Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Лариса Олегівна Бойко
аспірантка Київського національного  університету культури і мистецтв

Наукову статтю присвячено ролі інтелігенції, а саме членам Українського товариства охорони пам’яток історії та культури у справі збереження надбань минулого. Висвітлено основні напрями їх пам’яткоохоронної та наукової діяльності. Проаналізовано головні здобутки видатних діячів сфери охорони пам’яток культури, мистецтва та історії Розкрито проблеми організаційної роботи УТОПІК.

Ключові слова: спадщина, Українське товариство охорони пам’яток історії і культури, пам’яткоохоронна справа, пам’ятки, збереження.

The scientific article is devoted the role of intelligency, namely to the members of Ukrainian society of prevention memorys of history and culture in matters of saving of properties of the past. Basic directions of prevention memorys of history and culture and scientific activity are reflected. Main achievements of prominent figures of sphere of prevention memorys of culture, art and history are analysed. The problems of organizational work of UTOPIK are exposed.

Key words: heritage, Ukrainian society of prevention memorys of history and culture, the matter of prevention memorys, sights, saving.

Інтелігенція - це цвіт нації. Вона завжди була її виразником, духовним орієнтиром, ставала на захисті надбань віків, мови, літератури, історико-культурної спадщини та мистецтва.

Однією з найактивніших є когорта музеєзнавців, етнографів, учителів, викладачів вузів, археологів, архітекторів, істориків, краєзнавців, реставраторів, архівістів, бібліотекарів, письменників, художників, державних діячів, що працювали і працюють в лавах найчисельнішої громадської організації - Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.

Актуальність теми зумовлена процесом, пов’язаним із заснуванням у 1966 році Товариства, яке об’єднало дослідників, видатних діячів науки, культури та мистецтва. Серед його засновників, подвижників 60-х років, багато відомих імен: Тронько П.Т., Гончар І.М. та Гончар О. Т., Компан О.С., Апанович О.М., Ігнаткін О.І., Замлинський В. О., Стецюк К.І., Асєєв Ю.С., Кириченко С.А., Логвин Г.Н., Рильський М. Т. та ін. Згодом до справи долучилися Пархоменко М.Т., Титова О.М., Толочко П.П, Заремба С.З, Акуленко В.І., Свєшніков І.К., Телегін Д.Я. та багато інших.

Увійшовши до першого складу правління, Товариство очолили видатні українські вчені Гуслис- тий К.Г., Карипіковський П.Й., Стрельський В.І., Шевченко Ф.П.; письменники Микола Бажан, Олесь Гончар, Іван Ле, Павло Загребельний; художники Василь Касіян, Галина Кальченко, Микола Дерегус; артисти Сергій Козак, Наталія Ужвій; композитори Платон Майборода, Андрій Штогаренко.

Мета статті полягає у вивченні внеску членів УТОПІК у справу дослідження, реставрації, охорони та реституції історико-культурної спадщини.

На сьогодні відсутнє узагальнююче дослідження, що розкриває історію діяльності УТОПІК, зокрема обласних організацій, за виключенням окремих невеликих праць. Найбільше матеріалів про діяльність Товариства можна знайти в інформаційно-методичному бюлетені "Пам'ятники України", з 1989 p. - всеукраїнського науково-популярного часопису "Пам'ятки України". Дослідження різних аспектів діяльності вчених найповніше відображено у матеріалах всеукраїнських, регіональних та обласних істори- ко-краєзнавчих конференцій, в інформаційно-методичному виданні "Вісник" Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, журналі "Відлуння віків", науковому часопису "Часи козацькі", на сторінках яких сьогодні постійно публікуються як праці самих науковців, так і аналізується їхня діяльність. Серед науковців, що займаються вивченням цих питань, В.О. Горбик, Г. Денисенко, Т.І. Ківшарь та ін.

Активісти Товариства брали безпосередню участь у розробці наукових концепцій, зокрема зі створення заповідників і заповідних територій у Трахтемирові, Берестечку, Чигирині, Галичі, Києві, Ка- м'янській Січі і Хортиці. Одним із напрямів діяльності УТОПІК була розробка конкретних програм зі збереженню культурної спадщини з цільовим використанням коштів на їх здійснення [4].

Сьогодні Товариство, незважаючи на складне матеріальне становище, продовжує наукові дослідження і увічнення місць козацької слави, зокрема запорозьких січей, фінансує пам'яткоохоронні роботи фактично у всіх регіонах України, провадить плідну культурно-просвітницьку роботу, здійснює масштабні дослідження некрополів України, пам'яток історії та культури національних меншин, охоронно-рятувальні археологічні роботи [12]. На початку 90-х засновано чотири премії Товариства: в галузі охорони пам'яток архітектури, містобудування та реставрації їм. І. В. Моргилевського, історії - ім. В. Б. Антоновича, археології - ім. В. В. Хвойки, фольклору, етнографії та мистецтва - ім. П. П. Чубинського [10]. Кожні два роки Головна рада Товариства присуджує ці спеціальні іменні премії кращим активістам за визначний внесок у справу охорони історико-культурної спадщини.

Тронько Петро Тимофійович впродовж 17 років (1961—1978) працював заступником Голови Ради Міністрів України, займався питаннями культури, освіти, охорони здоров'я. Роботу в державних органах П.Т. Тронько вдало поєднував з науковою діяльністю. Був автором, керівником, членом редколегії кількох фундаментальних праць ("Історія Української РСР", "Історія Києва", "Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941—1945 рр.", а також унікального 26-томного видання "Історія міст і сіл Української РСР", що пізніше лягло в основу укладання Зводу пам’яток історії та культури України. Колосальна за своїми масштабами робота, в якій брали участь більше 100 тис. осіб, була здійснена у рекордний термін - за неповні 12 років. У 1976 р. це видання і його керівник удостоєні Державної премії СРСР у галузі науки і техніки [2].

У 1978 р. П. Т. Тронька обирають академіком і віце-президентом Академії наук України. З 1979 р. він керує відділом історико-краєзнавчих досліджень в Інституті історії АН УРСР. Під керівництвом вченого (протягом 22 років на громадських засадах він очолював правління Українського товариства охорони пам'яток історії і культури) розпочалася робота з підготовки "Зводу пам'яток історії і культури України", побачив світ каталог "Памятники истории и культуры Украины", довідник про пам'ятники Великої Вітчизняної війни "Навечно в памяти народной". За його ініціативою і безпосередньою участю розгорталася робота із спорудження музеїв народної архітектури і побуту в Києві, українського козацтва на о. Хортиця в Запоріжжі, музею Великої Вітчизняної війни 1941—1945 рр. та ін. Як голова Всеукраїнської спілки краєзнавців (з 1990 р.) багато зробив для того, щоб пробудити у широких верствах населення інтерес до дослідження рідного краю, перетворити краєзнавство на масовий рух. Результатом такої діяльності стало відновлення Михайлівського Золотоверхого та Успенського соборів, видання цілого ряду цінних праць - двох частин першого тому "Зводу пам'яток історії і культури України", п'яти томів серії "Реабілітовані історією" та ін., журналів "Пам'ятки України", "Краєзнавство" тощо. Багатогранна праця П. Т. Тронька відзначена численними державними нагородами [9].

Толочко Петро Петрович у 1960—1961 рр. науковий працівник Музею українського мистецтва. Творча діяльність Петра Петровича пов’язана з Інститутом археології АН УРСР. П. П. Толочко був ученим секретарем інституту, з 1974 р. - завідувачем відділу археології Києва, з 1982 р. - завідувачем відділу давньоруської і середньовічної археології, з 1987 р. і до сьогодні він директор цієї авторитетної наукової установи. 1990 року П. П. Толочка обрано академіком НАН України. Протягом 1993—1998 рр. він був віце-президентом НАН України.

Вчений зробив вагомий внесок у розв’язання актуальних проблем історії східних слов’ян, Київської Русі та українського середньовіччя. Він автор близько 400 наукових праць, у тому числі 25 монографій, серед яких "Історична топографія стародавнього Києва" (1970), "Древний Киев" (1983), "Історичні портрети" (1991), "Літописи Київської Русі" (1994), "Володимир Святий - Ярослав Мудрий" (1996), "Від Русі до України" (1997) та ін. За цикл робіт з історії та археології Києва П. П. Толочко отримав Державну премію УРСР у галузі науки і техніки (1983), а за цикл праць "Давня історія України" в 3 томах, а також монографію "Етнічна історія давньої України" він удостоєний звання лауреата Державної премії України за 2002 р. За дослідження проблем урбанізації Київської Русі йому присуджено премію НАН України ім. М. С. Грушевського (1992). П. П. Толочко - один з ініціаторів створення Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, з 1989 р. очолює його. Він головний редактор наукового журналу "Археологія", голова редакційної ради журналу "Культура народов Причерноморья", член редколегій часописів "Київська старовина" та "Український історичний журнал" [2].

Пархоменко Микола Трохимович з 1990 р. працює першим заступником Голови Товариства. За його безпосередньою участю готуються і подаються до Адміністрації Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів численні пропозиції з питань збереження культурного надбання, за його ініціативою створено "Червону книгу культурної спадщини України". Незважаючи на складні фінансові умови, регулярно виходив журнал "Вісник" Товариства, що став сьогодні науково-популярним часописом "Відлуння віків", головним редактором якого є М.Пархоменко.

Микола Трохимович допоміг зберегти та підтримати розгалужену систему обласних організацій Товариства, яка була створена і діяла з 1969 р. На початку 90-х років, коли руйнувалися майже всі громадські організації без жодної фінансової підтримки держави, структура Товариства також похитнулася. Разом з Головою Товариства, академіком, народним депутатом України П. П. Толочком М. Пархоменко доклав і продовжує докладати всіх зусиль, щоб зберегти Товариство. Зараз більшість обласних організацій активно діє, долаючи труднощі і навчаючись працювати в нових політичних та фінансових умовах. Регулярно проводяться з'їзди та пленуми, на які з'їжджаються представники всіх областей України [5].

Телегін Дмитро Якович - один з найвідоміших українських вчених за межами України серед вітчизняних археологів, фахівець широкого профілю, автор понад 300 наукових праць, присвячених різним галузям археології - від первісності до пізнього середньовіччя, серед них, 14 видрукуваних з Україні та за кордоном.

Розпочавши наукову діяльність з посади молодшого наукового співробітника у відділі первісної археології Інституту археології, Д.Я. Телегін через десять років став його завідуючим і очолював цей підрозділ майже 20 років.

Понад 20 років очолює секцію охорони пам'яток археології Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, керував численними новобудовними археологічними експедиціями.

У 1990 році за його ініціативою при Українському товаристві охорони пам'яток історії та культури створено постійно діючу археологічну експедицію "Січі Запорозькі", яка з 1991 року переросла в Науково- дослідний центр "Часи козацькі", директором якого став Дмитро Якович. Він ініціював організацію і проведення науково-практичних конференцій "Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні". Телегін Д.Я. є незмінним відповідальним редактором збірок матеріалів цих зібрань науковців та аматорів, що займаються дослідженням пам'яток археології, історії, музейних колекцій, писемних джерел доби козацтва. Саме завдяки невтомній енергії Дмитра Яковича, його видатній науковій вдачі, сучасному мисленню Науково- дослідний центр "Часи козацькі" став справжнім координаційним центром по вивченню пам'яток українського козацтва [7].

Титова Олена Миколаївна - директор Центру пам’яткознавства НАН України та УТОПІК, вчений секретар Українського комітету ІСОМОБ. Досліджує археологію та історію неолітичної доби Східної Європи, пам'ятки доби українського козацтва ХѴІ-ХѴІІІ ст.; займається проблемами охорони культурної спадщини України.). З 1991 року досліджує Олешківську Січ (Херсонська обл.) ХѴІІІ ст.

Акуленко Віктор Іванович в 1968-1972 pp. працював молодшим науковим співробітником Інституту держави і права АН УРСР, в 1972-1979 pp. - старшим консультантом Правління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. В 1979-1987 pp. Віктор Іванович - на журналістській роботі як кореспондент журналу "Пам'ятки України", в 1987-1990 pp. він - старший юрисконсульт Українського фонду культури, редактор-юрист журналу "Пам'ятки України", у 1993 р. - старший науковий співробітник Центру пам'яткознавтва НАН України та Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, з 1993 р. - провідний науковий співробітник відділу міжнародного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України.

У 1992 р. захистив докторську дисертацію на тему "Проблеми становлення і розвитку законодавства про охорону пам'яток культури в Україні (1917-1991 pp.)", де проведено комплексне дослідження історико-правової проблеми охорони та використання культурної спадщини. В. І. Акуленко по суті започаткував новий науковий напрям у галузі історії держави і права в Україні.

Науковий доробок вченого - понад 200 наукових праць з питань правової охорони вітчизняної культурної спадщини та міжнародно-правової охорони культурних цінностей і повернення в Україну втрачених історичних реліквій. Він укладач збірників нормативних актів, автор 12 монографій, навчальних посібників, пріоритетною є його праця "Охорона пам'яток культури в Україні. 1917-1990 pp." [1].

Ним також започаткована систематизація нормативних актів і документів у цій галузі, наслідком чого стала публікація збірника "Законодавство про охорону пам'ятниківісторії та культури" (1970 p.). Нині В. І. Акуленко розширив наукове дослідження важливого пам'яткоохоронного напряму в міжнародно- правовому аспекті. Він очолив авторський колектив, який провів систематизацію міжнародних документів в сфері охорони культурних цінностей, а також національного законодавства України. В результаті підготовлено і видано збірник документів "Правова охорона культурних цінностей. Україна у міжнародно- правових відносинах" (1997 p.). Науково-дослідна робота В. І. Акуленка знайшла належне практичне застосування, зокрема при розробці Законів України "Про музеї та музейну справу", "Про ввезення, вивезення та повернення культурних цінностей", "Про охорону культурної спадщини", проведенні наукових експертиз законопроектів, а також у практичній діяльності Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей, Міністерства культури та мистецтв, Держбуду України та ін.

Як член міжурядових українсько-німецької, українсько-польської та українсько-російської комісій В. І. Акуленко брав участь у переговорному процесі про повернення культурних цінностей в Україну, втрачених в період Другої світової війни. Він розробив "Концептуальні засади і загальні принципи українсько-німецького співробітництва в сфері реституції та повернення культурних цінностей" тощо.

В.І. Акуленком у співавторстві підготовлено і видано навчальний посібник "Культурна спадщина людства. Збереження та використання" (2002 p.), який є першим в Україні з такої проблематики.

Він є членом головної ради Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, членом вченої ради Центру пам'яткознавства НАН України та УТОПІК. Віктор Іванович вважається головним правознавцем з пам'яткоохоронних проблем в Україні [6].

Заремба Сергій Захарович - директор Центру пам'яткознавства НАН України і Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК), заступник Голови Головної ради Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, головний редактор "Праць Центру пам'яткознавства", член редакційної ради журналу "Вісник" Товариства.

Сергій Захарович з перших кроків свого трудового життя розпочав пам'яткоохоронну діяльність, отримавши у вересні 1969 р. посаду методиста Одеської обласної організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури [11].

Наукові інтереси С. 3. Заремби обіймали широке коло питань, а саме: історія українського пізнього середньовіччя, зокрема, козацьке літописання, краєзнавчі дослідження, історія міст і сіл України.

Одне з провідних місць у науковій роботі Сергія Захаровича цього періоду займала участь у підготовці і написанні каталогу-довідника "Памятники истории и культуры Украинской ССР" (К., 1987), а також в організації Всеукраїнських наукових конференцій з історичного краєзнавства (з 1980 р.).

З 1969 року Сергій Захарович активно співпрацював з УТОПІК, а в 1990 році його було обрано заступником голови цієї всеукраїнської громадської організації.

У 1991 році С. З. Заремба став одним з ініціаторів створення Центру пам'яткознавства НАН України і УТОПІК та очолив його роботу. Своєрідним підсумком, узагальненням пам'яткознавчих розробок можна вважати монографію С. 3. Заремби "Українське пам'яткознавство: історія, теорія, сучасність" та захищену ним 1996 року за цією ж темою докторську дисертацію. Логічним продовженням наукового пошуку С. З. Заремби стали його наступні праці: монографія "Українське товариство охорони пам'яток історії та культури. Історичний нарис" та навчальний посібник "Нариси з історії українського пам'яткознавства". Він був членом редколегій часописів "Київська старовина", "Вісник УТОПІК", періодичних наукових праць "Нові дослідження ПАМ’ток козацької доби в Україні" (вип. 1-11), "Проблеми архівознавства і джерелознавства", головним редактором збірки НАУКОвих статей "Праці Центру пам'яткознавства" (вип. 1—5). Сергій Захарович був також одним з перших членів Українського комітету Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць - ICOMOS. С. З. Заремба - це фахівець у галузі пам'яткознавства, він зробив вагомий внесок у краєзнавчі дослідження України [8].

Ігор Кирилович Свєшніков - відомий дослідник стародавньої історії України, археолог широкого профілю, доктор історичних наук, професор. Його друковані праці - це багатий архівний матеріал у галузі вивчення історії населення культур лінійно-стрічкової кераміки, культур шнурового посуду кулястих амфор, тшинецької культури, пам'яток раннього залізною віку києворуського часу, а особливо українського козацтва ХѴІ-ХѴІІІ ст. Під його керівництвом у різні часи працювало близько 60 археологічних експедицій. Він був одним із фундаторів і постійний членом Науково-дослідного центру "Часи козацькі" при Українському товаристві охорони пам'яток історії і культурі.

Ці науковці та багато інших видатних діячів України є невтомними трударями у справі реставрації, охорони та збереження надбань минулого. Завдяки їх праці постають із небуття забуті імена та події і ми не втрачаємо зв’язок з нашим корінням, з нашою нацією, не забуваємо, хто ми є.

Підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок, що, як раніше, так і сьогодні, незважаючи на складне матеріальне становище, Українське товариство охорони пам’яток історії та культури продовжує свою діяльність по заданій траєкторії, об’єднує захисників пам’яті минулого.

Використані джерела

Акуленко В. І. Охорона пам’яток культури в Україні (1917-1990) / В. І. Акуленко: [Монографія]. - К.: Вища шк., 1991. - 274 с.

Вісник НАН України. - 2008.— № 2.

Вісник НАН України. - 2005.— № 7.

Горбик В. З історії охорони та збереження пам'яток в Україні / В. Горбик, Денисенко Г., Пархоменко М. // Пам’яткознавчі студії в Україні: теорія і практика - К., 2007.

Збереження культурної спадщини - справа його життя // Відлуння віків. - 2004. - №2. - С. 115-116.

Невтомний захисник культурної спадщини (До 70-річчя від дня народження Віктора Акуленка) // Відлуння віків. - 2005. - №2. - С. 109-110.

Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. —К.: ХІК, Часи козацькі, 2004. - Вип. 13. - С.3-4.

Пам’яті товариша // Вісник УТОПІК. - 2003. - №1. - С. 157-158.

Петро Тимофійович Тронько: бібліографічне видання / НАН України. Нац. б-ка України ім. В.І. Вер- надського; Уклад.: Л.І. Тіманова; Ред. кол.: І.Ф. Курас (голова) та ін. - К.: НБУВ, 2005. - 152 с.

Толочко П. Звітна доповідь VIII з'їзду Товариства / П. Толочко // Вісник УТОПІК. - 2001. - №2.

Український історик Сергій Заремба: документи та матеріали до біографії / Упоряд., життєпис, бібліо- гр. Т.І. Ківшарь. - К.: Вид-во "Жнець", 2007.

УТОПІК - 40 років // Відлуння віків. - 2006. - №2.— С. 3-5. УДК 321. 911 (477) "17"/"18"