Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Н.М. Шарманова канд. філол. наук, доцент

У статті розкривається семантичний аспект сучасної української афори- стики. Семантична типологія афоризмів укладається на підставі семантичної структури й когнітивних механізмів їх творення. Афоризми з мови українського художнього дискурсу аналізуються з урахуванням відомостей з етно- і психолінгвістики.

Афоризм - оригінальний засіб позначення й номінації позамовної дійсності, який вражає реципієнта філософським її осмисленням. І хоча афористичний вислів (АВ) співвідноситься з реальністю, проте його основна специфіка закладена в ньому самому, у його логіко-семіотичній природі. У межах афоризму відбувається взаємодія лінгвальних і психокогнітивних феноменів, орієнтованих на специфічний спосіб бачення світу, пов’язаних з етнічною мовною картиною.

Українська афористика є органічною частиною світової афористичної думки. Визначальними рисами є її пристрасність в органічному поєднанні з велеґранною софійністю, як-от: Любов велика і сильна таки перемагає зло (Ю. В. Покальчук); Правдивій людині не шкода навіть своє віддати (М. В. Матіос); Тільки Божа воля на добро є вища сила над нами - і ми її виконавці (О. Ф. Чорногуз) тощо. Сучасна афористика є невичерпним джерелом для дослідження духовного потенціалу українського етносу, розуміння ментальності.

Мета нашої розвідки полягає в розкритті інноваційних аспектів афо- ристики в сучасному мовознавстві. Відповідно до цього передбачено розв’язання таких завдань: 1) з’ясувати основні підходи до укладання семантичної класифікації АВ; 2) здійснити спробу семантичної типології афоризмів; 3) дослідити семантичну будову афоризмів на матеріалі сучасного українського художнього дискурсу. Предметом дослідження стали семантичні особливості АВ у мові прози М. В. Матіос, Ю. В. Покальчука, О.Ф. Чорногуза.

Афоризм розглядається нами як логічне, образне судження узагальнюючого характеру, що в категоріях раціональності / парадоксальності відбиває навколишній світ і виступає еквівалентом предикативної структури, наприклад: Спільна таємниця зближує і зовсім сторонніх людей (Ю. В. Покальчук); У нас не діє верховенство права. У нас діє верховенство телефонного права; Коли люблять, не говорять про кохання. Тоді просто відчувають його (О. Ф. Чорногуз).

Афористичні проблеми знайшли відображення в працях зарубіжних і вітчизняних лінгвістів (М. А. Алексєєнко, Н. Барлі, А. К. Жолковський, Є. Є. Іванов, В. С. Калашник, А. В. Королькова, Г.Є. Крейдлін, Т. І. Маня- кіна, Ю. Є. Прохоров, Т. В. Радзієвська, А. С. Тяпкіна, М. А. Черкаський, Є. І. Шейгал, Ю. К. Щеглов та ін.). Варто зазначити, що хоча на сьогодні й проводиться розробка афористики, проте в сучасному мовознавстві питання класифікації АВ залишається дискусійним.

Відсутність чітких критеріїв щодо визначення лінгвального статусу цих мовних одиниць зумовлює різні підходи до їх групування. Традиційно афоризми зараховують до класифікаційних схем ФО, в основі яких покладено різні критерії. Семантичний принцип є визначальним у типологіях, запропонованих С. Г. Гавріним [2, 8; 22]. Такий підхід покладений в основу систематизації АВ на матеріалі російської (М. А. Алексєєнко) та англійської мов (А. С. Тяпкіна). Наявна в україністиці семантична класифікація (за способами вираження закономірності) відбиває погляди С. Г. Гавріна:

афоризми-закономірності; 2) афоризми-поради; 3) афоризми-передбачення [11, 38]. Численні позиції щодо висвітлення лінгвальних особливостей АВ розкривають різні аспекти афористики, взаємодоповнюють один одного.

Спираючись на наявні в мовознавстві підходи, систематизуємо АВ сучасної української літературної мови за семантичним принципом таким чином:

За ступенем вираження смислової домінанти: 1) логічні афоризми; 2) образні афоризми.

За характером інтеріоризації буття: 1) раціональні афоризми;

парадоксальні афоризми.

Відповідно до особливостей вираження смислової домінанти поділяємо АВ на логічні й образні афоризми. Така т. зору відтворює психомента- льні механізми адекватного відображення довкілля в людській свідомості, коли домінанта аперцепції визначається логічним або асоціативно- образним модусом [4; 5; 6; 8]. ОО. Селіванова зазначає з цього приводу, що «Логічна семантика оперує не словом, а реченням і будує власні засади переважно на логічній структурі умовиводів» [10, 310].

Словесні комплекси, що конденсовано, стисло у формі повчання чи настанови подають узагальнену думку, умовивід, нами кваліфікуються як логічні афоризми: Біда від часу не залежить (М. Матіос); Розумні люди забезпечують собі тили; У наш час гроші вирішують все (О. Чорногуз). У цих універсальних висловленнях в імперативній чи дефінітивній формі сконденсовано розгорнуті судження про навколишній світ. Логічні АВ мають експліцитно / імпліцитно виражену семантику:

логічного умовиводу: Перемога коштує грошей (О. Чорногуз); Після страждань людина оновлюється (Ю. Покальчук);

повчання: Бери від життя все, що можеш. Але - бери найкраще і ти ніколи не залишишся в програші (О. Чорногуз); Шукайте шлях. Бійтеся. Але вірте! (Ю. Покальчук);

побажання: Нам треба поспішати жити; Ми маємо прокладати, а не спалювати мости (О. Чорногуз);

оцінки: В підлеглі розумніших за себе краще не брати; Краще за японське суші - українське сало! (О. Чорногуз);

декларації: Ми йдемо від зворотного в ім 'я переконання (О. Чорногуз); Прийде час - будемо жити! Просто жити і радіти життю, і кожному дневі, який приносить втіху! (Ю. Покальчук).

Аналіз фактичного матеріалу з сучасного художнього дискурсу свідчить про те, що цей семантичний тип афоризмів є досить продуктивним у мові.

Високий ступінь узагальнення, поєднаний з потужним емотивним компонентом, властивий образним афоризмам. Специфікою цього різновиду висловів є образна смислова домінанта, утворена на основі розгортання внутрішньої форми. Образні АВ визначаються впливом на свідомість учасника комунікації оригінальністю авторських асоціацій, виразністю формулювання думки, наприклад: Життя - то трояка ружа (М. Матіос); Все в цьому світі скороминуще. Тільки вічні - небо і зорі (О. Чорногуз).

Диференційні риси образних афоризмів орієнтовані загальними критеріями, висунутими перед художньою мовою. За визначенням

О.        О. Потебні, «поезія є інакомовлення в найширшому смислі слова» [8, 151]. Цей різновид АВ відображає світорозуміння митців та є не лише засобом конденсації думки, а й упливу оригінальним її перебігом, виразною неординарністю судження: Гріх - то спор із Богом; Теперішні часи - не для життя, не для веселости, хіба лиш для думання та смерти (М. Матіос); У нас час такий. Базарно-ринковий. Усе продається, все купується (О. Чорногуз).

Своєрідністю цього типу АВ є здійснення в їх межах емоційно- образної, естетичної трансформації засобів загальнонародної мови [1, 249]. О. О. Потебня, а за ним і В. В. Виноградов зазначали, що структура різних форм і типів поетичних образів залежить від індивідуальної специ- фіки будови мови, а художню мову слід сприймати як специфічний спосіб мислення і пізнання [8, 149; 1, 142]. Індивідуальність образного афоризму полягає в тому, що він, репрезентуючи всі мовні функції, одночасно розкриває творчу манеру, ідіолект адресанта, виявляє «його світогляд, втілений в образах мовними засобами» (В. В. Виноградов), наприклад: Тільки людське життя кінечне, і в цьому його цінність (Ю. Покальчук); Люди втікають від туги, яка заходить зашпорами в душу, як тільки очі вихоплюють хрест (М. В. Матіос).

Виокремлення образних АВ з усього афористичного масиву дає можливість розкрити особливості художньої мови взагалі, оскільки цей тип афоризмів актуалізує «потрібну думку більш образно, але образи в них досить прозорі» [5, 92]. Образні АВ розкривають власне образну домінанту: Париж має більше слави, а Київ - краси (О. Чорногуз); Життя, мабуть, як і люди, - мстиве за радість. А особливо - якщо радість для двох - величезна (М. Матіос). Аналіз мовних фактів із сучасного художнього дискурсу свідчить, що образні АВ мають високий ступінь функціонування, є продуктивним типом афоризмів.

Ураховуючи сутність аперцепції й предметної ситуації світобуття, пропонуємо розмежування афоризмів на два семантичні типи: раціональні й парадоксальні. Така диференціація пояснюється співвіднесеністю з апер- цептивною віссю «раціо - докса», у якій категорія парадоксальності займає серединну позицію. У раціональних АВ відтворюються інтелектуальний та емоційний модуси, причому смислова домінанта може припадати або на сферу власне раціо, наприклад: І перед законом всі рівні (М. Матіос); Все геніальне дуже просте (О. Чорногуз), - або на власне емоційну сферу, наприклад: Батьківщина там, де мені добре (О. Чорногуз); Людська заздрість - гірше, як слабість (М. Матіос).

Парадоксальні АВ відображають реалії буття з його численними парадоксами. Такий підхід ґрунтується на нестандартності мислення, можливості мозку здійснювати афективну, спорадичну аперцепцію. Цей афористичний тип розкриває сутність мовних парадоксів, що ґрунтуються на функціональних особливостях природної мови і не пов’язані з науковою картиною світу, а лише з досвідом мовців [9, 60], наприклад: Президентом вічно не будеш. Життя не дасть (О. Чорногуз); Людина, поки на землі, мусить страждати. А на небесах буде тішитися (М. Матіос).

Семантична класифікація відображає той факт, що в афоризмах відбувається інтеріоризація навколишньої дійсності, під якою розуміємо складний перетворювальний процес формування знань і уявлень про світобуття, рефлексію довкілля у свідомості індивіда або в етносвідомості [9, 233], наприклад: Українці - бунтівний народ. Еволюційно не змінився з часів Київської Русі; Ми, чоловіки, самолюбиві, егоїстичні - всі в душі своїй шейхи і султани (О. Чорногуз), або ж зовнішні форми діяльності, що детермінують внутрішній план свідомості [7, 63], наприклад: Люди не люблять тужити.

Вони взагалі нічого не люблять (М. Матіос); Народ любить великомучеників. Народ великомучеників обирає (О. Чорногуз).

Отже, на основі інтерпретації мовного матеріалу й узагальнення проведених спостережень за семантичною будовою АВ, що визначається категоріями «логічне - образне» та аперцептивною віссю «раціо - докса», диференціюємо афоризми сучасного художнього дискурсу за ступенем вираження смислової домінанти на два типи: 1) логічні АВ (55%); 2) образні АВ (45%). За характером інтеріоризації буття систематизуємо афористичний мовний масив таким чином: 1) раціональні афоризми (73,9%);

парадоксальні афоризми (26,1%) від загальної кількості дібраних мовних фактів.

Список використаної літератури

Виноградов В. В. О языке художественной прозы. - М.: Наука, 1980. - 360 с.

Гаврин С. Г. Афористическая фразеология как лингвистическая категория // Вопросы теории и методики русского языка. - Пермь, 1971. - Т. 87. - С. 3-23.

Делёз Ж. Логика смысла. - М.: Изд. центр «Академия», 1995. - 299 с.

Дротянко Л. Г. Філософські проблеми мовознавства. - К.: Навч. книга, 2002. - 128 с.

Калашник В. С. Структурно-функціональні різновиди афоризмів // Дослідження з граматичної будови української мови: Зб. наук. праць. - Дніпропетровськ, 1988. - С. 90-95.

Кацнельсон С. Д. Общее и типологическое языкознание / Отв. ред. А. В. Десницкая. - Л.: Наука, 1986. - 300 с.

Леонтьев А. А. Основы психолингвистики. - М.: Смысл; СПб.: Лань, 2003. - 287 с.

Потебня А. А. Теоретическая поэтика. - М.: Высш. школа, 1990. - 334 с.

Селіванова О. О. Пареміологічні парадокси в східнослов’янських мовах // Мовознавство. - 2003. - №1. - С. 60-65.

Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика: термінологічна енциклопедія. - Полтава: Довкілля-К, 2006. - 716 с.

Українська мова. Енциклопедія. - К.: Укр. енциклопедія, 2000. - 752 с.

Шарманова Н. М. Емотивна інтеріоризація дійсності в семантичній будові афоризмів (на матеріалі прози П. А. Загребельного) // Вісник Запорізького національного університету: Зб. наук. праць. Філологічні науки. - Вип.2. - Запоріжжя: Вид-во ЗНУ, 2006. - С. 291-295.

Список використаних джерел

Матіос М. В. Солодка Даруся: Драма на три життя. - Львів: ЛА Піраміда,

- 176 с.

Покальчук Ю. В. Заборонені ігри: Повісті. - Х.: Фоліо, 2005. - 222 с.

Чорногуз О. Ф. Дари пігмеїв. - К.: Вид. центр ВУС, 2005. - 240 с.

Summary

The thesis deals with the complex investigation of the semantic typology of aphorisms. The language status and specific character of aphorisms in modern Ukrainian are substantiated; the ties between their semantic, cognitive structure are investigated. A Ukrainian aphorism study is analyzed in close connection with its semantic peculiarities, with enlisting materials from ethnolingvistics, ethnocultural studies and psychology.