Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Ліпинський В.В.
аспірант Класичного приватного університету

Анотація

У статті розкрито поняття “адміністративне правопорушення в сфері забезпечення пожежної безпеки”. Розглянуто деякі невідповідності адміністративного законодавства у сфері забезпечення пожежної безпеки, сформульовано пропозиції щодо вдосконалення адміністративного законодавства в цій сфері.

Ключові слова

Адміністративне правопорушення, пожежна безпека, адміністративна відповідальність, державний пожежний нагляд.

Аннотация

В статье раскрыто понятие “административное правонарушение в сфере обеспечения пожарной безопасности”. Рассмотрены некоторые несоответствия административного законодательства в сфере обеспечения пожарной безопасности, сформулированы предложения по совершенствованию административного законодательства в этой сфере.

Ключевые слова

Административное правонарушение, пожарная безопасность, административная ответственность, государственный пожарный надзор.

Annotation

The article disclosed concepts, administrative violations in fire safety. Some inconsistencies in the field of administrative law to ensure fire safety, formulates proposals for improvement of administrative law in this area.

Key words

Administrative violations, fire safety, administrative responsibility, the state fire supervision.

І. Вступ

Аналіз чинного законодавства про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення пожежної безпеки і практики його застосування показав, що окремі його норми не повною мірою відповідають вимогам часу, а також змісту адміністративно-правової реформи. Такий стан речей обумовлюється зростанням тенденцій до порушень правил пожежної безпеки громадянами та посадовими особами. Звідси об’єктивно виникає потреба щодо вдосконалення правової бази протидії цьому суспільно небезпечному явищу. Зважаючи на ці дані, неважко дійти висновку, що сьогодні проблема боротьби з пожежами є актуальною, адже йдеться про національні інтереси нашої країни.

У юридичній літературі питанням адміністративної відповідальності та адміністративного стягнення присвячено багато фундаментальних праць таких учених, як:

B.Б. Авер’янов, О.В. Альохнін, О.М. Бандурка, О.К. Безсмертний, І.П. Голосніченко,

C.Т. Гончарук, Е.В. Додін, М.І. Єропкін,

В.В. Зуй, Р.А. Калюжний, А.П. Клюшниченко, Л.В. Коваль, О.М. Якуба та ін. Питаннями адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення пожежної безпеки займалися І.Г. Куц, В.Д. Люблін, М.В. Удод та ін.

II.    Постановка завдання

Мета статті - визначення сутності, змісту адміністративного правопорушення в сфері забезпечення пожежної безпеки та розроблення рекомендацій щодо вдосконалення адміністративного законодавства в цій сфері.

III.   Результати

Дефініція “адміністративне правопорушення” (проступок) має суттєве значення як у теоретичному, так і практичному аспектах. Важливість цього напряму дослідження полягає у тому, що від тлумачення поняття адміністративного правопорушення залежить вирішення таких специфічних питань адміністративного права, як підстави адміністративної відповідальності, кваліфікація адміністративних проступків, застосування адміністративних стягнень за їх учинення.

Поняття адміністративного правопорушення (проступку) подане в ч. 1 ст. 9 КУпАП, відповідно до якої таким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління, за що законом передбачена адміністративна відповідальність [1].

Аналіз ст. 9 КУпАП дає змогу виділити такі ознаки адмшютративного правопорушення (проступку), а саме: 1) діяння; 2) про- типравність; 3) винність; 4) караність; 5) посягання на певні суспільні відносини (об’єкт). Ці ознаки характерні для всіх адміністративних правопорушень, і відсутність хоча б однієї з них свідчить про те, що адміністративне правопорушення не було вчинено.

Серед авторів, які займалися дослідженням проблем адміністративної відповідальності, виникла дискусія щодо таких ознак адміністративного правопорушення, як сус

пільна шкідливість і суспільна небезпечність. Не з’ясовано, що є причиною виникнення двох основних позицій. Відповідно до першої позиції, адміністративне правопорушення є діянням суспільно небезпечним. Відповідно до другої, таке правопорушення є діянням суспільно шкідливим [2, с. 27].

Перша група виникла на основі ідей М.Д. Шаргородського, який поширив ознаку суспільної небезпеки на всі види правопорушень [3, с. 49]. Його підтримує О.Є. Луньов, який зазначає, що “будь-який вид юридичної відповідальності, що використовується державою, виправданий у тих випадках, коли протиправне діяння має певний високий чи низький ступінь суспільної небезпеки” [4, с. 11].

Найвідомішим представником другої групи є О.М. Якуба. По суті, ще до реформи адміністративного законодавства в 1980-х рр. було порушено питання про те, чи можна адміністративний проступок вважати суспільно небезпечним. О.М. Якуба стверджує, що суспільна небезпека не характерна для цього виду правопорушень, будучи діянням шкідливим, антисуспільним, адміністративне правопорушення позбавлене суспільно небезпечного характеру, що якісно відрізняє його від злочину” [5, с. 42].

Аналізуючи різні погляди науковців на зазначену проблему, В.К. Колпаков констатує, що доведення пріоритетів будь-якої з конкуруючих альтернативних концепцій на сучасному етапі розвитку знань про адміністративний проступок себе вичерпало. Суспільну небезпеку та суспільну шкоду в контексті дослідження ознак адміністративного правопорушення необхідно розглядати в діалектичному співвідношенні з урахуванням сучасних досягнень юридичних, філософських, соціологічних та інших наук.

Такий підхід показує, що ці два поняття належать до різних рівнів узагальнення знань про адміністративний проступок.

Категорія “суспільна шкідливість” є онтологічною, а категорія “суспільна небезпека” - гносеологічною [2, с. 29-30].

Виходячи із вищесказаного, можна констатувати, що адміністративне правопорушення - це протиправне, винне діяння, яке посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яке законом передбачено адміністративну відповідальність.

Для того, щоб визначити поняття адміністративного правопорушення у сфері забезпечення пожежної безпеки, слід визначити об’єкт, на який посягає відповідне протиправне діяння. У зв’язку з цим, адміністративним проступком у сфері забезпечення пожежної безпеки є протиправне, винне діяння, що посягає на врегульовані протипожежним законодавством суспільні відносини і за яке законом передбачено адміністративну відповідальність.

Поняттю адміністративного правопорушення властиві ознаки, характерні всім адміністративним проступкам. Таким чином, законодавець мав на меті запобігти тавтології при формулюванні визначень конкретних правопорушень, передбачених особливою частиною КУпАП.

Але, крім перерахованих вище, правопорушення як явище реальної дійсності характеризується й іншими ознаками. Розрізняють ознаки, які мають юридичне значення, і такі, що не мають його [6, с. 36]. Деякі з юридично значущих ознак становлять юридичний склад адміністративного правопорушення.

На сьогодні в юридичній літературі існують різні визначення поняття “склад” щодо адміністративного проступку. Аналіз свідчить, що це система ознак, яка закріплена в нормах адміністративного права і характеризує певну поведінку суб’єкта як правопорушення, за яке передбачено адміністративну відповідальність. Одночасно слід зазначити, що основна увага приділяється правовому аспектові складу адміністративного правопорушення. Водночас склад адміністративного правопорушення - це, перш за все, логічна форма поняття, його юридична конструкція, за допомогою якої створюється абстраговане поняття з елементами, що характеризують його об’єктивні та суб’єктивні властивості.

Найбільш цілісну дефініцію складу адміністративного правопорушення, на нашу думку, пропонує В.К. Колпаков. Він указує, що під складом адміністративного правопорушення розуміється “встановлена адміністративним законодавством сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням” [7].

Адміністративні правопорушення, що вчинюються у сфері забезпечення пожежної безпеки, як і інші адміністративні проступки, мають свій склад, що включає в себе елементи, які всебічно характеризують учинене протиправне діяння. До цих елементів відносяться об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт і суб’єктивна сторона. При цьому для притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності обов’язковою умовою є наявність у протиправному діянні всіх елементів складу правопорушення. Відсутність хоча б одного з них не дає змогу кваліфікувати діяння як адміністративне правопорушення, а отже, застосовувати адміністративні стягнення. Від якості оцінювання елементів складу залежить правильність кваліфікації правопорушення та вибір відповідного адміністративного стягнення [8, с. 87]. Розглянемо елементи складу адміністративного правопорушення в сфері забезпечення пожежної безпеки більш детально.

Об’єкт правопорушення визначається

характером суспільної шкідливості цього правопорушення, а також тими соціальними цінностями, які захищаються конкретною адміністративно-правовою нормою. Правильне встановлення об’єкта при порушенні норм і правил пожежної безпеки має важливе теоретичне та практичне значення, оскільки саме об’єкт дає змогу визначити соціальну сутність цього проступку, встановити його суспільно небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відмежуванню його від суміжних посягань. Об’єкт адміністративного правопорушення можна визначити, як ті суспільні відносини, яким правопорушення заподіює шкоду або створює загрозу її заподіяння [9, с. 176].

Об’єктивна сторона правопорушення - це зовнішній прояв суспільно небезпечного посягання. Діяння - провідна, головна ознака об’єктивної сторони [2, с. 56]. Зміст об’єктивної сторони правопорушення становлять такі ознаки, як діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливі наслідки, причинний зв’язок між діянням і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку. Слід зазначити, що обов’язковим компонентом об’єктивної сторони складу будь-якого правопорушення є діяння: дія або бездіяльність (ст. 9 КУпАП). Якщо відсутнє діяння, адміністративна відповідальність виключається.

Чинне адміністративне законодавство не дає узагальненого визначення суб’єкта адміністративного правопорушення, як це, наприклад, зроблено у ст. 18 КК України відносно суб’єкта злочину [10]. Аналіз відповідних статей КУпАП дає змогу дійти висновку, що суб’єктом адміністративного правопорушення визнається осудна фізична особа, яка досягла на момент учинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Усі ознаки складу, що характеризують суб’єкта, можна поділити на дві групи: загальні та спеціальні (аналогічно цьому і суб’єктів прийнято поділяти на загальних та спеціальних) [11, с. 278-279]. До загальних ознак належать такі, що повинна мати будь-яка особа, на яку накладається адміністративне стягнення. До них відносять вік та осудність.

Суб’єктивною стороною складу правопорушення є сукупність ознак, які характеризують психічне ставлення суб’єкта до вчиненого діяння та його наслідків [2, с. 66]. Юридичними ознаками, що характеризують зміст суб’єктивної сторони складу правопорушення, є вина (обов’язкова ознака), мотив, мета вчинення правопорушення, настрій та емоції, різного роду переживання (факультативні ознаки).

Аналізуючи особливу частину КУпАП, ми вважаємо, що потрібно відокремити статті, які передбачають відповідальність за порушення правил пожежної безпеки та невико

нання розпоряджень і постанов посадових осіб органів Державного пожежного нагляду.

Відповідальність за порушення правил пожежної безпеки на залізничному, морському, річковому та повітряному транспорті передбачено ст. 120 КУпАП. Головна мета цієї норми - недопущення виникнення пожежі на зазначених видах транспорту. Правила пожежної безпеки на залізничному, морському і повітряному видах транспорту встановлюються відповідним центральним органом державної виконавчої влади.

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини в сфері пожежної безпеки. Об’єктивною його стороною є порушення правил пожежної безпеки, що може виявлятися як у формі дії, так і у формі бездіяльності. Суб’єктом правопорушення може бути будь-яка осудна особа, якій виповнилося 16 років, а також посадова особа, до компетенції якої належить організація та контроль додержання правил пожежної безпеки. Суб’єктивна сторона цього правопорушення полягає у вині у формі необережності.

Органами, уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати стягнення, зазначені у ст. 120 КУпАП, є: уповноважені на те посадові особи органів державного пожежного нагляду (ст. 223); за ч. 1 ст. 223 є посадові особи органів залізничного транспорту (ст. 224); органів морського транспорту (ст. 225); органів річкового транспорту (ст. 226); за ч. 2 цієї статті - уповноважені на те посадові особи органів повітряного транспорту (ст. 228).

Стаття 175 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за недотримання передбачених законодавством вимог пожежної безпеки, а також використання пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням. Диспозиція зазначеної статті є бланкетною, вона не містить конкретного переліку правил пожежної безпеки, за недотримання яких передбачена відповідальність, а лише вказує на норми законів, постанов уряду, інструкції, положення, накази та інші нормативні акти міністерств і відомств України.

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення пожежної безпеки, під якою необхідно розуміти проведення організаційних, технічних та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж.

Об’єктивна сторона правопорушення полягає у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, а також використанні пожежної техніки та засобів по-

жежогасіння не за призначенням. Такі вимоги пожежної безпеки містяться у Законі України “Про пожежну безпеку” [12] та Правилах пожежної безпеки в Україні, які є обов’язковими для виконання всіма центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності), посадовими особами та громадянами. Такі вимоги поширюються також на житлові будинки, що експлуатуються, будуються, реконструюються, технічно переоснащуються та розширюються, за винятком підземних споруд і транспортних засобів, вимоги до яких визначаються спеціальними нормативними документами. Вимоги з пожежної безпеки містяться також у стандартах [13], будівельних нормах, правилах улаштування електроустановок, нормах технологічного проектування [14] та інших нормативних актах, які регламентують вимоги пожежної безпеки. Міністерства й відомства, виходячи зі специфічних умов та особливостей пожежної небезпеки виробництв, можуть додатково розробляти і видавати свої галузеві правила пожежної безпеки, які мають бути узгоджені з Державним департаментом пожежної безпеки МНС України.

Суб’єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Суб’єктами правопорушення можуть бути і посадові особи, і громадяни.

Слід звернути увагу на те, що адміністративна відповідальність настає за правопорушення за умови, коли воно не спричинило виникнення пожежі. У протилежному випадку винна особа підлягає кримінальній відповідальності згідно зі ст. 270 КК України (порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило виникнення пожежі, якою заподіяно шкоду здоров’ю людей або майнову шкоду у великому розмірі) [10]. Порушення правил пожежної безпеки в лісах не входить у коло правопорушень, охоплюваних цією статтею, воно передбачено ст. 77 КУпАП.

Недотримання встановлених законодавством вимог пожежної безпеки (ст. 175 КУпАП), як уже зазначалося, може бути навмисним або з необережності. Особа винна у здійсненні порушення тоді, коли вона усвідомлювала протиправний характер своєї дії або бездіяльності, бажала настання шкідливих наслідків або не усвідомлювала протиправності своєї поведінки, але повинна була і могла це усвідомлювати (вина з необережності).

Передбачені ст. 175 КУпАП України адміністративні порушення є правопорушеннями з “формальним” складом, тобто вважаються закінченими з моменту здійснення протиправної дії.

Адміністративна відповідальність передбачена лише за порушення, що виключають кримінальну відповідальність. Особи, що діяли у стані крайньої необхідності, необхідної оборони або у стані неосудності, не підлягають адміністративній відповідальності.

Стаття 77 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки в лісах. Частина 2 цієї статті встановлює відповідальність за знищення або пошкодження лісу внаслідок необережного поводження з вогнем, а також порушення вимог пожежної безпеки в лісах, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі.

Об’єктом такого правопорушення є суспільні відносини у сфері пожежної безпеки.

Об’єктивна сторона цього правопорушення полягає у порушенні встановлених правил і вимог пожежної безпеки шляхом учинення відповідних дій або недотримання певних правил та вимог (бездіяльність громадян і посадових осіб); знищенні або пошкодженні лісу внаслідок необережного поводження з вогнем; порушенні вимог пожежної безпеки, що призвело до виникнення лісової пожежі або поширення її на значній площі.

Відповідно до положень Закону України “Про пожежну безпеку” [12], Правила пожежної безпеки в лісах України є обов’язковими для виконання всіма центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями (незалежно від виду їх діяльності та форм власності) і громадянами, що з будь-яких причин перебувають у лісі. Забезпечення пожежної безпеки адміністративних і виробничих приміщень, житлових будинків, споруд тощо, які розташовані на території лісового фонду, здійснюється згідно з вимогами, встановленими Правилами пожежної безпеки в Україні, затвердженими наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій.

Суб’єктом можуть бути громадяни та посадові особи.

Суб’єктивна сторона правопорушення може бути як у формі умислу, так і у формі необережності.

Розглянемо більш детально ч. 1 ст. 77 КУ- пАП. Порушення вимог пожежної безпеки в лісах тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Особу, що скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 77 КУпАП, можуть звільнити від адміністративної відповідальності, якщо з урахуванням характеру вчиненого та особи правопорушника до нього доцільно застосувати заходи громад

ського впливу (ст. 21 КУпАП). Крім того, за умови малозначності вчиненого правопорушення можна обмежитися усним попередженням правопорушника (ст. 22 КУпАП).

Аналіз суб’єктивної сторони цього проступку показує, що порушення вимог пожежної безпеки в лісах здебільшого мають вину у формі необережності та здійснюються особами, зобов’язаними дотримуватися їх або забезпечувати дотримання названих правил іншими.

Ми погоджуємося з точкою зору тих учених (І.Г. Куца, В.Г. Татарина, О.М. Якуби та ін.), які стверджують, що всі норми законодавства про адміністративні правопорушення повинні містити попередження як обов’язкову санкцію, альтернативну іншим адміністративним стягненням. Аналіз адмі- ністративно-юрисдикційної практики органів Держпожнагляду переконує нас у тому, що широке та обґрунтоване використання попередження поряд з іншими санкціями, де це необхідно, досить суттєво впливає на зростання свідомості громадян і дисципліни. Більшість громадян виконують правила пожежної безпеки лише після попередження їх про можливу відповідальність [15].

Однак у санкції ч. 1 ст. 77 КУпАП законодавець не передбачає такого виду стягнення, як адміністративне попередження. Воно передбачене законом саме як міра адміністративної відповідальності за менш значні адміністративні порушення або за наявності обставин, які пом’якшують відповідальність. Цей вид стягнення, як і інші, протягом року після його накладення свідчить про наявність у суб’єкта адміністративного стягнення. При повторному порушенні вимог пожежної безпеки до порушника може бути застосоване більш суворе адміністративне стягнення - штраф. Адміністративне попередження як вид адміністративного стягнення слід відрізняти від усного зауваження (ним обмежуються при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, воно має характер адміністративного стягнення) [16, с. 48]. На підставі вищевикладе- ного вважаємо за доцільне передбачити у санкції ч. 1 ст. 77 КУпАП такий вид стягнення, як адміністративне попередження.

Державний пожежний нагляд стежить за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об’єктах незалежно від їхніх форм власності, цей нагляд здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною. Відповідальність за невиконання розпоряджень і постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду передбачена ст. 188-8 КУпАП України.

Об’єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері пожежного нагляду. Зазначені відносини регулюються Законами України “Про пожежну безпеку”, “Про правові засади цивільного захисту”, Інструкцією

про порядок та умови застосування органами державного пожежного нагляду запобіжних заходів, затвердженою наказом МНС України від 21 жовтня 2004 р. № 130, а також іншими нормативно-правовими актами. Об’єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає у невиконанні приписів і постанов посадових осіб органів державного пожежного нагляду або створення перешкод для їх діяльності. Суб’єктивна сторона правопорушення може бути як у формі умислу, так і у формі необережності. Суб’єктом можуть бути громадяни та посадові особи.

Стаття 35 Закону України “Про пожежну безпеку” передбачає відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки. У ній зазначено, що за створення перешкод для діяльності посадових осіб органів державного пожежного нагляду та невиконання їх розпоряджень винні в цьому посадові особи, інші співробітники підприємств, установ, організацій і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

На об’єктах приватної власності органи державного пожежного нагляду контролюють умови безпеки людей на випадок пожежі, а також вирішують питання пожежної безпеки, які стосуються прав та інтересів інших юридичних осіб (ст. 7 Закону України “Про пожежну безпеку”) [12].

IV.    Висновки

Проведений аналіз дає змогу констатувати, що конкретні статті адміністративних правопорушень у галузі пожежної безпеки законодавець розмістив у різні глави “Особливої частини” КУпАП. Тому вважаємо за доцільне відокремити статті, які передбачають відповідальність за порушення правил пожежної безпеки та невиконання розпоряджень і постанов посадових осіб органів Державного пожежного нагляду.

Також нами сформульовано пропозицію про посилення гарантій забезпечення законності в галузі пожежної безпеки, а саме: передбачити в санкції ч. 1 ст. 77 КУпАП такий вид стягнення, як попередження, яке є альтернативним більш суворому адміністративному стягненню - штрафу.

Література

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення. - К. : Інфодиск, 2008.

2. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право) : навч. посіб. / В.К. Колпаков. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 256 с.

3. Шаргородский М.Д. Предмет и система уголовного права / М.Д. Шаргородский // Советское государство и право. - 1941. - № 4. - С. 38-51.

4. Лунёв А.Е. Воспитательное и правоохранительное значение административной ответственности / А.Е. Лунёв. - М. : Знание, 1983. - 40 с.

5. Якуба О.М. Административная ответственность / О.М. Якуба. - М. : Юрид. лит., 1972. - 152 с.

6. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України (адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ) : навч. посіб. / С.Т. Гончарук. - К., 1995. - 80 с.

7. Колпаков В.К. Адміністративне право України : підручник / В.К. Колпаков. - [2-ге вид., доп.]. - К., 2000. - 245 с.

8. Удот М.В. Адміністративно-правове регулювання забезпечення пожежної безпеки в Україні : дис.. канд. юрид. наук : 12.00.07 / Микола Васильович Удод. - Ірпінь, 2004. - 210 с.

9. Адміністративне право України : підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Паращук, О.В. Дьяченко та ін. ; [за ред. Ю.П. Битяка]. - К. : Юрінком Інтер, 2005. - 544 с.

10.  Кримінальний кодекс України : Чинне законодавство зі змінами та доповненнями : станом на 15.05.2008 р. - К. : Вид-во Паливода А.В., 2008. - 188 с.

11.  Колпаков В.К. Адміністративне право України : підручник / В.К. Колпаков. - К. :

Юрінком Інтер, 2001. - 752 с.

12.  Про пожежну безпеку : Закон України від 17.12.1993    р. // Відомості Верховної ради України. - 1994. - № 5. - Ст. 21.

13.  Міністерство внутрішніх справ України. Інструкція про порядок узгодження з органами державного пожежного нагляду проектів державних і галузевих стандартів, норм, правил, технічних умов та інших нормативних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а також про порядок підготовки відгуків (висновків) щодо них : наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28 травня 1998 р. № 362.

14.  ГОСТ 12.1.004 - 85. Пожарная безопасность. Общие требования.

15.  Куц І.Г. Боротьба з пожежами в житловому секторі (кримінально-правовий та кримінологічний аспекти) : дис. .канд. юрид. наук : 12.00.07 / Ігор Георгійович Куц. - К., 2003. - 209 с.

16.  Юридична енциклопедія : в 6 т. / Ю.С. Шемшученко та ін. - К. : Укр. ен- цикл., 1998. - Т. 1: А-Г. - 672 с.