлення символіки та функцій персоніфікованих архетипів матері, аніми та їх взаємозв’язку з архетипом трансформації - самістю.

Мотив сестринської зради зустрічається в різних контамінаціях, може поєднуватися з мотивом переслідування дітей (брата і сестри) змієм. Допомагають їм різні живі істоти, які з’являються в ліміналь- ній зоні і набувають значення тотемів (на цю особливість звертає увагу В. Давидюк [9, с. 83]). В казці за № 48 "Иванъ Ивановичъ, Руськый царевичъ, ёго сестра и змій" (Полтавська губ.) [21, 138-152] це кінь, летючий птах і бичок (принцип троїчності у казках), причому лише бичку вдається врятувати дітей від змієвого полум’я, хоча сам він "такий-же-то поганый да кошлатый, що гидко на ёго й глянуть" [21, 142]. У казці за № 49 "Про царевича Ивана и царивну Марусю" (Харківська губ.) [21, 152-156] рятівником виступає віл ("такій поганий, що страмъ дивитись на нёго" [21, 153], у третій - кінь. Цих тварин можна вважати теріоморфними символами архетипу матері [25, 120]. Саме з ними пов'язаний мотив жертовності: бичок (в іншому варіанті - віл) жертвує собою заради спасіння дітей від голоду, а з його кісток виростають собаки Чуйко та Буйко (співвідносно - Чуйко та Бачко), що стають вірними охоронниками брата (не сестри!), (сліди анімістичних та тотемістичних вірувань). Герой знаходить чарівні предмети всередині бичка (або вола), тричі пролазячи через вуха (прийом, характерний для казок з жіночою ініціацією). Мотив перебування всередині тварини нагадує давній обряд долучання до тотемної істоти шляхом поглинання нею, що ототожнювалося з відродженням, поновленням життєвої енергії. Той же ефект досягався і поїданням тотему [17, 193]. Чарівні предмети - гребінець (або гребіночка), з якого виростає густий ліс (або густий терен), біленька хусточка, що породжує море (або допомагає його подолати) - це атрибути матері (за В. Давидюком - "ініціальні амулети, що прирівнюються до фетишів" [9, 83]. (Щодо гребеня, то його зв’язок з материнським началом сягає тисячолітньої глибини: науковці вважають широкі гребені по краям одягу на керамічних зображеннях фігур Трипільсько-Кукутенської культури символами води, з якою пов’язана природа жінки [16, 36]). Царевич втрачає один з амулетів (хусточку) через підступність сестри, яку спокушує змій, і залишається без материнського захисту. Та захисну функцію матері беруть на себе врятовані ним діти лісових звірів: заєць, лисиця, вовк, ведмідь (або лисиця, кабан, вовк, ведмідь, лев, сокіл - сакральне число "7"), які не тільки допомагають йому виконати небезпечні завдання підступної сестри (мотив пасербиці і злої мачухи, де звірі виступають ініціальними помічниками), а й самі (не герой!) розправляються із змієм, а потім жертвують заради царевича своїм життям. З цього приводу слушними видаються міркування Жемчужнікова із "Записокъ о Южной Руси" П. Куліша: "настоящій героизмъ Малороссійской сказки заключается не въ торжествЪ физической силы, или удальства - непремЪнномъ условіи сказки Великорусской, а въ перенесеніи постигающихъ человЪка бЪдствій и въ выжиданіи счастливыхъ обстоятельствъ.<>Герой сказки, пре- терпЪвъ разныя несчастія, покоряетъ себЪ не государство,<>а сердца людей<>. Ясно, что сказочная фантазія основывается здЪсь на высшихъ понятіяхъ народа о человЪкЪ, какъ о существЪ по преимуществу моральномъ, и что отъ этихъ сказокъ одинъ только шагъ до художественнаго изобра- женія действительности" [12, 13].

У казці за № 48 герой оживає завдяки діям зайця, який за допомогою орла дістає живущу та цілющу воду. В іншому випадку оживлення відбувається через відомий мотив героя в бочці, де пущена на воду бочка символізує не тільки черево тотемної тварини або тотемного дерева [17, 208], а й відроджуюче материнське лоно. У казці за № 158 "Зла маты та сынъ" [5, 155-159] оживляють героя три русалки [5, 158], які у слов’янській міфології мали зв'язок із світом мерців [10, 229]. Допомагає віддалити смерть героя явір або яблунька - дерева життя, постійний атрибут матері майже у всіх українських чарівних казках.

Та зустрічаються в казці і материнські символи, що мають, як і сам архетип матері, амбівалентну природу: звіряче молоко, яблука, груші, кавун, борошно з чарівного млина. Всі вони можуть виступати добрими посередниками між царевичем (анімусом) і його обраницею (анімою). Згадаймо чудодійне перетворення героя після купання в чаші з молоком або любовну символіку яблука в казці про пасербицю і її покровительку корівку. Але ті ж самі атрибути несуть смерть, якщо вони пов’язані з негативним жіночим аспектом, у даному випадку - з образом підступної сестри. Кара над нею зумовлена, на наш погляд, релігійно-світоглядними уявленнями: брат здійснює свою помсту не одразу після розправи із змієм, а після того, як сестра лишає його життя за допомогою магічних дій із змієвим зубом, що, безумовно, засуджувалося християнством. Тож, як бачимо, образ сестри-зрадниці містить в собі риси, якими у фольклорі наділялася відьма.

Отже, очевидно, що на шляху ініціальних випробувань герой, хоч і отримує певну науку за допомогою символічно втіленого материнського начала, але так і не знаходить поєднання із позасвідомою частиною своєї душі - анімою, уособленою в інших казках в образах Царівни, Царівни Олени, Настасії Прекрасної, Жаби-панни, Жінки-гуски, Жінки-качки, Жінки-ангела, залишившись під владою архетипу матері.

У мотиві жіночої зради можна побачити і вплив християнської свідомості, для якої типовим є конфлікт між природою і духом. Біблейський змій-спокусник і язичницький перелесник зливаються в одному образі, а жінка стає уособленням сил зла, загрозою традиційній християнській духовності. На цю тіньову сторону фігури Земної Матері в казках християнських країн звертає увагу С. Біркхойзер- Оері [4, 27-28]. Будучи в цілому, як вже зазначалося, архетиповим, невиключно, що мотив жінки- зрадниці в українській казці міг бути пов'язаний і з Соломонівським циклом в старозаповітних апокрифах (на що вказує М. Грушевський в аналізі народних оповідань "пізніх княжих і переходових віків ХІІІ - ХѴІІ століть" [8, 118, 123]). Ймовірно й те, що формуванню уявлення про жіночу доброчинність сприяли і перекладені збірки морально-філософських висловів давньогрецьких авторів та більш пізніх про- християнських моралістів на зразок перекладеної на Русі ( можливо, в Галицько-Волинській області ) не пізніше 1220-х років збірки "Бджола". Серед роздумів про людські чесноти і вади у "Бджолі" - оціночні характеристики явищ та предметів: "краса душевна вище тілесної, сон "многый" шкідливий, помірний корисний, жінка добра - благо, зла - "злее зла" тощо" [1, 173].

Та характерним є й те, що мотив жіночої невірності, хоч і пов’язувався з відьмівською натурою жінки та "жіночими угортками" [14], у побутовій сфері викликав скоріше іронію, ніж відверте викриття, що відобразилося у більш пізньому пласті казок - соціально-побутових або бувальщин. Про це свідчать і документальні джерела. Показовим є, наприклад, дослідження професора університету Св. Володимира

В.        Б. Антоновича та акти судових справ Південно-Західного краю про чародійство, добуті ним з Київського

Центрального Архіву (публікація Чубинського під назвою "Колдовство" з додатками [20, 321-360]). На основі розглянутих актів Антонович робить висновок, що фанатизм західноєвропейських інквізиційних судів щодо справ про чародійство ні в якій мірі не був притаманний судам Південно-Руським, навіть у Руських областях Речі Посполитої, хоча в Магдебургському праві і передбачалися за це суворі покарання. Процеси ці на етнічних українських територіях навіть не мали значення карного позиву і закінчувалися виплатою штрафів на користь церкви, церковною епітемією чи очисною присягою [20, 326-327]. "Народный взглядъ на чародЪйство былъ не демонологическій, а исключительно пантеистическій. <> Само по себЪ, обла- даніе тайною природы не представлялось <> дЪломъ грЪховнымъ, противнымъ ученію религіи" [20, 327].

Отже, безсумнівною є близькість архетипу жіночого в українській народній казці до природного начала, символічно вираженого, за Юнгом, в міфологічному образі Єви, що уособлює біологічні, інстинктивні зв’язки та у стадіальному розвитку Аніми як посередника між Самістю та Его займає першу сходинку. Аніма - "архетип життя", і як життя, що не є тільки благом, а й злом, аніма спроможна бажати і того й іншого [24, 42]. Особливість репрезентації мотиву жіночої зради в українському казковому епосі саме підтверджує цю думку Юнга. І чи не є образ дівчини, спокушеної змієм, з української народної казки предтечею низки класичних образів обдуреної жінки в нашій літературі (героїні творів Т. Шевченка, Марка Вовчка, О. Кобилянської)? Аналіз минулого у "шевченківському міфі України", що "ніяк не набуде форми доконаного виду, остаточної відрубности від сьогодення", дав підстави

О.Забужко для означення у "теперішньому України" "архетипальної жінки" як "покритки" [11, 143]. Характерне й те, що "наші класики, - як слушно зауважує К. Рахно, - традиційно зображали моральне падіння жінки як результат зовнішніх, сторонніх впливів, а не її власної зіпсованості" [18, 20].

Навпаки, образ Єлени Прекрасної, що символічно втілює романтичні, не позбавлені сексуальності сторони аніми та є другою стадією її розвитку, за Юнгом, саме в такому амплуа і не виявляється традиційним для української казки. Третя стадія знаходить втілення в образі Діви Марії, яка символізує вершини духовного еросу і у вітчизняному фольклорі (як в епічній, так особливо в ліричній формі) постає як Богородиця, Матір-заступниця. Четверта - Софія, найвища мудрість, сягає своєї довершеності, мабуть, вже у творчості великого М. Гоголя, якого тема жіночої краси як прояву Божої сутності хвилювала дуже глибоко. Дослідження цієї теми у майбутньому дасть можливість більш широко виявити архетип жіночого в українській духовній культурі.

Використані джерела

Адрианова-Перетц В. П. Сборники морально-философских изречений [в переводах ХІ - начала Хііі века] / Адрианова-Перетц В. П. // История русской литературы: В 10 т. / АН СССР. - М.; Л.: Изд-во АН СССР, 19411956. - Т. I: Литература ХІ - начала ХІІІ века. - 1941. - С. 170-176.

Андреев Н. П. Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне / Андреев Н. П.; [под набл. ред. Сказочной Комиссии акад. С. Ф. Ольденбурга]. - Л. : Издание Государственного русского географического общества, 1929. - 120 с.

Березкин Ю. Е. Тематическая классификация и распределение фольклорно-мифологических мотивов по ареалам. Аналитический каталог [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ruth0nla.ru/fGikiGr0/b0r0zkln/?nocaiendar=1

Биркхойзер-Оэри С. Мать: Архетипический образ в волшебных сказках / Сибилл Биркхойзер-Оэри; [пер. с англ.]. - М. : Когито-Центр, 2006. - 255 с. - (Юнгианская психология).

Гринченко Б. Д. Этнографическіе матеріалы, собранные въ Черниговской и сосЪднихъ съ ней губерні- яхъ: в 3 вып. / Б. Д. Гринченко.- Черниговъ: Типографія Губернскаго Земства, 1895-1899. - Вып. 1 : Разсказы, сказки, преданія, пословицы, загадки и пр. - 1895. - 308 с.

Грушевський М. С. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. / Грушевський Михайло Сергійович / [Упо- ряд. В. В. Яременко; Авт. передм. П. П. Кононенко; Приміт. Л. Ф. Дунаєвської]. - К. : Либідь, 1993 ("Літературні пам’ятки України"). - Т. 1. - 1993. - 392 с.

Грушевський М. С. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. / Грушевський Михайло Сергійович / [Упо- ряд. О. М. Таланчук; Приміт. С. К. Росовецького]. - К.: Либідь, 1994. - ("Літературні пам’ятки України"). - Т. 4 : Усна творчість пізніх княжих і переходових віків ХІІІ- ХѴІІ. Кн. 1. - 1994. - 336 с.

Грушевський М. С. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. / Грушевський Михайло Сергійович / [Упо- ряд. Л. М. Копаниця; Приміт. С. К. Росовецького]. - К. : Либідь, 1994. - ("Літературні пам’ятки України"). - Т. 4: Усна творчість пізніх княжих і переходових віків ХІІІ- ХѴІІ. Кн. 2. - 1994. - 320 с.

Давидюк В. Ф. Первісна міфологія українського фольклору / Давидюк Віктор Феодосійович. - Луцьк : Волинська книга, 2007. - 324 с.

Женщина в мифах и легендах / [Автор-сост. О. П. Валянская]. - Ташкент : Главная редакция энциклопедий, 2006. - 304 с. - (Серия "Энциклопедический словарь").

Забужко О. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу / Забужко Оксана. - [3-є вид.]. - К. : Факт, 2006. - 148 с. - (Сер. "Висока полиця").

Записки о Южной Руси: в 2 т. / [издалъ П. Кулишъ]. - С.-Петербургъ, 1857-.- Т. 2. - 1857. - 354 с.

Захарова Е. А. Женские преступления в древнегреческой мифологии / Е. А. Захарова // МНЕМОН. Исследования и публикации по истории античного мира. Вып. 6 / под ред. проф. Э.Д. Фролова. - СПб : Санкт- Петербургский государственный университет, Исторический факультет, Кафедра истории древней Греции и Рима, Центр антиковедения, 2007. - С. 379-389.

Калашникова О. Л. Двойное замещение: фольклорное и литературное в "Ночи перед Рождеством" Н.

В.        Гоголя / О. Л. Калашникова // Література в контексті культури: Зб. наук. праць. Вип. 17 / Ред. кол.: В. А. Гусєв (відп. редактор) та ін. - Дніпропетровськ : Вид-во ДНУ, 2007. - С. 97-105.

Лановик М. Б. Українська усна народна творчість: Підручник / М. Б. Лановик, З. Б. Лановик. - [4-те вид., стер.]. - К. : Знання - Прес, 2006. - 591 с.

Мовша Т. Г. Антропоморфные сюжеты на керамике культур Трипольско-Кукутенской общности / Мо- вша Т. Г. // Духовная культура древних обществ на территории Украины: Сб. науч. тр. / АН УССР. Ин-т археологии / отв. ред. и авт. предисл. В. Ф. Генинг. - К. : Наукова думка, 1991. - С. 34-47.

Пропп В. Я. Исторические корни волшебной сказки / Владимир Яковлевич Пропп; [научная редакция, текстологический комментарий И. В. Пешкова]. - М.: Лабиринт, 2000. - 336 с.

Рахно К. Українське відьмацтво як продукт еволюції гендерних відносин / К. Рахно // УКЖ. - 2003. - № 1. - С. 18-23.

Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / [состав. Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков]. - Л. : Наука, Ленинградское отделение, 1979. - 437 с.

Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій край, снаряженной Императо- рскимъ Русскимъ Географическимъ Обществомъ. Юго-Западный отдЪлъ. Матеріалы и изслЪдованія : в 7 т. / [собранныя д.-чл. П. П. Чубинскимъ]. - Петербургъ, 1872-1878. - Т. 1. Вып. I-II / [изд. подъ наблюденіемъ д.-чл. П. А. Гильтебрандта]. - 1877. - 380 с.

Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-Русскій край, снаряженной Императо- рскимъ Русскимъ Географическимъ Обществомъ. Юго-Западный отдЪлъ. Матеріалы и изслЪдованія : в 7 т. / [собранныя д.-чл. П. П. Чубинскимъ]. - Петербургъ, 1872-1878. - Т. 2. / [изд. подъ наблюденіемъ д.-чл. П. А. Гильтебрандта]. - 1878. - 688 с.

Франц М.-Л. фон. Архетипические паттерны в волшебных сказках / Мария-Луиза фон Франц; [перев. с англ. В.Мершавки]. - М. : Независимая фирма "Класс", 2007. - 256 с. - (Библиотека психологии и психотерапии).

Элиаде М. Аспекты мифа / Мирча Элиаде; [пер. с франц.]. - [2-е изд., испр. и доп.]. - М. : Академический Проект, 2001. - 240 с. - (Концепции).

Юнг К. Г. Об архетипе, в особенности о понятии "Анима" // Структура психики и архетипы / Карл Густав Юнг. - М. : Академический Проект, 2007. - (Психологические технологии). - С. 24-43.

Юнг К. Г. Психологический аспект фигуры Коры // Структура психики и архетипы / Карл Густав Юнг. - М. : Академический Проект, 2007. - (Психологические технологии). - С. 114-137.