Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Г. Дейниченко
кандидат педагогічних наук, доцент кафедри загальної педагогіки та педагогіки вищої школи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди

У статті схарактеризовано мотиваційно-ціннісний компонент готовності до технічного конструювання, розкрито сутність методів імітаційної (моделюючої) технології навчання, як от: аналіз, розв’язання конкретних ситуацій, організаційно-діяльнісні, ділові ігри тощо з метою виявлення їх впливу на формування позитивної мотивації студентів природничо-математичних спеціальностей педагогічних ВНЗ до технічного конструювання.

Ключові слова: готовність студентів до технічного конструювання, позитивна мотивація навчання технічного конструювання, імітаційна технологія навчання (ІмТН).

Постановка проблеми у загальному вигляді. Характерними рисами розвитку проблеми підготовки студентів педагогічного ВНЗ до технічного конструювання на сучасному етапі є модернізація та концептуальне переосмислення професійно-педагогічної підготовки вчителя з урахуванням гуманістичної парадигми освіти, спрямованої на формування творчої особистості, забезпечення умов для розкриття здібностей, використання досвіду, задоволення освітніх потреб, інтересів тощо. Тому підготовка студентів до технічного конструювання як складник їхньої професійної підготовки має на меті формування вчителя, позитивно спрямованого на здійснення конструкторської діяльності в межах професійної компетенції як кола обов’язків.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Результатом професійної підготовки є готовність до здійснення професійної діяльності. Узагальнюючи різні точки зору з проблеми формування готовності особистості до діяльності (М. Дяченко, Л. Кандибович, В. Сластьонін та ін.), вважаємо за доцільне виділити мотиваційно-ціннісний, змістовий та професійно-особистісний компоненти готовності до технічного конструювання.

Ефективність діяльності студентів з технічного конструювання залежить перш за все від мотиваційної сфери майбутніх учителів, тобто їхніх потреб (як цілей), інтересів, ціннісних орієнтацій, мотивів, нахилів, ідеалів, які безпосередньо детермінують цю діяльність (Л. Виготський, А. Леонтьєв, Д. Фельдштейн та інші науковці).

Отже, виділення мотиваційного компонента й увага до формування позитивної мотиваційно-ціннісної спрямованості студента на конструкторську діяльність обумовлено, передусім, такими соціально- педагогічними чинниками, як відсутність у основної маси студентів позитивного практичного досвіду її здійснення, вузькість їх орієнтації в педагогічній діяльності, нерозвиненість ціннісних орієнтацій і потреб у техніко-конструкторській діяльності; низький рівень готовності до технічного конструювання тощо.

Постановка завдання. Забезпечення мотиваційно-ціннісного компоненту готовності до технічного конструювання передбачає формування позитивної мотивації пізнавальної діяльності студентів у навчанні технічного конструювання і відбиває усвідомлену систему потреб, які домінують у процесі оволодіння професійними знаннями, вміннями, розвитку здібностей і самовдосконалення.

Техніко-конструкторська діяльність як складник підготовки студентів природничо-математичних спеціальностей педагогічного ВНЗ, спонукається системою цілей і мотивів, пов’язаних із характером та структурою цієї діяльності. А отже, ефективність організації підготовки майбутніх учителів вимагає вивчення мотивів, оскільки виявлені особливості мотиваційної сфери кожного студента необхідно враховувати у формуванні та розвитку позитивної мотивації здійснення технічного конструювання.

Виклад основного матеріалу дослідження. Діяльність студента з технічного конструювання, яка є невід’ємною частиною його навчальної діяльності у педагогічному ВНЗ, визначається двома типами мотивів [11, с.171]: мотивація досягнення і пізнавальна мотивація. Як відомо, саме пізнавальна мотивація є основою навчально-пізнавальної діяльності особистості й відповідає природі мисленевої діяльності, що передбачає її виникнення в проблемній ситуації та розвиток за умов правильної взаємодії студента і викладача. Саме з пізнавальною мотивацією (а не з мотивацією досягнення) пов’язують продуктивну творчу активність особистості у навчальному процесі (А. Матюшкін), зокрема технічного конструювання. Мотивація досягнення підпорядковується пізнавальній і професійній мотивації.

Аналіз літературних джерел [4; 5; 11] дає підстави свідчити, що поділ мотивів тільки за відношенням до змісту діяльності на внутрішні (задоволення пізнавальної потреби в навчанні технічного конструювання, оволодінні професійними знаннями тощо) і зовнішні (соціальний престиж, оплата тощо) є недостатнім для їх якісної характеристики. Найбільш продуктивним підходом до класифікації мотивів діяльності вважається такий, що розглядає позитивні за своєю сутністю мотиви і негативні. Так, зовнішні мотиви можуть бути позитивними (мотиви успіху, досягнення) і негативними (мотиви уникнення, захисту).

За даними сучасних досліджень [8; 11] висока позитивна мотивація відіграє роль компенсаторного фактора у випадку недостатньо високого рівня сформованості спеціальних знань, умінь та навичок або спеціальних здібностей. Експериментально встановлено, що висока позитивна мотивація в конструкторській діяльності майбутніх учителів фізики може компенсувати недостатній рівень сформованості спеціальних умінь (О. Мотков), тобто від сили та структури мотивації у значній мірі залежать як навчальна активність особистості, так і її успішність у здійсненні техніко-конструкторської діяльності.

Разом з тим найпозитивніші мотиви створюють лише потенційну можливість розвитку особистості (А. Маркова), оскільки реалізація мотивів залежить від процесів цілепокладання, тобто умінь студентів ставити цілі й досягати їх у значущих видах діяльності .

Як відомо, мета не завжди є мотивом діяльності (Л. Божович), проте суспільно значуща мета діяльності завжди свідчить про наявність стійкої домінуючої системи мотивів особистості (потреб, інтересів, переконань тощо).

Між мотивом, прийняттям цілі та її досягненням існує певний зв’язок [9]: тип мотиву активізує процес цілепокладання, а розвиток цього процесу приводить до формування нової мотивації за умови усвідомлення особистістю недостатності попередніх мотивів або їх “конфліктності”.

Техніко-конструкторська діяльність, як і кожний вид діяльності, полімотивована, тобто навчання технічного конструювання реалізується як складна система, що спонукається і спрямовується ієрархією мотивів. При цьому під мотивом розуміють те об’єктивне, в чому потреба конкретизується в певних умовах і на що спрямовується діяльність, як на спонукальне щодо неї (О. Леонтьєв). За таких умов мотиваційна структура особистості уявляється як співвідношення мотивів, які й реалізують діяльність з навчання технічного конструювання. До ієрархії входять мотиви, пов’язані [9, с. 87]: а) з потребами й інтересами індивіда (індивідуальні мотиви); б) з його найближчим оточенням (групові мотиви); в) з іншими людьми (суспільні мотиви).

Такий дослідницький підхід мотиваційної структури діяльності студента з технічного конструювання дозволяє виявити її певну спрямованість: індивідуалістичну, (якщо індивідуальні мотиви домінують над груповими та суспільними), групову, суспільну.

Взаємодія мотивів, виділення провідних мотивів знаходять відображення в об’єкті обраної особистістю діяльності (якій справі надає перевагу, чому саме) і характері самої діяльності (як працює, навчається тощо), тобто вивчати мотиви - значить вивчати ставлення особистості до обраної діяльності [6, с.143]. Разом з тим вивчення ставлення особистості до діяльності розглядається як умова і спосіб перебудови її мотиваційної сфери [9]. Ставлення особистості, які розуміються як “внутрішня позиція”, це саме ті її властивості, що визначають загальну спрямованість діяльності, а отже і спрямованість особистості, яка виражається в мотивах, інтересах, потребах, прагненнях, ідеалах, ідеях, переконаннях [7, с.194].

Таким чином, під спрямованістю особистості розуміють її ставлення до дійсності, що виявляється по-різному в конкретних ситуаціях за різних умов.

Можливості техніко-конструкторської діяльності як умови і способу формування готовності студента до її здійснення розкриваються в реальних ставленнях особистості. Аналіз цих ставлень і забезпечує пошук шляхів вдосконалення цієї діяльності.

Результати діагностики вихідного стану сформованості мотиваційно- ціннісного компоненту готовності до технічного конструювання засвідчили, що в цілому у студентів існує позитивна спрямованість на навчання технічного конструювання. Розвиток позитивних мотивів навчання технічного конструювання, формування позитивної мотивації до здійснення техніко-конструкторської діяльності передбачали актуалізацію

наявних мотивів; постановку на основі цих мотивів нових цілей; позитивне підкріплення мотиву реалізацією цих цілей, появу на підставі цього нових мотивів; підпорядкування різних мотивів і побудова їх ієрархії; поява у низки мотивів нових якостей [5].

Розв’язання цього питання потребувало: по-перше, організації цілеспрямованої інформаційно-роз’яснювальної роботи, що передбачала роз’яснення необхідності та практичного значення технічного конструювання для студента в подальшій професійній діяльності, аргументацію найближчих і кінцевих цілей навчання, інформування про зміст і хід підготовки з метою формування у студентів системи переконань, почуття відповідальності, обов’язку щодо навчання технічного конструювання;

по-друге, формування пізнавально-професійного інтересу майбутніх учителів до навчання технічного конструювання, що передбачало використання методів імітаційної технології навчання (ІмТН), мета якої полягає у формуванні у студентів ціннісних орієнтацій, мотивів, культури спілкування, мислення, методів діяльності (планування, прогноз, аналіз, рефлексія), певних вольових зусиль шляхом застосування в навчальному процесі відносин та умов реального життя [3, с. 109-115], а саме:

аналіз конкретної ситуації, яка відбулася, що вимагає визначення і формулювання проблеми, виявлення умов, засобів її розв’язання, аналізу їх адекватності тощо;

розв’язання ситуацій, що передбачає не тільки формулювання проблеми у змодельованій ситуації, але й розробки варіантів її розв’язування у групах, їх захист і колективне обговорення;

ділові ігри, як форма відтворення предметного та соціального змісту діяльності з технічного конструювання, передбачали імітаційне моделювання реальних механізмів і процесів, за яких необхідні знання засвоюються учасниками гри в реальній ситуації;

організаційно-діяльнісні ігри, що вимагають організації колективної миследіяльності на основі розгортання змісту навчання у вигляді системи проблемних ситуацій і взаємодії всіх суб’єктів навчання в процесі їх обговорення, аналізу за умов організації навчання на груповій основі.

Організація ефективного навчання за ІмТН, спрямованого на цілісний розвиток особистості, досягається за рахунок застосування колективного розв’язання навчальних проблем, що передбачає їх обговорення, в ході якого суб’єкти навчального процесу (викладач, студенти) функціонально, тобто з необхідністю і гарантованістю стають співучасниками навчальної діяльності, а навчання стає особистісно значущим і розвивальним, оскільки:

організація колективної миследіяльності через розв’язання проблемних ситуацій не тільки індукує вербальну діяльність, але і «включає»

психіку особистості, через що засвоєння нових знань, умінь стає для неї змістоутворюючим моментом особистісного розвитку;

процеси психотехнічної та діалогової взаємодії між суб’єктами навчального процесу сприяють формуванню змістоутворюючих мотивів пізнавальної діяльності (потреба в знаннях, пізнавальний інтерес), тобто пізнання стає бажаним, добровільним, набуває позитивного емоційного окрасу, стимулює вольові зусилля.

Застосування методів ІмТН у проведеному дослідженні [1] передбачало дотримання певного алгоритму дій. Дії викладача передбачали: проектування проблемної ситуації (визначення цілей, змісту, методів, засобів та складу «творчих» груп); постановка проблеми (актуалізація протиріччя, колективне обговорення цілей, способів діяльності, створення творчих груп).

На етапі розробки навчально-конструкторського проекту організовувалась робота «творчих» гетерогенних мікрогруп, до складу яких входили студенти з різним рівнем готовності до технічного конструювання. Студенти працювали над єдиними та диференційованими завданнями, що передбачало [3]:

виявлення власних цілей, виділення способів їх досягнення, прийняття рішення, складання програми діяльності (проектувальна діяльність);

реалізація програми колективної діяльності, відпрацьовування колективної, індивідуальної позиції, контроль і корекція робочого процесу (виконавча діяльність);

загальне обговорення, захист позиції кожною групою (наукове аргументування позиції, її відстоювання або зміна);

аналіз пізнавальної і комунікативної діяльності кожного, групи і колективу в цілому, на основі чого встановлюється відповідність між цілями, змістом, методами, засобами діяльності та її результатом, що передбачає усвідомлення цінності діяльності кожним учасником мікрогрупи, визначення свого місця в системі відношень, усвідомлення способів взаємодії з оточенням (організація рефлексії).

Як свідчать результати експериментальної роботи, можливість отримання допомоги в навчанні технічного конструювання в умовах продуктивного спілкування в навчальній мікрогрупі, спостереження за роботою одногрупників, знаходження «зразків для наслідування», обговорення шляхів і методів розв’язання проблеми, виконання колективних обов’язків - все це стимулювало активність «слабких» студентів, надавало впевненості у власних силах, сприяло виникненню бажання переборювати труднощі й, як наслідок, підвищенню інтересу до технічного конструювання.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Отже, використання методів імітаційної (моделюючої) технології навчання у проведеному дослідженні виявило їх позитивний вплив на покращення ставлення студентів до технічного конструювання, усвідомлення його необхідності та практичного значення в подальшій професійній діяльності, взаємодії і взаєморозуміння в комунікації і спілкуванні між студентами, викликаючи необхідність самостійної творчої роботи в галузі технічного конструювання в позанавчальний час. Слід зазначити, що науково-технологічне забезпечення мотиваційного компоненту готовності до технічного конструювання потребує подальшої розробки.

Література

Дейниченко Г. В. Підготовка студентів природничо-математичних спеціальностей до технічного конструювання у вищих педагогічних навчальних закладах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук: спец. 13.00.09 "Теорія навчання" / Г. В. Дейниченко. - Х., 2009. - 20 с.

Дьяченко М. И. Психология высшей школы: особенности деятельности студентов и преподавателей ВУЗа / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбович. - Минск : БГУ, 1993. - 319 с.

Загвязинский В. И. Теория обучения: современная интерпретация : учеб. пособие [для студ. высш. пед. учеб. заведений] / В. И. Загвязинский. - М. : Академия, 2001. - 192 с.

Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Е. П. Ильин. - СПб : Питер, 2000. - 512 с. - (Серия “Мастера психологии”).

Канюк С. С. Психологія мотивації : навч. посібник / С. С. Канюк. - К. : Либідь, 2002. - 304 с.

Кочетов А. И. Педагогическое исследование: учеб. пособие [для аспирантов, студентов-дипломников и учителей] / А. И. Кочетов. - Рязань : Рязанский гос. пед. ин-т. - 178 с.

Мерлин В. С. Очерк теории темперамента / В. С. Мерлин. - М. : Просвещение, 1964. - 304 с.

Мотков А. А. Обучение техническому творчеству в педвузе / А. А. Мотков.

К. : Вища школа, 1981. - 112 с.

Психология современного подростка / [Фельдштейн Д. И., Бостанджиева Т. Н., Воробьева Л. И. и др.] ; под ред. Д. И. Фельдштейна / Науч- исслед. ин-т общей и педагогической психологи АПН СССР. - М. : Педагогика, 1987. - 240 с.

Сластенин В. А. Профессиональная подготовка учителя в системе высшего педагогического образования / В. А. Сластенин. - М. : МГПИ им. Ленина, 1982. - 220 с.

Столяренко Л. Д. Педагогическая психология / Л.Д. Столяренко. - Ростов н/Д : Феникс, 2000. - 544 с. - (Серия “Учебники и учебные пособия”).