Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Л. Чумак
старший викладач кафедри педагогіки Слов ’янського державногопедагогічного університету

ОСОБЛИВОСТІ КОРЕКЦІЙНО-ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ З ДІТЬМИ, СХИЛЬНИМИ ДО ПРОЯВІВ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ, В УМОВАХ ДИТЯЧОГО ВИХОВНОГО ЗАКЛАДУ ДЕРЖАВНОЇ ОПІКИ

Стаття присвячена проблемі корекційно-профілактичної роботи з дітьми з відхиленнями у поведінці в умовах виховного закладу державної опіки.

Ключові слова. Діти-сироти, соціальна дезадаптація, корекція. профілактика, реабілітація, превентивне виховання.

Постановка проблеми. Проблема підготовки вчителя до роботи з підлітками девіантної поведінки, її різні аспекти, привертала увагу багатьох дослідників. Ученими досліджено: соціально-педагогічні причини виникнення асоціальної поведінки неповнолітніх (Ю.В.Гербєєв, Е.Г.Костяшкін, Г.П.Медвєдєв, В.М.Оржеховська), психологічну специфіку правопорушень неповнолітніх (С.А.Белічева, В.В.Ковальов), шляхи і засоби попередження асоціальної поведінки учнів (В.Г.Баженов, О.Д. Гонєєв, Л.В.Кондрашова), профілактику девіантної поведінки неповнолітніх (І.В.Козубовська, Т.Є.Колесіна, І.І.Парфенович, Г.О. Пономаренко), корекцію відхилень у поведінці неповнолітніх (Н.М.Апетик, Г.В.Товканець).

Аналіз психолого-педагогічної літератури з проблеми засвідчив, що недостатньо розкрито особливості корекційно-профілактичної роботи з дітьми-девіантами в умовах дитячого закладу державної опіки. Означене й зумовило вибір теми дослідження “Особливості корекційно-профілактичної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки, в умовах дитячого закладу державної опіки”.

Мета дослідження - розкрити особливості корекційно-виховної та профілактичної роботи з підлітками девіантної поведінки в умовах школи- інтернату.

Глибокий науковий аналіз та ґрунтовну характеристику важковиховуванності як варіанта соціальної дезадаптації індивіда зроблено С.А.Белічевою. Соціальна дезадаптація, як вказує С.А.Белічева, проявляється у відхиленнях психосоціального розвитку дітей та підлітків, що простежується у поведінці неадекватній вимогам та нормам інститутів соціалізації, в труднощах засвоєння шкільної програми, соціальних девіаціях, в деформації системи внутрішньої регуляції соціальної поведінки суб'єкта [3].

Поведінкою, що відхиляється від норми, називають систему вчинків або окремі вчинки, які суперечать прийнятим у суспільстві правовим або моральним нормам [7]. Розрізняють два види відхилення у поведінці - “...злочинність та не протиправну (яка не карається по закону) аморальну поведінку” [7: 224].

Девіантну та делінквентну поведінку можна розрізняти наступним чином: девіантна поведінка відносна, а делінквентна - абсолютна. Відносність девіантної поведінки визначається у тому, що вона має відношення тільки до культурних норм даної групи, а делінквентна поведінка абсолютна по відношенню до законів держави.

При розгляді поняття “девіантна поведінка” необхідно також зупинитися на причинах виникнення відхилень у поведінці.

Специфічні риси внутрішньої структури та механізми відхилень від норми взагалі торкаються співвідношення трьох факторів: особистості, середовища та біологічного фактору. Переважання чи недостатність того чи іншого фактора обумовлює той чи інший вид девіації. ЇЇ виникненню сприяють й різні несприятливі сполучення даних факторів.

Як показала практика та наукові дослідження, у поведінці підлітків, у їх відношенні до моральних та культурних цінностей, у спілкуванні з однолітками та дорослими проявляється сімейна мікросфера, її позитивні та негативні сторони, її недоліки, які у процесі їх розвитку опосередковуються впливом соціального середовища, колективом класу, стихійною групою .

Соціальне сирітство - відносно новий феномен життя українського соціуму. Загального поширення він досяг, починаючи з 50-х років ХХ століття. Соціальне сирітство має тенденцію до поширення і в Україні. Такий феномен характеризується дефіцитом громадських та державних інститутів, які повинні забезпечувати дотримання основних прав та свобод дитини.

Соціальні сироти - це особлива соціально-демографічна група дітей, які мають родину, але залишилися без піклування батьків за соціально- економічними, психолого-педагогічними та іншими причинами.

Ми вважаємо, що соціальне сирітство це - аномальне явище, результат соціальних потрясінь у житті суспільств, яке характеризується дефіцитом громадських та державних інститутів, які забезпечують дотримання основних прав та свобод дитини; явище, яке свідчить про кризу інституту сім’ї, негативний вплив соціуму на формування особистості у соціальному, моральному, інтелектуальному та фізичному плані.

Бездоглядність та некерованість поведінки при відсутності внутрішніх духовних зв’язків з батьками є гарною підставою для виникнення потреб, що суперечать нормам нашого суспільства. Асоціальні засоби задоволення таких потреб допомагають підлітку у ряді випадків самоствердитися, відчути свою значущість. Це дає змогу затвердитися у психіці дитини нормам й принципам асоціальної субкультури, що є престижними у новому середовищі його спілкування.

У сучасній виховній практиці використовуються дві основні технології роботи з підлітками девіантної поведінки - профілактична та реабілітаційна.

Профілактика - це сукупність суспільних, державних соціально- медичних та організаційних заходів, спрямованих на попередження, ліквідацію або нейтралізацію основних чинників та умов, що спричиняють соціальні відхилення у поведінці підлітків [5].

Соціально-педагогічний підхід до профілактики девіантної поведінки передбачає відновлення або корекцію якостей особистості підлітка з девіантною поведінкою, особливо його моральних та вольових якостей.

У підлітків, що скоюють аморальні вчинки, відсутні сформовані вольові якості. Ці дефекти найчастіше виникають ще у молодшому шкільному віці, потім закріплюються як негативні вольові риси характеру, які виявляються у вчинках та діях. Будь-яка конфліктна ситуація, навіть короткочасний негативний вплив стають для таких підлітків тими перешкодами, які вони не можуть здолати, не порушуючи моральних та правових норм. Виховання позитивних вольових якостей у підлітків слід починати з формування правильних уявлень про волю.

Іншою технологією роботи з підлітками-девіантами є їх реабілітація.

Реабілітація може розглядатися як система дій, спрямованих на повернення підлітка до активного життя у суспільстві та суспільно- корисної праці. Соціально-педагогічна реабілітація -це система заходів виховного характеру, спрямована на формування особистісних якостей, що мають значення для життєдіяльності дитини, активної життєвої позиції, інтеграцію у суспільство, оволодіння позитивними соціальними ролями, правилами поведінки у суспільстві та ін [7].

В умовах дитячого закладу державної опіки педагогічна реабілітація включає три основні етапи: діагностики; створення та реалізації реабілітаційної програми; постреабілітаційного захисту дитини.

Під педагогічною корекцією частіше всього розуміють внесення змін у педагогічний процес з метою досягнення більш оптимальних результатів виховання та навчання [5].

У якості основного завдання корекційно-виховної роботи ми визначали - створення сприятливих умов для подолання або послаблення негативних форм поведінки підлітка, бар’єрів ефективної адаптації особистості. Цілі корекційно-виховної роботи - виховання позитивних якостей особистості у протилежність негативним, які є причиною девіантної поведінки.

Вирішення таких задач, за думкою Д.Б.Ельконіна, можливо у той мірі, у якій фахівцю вдасться надати дитині у концентрованому вигляді досвід повноцінної, яскравої, вільної та розвиваючої життєдіяльності [2].

У залежності від характеру діагностики та направленості корекції Д. Б. Ельконін запропонував розрізняти дві форми корекції: симптоматичну корекцію, що спрямована на симптоми відхилень у розвитку; корекцію каузальну, що спрямована на джерело та причини відхилень у розвитку [2].

Корекційна допомога, потребує значних зусиль фахівців, матеріальних та організаційних витрат, спеціальних методів та методик, технік та процедур та визнається авторами як найбільш результативна та перспективна.

Вихованці шкіл-інтернатів є особливою категорією серед дітей з девіантною поведінкою. Відхилення у формуванні особистості, характерні для переважною більшості вихованців інтернатних закладів, виникають здебільшого не в процесі їх перебування в школі-інтернаті, а ще до того, як вони сюди потрапили. Виховання дитини, яка є соціальною сиротою, в умовах закладу державної опіки також має свої недоліки. Умови державного закладу опіки, як вважають дослідники, є деприваційними. Депривація відгороджує дитину від соціокультурних зв’язків з навколишнім середовищем, уповільнює та ускладнює процес формування її особистості, ускладнює процес інтеграції у соціум.

Вплив великої кількості деприваційних та психотравмуючих факторів викликає захисну реакцію. На думку С.Бадори, це виникнення механізмів захисту у вигляді таких форм емоційного реагування, як фантазування, вживання наркотиків, пияцтво, внутрішня ізоляція, різні форми агресії. Хибність таких механізмів полягає у тому, що вони ніяк не змінюють саму ситуацію, а є лише прикладами охоронної або пристосувальної поведінки.

Наявність у переважної більшості вихованців особистого негативного соціального досвіду та специфічні умови проживання и виховання в інтернатному закладі призводять до формування у них негативних нахилів та звичок.

Схильність до проявів девіантної поведінки, є характерною ознакою для більшості вихованців шкіл-інтернатів. До того ж вони є соціально незрілими і в принципі не готовими до самостійного існування.

Внаслідок недоліків у виховній роботі, відсутності чіткої, цілісної системи превентивного виховання відбувається процес подальшої соціальної деформації особистості. Більшість вихованців інтернатних закладів перед тим як потрапити в них перенесли різні види насильства ( фізичне, психічне, сексуальне, моральне). В результаті насильницьких дій, стресових ситуацій у дітей часто виникають стресові стани. Тому цілком очевидно, що до корекційно-виховної роботи в дитячих закладах державної опіки повинні висуватися особливі вимоги.

Зміст корекційно-профілактичної роботи в умовах інтернатного закладу передбачає реалізацію комплексного, цілеспрямованого впливу на дітей з девіантною поведінкою з метою відновлення особистості і забезпечення її повноцінного фізичного, психічного, духовного, соціального розвитку, вироблення імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію відхилень у поведінці дітей. Корекційно-виховна робота здійснюється на трьох рівнях: корекція, профілактика, ре соціалізація. Відзначимо, що ці рівні є значною мірою умовними, оскільки в практичній корекційно-виховній роботі чітко виокремити корекційні, реабілітаційні, профілактичні аспекти досить складно. Як правило, вони тісно взаємозв’язані і взаємообумовлені.

Корекційно-виховна робота спрямована на діагностику деформацій в особистісному розвитку дітей з девіантною поведінкою з метою розробки програми їх психолого-педагогічної та соціальної реабілітації, відновлення і розвиток у дітей таких важливих форм людської життєдіяльності, як гра, навчання, праця, спілкування, відновлення або компенсація соціальних зв’язків дітей та підлітків, надання їм можливості засвоїти ті соціальні норми, які не були засвоєні раніше внаслідок перебування у вкрай несприятливому соціальному оточенні, прогнозування і профілактику відхилень у формуванні особистості в майбутньому.

Важливою складовою успішної роботи з дітьми та підлітками з девіантною поведінкою в умовах школи -інтернату є спеціальна підготовка педагогічних працівників.

При організації корекційно-виховної роботи з дітьми необхідно виходити з визнання самоцінності і унікальності особистості кожного вихованця з відхиленням у поведінці. Такий підхід визначає позицію вихователя щодо вихованця і передбачає: визнання права дитини на власну точку зору (власне «Я»); надання дитини права вибору у вирішенні життєвих ситуацій, співробітництво дорослого і дитини в процесі діяльності. Наступна психологічна установка - позитивне сприйняття дитини з опорою на позитивні очікування (авансування). Позитивні або негативні очікування реалізуються через прогноз вчинків і регулюються системою заохочень і покарань.

Особлива увага приділяється формуванню моральної свідомості і підвищенню рівня моральної вихованості. Працюючи з дітьми з девіантною поведінкою, необхідно намагатися впливати на їх інтелектуальну, мотиваційну, предметно-практичну сферу.

Невід’ємною частиною корекційно-виховної роботи є превентивне виховання. Спеціальна профілактична робота в школі-інтернаті має свою специфіку. Ми не тільки повинні позитивно вплинути на особистість вихованця, а й допомогти йому у самостійній соціальній адаптації, оскільки вихованці закладів державної опіки після закінчення школи одразу ж починають самостійне життя. Однією зі складових роботи є превентивний виховний курс «Мої права та обов’язки у суспільстві». Програма курсу містить теоретичні заняття з питань прав та обов’язків громадян, основних законів суспільства, тренінгові заняття, які передбачають моделювання типових життєвих ситуацій.

Одним з напрямків роботи з вихованцями з девіантною поведінкою є формування здорового способу життя. Багато вихованців зловживають алкоголем. Тому робота з подолання та профілактики алкогольної залежності є однією з важливих складових. Основний акцент корекційно- профілактичної діяльності робиться на роботу з групою через наступні напрямки діяльності:

профілактика причин і наслідків алкоголізму. Це можливо здійснювати через проведення групових дискусій на теми, пов’язані з алкоголізмом. Результатом такого заняття може бути формування групової точки зору, якої будуть дотримуватись всі учасники групи. Крім дискусій можливі також інші форми роботи: проведення рольових ігор, в ході яких програються основні ситуації, пов’язані з вживанням алкоголю та тиском однолітків. В рольовій грі можливо досягнути особистісного розвитку дитини, навчити протидіяти умовлянням прийняти алкоголь, навичкам спілкування в колективі.

Основні соціальні вміння, які потрібно сформувати - це вміння чітко формулювати аргументи проти алкоголю та вміння протистояти тиску однолітків. Методи залякування дітей використовувати недоречно.

організація дозвілля вихованців, оскільки беззмістовне дозвілля є провідним фактором ризику в розвитку зловживанням підлітком алкоголю. Необхідна яскрава реклама діяльності гуртків, секцій, щоб вихованець міг обрати собі справу. Слід враховувати, що підлітки з девіантною поведінкою найбільший інтерес виявляють не до інтелектуальної діяльності, а до занять спортом. Тому необхідно всіляко заохочувати заняття в спортивних секціях, організовувати походи, спортивні змагання, «школи виживання» тощо. 3) антиалкогольне виховання повинно бути спрямовано на формування у вихованця твердих антиалкогольних переконань: про необхідність тверезого способу життя, про неможливість вживання алкоголю у період формування організму, аморальність пияцтва та алкоголізму, про формування з підлітка, що вживає алкоголь антисоціальної особистості.

Важливо звертати увагу на негативні наслідки вживання алкоголю в плані взаємовідносин підлітка з оточуючим його світом.

В організації профілактичної роботи важливим є комплексний підхід, який полягає у взаємодії адміністрації, вчителів, вихователів, психолога, соціального педагога.

Важливу роль у корекційно-виховній та реабілітаційній діяльності підлітків з девіантною поведінкою в умовах дитячого виховного закладу державної опіки відіграє залучення їх до трудової діяльності з метою формування якостей особистості, необхідних для підготовки до самостійного життя.

Останнім часом у дитячі будинки і школи-інтернати потрапляють діти 10-14 років з дитячих притулків, які є соціально та педагогічно занедбаними, до того ж їм притаманні безвідповідальність та відчуття того, що за них несуть відповідальність дорослі, школа, держава. Такі діти схильні до поведінкових порушень, агресивності, утеч; вони не бажають вчитися, мають негативні звички. Із індивідуальних бесід з ними можна довідатися, що вони задоволені „вільним” життям, вміють „здобувати” гроші та не замислюються про майбутнє життя, не мають професійних інтересів

Адаптація цієї категорії вихованців до життя у дитячому закладі та підготовка до майбутнього самостійного життя краще відбувається в умовах індивідуальної трудової діяльності у майстернях, а пізніше на приватних підприємствах, які за умови підтримки міської влади, відділів соціального захисту, податкової інспекції можуть бути відкриті на умовах оренди та надання освітньо-професійних послуг дітям-сиротам. Вихованці можуть першу половину дня займатися поглибленою трудовою підготовкою із столярної або слюсарної справи (4 години), а потім працювати на приватних підприємствах з ремонту та виготовлення меблів, ремонту автомобілів, виготовленню кераміки, швейних виробів.

Для цієї категорії вихованців індивідуальна трудова та навчальна діяльність незалежно від класу, групи є найкращою, тому, що дає можливість порівняти свої досягнення з минулими, а не з досягненнями однолітків. Працюючи разом з дорослими на приватних підприємствах, вони не відчувають дискомфорту, а отримують задоволення від процесу та результату своєї діяльності. Якщо у колективі вони найчастіше залишаються непоміченими ( хоча і бажають схвалення), то працюючи індивідуально з наставником, кожного дня одержують оцінку результатів своєї діяльності.

Звичайно, що в цій ситуації самореалізація підлітка багато в чому залежить від позиції наставника, вихователя та від активності, самостійності та відповідальності самого вихованця.

Висновки. Основними недоліками корекційно-виховної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки в умовах школи-інтернату є відсутність органічного поєднання опіки і виховання, врахування індивідуальних особливостей учнів, недостатній рівень спеціальної професійної підготовки педагогічних кадрів інтернатних закладів, відсутність у них психологічної готовності до роботи з дітьми-девіантами, відсутність чіткої цілісної системи корекційно-профілактичної роботи.

Спеціально організована корекційно-профілактична робота, головними складовими якої є організація консультативних бесід, освітніх тренінгів, рольових ігор, трудової діяльності позитивно впливає на рівень моральної вихованості дітей та підлітків. Підвищення професійного рівня педагогів в свою чергу розширює виховні можливості закладу державної опіки.

Проведене дослідження дозволило визначити основні організаційні та соціально-педагогічні умови підвищення виховних можливостей дитячого закладу державної опіки в контексті корекційно профілактичної роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки:

об’єктивна оцінка виховного потенціалу школи;

комплексний підхід до корекційно-профілактичної роботи з підлітками-девіантами;

прагнення до співпраці на всіх етапах соціально-педагогічної діяльності;

залучення всіх зацікавлених сторін у творчий виховний процес;

активне використання в соціально-педагогічній діяльності з вихованцями, схильними до девіантної поведінки таких групових методів роботи, як освітні тренінги, які повинні бути спрямовані на розвиток соціальних знань, вмінь і навичок, що допомагають адаптуватись у суспільстві, призводять до вибору конструктивних життєвих цілей та конструктивної взаємодії.

Література

Андреева Г.М. Социальная психология. Учебник для высших учебных заведений. - М.: Наука, 1994. - 324с.

Андрошок Т.А. Пропедевтична робота з підлітками, схильними до девіантної поведінки, на уроках трудового навчання у загальноосвітній школі. - Херсон. 2002. - 256с.

Беличева С.А. Основы превентивной психологии. - М.: РИЦ Консорциума «Социальное здоровье России», 1994. - 221с.

Гербеев Ю.В. Воспитательная работа в учреждениях интернатного типа. - М.: Просвещение. 1984.- 143с.

Гонеев А.Д. и др. Основы коррекционной педагогики: Учебн. пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений / А.Д. Гонеев, Н.И.Лифинцева, Н.В.Ялпаева; Под ред. В. А. Сластенина. - М.: Издательский центр «Академия», 1999. - 280с.

Гройсман А.Л., Матвеев В.Ф. Профилактика вредных привычек школьников: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1987. - 93с.

Коваль Л.Г., Звєрєва І.Д., Хлебік С.Р. Соціальна педагогіка / Соціальна робота: Навчальний посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 392с.

Коношенко С.В. Особливості роботи вихователя в умовах реабілітаційного центру: Автореф.дис.... к.п.н. / Ін-т проблем виховання. - К.: 2002 - 23с.

Очерки о развитии детей, оставшихся без родительского попечения / Под ред. - М.Н.Лазутовой. - М., 1995.

Попов М. А. Генезис проблеми відхилень у поведінці неповнолітніх в історії педагогічної думки: Навч.посібник -Слов’янськ, СДПУ, 2008.-103 с.