Науковий вісник України | Наукові статті та публікації

Приходько Х.В.
кандидат юридичних наук, доцент Академія муніципального управління, м. Київ

Анотація

У статті досліджено роль правових позицій Конституційного Суду України в становленні та розвитку доктрини конституційного процесу. Проаналізовано правову природу конституційно-процесуальних позицій Конституційного Суду України, визначено їх поняття та характер впливу на інституціоналі- зацію конституційного процесу в контексті конституційної реформи.

Ключові слова

Доктрина конституційного процесу, правові позиції Конституційного Суду України, конституційно-процесуальні позиції Конституційного Суду України.

Аннотация

В статье исследована роль правовых позиций Конституционного Суда Украины в становлении и развитии доктрины конституционного процесса. Проанализирована правовая природа конституционно-процессуальных позиций Конституционного Суда Украины, определены их понятие и характер влияния на институционализацию конституционного процесса в контексте конституционной реформы.

Ключевые слова

Доктрина конституционного процесса, правовые позиции Конституционного Суда Украины, конституционно-процессуальные позиции Конституционного Суда Украины.

Annotation

In the article the role of legal positions of the Constitutional Court of Ukraine in development of constitutional process doctrine is investigated. The legal nature of constitutional and judicial position of the Constitutional Court of Ukraine is analyzed, their concepts and the impacts on institutionalization of the constitutional process in the context of constitutional reform are defined.

Key words

Constitutional process doctrine, the legal position of the Constitutional Court of Ukraine, constitutional and procedural position of the Constitutional Court of Ukraine.

І. Вступ

Сучасною тенденцією розвитку науки конституційного права та конституційної практики є процесуалізація, що виявляється в підвищенні ролі та значення конституцій-

ного процесу як самостійного виду юридичного процесу [1], і тенденція зростання кількості правових позицій Конституційного Суду України з питань конституційного процесуального права. У зв’язку із цим особливо актуальним і необхідним є дослідження правових позицій Конституційного Суду України в контексті становлення та розвитку доктрини конституційного процесу.

Методологічною та теоретичною основами цього дослідження є доктринальні положення, висловлені в наукових розробках українських та зарубіжних учених, присвячених загальним питанням судового права, конституційного правосуддя, конституційного контролю, тлумачення конституції, інституту правових позицій Конституційного Суду України, представлених працями М. Байму- ратова, П. Батурина, Л. Берг, М. Вітрука, П. Євграфова, С. Кажлаєва, В. Кампа, М. Ко- зюбри, С. Лисенкова, П. Мартиненка, М. Мар- ченка, В. Погорілка, М. Савенка, А. Селіва- нова, В. Скоморохи, І. Сліденка, М. Тесленко, П. Ткачука, Ю. Тодики, В. Федоренка, Т. Цим- балістого, В. Шаповала, С. Шевчука, Л. Юзь- кова та інших учених.

II.    Постановка завдання

Мета статті - проаналізувати та встановити зміст і методологічне значення правових позицій Конституційного Суду України для становлення та розвитку доктрини конституційного процесу, а також визначити зворотній зв’язок взаємодії цих явищ.

III.   Результати

Задля визначення особливостей процесів становлення та розвитку доктрини конституційного процесу необхідно проаналізувати основні правові позиції Конституційного Суду України.

1. Правові позиції Конституційного Суду України як фактор розвитку доктрини конституційного процесу. В названому аспекті правові позиції Конституційного Суду мають концептуальне, теоретико-правове та прагматичне значення для становлення і розвитку конституційного процесу як комплексного соціально-правового явища. Як у концептуальній, так і прагматичній площинах правові позиції Конституційного Суду виконують роль будівничих окремих складових конституційного процесу, який водночас

може бути розглянутий як один із результатів і проявів функціональності конституційного судового процесу (складової конституційного процесу в широкому сенсі слова).

Аналіз змісту і характеру впливу правових позицій Конституційного Суду України на становлення і розвиток конституційного процесу потребує з’ясування змісту відносно нової категорії науки конституційного права - правові позиції Конституційного Суду. В результаті системного аналізу положень конституційної доктрини [2-8], які висвітлюють різні аспекти цієї категорії, та конституційної практики, ми дійшли певних висновків. При цьому у вітчизняній та російській спеціалізованій літературі існують різні доктринальні підходи до визначення поняття та ознак категорії “правові позиції конституційного суду”. Але точніше це різні інтерпретації відповідного поняття в глибинному, сутнісному розумінні його змісту, а також авторські позиції, що фактично збігаються, доповнюють одна одну.

Спираючись на власні спостереження та результати дослідження, вважаємо, що, по- перше, правові позиції, зокрема, Конституційного Суду України, можна визначити як систему концептуальних послідовних, взає- моузгоджених висновків, правоположень, умовиводів, аргументів і заперечень Конституційного Суду України, сформульованих на підставі Конституції і законів та з урахуванням загальновизнаних правових цінностей, конституційних принципів і міжнародних стандартів у межах законодавчо визначених повноважень і в порядку конституційного провадження. По-друге, є очевидною і незаперечною діалектична єдність та взаємозв’язок правових позицій і підсумкових рішень Конституційного Суду. По-третє, правові позиції Суду виконують статутарну функцію в процесі конституціоналізації, інституціоналізації та уніфікації конституційних юрисдикційних (судових) процедур, тобто впливають на субпроцес. По-четверте, правові позиції Конституційного Суду є одним з основних джерел конституційного процесуального права України, так само як і акти Парламенту. За своїми сутністю та змістом вони можуть бути охарактеризовані як судові прецеденти. По-п’яте, висновки про характер впливу правових позицій Конституційного Суду на становлення та розвиток родового явища - конституційного процесу - це мегапроцес і його складові. Такий вплив має формувальний, іноді установчий і ста- тутарний характер відносно інститутів конституційного процесу (наприклад, регламентного процесу, який отримав подальшу кон- ституціоналізацію, зокрема, в Рішенні Конституційного Суду України від 26.11.2009 р. № 30 рп/2009 (справа про Регламент Верховної Ради України) [9].

У контексті дослідження діалектичної єдності всіх складових конституційного процесу концептуальне значення має виявлення та обґрунтування процесуальних аспектів правових позицій конституційного суду [4, с. 123; 6, с. 137; 13]. Це дає змогу з’ясувати феноменальне значення таких позицій, які, на наш погляд, корелюються з етимологічними та гносеологічними властивостями відповідних процесуальних правових позицій єдиного органу конституційної юрисдикції. При цьому йдеться про конституційно- процесуальні правові позиції Конституційного Суду України, які запропоновано визначити як результат інтерпретаційного процесу - складової конституційного судового процесу; сформульовано Конституційним Судом концептуальні висновки, правополо- ження щодо конституційних процедур, процесуальних питань, які виникають у сфері конституційних процесуальних відносин; які мають концептуальне та прикладне значення для інституціоналізації та формалізації, законодавчої регламентації конституційного процесу.

2. Правові позиції Конституційного Суду України як фактор: а) ефективності конституційно-процесуального регулювання; б) ефективності реалізації конституційних процесуальних норм. У цьому контексті поняття “ефективність реалізації” передбачає наявність механізму забезпечення реальних умов дії конституційних процесуальних норм; досягнення найбільшого ступеню реалізації конституційних матеріальних норм. І, як абсолютно справедливо зазначає професор М. Марченко, “сформульовані в законах та інших нормативно-правових актах норми тільки тоді стають живими, коли вони втілюються в дійсності, реалізуються в свідомо-вольових поступках (діях) людей” [10]. І в цьому аспекті правові позиції Конституційного Суду України виступають важливою, невід’ємною складовою такого механізму.

В характеристиці ролі правових позицій Конституційного Суду України щодо забезпечення ефективності конституційного процесуально-правового регулювання віддзеркалюються герменевтичні аспекти функціонування конституційного юрисдикційного процесу як складової конституційного процесу. Тлумачення, інтерпретація Конституційним Судом України за змістом норм конституційного права створює більш сприятливі умови не тільки для їх реалізації (в широкому сенсі), а й виступає важливою та початковою правовою передумовою створення системного конституційного процесуального законодавства, яке б враховувало правові позиції єдиного органу конституційної юрисдикції. Виходячи з прецедентного характеру його правових позицій, вони мо-

жуть бути окреслені як своєрідні “опори” для конституційного процесуального законодавства.

На основі вивчення актів Конституційного Суду України та системного аналізу його правових позицій можна зробити висновки щодо особливого значення процесуальних правових позицій для оптимізації конституційних процедур. Наприклад, у Рішенні Конституційного Суду України від 24.12.2004 р. № 1-45/2004 зазначається, що забезпечення прав і свобод, крім усього іншого, потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод [11].

Висловлені правові позиції та адаптація їх змісту до різних видів конституційних процедур дають підстави стверджувати, що метою регламентації конституційних процедур є, насамперед, створення найбільш сприятливих умов і правових технологій реалізації конституційних прав громадян. І в такому випадку правові позиції Конституційного Суду України є одним з ефективних способів досягнення цієї мети.

У зв’язку із цим виникає об’єктивна потреба в переосмисленні ролі Конституційного Суду України в конституційній діяльності. Аналізуючи правотворчу функцію Конституційного Суду України, одним із напрямів якої є, фактично, його участь у дозаконодавчому та доустановчому процесах, слід погодитись із твердженнями вчених В. Погорілка та В. Федоренка, які в контексті аналізу рішень і висновків Конституційного Суду України як основних джерел конституційного права України констатують, що ці акти Суду через “мовчання” Конституції України за своїм змістом і формою доповнюють, розширюють чи скасовують нормативні положення чинного конституційного законодавства України [12, с. 344]. Оскільки в деяких випадках акт Конституційного Суду України “фактично наповнює статті Конституції новими конституційно- процесуальними положеннями” [12, с. 344].

Зазначене вище також наводить на думку про узгоджувальну функцію правових позицій Конституційного Суду України щодо конституційних процесуальних норм, яка реалізується в рамках конституційного юрисдикційного процесу. Говорячи про ефективність чогось, треба звертати увагу на важливу її передумову - узгодженість. У випадку функціонування конституційного процесу в цілому та конституційних процесуальних норм зокрема, узгодженість між ними є фактором їх ефективності. Необхідність узгодженості конституційних процедур обумовлена договірним характером самої Конституції України. Порядок реалізації її матеріальних норм потребує такої ж прискіпливої уваги в законодавчому органі, як і

самі матеріальні норми. Ось чому конституційний юрисдикційний процес певним чином виправляє недоробки, які виявляються в процесі реалізації конституційних процедур.

3. Формалізація конституційного процесу в актах Конституційного Суду України. Цей різновид процесу уявляється найбільш синергічним елементом загального конституційного процесу з точки зору його уособлення, внутрішньої та зовнішньої взаємодії, сформованості тощо. Це виявляється в усталеному функціонуванні та взаємодії статутарного і динамічного елементів конституційного юрисдикційного процесу, найбільшою мірою формалізованих (з точки зору наявності юридико-процесуальних характеристик) як складових конституційного процесу. Зазначені властивості конституційного юрисдикційного процесу забезпечують особливий діалектичний зв’язок із загальним конституційним процесом як родовим явищем і виступають фактором формування та способом формалізації інших його складових, зокрема, виборчого, референдумно- го, законодавчого, регламентного та інших видів процесів.

Такий висновок випливає з аналізу змісту правових позицій Конституційного Суду України та правової природи його актів. Наприклад, у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України" та Регламенту Верховної Ради України [14] викладені правові позиції Конституційного Суду, які мають методологічне та праксеологічне значення для подальшої інституціоналізації регламентного процесу. Зокрема, відповідно до цього Рішення, Конституційний Суд України, проаналізувавши положення ч. 5 ст. 83, п. 15

ч.   1 ст. 85 Конституції України в їх системному зв’язку із положеннями ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 21 ч.1 ст. 92 Основного закону України, ми дійшли висновку, що Регламент [15], який, зокрема, унормовує організацію і порядок діяльності Верховної Ради України, має прийматися виключно як закон України за встановленою статтями 84, 93, 94 Конституції України процедурою його розгляду, ухвалення і набуття ним чинності.

Аналогічні правові позиції Конституційний Суд України визначив у своїх Рішеннях від 01.04.2008 р. № 4-рп/2008 у справі про Регламент Верховної Ради України [16], від

17.09.2008    р. № 16-рп/2008 у справі про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України [17]. Зважаючи на вищенаве- дене, Конституційний Суд України констатував, що Регламент Верховної Ради України не відповідає Конституції України, зокрема,

ч.   2 ст. 6, ч. 2 ст. 8, ч. 2 ст. 19, ч. 5 ст. 83, п. 21 ч. 1 ст. 92 [18].

Правові позиції Конституційного Суду України мають доленосне значення, зокрема, виконуючи часом установчу функцію щодо: 1) подальшої інституціоналізації, демократизації, новелізації конституційної юрисдикційної та іншої діяльності як складових конституційного процесу; 2) сукупності однорідних конституційних процедур; 3) інститутів конституційного процесуального права. Питання конституційної юрисдик- ційної та іншої діяльності (процедурно- процесуального порядку розробки, обговорення, прийняття, внесення змін до Конституції України тощо) можуть бути предметом розгляду Конституційного Суду України. Відповідно до ст. 159 Основного закону України, законопроект про внесення змін до нього розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Суду щодо відповідності законопроекту вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Враховуючи зміст цієї конституційної норми, Рішення Конституційного Суду України від 09.06.1998 р. № 8-рп/98 [19] щодо її офіційного тлумачення, а також зміст Висновків Конституційного Суду України від 16.03.2004 р. № 1-в/2004 [20], від

12.10.2004    р. № 2-в/2004 [21], присвячених питанням конституційних змін 2004 р., можна зробити декілька методологічних висновків.

По-перше, порядок участі Конституційного Суду України в процесі внесення змін до Конституції України являє собою одну з пріоритетних процедур конституційної діяльності, тобто фактично виступає як суб- процес у складі мегапроцесу, яким є загальний конституційний процес.

По-друге, правові позиції Конституційного Суду України, висловлені у висновках, мають концептуально-правове значення та забезпечують правообмежувальну, право- забезпечувальну, правопрограмну, право- модернізаційну, правостабілізаційну, право- ідеологічну, правоінформаційну, правосоці- алізаційну та інші правові функції щодо регламентації конституційної юрисдикційної та іншої правозастосовної діяльності.

По-третє, особливе значення мають висловлені окремі думки суддів Конституційного Суду України, які додаються до його висновків і рішень [22; 23].

4. Парадигма розвитку загального конституційного процесу в аспекті функціонування конституційного юрисдикційного процесу: перспективи та прогнози розвитку. Правові позиції Конституційного Суду України, як уже зазначалось, мають методологічне та концептуально-правове значення для перспектив розвитку окремих конституційних процедур і конституційного процесу в цілому. Вважаємо, що важливим

чинником формування позицій Суду у зв’язку із зазначеним є підкреслення “об’єктивного” через призму “суб’єктивного”. При формуванні правових позицій Конституційного Суду важливим є “панування творчого (вихідного поєднання букви та духу закону - Х.П.), інтуїтивного та винахідливого підходу, інтерпретація та перевірка гіпотез, активне припущення, створення ідеальних моделей та інші прийоми, що не мають віддзеркалю- вального, а тільки конститутивний та інтер- претаційний характер” [24, с. 134].

Аналіз змісту багатьох конституційно- процесуальних правових позицій Конституційного Суду України [25-28] дає підстави для висновків про системоформувальний характер впливу цих позицій на зміст, сутність та форму регламентації конституційних процедур (правореалізаційних (у суб’єктивному значенні), виборчих, референдум- них, парламентських, законодавчих тощо) та інституціоналізації й диференціації загального конституційного процесу. Оскільки в мотивувальній та резолютивній частинах багатьох рішень і висновків Конституційного Суду України містяться положення, які прямо або опосередковано вказують чи на колі- зійність, або на відсутність, або недостатність конституційно-правового регулювання того чи іншого питання з метою унеможлив- лення та уникнення неоднозначного застосування норм Конституції та законів України. Процесуально-правові позиції Конституційного Суду України є органічною складовою конституційної процесуальної матерії, а самі вони в системному зв’язку з нормами Конституції України та конституційним процесуальним законодавством є концептуальноправовою основою регламентації конституційно-процесуального механізму правоза- стосування. Зазначене є підставою для виділення відповідної системоутворювальної функції правових позицій Конституційного Суду України щодо конституційного процесу, зокрема, конституційних процедур.

Крім того, доцільно ще раз звернути увагу на інститут окремої думки судді Конституційного Суду України (ст. 64 Закону України “Конституційний Суд України”). На наш погляд, цей інститут має особливе значення при розгляді будь-яких аспектів правових позицій Суду. Конституційний Суд України є колегіальним органом, а це означає, що його правові позиції - це сукупність волевиявлень усіх або більшості суддів Конституційного Суду України, які після розгляду та голосування у справі, приймають рішення чи висновки Суду. І, як зазначає Т. Цимбаліс- тий, дійсно, “в основі правової позиції Суду лежать (серед інших складових - Х.П.) ... також наукова професійна свідомість суддів Конституційного Суду України” [29, с. 155].

У зв’язку із цим інститут окремої думки судді Конституційного Суду України відіграє також методологічну, аксіологічну, наукову та альтернативну функції стосовно завдань конституційного процесу в цілому, та суб’єктивну, експертну, проектно-прогностичну, моделюючу функції щодо окремих конституційних процедур. Такий висновок випливає з того, що, як зазначає П. Ткачук, “правові позиції Конституційного Суду України, як правило, формуються, виходячи з конкретних потреб суб’єкта подання (звернення), які виникли при застосуванні того чи іншого положення Конституції або законів України. Тому часто при викладенні правової позиції Конституційний Суд України вказує, що вона дається в аспекті конституційного подання чи звернення” [30, с. 16]. Звідси в прагматичній площині слід визнати, що “застосування Конституційним Судом України аспектного підходу при виробленні правових позицій застерігає його від виходу за межі норми, що інтерпретується, а крім того, дає можливість неодноразово її в подальшому інтерпретувати по-іншому, прилаштовуючи таким чином цю норму до життєвих реалій” [30, с. 16].

У доктринальному, концептуально-правовому вимірі подібний “невихід за межі норми”, що інтерпретується, і “незв’язок” з потребами суб’єкта конституційного подання або звернення нерідко породжує формалізм в інтерпретаційному процесі, перешкоджає йому розвиватися об’єктивно, зокрема, виходячи з букви і духу Конституції чи закону України. У зв’язку із цим інститут окремої думки судді Конституційного Суду України має особливий характер. Позиції конституційних суддів мають іншу правову природу: вони є складовою конституційної доктрини, а не самостійним джерелом права, зокрема, на відміну від правових позицій Конституційного Суду України. Тому окрема думка такого судді виступає додатковою правовою передумовою подальшої інституціоналізації загального конституційного процесу та його процедур, оскільки ця думка є частиною ін- терпретаційного процесу та фактором удосконалення матеріальних конституційно-правових норм. Так, наприклад, судді Конституційного Суду України С. Вдовіченко та В. Кам- по, висловлюючи окремі думки стосовно Рішення Конституційного Суду України від 17.12.2009 р. № 33-рп/2009 за конституційним поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 1 розділу ІІ “Прикінцеві положення” Закону України “Про затвердження зміни до статті 22 Конституції Автономної Республіки Крим щодо строку повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим”, по суті, пропонують механізми вдосконалення законодавчого про

цесу та окремих парламентських процедур. Зокрема, вони акцентують увагу на проблемі вдосконалення регламентації законодавчої процедури розробки, розгляду та прийняття законопроектів про затвердження Верховною Радою України Конституції Автономної Республіки Крим та змін до неї [31; 32].

Прикладом також можуть бути науково обґрунтовані позиції, висловлені суддями

В.   Іващенком та М. Савенком стосовно Висновку Конституційного Суду України від

12.10.2004    р. № 2-в/2004 [33]. Зокрема, суддя М. Савенко зазначає, що “положення Законопроекту № 4180, які є ідентичними положенням Законопроекту № 4105 або суттєво не відрізняються за змістом, були предметом розгляду Верховної Ради України, але не прийняті як закон, можуть розглядатися не раніше ніж через рік, отже, Законопроект № 4180 в цій частині не відповідає вимогам частини першої статті 158 Конституції України” [34]. Наведене доктринальне положення має значення для парламентської процедури обговорення законопроектів внесення змін до Конституції України, які можуть бути предметом розгляду Верховної Ради України. Близькою за змістом є позиція судді В. Іващенка, на думку якого, зазначений Висновок Конституційного Суду України де-факто витлумачив положення ч. 1 ст. 158 Конституції України та визначив, що передбачена нею заборона щодо подання протягом року з дня прийняття відповідного рішення законопроекту про внесення змін до Конституції України, який розглядався Верховною Радою України і не був прийнятий як закон, не перешкоджає внесенню на розгляд Парламенту законопроектів про внесення змін до Конституції України, аналогічних або подібних за змістом тим, за які не було проголосовано встановленою Конституцією України більшістю голосів. Опонуючи положенням Висновку, суддя висловлює своє бачення ролі Конституційного Суду України саме в питанні дослідження законопроекту про внесення змін до Конституції України на предмет його відповідності вимогам ст. 158 Конституції України [35].

Таким чином, інститут окремої думки судді Конституційного Суду України, в аспекті аналізу парадигми розвитку загального конституційного процесу та перспектив удосконалення конституційного процесуального законодавства, є висловленням “суддівських ініціатив” щодо вдосконалення процедур реалізації конституційних матеріальних норм або ліквідації прогалин у конституційному процесуальному праві; є способом актуалізації питань не тільки юридико-технологіч- ного значення, а й питань, що потребують уваги українського суспільства та Верховної Ради України, яка представляє його інтереси. По суті, окрему думку суддів Консти-

туційного Суду України можна вважати складовою “неписаного” рішення Суду (за аналогією з неписаною конституцією), оскільки вона є невіддільною від офіційного рішення та поглибленим висвітленням його окремих аспектів. Враховуючи ці та інші чинники, інститут окремої думки судді Конституційного Суду України потребує законодавчої конкретизації, зокрема, в питанні його функціонального призначення, причому не тільки як додаткового аналітичного ресурсу, а й можливого офіційного доктринального резерву для законопроектної діяльності.

IV.    Висновки

Підсумовуючи вищевикладене, слід зазначити, що інститут правових позицій Конституційного Суду України, в тому числі його конституційно-процесуальних позицій, має виключно особливе значення для становлення, формування та перспектив розвитку доктрини конституційного процесу. Так само, як загальний конституційний процес є правовою передумовою подальшої інститу- ціоналізації процесуально-правових позицій Суду в аспекті розвитку конституційного юрисдикційного процесу, інтерпретаційного процесу тощо та їх законодавчого регулювання.

Правові позиції Конституційного Суду України можна визначити в декількох значеннях, зокрема, в широкому та вузькому. В широкому значенні інститут правових позицій Конституційного Суду України включає правові позиції, сформовані та сформульовані Конституційним Судом України колегіально в прийнятих актах Суду і конституційними суддями України одноособово, викладеними як їх окремі думки. Виходячи з того, що окрема думка судді Конституційного Суду України є додатком до акта Суду, а отже, є його складовою, правові позиції Конституційного Суду України і позиції конституційних суддів є функціонально взаєпов’язани- ми, взаємообумовленими, взаємодоповнюючими, але різними за юридичною силою. У вузькому значенні правові позиції Конституційного Суду України слід розуміти як систему концептуальних послідовних взаємоуз- годжених висновків, правоположень, умовиводів, аргументів і заперечень Конституційного Суду України, сформульованих на підставі Конституції і законів України та з урахуванням загальновизнаних правових цінностей, конституційних принципів і міжнародних правових стандартів. Ці позиції Суд приймає колегіально в межах конституційно і законодавчо визначених повноважень та порядку конституційного провадження.

Конституційно-процесуальні позиції Конституційного Суду України є результатом інтерпретаційного процесу - складової конституційного судового процесу. Такі пози ції - це сформульовані Конституційним Судом України висновки, правоположення щодо конституційних процедур, процесуальних питань, які виникають у сфері конституційних процесуальних відносин; які мають концептуальне та прикладне значення для ін- ституціоналізації, формалізації та законодавчої регламентації питань загального конституційного процесу.

Все це дає змогу стверджувати, що правові позиції Конституційного Суду України виконують ряд функцій: модернізаційну, уніфікуючу, системоформувальну, пізнавальну, програмну, прогностичну, інформаційну та інші функції. Вони справляють відповідний вплив на сутність, форму та зміст регламентації конституційних процедур (право- реалізаційних (у суб’єктивному значенні), виборчих, референдумних, парламентських, законодавчих) та інституціоналізацію й диференціацію засад конституційного процесу; виступають інноваційним правовим фактором розвитку загального конституційного процесу.

Література

1. Приходько Х.В. Конституційний процес як самостійний вид юридичного процесу / Х.В. Приходько // Право України. - 2008. - № 6. - С. 29-34.

2. Батурин П.В. Правовые позиции в конституционном судопроизводстве и проблемы применения международно-правовых норм : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 “Конституционное право; муниципальное право” / П.В. Батурин. - Челябинск, 2006. - 25 с.

3. Берг Л.Н. Судебное усмотрение и его пределы: Общетеоретический аспект : автореф. дисс. ... канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 “Теория и история права и государства; история учений о праве и государстве” / Л.Н. Берг. - Екатеринбург, 2008. - 22 с.

4. Витрук Н.В. Конституционное правосудие. Судебно-конституционное право и процесс : учеб. пособ. / Н.В. Витрук. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Юристъ, 2005. - 527 с.

5. Кажлаев С.А. Судебное усмотрение в деятельности Конституционного Суда Российской Федерации [Электронный ресурс] / С.А. Кажлаев. - Режим доступа: http://www.lawmix.ru/comm/3531/.

6. Марченко М.Н. Судебное правотворчество и судейское право / М.Н. Марченко. - М. : Проспект, 2008. - 512 с.

7. Тесленко М.В. Судебный конституционный контроль в Украине : монография / М.В. Тесленко ; [вступ. статья В.Ф. По- горилко]. - К. : Ин-т государства и права им. В.М. Корецкого НАН Украины, 2001. - 344 с.

8. Цимбалістий Т.О. Конституційна юстиція в Україні : навч. посіб / Т.О. Цимбаліс- тий. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 200 с.

9. Рішення Конституційного Суду України від 26.11.2009 р. № 30-рп/2009 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України“ та Регламенту Верховної Ради України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list7c urrDir=81755.

10.  Марченко М.Н. Проблемы общей теории государства и права : учебник : в 2 т. / М.Н. Марченко. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Велби : Проспект, 2007. - Т. 1. Государство. - 568 с.

11.  Рішення Конституційного Суду України від 24.12.2004 р. № 1-45/2004 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про особливості застосування Закону України “Про вибори Президента України” при повторному голосуванні 26 грудня 2004 року” (справа про особливості застосування Закону України “Про вибори Президента України”) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/ list?currDir=9857.

12.  Погорілко В.Ф. Конституційне право України. Академічний курс : підручник : у 2   т. / В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко ; [за ред. В.Ф. Погорілка]. - К. : Юридична думка, 2006. - Т. 1. - 544 с.

13.  Халлер Г. Проблемы деятельности Конституционного Суда Австрийской Республики / Г. Халлер // Конституційний Суд у системі органів державної влади: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення : матеріали міжнар. конф., м. Київ, 16 травня 2008 р. / Конституційний Суд України ; [упоряд.: К.О. Пігнаста та ін.]. - К. : Ін Юре, 2008. - С. 27.

14.  Рішення Конституційного Суду України від 26.11.2009 р. № 30-рп/2009 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України“ та Регламенту Верховної Ради України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list7cu rrDir=81755.

15.  Регламент Верховної Ради України від 19.09.2008    р. № 547-VI // Голос України. - 2008. - 26 вересня.

16.  Рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 р. № 4-рп/2008 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої, третьої, четвертої статті 219 Регламенту Верховної Ради України (справа про Регламент Верховної Ради України) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=9952.

17.  Рішення Конституційного Суду України від 17.09.2008 р. № 16-рп/2008 у справі за конституційним поданням 105 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень частин шостої, сьомої, дев’ятої статті 83 Конституції України (справа про коаліцію депутатських фракцій у Верховній Раді України) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list7cu rrDir=19872.

18.  Рішення Конституційного Суду України від 26.11.2009 р. № 30-рп/2009 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України“ та Регламенту Верховної Ради України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list7cu rrDir=81755.

19.  Рішення Конституційного Суду України від 09.06.1998 р. № 8-рп/98 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 158 та статті 159 Конституції України (справа щодо внесення змін до Конституції України); Окрема думка судді Мартинен- ка П.Ф. до рішення 8-рп/1998 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir= 8831.

20.  Висновок Конституційного Суду України від 16.03.2004 р. № 1-в/2004 у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту “Про внесення змін до Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про законопроект № 4105 з внесеними до нього поправками) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/ doccatalog/list?currDir=6949.

21.  Висновок Конституційного Суду України від 12.10.2004 р. № 2-в/2004 у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України “Про внесення змін до Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України

(справа про Законопроект № 4180 з внесеними до нього поправками) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list7c urrDir=6949.

22.  Висновок Конституційного Суду України від 16.03.2004 р. № 1-в/2004 у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту “Про внесення змін до Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про законопроект № 4105 з внесеними до нього поправками); Окрема думка судді Шаповала В.М. до 1-в/2004; Окрема думка судді Савенка М.Д. до 1-в/2004 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list7c urrDir=8793.

23.  Висновок Конституційного Суду України від 12.10.2004 р. № 2-в/2004 у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України “Про внесення змін до Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про Законопроект № 4180 з внесеними до нього поправками); Окрема думка судді Савенка М.Д. до 2-в/2004 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list7c urrDir=8793.

24.  Бережнов А.Г. “Объективное” и “субъективное” в контексте теоретико-методологических проблем правопонимания /

А.Г. Бережнов // Теоретико-методологические проблемы права / [под ред. М.Н. Марченко]. - М. : Зерцало-М, 2007. - Вып. 2. - С. 121-160.

25.  Рішення Конституційного Суду України від 19.05.2004 р. № 11-рп/2004 у справі за конституційним поданням Президента України про офіційне тлумачення положень частини другої статті 90, пункту 8 частини першої статті 106 Конституції України (справа про умови дострокового припинення повноважень Верховної Ради України).

26.  Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2008 р. № 23-рп/2008 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положення пункту 6 частини першої статті 106 Конституції України (справа про проголошення Президентом України всеукраїнського референдуму за народною ініціативою).

27.  Рішення Конституційного Суду України від 25.06.2008 р. № 12-рп/2008 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин п’ятої, шостої статті 13

Закону України “Про статус народного депутата України", частини четвертої статті 61 Регламенту Верховної Ради України та офіційного тлумачення положень пункту 6 частини другої, частини шостої статті 81, частини шостої статті 83 Конституції України, частини четвертої статті 13 Закону України “Про статус народного депутата України“ (справа про перебування народного депутата України у депутатській фракції).

28.  Рішення Конституційного Суду України від 19.10.2009 р. № 26-рп/2009 у справі за конституційними поданнями Президента України та 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Законів України “Про вибори Президента України“, “Про Державний реєстр виборців“, “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України“ та Кодексу адміністративного судочинства України (справа про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ccu. gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir=6955.

29.  Цимбалістий Т.О. Конституційна юстиція в Україні : навч. посіб / Т.О. Цимбаліс- тий. - К. : Центр учбової літератури, 2007. - 200 с.

30.  Ткачук П. Правові позиції Конституційного Суду України / П. Ткачук // Вісник Конституційного Суду України. - 2006. - № 1. - С. 10-21.

31.  Окрема думка судді Конституційного Суду України Вдовіченка С.Л. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 розділу ІІ “Прикінцеві положення“ Закону України “Про затвердження зміни до статті 22 Конституції Автономної Республіки Крим щодо строку повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим“ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/ category/4828;jsessionid=9192D1096280E 266DE8C3CB1399E1AD7.

32.  Окрема думка судді Конституційного Суду України Кампа В.М. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 розділу ІІ “Прикінцеві положення“ Закону України “Про затвердження зміни до статті 22 Конституції Автономної Республіки Крим щодо строку повноважень

Верховної Ради Автономної Республіки Крим“ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/publish/ category/4828;jsessionid=9192D1096280E 266DE8C3CB1399E1AD7.

33.  Висновок Конституційного Суду України від 12.10.2004 р. № 2-в/2004 у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України “Про внесення змін до Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про законопроект № 4180 з внесеними до нього поправками) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir= 6949.

34.  Окрема думка судді Конституційного Суду України Савенка М.Д. стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України “Про внесення змін до Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про законопроект № 4180 з внесеними до нього поправками) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?c urrDir=6949.

35.  Окрема думка судді Конституційного Суду України Іващенка В.І. стосовно Висновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України “Про внесення змін до Конституції України” вимогам статей 157 і 158 Конституції України (справа про законопроект № 4180 з внесеними до нього поправками) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www.ccu.gov.ua/uk/doccatalog/list?currDir= 6949.