Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

УДК 808.5

Олена Миколаївна Гончарова
кандидат педагогічних наук, доцент, докторант
Київського національного університету культури і мистецтв

У статті досліджується автентичність авторства промови давньогрецького оратора і логографа Лісія "Про любов". Також виявляються певні орієнтири, які давали б можливість більш точно визначити хронологічні межі написання цієї промови або хронологічні межі інсценізації діалогу Платона "Федр".

Ключові слова: красномовство, промова, Давня Гоеція, Лісій, Платон, Сократ.

The article investigates the authenticity of the authorship of speech of ancient Greek orator and logograph Lysias' "On Love". Just identify specific benchmarks that would provide an opportunity to define more precisely the chronological framework of writing the speech or chronological limits of staging a dialogue of Plato "Phaedrus".

Keywords: eloquence, speech, Ancient Greece, Lysias, Plato, Socrates.

Серед численних промов давньогрецького оратора і логографа Лісія промова "Про любов" ("Еротик") стоїть окремо. Донині серед науковців немає одностайної думки щодо автентичності авторства Лісія, оскільки єдиним джерелом, в якому наводиться текст, є діалог Платона "Федр". Не згадують про цю промову й інші автори античності. Невідомо також, коли вона була написана. Тому нині позиції з цього питання розподілилися як на користь авторства Лісія, так і на користь того, що справжнім автором цієї промови був Платон, в діалозі якого вона і наводиться.

Так, один з найкращих знавців творчості Лісія С.Соболевський у вступній статті до видання промов оратора зазначає з приводу промови "Про любов", що вона може і не належати Лісію [1, 41]. Водночас той же С.Соболевський у передмові до промови ХХХV відмічає, що "більш вагомі аргументи висловлені на користь приналежності промови Лісію" [2, 289]. Дослідник також зауважує, що "Лісій є першим відомим нам автором таких любовних промов; крім цієї до нас дійшли ще промови подібного ж характеру під іменем Демосфена і Плутарха" [2, 290]. (Зазначимо, нині авторство промови "Про любов", яка приписується Демосфену, майже категорично заперечується багатьма авторами) [3, 533].

Тверді сумніви щодо авторства Лісія стосовно "Промови про любов" висловлені О.А.Тахо-Годі [4, 1161].

Під питанням залишається датування промови, у разі її дійсної належності Лісію, або - у разі авторства Платона - кореспондування інсценізації діалогу реальним подіям. С.Соболевський також відмічав, що "дату цієї промови визначити неможливо, адже в ній самій немає жодних натяків на будь- які події; час написання "Федра" Платоном також невідомий, а інсценізація його (Сократ є в ній діючою особою) не дає права робити висновків на її основі. Не можна навіть сказати, до якого періоду літературної діяльності Лісія слід віднести цей твір: теоретично судячи,... хотілося б віднести його до початкової стадії розвитку його ораторського таланту; проте якщо пустота думки і багатослів’я були характерними ознаками такого роду софістичних творів, то не можна ручатися, що разом з блискучими судовими промовами Лісій і в пізніший період життя не написав такої грайливого жарту, призначеного... просто для утіхи приятелів..." [2, 290].

Мета цієї статті полягає у спробі, якщо й не вирішити питання авторства промови, то, принаймні, визначити певні орієнтири, які давали б можливість більш точно визначити хронологічні межі написання цієї промови або хронологічні межі інсценізації згаданого діалогу Платона.

Незважаючи на те, що Лісій був одним з найвідоміших ораторів античності, про його життя збереглось доволі мало відомостей. Існують навіть розбіжності щодо дат життя Лісія. Так, В. Борухо- вичем наводяться дати близько 445-380 рр. до н.е. [5, 9], а С. Соболевським [1, 36-37], Л.Маринович і Г.Кошеленко [6, 9] та О. Корніловою - близько 459-380 рр. до н.е. [7, 35].

З самих промов Лісія відомо, що він був метеком, тобто походив з іншого міста і внаслідок цього не мав афінського громадянства: його родина переїхала до Афін із Сицилії на запрошення Перикла, який на той час був стратегом афінської держави.

Як відмічає С.Соболевський, після смерті батька Лісій з братом Полемархом знов повернувся до Сицилії, де вони мешкали до подій, внаслідок яких знов опиняється в Афінах. Від самого Лісія відомо, що в Афінах і він, і його брат займаються комерційною діяльністю і доволі успішно: вони мали три будинки, майстерні з виробництва зброї, непоганий дохід дозволяв їм виконувати громадські повинності, які покладалися на заможних мешканців Афін. Про це сам Лісій повідомляє у своїх промовах, у тому числі, як вважається, першій - "Проти Ератосфена" (повна назва "Промова проти Ератосфена, що був членом колегії Тридцяти", проголошена самим Лісієм). Ця промова є важливим джерелом ав тобіографічних відомостей щодо Лісія. Саме у ній він повідомляє про свої статки перед тиранією Тридцяти (404 р. до н.е.), яка відняла у них із братом не тільки все майно, але й призвела до страти брата. Самого ж Лісія врятувало лише те, що він зміг втекти з-під варти та емігрувати до Мегар. Після повалення тиранії Лісій вперше пробує свої сили в ораторській царині, намагаючись добитися засудження винуватця загибелі його брата, одного з тиранів, Ератосфена. Спроба Лісія, вірогідно, виявилася невдалою, адже наступна його промова - "Захисна промова у справі про вбивство Ератосфена" - і була написана на замовлення Евфілета, який вбив Ератосфена, очевидно, того самого. З останньої промови, як вважається, і починається кар’єра Лісія як логографа, який таким чином був змушений заробляти собі на прожиття, адже, схоже, ніхто йому ані власного, ані братового майна не повернув.

Лісій написав численну кількість промов, значна частина з яких дійшла і до нашого часу. Серед цих промов особливе місце посідає промова "Про любов", або "Еротик", котра, як вже було відмічено, відома лише з тексту діалогу Платона.

Сама експозиція діалогу "Федр", завдячуючи якому і дійшла до наших часів ця промова, починається з того, що Сократ зустрічається з Федром, коли той повертається від Лісія. Сократ навіть ставить уточнююче запитання: "Так, виходить, Лісій вже у місті? " (тут і надалі виділено мною. - О.Г.). І додає, що для нього головна справа - почути, чим вони займалися з Лісієм.

Федр повідомляє, що Лісій написав промову, в якій доводить парадоксальну думку, що найбільше слід догоджати тому, хто не закоханий, ніж тому, хто закоханий [8, 779].

Федр навіть скаржиться на те, що не пригадує гідним Лісія чином "те, що він, наймайстерніший тепер письменник, створював...довгий час" [8, 780]. Сократ, прослухавши промову Лісія у переказі Фе- дра, яку той зачитує "за сувоєм", констатує, що кожен вираз у цьому творі "ретельно відточений, ясно і чітко". Хоча додає, що він "зосередив свою увагу тільки на його красномовстві, а решту, я думаю, і сам Лісій визнав би недостатнім" [8, 788], тобто Сократ згоден з високою оцінкою ораторської майстерності Лісія, але вона не поширюється на змістові характеристики промови.

Федр на початку не згоден з такою, на його думку, недостатньою оцінкою промови Лісія і навіть звертається до Сократа з пропозицією: "якщо ж... ти скажеш інакше, ніж у Лісія, повніше і більш цінно, тоді стояти твоїй кованій статуї в Олімпії..." [8, 789].

Після другої промови Сократ надає пораду Федру, "цьому прихильнику Лісія" "відвернутися від подібних промов і звернутися до філософії, як його брат Полемарх". Федр, визнаючи переваги промови Сократа, зауважив, що "навіть побоююсь, аби Лісій не здався мені дрібним, як би він побажав протиставити їй (промові Сократа. - О.Г.) будь-яку іншу промову". І додав, що "можливо, Лісій через самолюбство утримується тепер ...від письменства". Тим більше, що, пригадує Федр, "один з наших державних діячів сварив його..., а лаючи, увесь час називав його вигадником промов".

Утім, з цього приводу Сократ заперечує, що "ти зовсім помиляєшся, .. якщо думаєш, що він такий лякливий. І чи той, хто його сварив, дійсно виказував осуд?" [8, 814].

В подальшому Сократ навіть аналізує вступ промови Лісія, виявляючи його прорахунки, і у зв’язку з цим зазначає, що "той, хто має намір зайнятися ораторським мистецтвом, мусить передусім визначити свій шлях у ньому і вловити, у чому ознака кожного його різновиду - і того, де більшість з необхідністю блукає, і того, де цього немає ...він не повинен упускати з огляду.., до якого роду відноситься те, про що він збирається говорити". Стосовно ж промови Лісія Сократ вважає, що вступ побудований невдало, адже там сказано те, "чим промова мала б закінчуватися" [8, 823].

Проте, залишимо оцінку на "совісті Сократа" і перейдемо до фактуального боку промови.

Дійсно, сама промова не містить жодних координат щодо її хронології. Проте їх містять, по- перше, діалог "Федр" (хоча С. Соболевський і вважає, що інсценування діалогу "не дає права роботи висновки на основі її" [2, 290]), по-друге, інший діалог Платона "Держава" і, по-третє, промова Лісія "Проти Ератосфена". З врахуванням деяких нині визначених дат з життя Лісія, Платона і Сократа, уточнення дат створення діалогів Платона, а також історичних подій в Греції, передусім в Афінах, стає можливим і уточнення дати написання Лісієм промови "Про любов" у разі його реального авторства, або дати реальних подій - у разі кореспондування ним інсценізації Платонівського діалогу.

Як вже зазначалося, єдиним джерелом відомості про цю промову є діалог Платона. Іншими античними авторами жодних додаткових свідчень на її рахунок немає. Тому уважно перечитаємо цей діалог.

Повторимо початок експозиції: на повідомлення Федра про те, що він іде від Лісія, сина Кефа- ла, Сократ запитує, що "виходить, Лісій вже у місті?"

У відповідь лунає, що "так, у Епікрата, в домі Морихія поблизу храма Олімпійця" [8, 779].

Отже, Лісія не було в місті (Афінах), адже він повернувся ("вже в місті"). При цьому, повернувшись, Лісій зупиняється у деякого Епікрата, у домі Морихія.

Це повернення могло бути або у 4і2 році (за деякими іншими відомостями [6, 9 прим.] навесні 411 року), або у 403 році.

Перша дата визначається у зв’язку з тим, що Лісій у 443 році, ймовірно зі своїм братом Полемархом [6, 9 прим.], якого в подальшому згадує в "Федрі" і Сократ, залишив Афіни і повернувся у Си- цилію до афінської колонії Фурії. Якщо вважати, що це було повернення саме з Сицилії у 411 року, то виникає питання: чому Лісій зупиняється в домі Морихія, адже, його батько мав власний дім. Про це нам відомо з іншого діалогу Платона - "Держава" - дія якого відбувається в домі Кефала, батька Лісія, в присутності Полемарха і самого Лісія, який зокрема участі в діалозі не бере. Можна припустити, що після смерті батька перед тим, як залишити Афіни і повернутися до Сицилії, брати продали його дім. Як би то не було - це перша більш менш стала дата, від якої можна відштовхнутися для подальшого дослідження. Головна ознака тут - відсутність власної домівки в Афінах у Лісія, внаслідок чого він зупиняється у Морихія.

Якщо припустити, що це повернення саме 411 року, виникає питання: чи настільки відомий він в Афінах як письменник, щоб викликати такий непідробний інтерес у Сократа, і не тільки у нього. Адже якщо Лісій весь цей час перебував на Сицилії, то наскільки відомим він був в Афінах? Крім того, навряд чи цьому відповідає наступна інформація Федра, що "один з наших державних діячів сварив його..., а лаючи, увесь час називав його вигадником промов". Але промови Лісій починає писати після 403 року, до цього часу його матеріальний статок (про це повідомляє він сам у "Промові проти Ератосфена") не передбачав потреби у подібному роді діяльності, адже сам він з промовами не виступав (про це категорична інформація знов-таки в промові "Проти Ератосфена"), а на замовлення він починає їх писати через несприятливі обставини, бо все його майно було конфісковане під час тиранії Тридцяти. Його першою промовою і стає промова "Проти Ератосфена", з якою він виступає в афінсь- кому суді у 403 році. Про своє життя до встановлення тиранії Тридцяти 404 р. до н.е. сам Лісій пише, що "коли його (Полемарха. - О.Г.) мертвого уносили з буцегарні, то Тридцять не дозволили здійснити винос тіла з жодного нашого будинку, хоча їх було у нас три... Хоча вони з нашої фабрики отримали сімсот щитів, хоча отримали стільки срібла і золота, а міді, різних прикрас, домашнього начиння, жіночого плаття стільки, скільки вони ніколи і не мріяли мати, та ще сто двадцять душ рабів, ані малої долі з нашого майна вони не пошкодували" [9, 140].

Отже, до 404 року у Лісія з братом було три будинки, фабрика з виготовлення щитів (зброї), 120 рабів (а ця велика кількість і є ознакою високого майнового статусу вільного грека), тож жодної економічної необхідності для написання промов за плату у Лісія немає.

Таким чином, маємо перше протиріччя: якщо це повернення 411 року, то тоді Лісій ще не був відомим як "вигадник промов". Він їх ще не писав, у цьому не було потреби. Підкреслимо, йдеться не про письменство Лісія, а саме про промови, адже на це чітко вказує текст діалогу. Це є важливою деталлю, оскільки у той же час в самому діалозі Сократ висловлюється на його адресу, що "Лісій, звичайно, пригощав вас своїми творами?" [8, 779], а у відповідь йому Федр, характеризуючи Лісія, говорить, "...невже ти думаєш, що я, такий невмілий, пригадаю достойним Лісія чином те, що він, най- майстерніший тепер письменник, творив спідтиха і тривалий час?" [8, 780].

Отже, Лісій займався письменством "тривалий час" і є "наймайстернішим тепер письменником". З цього слідує, що він був відомий в Афінах і до дії діалогу, і навіть створив собі певне і’мя саме як письменник. Але при цьому, жив на Сицилії (якщо виходити з того, що на момент повернення у нього в Афінах немає власної домівки, а це можливе у двох випадках: до 411 року або після 404 року. У першому випадку, батьківського будинку брати позбулися, коли поверталися після його смерті до Сицилії і ще не набули після повернення з неї, а друга дата означає, що домівок і Лісій, і його брат були позбавлені тиранією Тридцяти, і це сталося 404 року. Тож ймовірна друга дата повернення Лісія до Афін не раніше 403 року, тобто після повалення тиранії).

Чи це не суперечить тому, що публічною діяльністю він почав займатися з 403 року, як це вважають дослідники? Адже на початку промови "Проти Ератосфена..." Лісій говорить, "що стосується мене, панове судді, то я ніколи не виступав на суді ані зі своїх власних, ані з чужих справ. І тільки тепер обставини змусили мене виступити обвинувачем Ератосфена; тому не раз мене охоплював глибокий відчай при думці, що...внаслідок моєї недосвідченості обвинувачення, що здійснено на захист брата і у моїх власних інтересах,... виявиться надто слабким" [9, 138-139].

На користь цього свідчать і зауваження дослідників творчості Лісія, які відмічають, що промови Лісія "відображають тільки афінську дійсність" [6, 9] (тобто до повернення до Афін він навряд чи писав промови). Тож навряд чи мова могла йти про повернення Лісія 411 року.

Друге повернення Лісія до Афін мало місце 403 року до н.е. після того, як він був змушений залишити місто у 404 році аби врятувати своє життя. І це - повернення після тиранії і втрати всього майна, що, в решті-решт і змусило його взятися за написання промов для інших, аби заробити собі на прожиття. І у цьому поверненні Лісій дійсно був змушений зупинитися в чужому домі. Утім, якщо в разі першого припущення це пов’язане із тим, що він ще не набув власного житла, то в другому - із тим, що вже його втратив. Тоді дата події, яку відображає інсценізація діалогу, встановлюється доволі чітко: не раніше 403 року. Разом з тим, можна заперечити, що сама промова могла бути написаною (якщо взагалі її писав Лісій) і раніше ("вигадував тривалий час"). Водночас, інсценізація не могло відображати події пізніше 399 року - року страти Сократа. Тож, найбільш вірогідною датою самої інсценізації, якщо воно дійсно мало місце, удається 403 рік - рік повернення Лісія до Афін після повалення тиранії Тридцяти. Саме тому він зупиняється в домі Морихія, бо його власний будинок, як і будинок його брата Полемарха, було зруйновано, а майно експропрійовано.

Утім, у подальшому в діалозі йдеться про те, що Лісій пише промови [8, 815]. А писати промови, як відмічає С.Соболевський, він почав невдовзі після 403 року. Першою вважається "Захисна промова у справі про вбивство Ератосфена", хоча хронологічно вона слідує за промовою "Проти Ератос- фена".

Існує ще одна точка відліку. Знайомство Платона із Сократом відбулося близько 407 року до н.е. Тому, якщо Платон був свідком події, описаної у "Федрі", то це можливо лише у випадку повернення Лісія 403 року.

Крім того, промова Лісія, в разі її належності останньому, мусила бути записаною Платоном щонайменше за 30-40 років до створення самого діалогу, адже "Федр" датується 60-70-ми роками ІѴ ст. до н.е., і лише чекала свого часу. Можна також припустити, що Платон знав її напам’ять, адже заучування текстів було доволі характерним для давньогрецької культури. Проте, за 35 років текст, якщо він не був записаний, цілком ймовірно міг бути забутим.

Але й припущення щодо другої дати (403 р.) також вступає всупереч ще з однією інформацією, яка міститься у діалозі: це згадка про брата Лісія Полемарха. Наприкінці своєї другої промови Сократ говорить, "якщо у попередній промові ми... сказали... що-небудь не співзвучне, обвинувачуй у цьому Лісія: він батько тієї промови. Відверни його від таких промов, оберни його до філософії, як вже обернувся до неї його брат Полемарх..." [8, 814]. Контекстуально це подано так, ніби йдеться про живого Полемарха, тоді подія, описана у діалозі, мала відбутися до 404 року, адже, знаючи про загибель останнього, яка мала місце у 403 році, навряд чи Сократ би конструював речення таким чином.

Виникає протиріччя: з одного боку Лісій повертається до Афін і зупиняється в чужому будинку, що ймовірніше могло бути внаслідок втрати власної і братової домівки, інакше він би, вірогідно, зупинитися міг й у брата, тобто це повернення 403 року. А з іншого боку, складається враження, що його брат ще живий, а це реально лише до 404 року. І тоді це повернення має датуватися 412-411 рр., тобто брати домівок ще не набули, і тому Лісій зупиняється в іншої людини. Адже, з промови "Проти Ератосфена...", яка є автобіографічною, відомо, що до 404 року Лісій із братом мав три будинки, причому і його, і братів будинки були в Афінах.

У будь-якому випадку, якщо це повернення відбувалося б у проміжку після 411 до 404 року, Лісій мав зупинитися у власній домівці. Проте, судячи з діалогу "Федр", цього не відбувається. І це означає, що повернення мало місце або 411 року (з Сицилії), або 403 року (з Мегари). Проти першої дати виступає аргументація, наведена вище: Лісій промов ще не писав ані для себе (як він сам свідчить), ані для інших - у цьому не було потреби. Крім того, оскільки Платон на цей час навіть не був знайомий із Сократом, а йому самому виповнилося лише 16 років, то він мусив це записати пізніше, вже після знайомства із Сократом, і до того ж, у переказі будь-кого з учасників, або ознайомившись із списком промови. Все це свідчить на користь другої дати - 403 року. Тоді вступає в силу припущення, що датою повернення Лісія до Афін є 403 рік: після повалення олігархічного правління Тридцяти. Внаслідок цього правління Лісій не лише втратив все майно - воно було конфісковане, але й брата: Полемарха було страчено. Самому Лісію пощастило втекти, і він подався до Мегари, з якої і повернувся після поновлення демократичного правління до Афін. Проте саме після цього повернення він і мусив зупинитися в чужому будинку, адже власної домівки вже не мав.

Свідком події 403 року Платон міг би бути. Водночас згадка про брата Лісія Полемарха (контекст згадування проаналізований вище) вступає всупереч цієї дати.

Звернімо увагу ще на наступне. Наразі якщо інсценізація є повністю вигаданою Платоном і не відображає жодних реальних подій (утім, він намагався надавати своєю інсценізацією якомога більше достовірного характеру), тобто подібного не було в дійсності, все одно він мав надати їй максимальної реалістичності. Останнє (а писалося це близько 70-х років ІѴ ст.) грунтувалося на власному знанні Платона, його ретроспективному погляді у минуле, і, якщо не він особисто був свідком, то знав зі слів інших. До цих ознак, на нашу думку, слід віднести певні реалії, яким можливо сам Платон свідком і не був, але використовував і поєднував певним чином. Так згадка про будинок Морихія є знаковою: у будь-якому випадку Лісій не має свого будинку. Друге - згадка, що Лісій є дуже відомим тепер письменником, є скоріше перенесенням на більш ранній період пізніх реалій. І підсилюється тезою про те, що він є "вигадником промов". Але це вже з пізнього періоду життя і кар’єри Лісія. Відтак, в інсценуванні має місце контамінація реалії: подій і характеристик. Повернення Лісія за таких обставин - 403 року, але його слава як вигадника промов - більш пізнього часу. Та й повернення 411 року було поверненням разом із братом.

Вставка промови до тексту діалогу була можлива за умов: або Платон знав її на пам’ять, або промова була ним записана ще під час життя Сократа, або промова існувала в списках, якби промова була написана Лісієм. Утім, крім самого Платона про цю промову Лісія більше ніхто ані з сучасників, ані з біографів не згадує.

На момент написання діалогу Лісія в живих вже не було, і оскаржити авторство стосовно цієї промови він не міг. Реалістичність в деталях надає правдоподібності. Але протиріччя в інсценуванні ставлять під сумнів реальність озвучення самім Лісієм цієї промови, оскільки такої реальної події могло й не бути. Наполегливість же в деталізації ситуації може свідчити як раз на користь того, що Платон "під сурдинку" приписував власноруч створену промову відомому ораторові (а отже, достойному супернику Сократа), роблячи перемогу останнього в заочній агоністиці з ним тим більш вагомою, а разом з тим, і утверджуючи власну позицію Платона.

А те, що до подібних приписувань Платон удавався неодноразово, свідчить і сам Сократ в пе- реданні Діогена Лаертського.

Таке протиріччя може пояснюватися подвійно: або Платон забув точні дати і послідовність подій, пов’язаних із Лісієм, що цілком можливо, адже діалог написаний щонайменше через 35 років після описаних подій (370 р., як зауважує М.Гаспаров [11, 510]), або взагалі і сама інсценізація, а можливо і промова Лісія, вигадана Платоном.

Останнє припущення може бути підтверджене опосередковано свідченням Діогена Лаертського. Той пише стосовно одного з ранніх діалогів Платона "Лісід" (до речі, тривалий час назва цього діалогу помилково перекладалася російською як "Лісій" - у тритомнику творів Платона (О.Ф.Лосєв [12, 24] і О.А.Тахо-Годи [13, 549]), і в перекладі твору самого Діогена Лаерція [14,с.165]), що це був діалог, написаний за життя Сократа, адже останній був із ним ознайомлений. Реакція Сократа на твір свого учня була неоднозначною. Як передає Лаерций, "сам Сократ, кажуть, прослухавши, як Платон читав "Лісія" (в перекладі 1979 року зберігалася ця назва. - О.Г.), вигукнув: "Клянуся Гераклом! Скільки ж навигадував на мене цей юнак!" - бо Платон написав багато такого, чого Сократ зовсім не говорив" [14, 160].

Враховуючи, що згаданий діалог тематично поєднаний із діалогом "Бенкет", створеним у той же період, що "Федр" і ІІ-Х книги "Держави", можна припустити, що ця заготовка потім і трансформувалася, щонайменше, у промови Сократа і в "Бенкеті" і в "Федрі", а теза, якій Сократ протиставляє свою антитезу, хоч і формулюється іншими персонажами, але за змістом є тотожною тій, яка подається у промові Лісія, тобто про тяжіння до протилежного: пораду юнакові любити більше того, хто не є у нього закоханим, а не того, хто його любить.

Якщо екстраполювати і на Лісія оцінку Сократа стосовного самого себе у свідченні Лаерція, то цілком логічно припустити, що і промову Лісія вигадав "цей юнак", тобто сам Платон.

Ми можемо залучити ще одне свідчення - самого Лісія - на користь того, що промова "Про любов" скоріше написана самим Платоном. В одній зі своїх промов - ХХХІІІ, авторство котрої Лісія вважається повністю достовірним (він сам із нею виступив [15, 283]), так званій "Олімпійській промові", Лісій дає наступну оцінку софістиці, "...я прийшов сюди не заради того, аби говорити про будь-які дрібниці і вести суперечку через слова. Таке заняття, думаю я, властиве софістам, людям ні до чого непридатним і таким, що потребують засобів для життя" [16, 284].

Отже, ставлення до софістичних вправ з боку Лісія, принаймні у 388 році (цим роком датується "Олімпійська промова") очевидно негативне. У той же час, промова, яку Платон приписує Лісію у "Федрі" має безперечні ознаки софістичності, оскільки є доведенням парадоксальної тези про те, що слід більше кохати того, хто сам не є закоханим. Ця парадоксальність була властива вправам софістів.

Звісно, з 403 року могло багато чого змінитися, у тому числі і в поглядах самого Лісія. Утім, принаймні одне припущення С.Соболевського [2, 290]), стосовно того, що промова "Про любов" могла бути написана у пізній період творчості Лісія, ця цитата явно спростовує. На нашу думку, навряд чи вона могла бути написаною і до 403 року, найбільш ймовірного (у разі реальності подій) року.

На користь останньої точки зору ще одне свідчення Лаерція.

У діалозі "Федр" критика на адресу Лісія є доволі образливою. Якщо ця критика дійсно мала місце у реальному часі, то цілком вірогідно вона могла стати відомою самому Лісію. Звісно, реакція буває різною, проте, відомо, що саме Лісій написав захисну промову для Сократа, коли того було обвинувачено Анітом, Ліконом і Мелетом у нечесті і розбещенні юнацтва. Про це повідомляє Діоген Лае- ртський.

За його свідченням, прочитавши промову Лісія, Сократ сказав, що "відмінна у тебе промова, Лісій, але вона мені не личить". Як коментує цю відмову Лаерцій, вона "була скоріше судовою, ніж філософською". "Якщо промова відмінна, - запитав Лісій, - то чому ж вона тобі не личить?" "Ну, а багатий плащ чи сандалії хіба личили б мені?" - такою була відповідь Сократа [14, 116].

Чи пропонував би свої послуги Лісій Сократу, якби перед цим останній не піддав його здібність саме як письменника промов доволі неприємній критиці? І ще: промова є судовою. Останнє може бути як свідченням того, що Лісій чітко розумів правила судової промови, так і свідченням на користь того, що філософські промови Лісій не писав. Тим більше, що логограф, яким і став врешті-решт Лісій, отримував гроші саме за судові промови, за філософські промови не платили, адже їх не замовляли. (Скористайся Сократ послугами Лісія - можливо б він і виграв суд та зберіг своє життя. Так, Лісій не був філософом. Проте у психології людей, тих же суддів, і можливостях риторики впливати на неї, він був обізнаний, безумовно, краще).

Варто зазначити, що смертний вирок Сократу був як слідством позиції самого філософа на суді, так і системи покарання, прийнятій в афінському судочинстві. Справа у тому, що спочатку суд виносив вердикт: винна людина чи ні. У разі визнання її винною, другим етапом було визначення покарання. При цьому варіантів покарання було лише два: один пропонувався позивачем (і зазвичай він був жорсткішим, що природно), другий - відповідачем. Суд лише мав можливість обирати з поміж цих двох варіантів, не пропонуючи третього. Недоречна пропозиція обвинуваченого, тобто Сократа, який жартуючи запропонував нагородити обідом в пританеї (що було вельми почесним), автоматично залишала варіант другий - смертну кару.

Отже, підсумуємо. У разі реальності події, яку відображає інсценізація діалогу "Федр", Платон міг бути свідком повернення Лісія лише 403 року, адже познайомився із Сократом 407 року. Але згідно контексту повернення Лісія відбувається, коли його брат Полемарх нібито ще живий. Це було можливо лише 411 року, але свідком цього Платон бути не міг. У проміжку між 411 і 403 роками така подія відбутися не могла, адже у цей період Лісій мав власний будинок в Афінах, тому зупинився б у себе вдома, або щонайменше в домі брата. Проти того, що це повернення 403 року, свідчить й те, що навряд чи Лісій був у стані писати подібні схоластичні промови, якою є "Еротик", враховуючи драматичні і навіть трагічні обставини періоду тиранії Тридцяти.

Подібні суперечності дають підстави вважати, що промова, приписана у "Федрі" Лісію, насправді вигадана Платоном. Додатковим аргументом на користь цієї точки зору є й свідчення Діогена Лае- ртського щодо схильності Платона ще в ранніх діалогах за життя самого Сократа не тільки вводити останнього як персонажа своїх опусів, але й приписувати йому свої власні думки.

Утім, однозначно можна стверджувати, що у разі належності промови Лісію вона не могла бути написана у пізній період його життя і творчості: ані обставини його життя після 403 року, ані світоглядна позиція оратора у цей період не сприяють схоластичним екзерсисам, яким є за своїм характером "Еротик".

Використані джерела

Соболевский С.И. Лисий и его речи / С.И.Соболевский // Лисий. Речи; [пер.с греч.]. - М.: Ладо- мир,1994. - С.36-43.

Соболевский С.И. Статья к ХХХѴ речи Лисия "Речь про любовь"/ С.И.Соболевский //Лисий. Речи; [пер.с греч.]. - М.: Ладомир,1994. - С.289-290.

Глускина Л.М. Социальные институты, экономические отношения и правовая практика в Афинах ѴІ ст. до н.э. по судебным речам Демосфеновского корпуса/ Л.М.Глускина // Демосфен. Речи; [пер.с греч.]. - В 3-тт.

Том ІІ. - М.: Изд-во "Памятники исторической мысли",1994. - С.405-540.

Тахо-Годи А. А. Комментарии к диалогу "Федр"/ А.А.Тахо-Годи // Платон. Диалоги; [пер.с греч.]. - Кн.

І.         -М.:Эксмо, 2007. - С.1159-1170.

Борухович В. Ораторское искусство Древней Греции. / В.Борухович // Ораторы Греции. -М.:Худ. лит., 1985. - С.5-24.

Маринович Л.Г. Предисловие к изданию 1994 г. / Л.Г.Маринович, Г.А.Кошеленко //Лисий. Речи; [пер.с греч.]. - М.: Ладомир,1994. - С.5-33.

Корнилова Е.Н. Риторика - искусство убеждать / Е.Н. Корнилова // Своеобразие публицистики античной эпохи. - М.: УРАО,1998. - 204 с.

Платон. Федр // Платон. Диалоги; [пер.с греч.]. - Кн. І.- М.:Эксмо, 2007. - С.777-841.

Лисий. Против Эратосфена, бывшего члена коллегии Тридцати //Лисий. Речи; [пер.с греч.]. - М.: Ла- домир,1994. - С.118-152.

Лисий. Оправдательная речь по делу об убийстве Эратосфена/ Лисий // Ораторы Греции; [пер.с греч.]. - М.: Худ. лит., 1985. - С.32-38.

Гаспаров М.Л. Примечания/ М.Л.Гаспаров// Диоген Лаертский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов; [пер.с греч.]. - М.: Акад. наук СССР, Ин-т философии, Изд-во "Мысль", 1979. - 620 с. - (Философское наследие).- С.497-618.

Лосев А.Ф. Ранние диалоги Платона и сочинения платоновской школы /А.Ф.Лосев //Платон. Диалоги; [пер.с греч.]. - М.: Акад. наук СССР, Ин-т философии, Изд-во "Мысль", 1986. - С.3-65.

Тахо-Годи А.А. Лисид. Примечания/ А.А.Тахо-Годи //Платон. Диалоги; [пер.с греч.]. - М.: Акад. наук СССР, Ин-т философии, Изд-во "Мысль",1986. - С.548-553.

Диоген Лаертский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов; [пер.с греч.]. - М.: Акад. наук СССР, Ин-т философии, Изд-во "Мысль", 1979. - 620 с.

Соболевский С. И. Статья к ХХХІІІ речи Лисия "Олимпийская речь"/ С.И.Соболевский // Лисий. Речи; [пер.с греч.]. - М.: Ладомир,1994. - С.283-284.

Лисий. Олимпийская речь //Лисий. Речи; [пер.с греч.].- М.: Ладомир,1994. - С.284-285.