Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Головко М., Трубчанінова А.

Постановка проблеми. Нові трансформаційні процеси у світовій спільноті й у нашій державі, початок ери повноправності буття жінки та чоловіка потребують глибшого осмислення соціально-психологічних механізмів набуття дитиною тендерної ідентичності як передумови повноцінної реалізації Я. Наукові дослідження довели, що висока фемінність у жінок та маскулінність у чоловіків у сучасному суспільстві не завжди є гарантією їхнього соціального та психологічного благополуччя.

Сьогодні все більше вчених пов’язують розв’язання цього завдання з реалізацією гендерного підходу в освіті тому, що саме гендерний підхід орієнтований на формування й утвердження рівних, незалежних від статі можливостей самореалізації людини в усіх сферах життєдіяльності [2].

Актуальність обраної нами теми дослідження обумовлюється низкою об’єктивних чинників, серед яких: соціально-педагогічні: реальні трансформації гендерних стосунків у сучасному українському суспільстві; злам традиційної системи поляризації жіночих та чоловічих соціальних ролей, їхнє зближення, новий підхід до оцінки гармонії в їхній взаємодії; переосмислення ролі та місця жінки у різних сферах суспільної діяльності; необхідність вивчення основ гендерних знань в системі освіти; науково- теоретичні: у сучасних гендерних дослідженнях і сьогодні недостатньо презентований педагогічний аспект; розвідки цієї проблеми на прикладі дітей дошкільного віку мають одиничний характер (О.Кудрявцева,

Н.Ледовських, І.Євтушенко, Н.Татаринцева, О.Кікінежді, Л.Штильова); науково-методичні: як показує вивчення досвіду, у дошкільних навчальних закладах гендерне виховання відбувається стихійно, практично запроваджується жорсткий традиційний підхід у формуванні статево- рольових стереотипів, стереотипів самосприйняття та самооцінки особистості дитини лише за статевою ознакою, у змісті виховання недостатньо присутній гендерний компонент та його методичне забезпечення.

Таким чином, ми вважаємо, що дійсно існують певні протиріччя між об’ єктивною потребою реалізації гендерного підходу у вихованні дітей дошкільного віку та практикою статеворольового підходу в організації освітнього процесу в ДНЗ; між необхідністю гендерного виховання, починаючи з молодшого дошкільного віку, і недостатньою розробленістю організаційно-педагогічних умов гендерного виховання, вимогами практики та наявністю його методичного забезпечення.

Мета даної статті: обґрунтування комплексу організаційно- педагогічних умов, які забезпечують гендерний підхід у вихованні дітей молодшого дошкільного віку у дошкільному закладі, презентація певних результатів його запровадження .

Виклад основного матеріалу. У своєму дослідженні ми виходили з припущення про те, що гендерний підхід у вихованні дітей 4-го року життя є можливим за наступні умови:

вивчення особливостей гендерних уявлень у дітей молодшого дошкільного віку;

моделювання предметно-розвивального середовища, зорієнтованого на гендерне самопізнання;

цілеспрямоване використання системи адекватних методичних засобів у виховній роботі, які сприяють формуванню гендерної ідентичності у дітей молодшого дошкільного віку;

забезпечення індивідуального підходу до виявлення гендерної поведінки хлопчиками та дівчатками молодшого дошкільного віку.

У відповідності до висунутої гіпотези були сформульовані завдання дослідження:

Проаналізувати сучасні наукові підходи до реалізації гендерного підходу у вихованні дітей дошкільного віку та визначитися в основних гендерних термінах.

Виявити особливості гендерних уявлень дітей молодшого дошкільного віку та схарактеризувати особливості їх гендерної поведінки у різних видах діяльності.

Обґрунтувати комплекс організаційно-педагогічних умов, що забезпечує гендерний підхід у вихованні дітей молодшого дошкільного віку та апробувати його у виховній роботі з дітьми.

Скласти практичні рекомендацій для вихователів.

Теоретико-методологічна основа дослідження представлена

наступними блоками: культурно-історична теорія розвитку особистості, яка визнає пріоритет соціального над біологічним у психічному розвитку особистості (Л.Виготський, С.Рубінштейн, О.Леонтьєв, Д.Ельконін); теорія тендерної ідентичності як базової структури особистості (І.Кон, В.Каган, Т.Репіна, Т.Титаренко, Ю.Приходько); концепції гендерної соціалізації особистості (К.Джеклін, Е.Маккобі, С.Бем, І.Кон, І.Кльоцина); теорія гендерного підходу у педагогіці (І.Кон, Д.Колесов, В.Єремєєва, Т.Хрізман, Т.Репіна, О.Каменська, Л.Штильова); концепція особистісно зорієнтованої дошкільної освіти (І.Бех, А.Богуш, Н.Гавриш, В.Кузьменко, О.Кононко, К.Крутій, С.Кулачківська, С.Ладивір, Т.Піроженко, Т.Поніманська та ін.).

У розв’язанні завдань дослідження використано наступні методи: аналіз психолого-педагогічної та методичної літератури, порівняння, систематизація, узагальнення наукових даних, вивчення педагогічного досвіду, бесіда, спостереження, вивчення продуктів педагогічної діяльності, проектування освітнього простору дошкільного закладу, досвідна робота.

Логіка нашого пошуку розгорталася наступним чином. Досвідній роботі передували теоретичні розвідки, занурення у наукове поле гендерної тематики та визначення чіткої власної позиції щодо основних робочих гендерних термінів, які охоплюють поняття, що розкривають сутність гендерного підходу, характеризують гендерну взаємодію суб’єктів виховного процесу та гендерні виховні процеси. Проміжним результатом цього етапу дослідження стало складання відповідного глосарію. Опанування науковими категоріями стало для нас досить проблемним, бо спостерігаємо різні підходи, причому навіть до найбільш поширених термінів. У своєму дослідженні ми рухалися від тлумачення загальних понять до видових: «гендер», «гендерний підхід як метод наукового аналізу», «гендерний підхід у педагогіці» та «гендерний підхід у вихованні». Виявилося, наприклад, що як галузь науково-практичного знання гендерна педагогіка все ще не має академічного статусу; що у визначенні поняття гендерної педагогіки виділяються дві тенденції: 1) гендерна педагогіка прямо пов’язана зі статевим вихованням, вимагаючи виховання (навчання) не абстрактної особистості, а саме хлопчика або дівчинки (підхід найбільш розповсюджений); 2) задача гендерної педагогіки - у вихованні андрогінної особистості, у всебічному навчанні дитини (з урахуванням соматичних показників) без акценту на стать [3].

Тобто у цьому процесі зустрічаються і традиція, і новація. І ми вважаємо, що на етапі молодшого дошкільного дитинства згідно з науковими даними про важливість формування гендерної ідентичності дитини як базової структури особистості, психічних закономірностей засвоєння гендерних ролей за умови уникнення гендерних конфліктів (між гендерною складовою та особистісною ідентичністю), наприклад, коли особистісні риси хлопчика (ласкавість, охайність, слухняність) та дівчинки (агресивність) суперечать еталону маскулінності-фемінності, ці процеси важливо гармонізувати [1; 5].

До речі, мета освіти, закладена у БКДО та чинних програмах, орієнтована передусім на андрогінність виховання, що означає: кожна дитина, незалежно від статі, має право радісно, щасливо, повноцінно пізнавати, досліджувати довкілля.

Чому дітей бажано виховувати з урахуванням гендерних особливостей? У результаті аналізу психолого-педагогічної літератури встановлено, що саме у дітей дошкільного віку спостерігається прийняття гендерної ролі: у віці 2-3 років діти починають розуміти свою належність до певної статі; у віці 4-7 років відбувається формування гендерної ідентичності (стає зрозумілим, що гендер не змінюється) та гендерної свідомості (до складу компонентів якої входять зовнішність, ім’я, «образ Я», гендерні настанови та соціальні ролі (власні та соціуму); діти цього віку мотивовані до опанування цінностей та моделей поведінки, властивих їхній статі [4]. Отже, 4-й рік життя обраний невипадково, бо на думку зарубіжних та вітчизняний вчених, це час усвідомлення хлопчиками та дівчатками своїх можливостей, усвідомлення своєї індивідуальності.

Враховуючи специфіку проблеми та межі магістерського дослідження, ми цілком свідомо у своїй роботі зосередили увагу саме на гендерному підході у вихованні дошкільнят. Ми поділяємо точку зору сучасних вчених, що передумовами застосування гендерного підходу у вихованні є послаблення поляризації жіночої та чоловічої соціальних ролей, поступова відмова від традиційних стереотипів маскулінності та фемінності, трансформація сімейно-шлюбних стосунків, фемінізація освіти майже на всіх рівнях (О.Каменська, І.Євтушенко, О.Кікінежді, Т.Говорун, Т.Доронова).

Гендерний підхід ми розглядаємо як принцип виховання, який передбачає:

гармонізацію гендерної взаємодії представників обох статей на підставі егалітаризму;

подолання таких конфліктних ситуацій, коли гендерні стереотипи виступають бар’єром у розвитку тих якостей особистості, які не відповідають статевотипізованим уявленням; пом’якшення (згладження) гендерних стереотипів;

створення рівних можливостей для розвитку хлопчиків та дівчаток, орієнтованих на кожну дитину як індивідуальність.

У процесі дослідної роботи ми дійшли висновку, що реалізувати на практиці гендерних підхід можливо за дотримання певних організаційно- педагогічних умов. Такими умовами є:

знання вихователями особливостей гендерних уявлень у дітей молодшого дошкільного віку та закономірностей, шляхів їх формування;

моделювання            предметно-розвивального  середовища, зорієнтованого на гендерне самопізнання;

цілеспрямоване використання системи адекватних методичних засобів у виховній роботі, які сприяють формуванню гендерної ідентичності у дітей молодшого дошкільного віку;

забезпечення індивідуального підходу до виявлення гендерної поведінки хлопчиками та дівчатками молодшого дошкільного віку.

Розв’язуючи друге завдання дослідження, ми провели діагностику рівня розвитку гендерної ідентичності дітей молодшого дошкільного віку (бесіди з вихователями, батьками та дітьми, стандартизоване інтерв’ю за

В.Каганом, спостереження за сюжетно-рольовими іграми та поведінкою дитини у повсякденному житті). Виявилося, що діти 4-го року життя знають назву своєї статі, 85% правильно визначають перспективу майбутнього власного статевого розвитку, розрізняють людей за статевими ознаками; знання про якості своєї та протилежної статі практично відсутні, про відмінності статей у зовнішності та поведінці нестійкі, обмежені та поверхові; майже 80% дітей віддають перевагу в іграх своїй статі, досить схематично та одноманітно демонструють маскулінну та фемінну (статевотипізовану) в іграх з сімейної тематики, у стосунках часто переважать егоїстичні мотиви та намагання маніпулювати іншим. Встановлена нами залежність між рівнем розвитку гендерної ідентичності та рівнем гендерної компетентності вихователів в організації освітнього процесу дозволила упевнитися у правильності обраного шляху.

Гендерний компонент у цілісному вигляді має пронизувати всі напрямки освітньо-виховної роботи з дітьми: цільовий, змістовий, процесуальний та діагностичний. Зосередимо увагу на найбільш пріоритетних моментах: моделюванні середовища та особливостях організації ігрової діяльності з опорою на гендер.

Наступний етап дослідження підтвердив нашу думку про те, що протягом дошкільного дитинства під впливом предметно-розвивального середовища інтенсивно відбувається процес становлення гендерної ідентичності молодших дошкільнят, коли дитина засвоює цінності своєї статі, гендерні настанови, зразки гендерної поведінки. При доборі матеріалів та обладнання керувалися завданнями як загального розвитку дитини, так і завданнями виховання з опорою на гендер. Тож, моделювання та збагачення предметно-розвивального середовища відбувалося наступним чином:

у кольоровому оформленні приміщення варто використовувати гендерно нейтральні теплі та світлі відтінки і пам’ятати, що провідна роль належатиме обладнанню групи;

при гендерному підході у вихованні дітей 3-4 років реалізуємо два завдання: створюємо цілісне, поліфункціональне та динамічне середовище; вносимо у середовище різні маркери з акцентом на гендерну ідентичність і доповнюємо середовище специфічним матеріалом для хлопчиків та дівчаток. У нашій роботі встановлено, що доцільно використовувати наступні маркери гендерних відмінностей: на шафах для одягу диференціювати позначки для хлопчиків та дівчаток (наприклад, з точки зору гендеру використали фото хлопчиків та дівчаток на кольоровому фоні, проте відійшли від його традиційної диференціації); добирати рушнички, стакани для полоскання роту, мішечки для взуття, прикраси для ліжок різних кольорів; диференціювати позначки на спортивній формі. При цьому беремо за правило індивідуальний підхід, врахування смаків та бажань, емоційних переваг кожної дитини;

збалансованість та насиченість ігрової атрибутики достатнім і повним матеріалом для відтворення соціальних зразків чоловічої та жіночої поведінки, вільний вибір іграшок для ігор та занять;

було переглянуто відсоток ігрового обладнання, зорієнтованого на дітей обох статей та оновлено гендерний зміст наочного, демонстраційного та роздавального матеріалу;

не дивлячись на присутність у груповій кімнати атрибутів гендерної культури (іграшки, обладнання, аксесуари) увага дітей не акцентувалася на їхньому специфічному статеворольовому значенні, щоб полегшити хлопчикам і дівчаткам виявлення своїх інтересів та уподобань;

створено куточки для реалізації дитячих хобі та свідомої участі у реалізації інтересів іншого, додатково обладнали куточок краси, щоб діти могли без зайвих очей привести зовнішність до порядку; мінісередовище «Світський етикет», де зібрали аксесуари, які дозволяють дитині самостійно обігравати ситуації з виконання відповідних правил;

оновлено книжковий куточок (портрети письменників та поетів - чоловіків та жінок);

запроваджено тематичні презентації «Жіноча краса», «Чоловіча краса», «Книжки для хлопчиків і про хлопчиків», «Книжки для дівчаток і про дівчаток»; виготовляємо фотоальбом «Про наших хлопчиків», «Про наших дівчаток».

Нагадаємо, що у молодшому дошкільному дитинстві провідним видом діяльності є гра, яка викликає якісні зміни у психіці дитини, саме у грі найбільш інтенсивно формується гендерна ідентичність дитини, відбувається засвоєння дітьми гендерних ролей. Для того, щоб гра стала ефективним засобом гендерного виховання, ми зосередили увагу на тому, як організувати включення дитини у позицію суб’єкта ігрової діяльності, яка найбільш повно відповідає гендерним інтересам дитини та уподобанням. На жаль, більшість сучасних дітей позбавлена можливості набуття позитивного ігрового досвіду (однодітні родини, обмеження спілкування тощо), тому дітей треба вчити грати як у дитячому садку, так і в сім’ї. В умовах гендерному підходу постає гостре питання про своєчасний та повноцінний розвиток хлопчиків та дівчаток у грі, тому що прийняття ними ролі та виконання жіночих та чоловічих соціальних функцій становлять сутність цієї роботи. Роль вихователя різко підвищується: керівництво іграми, в яких беруть участь за бажанням всі діти та окремо - безпосередня участь в іграх хлопчиків та дівчаток. Воно полягає у передачі способів гри та демонстрації ключових ігрових ситуацій з іграшками та їх «одушевляння». Під час проведення роботи з формування у дітей вміння відбудовувати ланцюжок зв’язаних ігрових дій (відповідно до ролі) використовували набори іграшок з зображенням ягід, фруктів, овочів, грибів. Наприклад, у варіанті «Овочі-гриби», граючи з дівчатками та хлопчиками пропонувала дитині стати кимось іншим (зайченятком, лисенятком) та купити у лісовій крамниці гриби та овочі, в якій сама виконувала роль продавця; потім «зварити» разом грибний суп; «підсмажити» гриби, «підсушити» гриби або «законсервувати. Коли досягаємо певного рівня розвитку - прийняття ролі та послідовного виконання ігрових дій, переходимо до навчання виконанню соціальних функцій. Але тут пам’ятаймо, що відходимо від статевотипізованих функцій і не демонструємо переваги за статевою ознакою. Тому стимулюємо хлопчиків у виявленні не тільки рішучості та «залізних мускулів», а й чуйності, турботливості, а дівчаток у свою чергу - рішучості, активності та ініціативи. Отже, в організації сюжетно-рольової гри створюємо ситуації, коли хлопчики та дівчатка будуть мати можливість виявляти ті риси, які дозволять гармонізувати стосунки і не будуть нівелювати індивідуальність. Додамо, що одночасно з метою поширення та поглиблення гендерних знань дітей провели цикл занять «Я дівчинка», «Я хлопчик», «Хлопчики і дівчатка разом» (створення проблемних ситуацій, читання художніх творів, інсценування, етичні бесіди, порівняння, асоціації тощо).

У ході реалізації експериментально-педагогічних умов виявилися якісні зміни, по-перше, в гендерних уявленнях дітей, по-друге, збагатилися реальні стосунки дітей, вони демонструють готовність до взаємодії з протилежною статтю, навчилися більш адекватно оцінювати вчинки своєї та протилежної статі, поведінка деяких дітей від статевотипізованої почала рухатися у бік андрогінної (у спілкуванні переважали особистісні якості).

Таким чином, у ході дослідження підтвердилося гіпотетичне припущення, що ефективність гендерного підходу у вихованні молодших дошкільнят обумовлюється комплексом пов’язаних вищеозначених умов. Ми дійшли висновку, що вихователю вкрай важливо усвідомлювати не тільки закономірності та шляхи формування гендерної ідентичності, але й те, що у набутті первинної ідентичності відіграють роль статеві стереотипи, які спрямовують дітей або на егалітарні, або традиційні гендерні стосунки.

На відміну від традиційного підходу у вихованні дитини залежно від статевотипізованих очікувань, пріоритетним стає вільний індивідуалізований розвиток особистості, створення умов для самовизначення та самореалізації у подальшому житті

Гендерний підхід у вихованні може бути реалізований також за умови підвищення гендерної компетентності батьків, введення курсів з гендерної проблематики у підготовку фахівців дошкільної освіти. Подальші розвідки мають здійснюватися у напрямку реалізації гендерного підходу на наступних вікових етапах розвитку у контексті збереження дитячої індивідуальності, пошук та збагачення палітри виховних засобів, спрямованих на виховання андрогенної особистості.

Резюме

У статті обговорюється проблема використання гендерного підходу у дошкільній педагогіці, зокрема аналізуються організаційно-педагогічні умови виховання гендерної ідентичності у дітей молодшого дошкільного віку та наводяться певні результати їх реалізації.

Ключові слова: гендер, гендерна педагогіка, гендерний підхід у вихованні, гендерна ідентичність, організаційно-педагогічні умови.

В статье обсуждается проблема использования гендерного подхода в дошкольной педагогике, анализируются организационно-педагогические условия воспитания гендерной идентичности у детей младшего дошкольного возраста и приводятся результаты их реализации.

The article considers the problem of the use of the gender approach in preschool education, organizational-pedagogical conditions of the development of the gender identity are analyzed; the results of their realization are provided.

Список літератури

Бендас Т. Гендерная психология. - С.-Петербург: Питер, 2008.

Введение в гендерные исследования / Под ред. И.Жеребкиной. - Харьков, 2001.

Гендерный подход в дошкольной педагогике: теория и практика / Под ред. Л.Штылевой. - Мурманск, 2001.

Єремєєва В., Хрізман Т. Хлопчики і дівчатка - два різних світи. - К., 2003.

Репина Т. Проблемы полоролевой социализации детей. - М., 2004.